-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/326/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/11457/19 Категорія: на ухвалу Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В. секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
стягувач (скаржник) ОСОБА_1 ,
боржник ОСОБА_2 ,
виконавець Перший відділ ДВС у місті Черкаси, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ)
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.12.2023 (повний текст складено 18.12.2023, суддя в суді першої інстанції Пироженко С.А.) про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження:Перший відділдержавної виконавчоїслужби містаЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ),Центральне міжрегіональнеуправління Міністерстваюстиції,боржник: ОСОБА_2 , на бездіяльність органу примусового виконання,
в с т а н о в и в :
у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою, якою просила:
-визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 за період у часі з 09.00 години 18.11.2023 року до 19 години 19.11.2023 року;
-зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вживати заходи примусового виконання спів мірно вимогам рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно;
-зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини;
-зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати дієвий та ефективний контроль виконавчого провадження № 68129406 відкритого з метою примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірних вимогам за рішенням суду.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , яке 23.11.2021 набрало законної сили та за змістом резолютивної частини рішення зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ».
09.12.2021 Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист на виконання рішення суду по справі № 712/11457/19, який стягувачем на підставі заяви було пред`явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 12.01.2022 було відкрито виконавче провадження №68129406.
У зв`язку із частковою реорганізацією органів державної виконавчої служби в Черкаській області постановою державного виконавця від 13.07.2023 виконавче провадження №68129406 передано до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою державного виконавця від 18.07.2023 Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв виконавче провадження №68129406 до примусового виконання.
З моменту знаходження матеріалів виконавчого провадження №68129406 у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державним виконавцем цього органу ДВС також не було застосовано спів мірних заходів примусового виконання рішення.
14.11.2023 державний виконавець Чорна С.А. прийняла рішення, шляхом надання Вимоги №109517, що було надіслано сторонам виконавчого провадження на електронні адреси. Пунктом 1 вимагалося від боржника: боржника ОСОБА_2 виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 » на треті вихідні місяця (18.11.2023 року з 09-00 год. по 19-00 год. 19.11.2023) у місці, визначеному за попередньою домовленістю зі стягувачем ОСОБА_1
16.11.2023 об 11.35 год. стягувач ОСОБА_1 направила повідомлення боржнику ОСОБА_2 та Першому відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом надсилання електронного документу на електронні пошти. В даному повідомленні ОСОБА_1 повідомила про адресу, де саме їй буде зручно зустрітися з боржником для передачі малолітнього сина ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 біля входу до Черкаського поштамту. Ні державний виконавець, ні боржник не відреагували на це повідомлення.
18.11.2023 стягувач ОСОБА_1 разом зі своїм представником о 09-00 год. чекала у визначеному місці на державного виконавця, боржника та сина, проте ні боржник, ні державний виконавець для виконання рішення суду не з`явилися.
Пунктом 2 Вимоги №109517 вимагалося від сторін: сторонам виконавчого провадження про результат виконання рішення суду на треті вихідні листопада 2023 року надати письмові пояснення на адресу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
19.11.2023 о 15.52 год. стягувач ОСОБА_1 на вимогу державного виконавця надала державному виконавцю письмове пояснення шляхом надсилання електронного документу на електронну пошту.
Створюючи Вимогу №109517 від 14.11.2023, державний виконавець вийшла за межі своїх повноважень, оскільки така Вимога не є спів мірним заходом примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021. Вказує, що примусовому виконанню підлягає не рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021, що містить відсильну норму до документу, в якому встановлено спосіб виконання рішення.
Державний виконавець безпідставно самостійно встановила порядок виконання рішення, що суперечить порядку, встановленому рішення суду від 16.07.2021. Вважає, що така позиція державного виконавця черговий раз спровокувала боржника на епізодичне невиконання судового рішення.
Стягувач вважає, що всю відповідальність за невиконання судового рішення на треті вихідні листопада 2023 року повинна нести державний виконавець, а не боржник, та саме з тих підстав, що не вжила заходів примусового виконання, спів мірних до рішення суду від 16.0.2021, чим допущено порушення прав стягувача під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку ЦПК України. Державний виконавець умисно не вживає заходів примусового виконання та фактично його бездіяльна поведінка штучно створює умови для перешкоджання вже у примусовому порядку.
Крім того скаржник вважає, що така протиправна та незаконна поведінка державного виконавця зумовлена відсутністю належного контролю з боку Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та незабезпечення реалізації повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.
Заявник також вважає, що боржник ОСОБА_2 фактично здійснює кримінальне правопорушення з використанням малолітнього сина ОСОБА_3 та розповсюджує інформацію, що малолітня дитина не бажає спілкуватися з матір`ю. Отже, фактично державним виконавцем та боржником знайдено спосіб як уникнути виконання судового рішення, тобто переклали виконання судового рішення на малолітню дитину, яка в силу свого віку не може приймати подібні рішення без свого законного представника. З огляду на вказане, стягувач ОСОБА_1 просила зобов`язати вищевказаний орган організувати заходи по розробці комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення суду.
Ухвалою Соснівськогорайонного судуміста Черкасивід 12.12.2023у задоволенніскарги відмовленоз посиланнямна те,що ОСОБА_1 не надано належнихдоказів тане наведенодостатніх обґрунтуваньв чомусаме полягалабездіяльність державноговиконавця,що свідчитьпро невжиття співмірнихзаходів довиконання судовогорішення,що,відповідно ,є підставоюдля визнанняйого дійнеправомірними.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 26.12.2023 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення її скарги. Зазначає, що суд частково неправильно застосував норми ЗУ «Про виконавче провадження», неправильно розтлумачив регулятивний вплив конкретних статей на спірні правовідносини, на деякі норми Закону посилання здійснено формально без належного обґрунтування. Під час судового засідання 12.01.2023 головуючий суддя дозволив некоректну поведінку, проводив судове засідання із порушенням правил технічної фіксації та вийшов за межі своїх повноважень, розглядав скаргу поза межами її вимог. Так, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали містить недостовірну та частково недійсну інформацію, зокрема: щодо прийнятої державним виконавцем вимоги №104045, оскільки рішення прийняте державним виконавцем не є спів мірним заходом примусового виконання судового рішення; посилання суду першої інстанції, що примусове виконання відбувається у відповідності до ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» не відповідає дійсності, оскільки рішення суду перебуває у стані його примусового невиконання; вказавши про відповідність дій державного виконавця вимогам закону, суд не з`ясував, яким чином ці вимоги дотримано та які докази цей факт підтверджують.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув скаргу інакше як за її зверненням поданим відповідно до вимог ЦПК України, не в межах заявлених нею вимог і не на підставі наданих доказів.
Крім того, в апеляційній скарзі вказується на відсутність конфліктності між стягувачем і боржником, про які вказав в оскаржуваному рішенні суд. Стягувач вимагає примусового виконання рішення від державного виконавця, а не від боржника.
На думку скаржника, суд першої інстанції застосовуючи практику ЄСПЛ стосовно недостатньої діяльності виконавців під час виконання судових рішень про побачення стягувача з дитиною, діє всупереч такій позиції ЄСПЛ.
У своїх відзивах на апеляційну скаргу Перший відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) та Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Київ) просили залишити апеляційну скаргу без задоволення , а ухвалу суду без змін , оскільки вважають її законною та належним чином обґрунтованою.
У відзиві на відзив Першого відділу ДВС у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Чернявська М.В. наполягала на доводах своєї апеляційної скарги та просила суд їх задоволити.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини було задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ».
Відповідно до рішення служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року, матері ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Вказане рішення суду набрало законної сили 23.11.2021.
09.12.2021 Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист на виконання рішення суду по справі № 712/11457/19, який стягувачем на підставі заяви було пред`явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
12.01.2022 постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Константинова В.С. відкрито виконавче провадження ВП №68129406 з виконання виконавчого листа №712/11457/19.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трохименка О.С. від 31.03.2023 було закінчено виконавче провадження за виконавчим листом на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.06.2023 скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 68129406 від 31.03.2023.
Відповідно до Наказу № 934/6 від 21.06.2023 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким визначено територіальну юрисдикцію відділів державної виконавчої служби, державним виконавцем Другого відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову від 13.07.2023 про передачу виконавчого провадження №68129406 Першому відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця Першого ВДВС ЦМУЮ (м.Київ) від 18.07.2023 прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 68129406.
20.07.2023 Першим ВДВС ЦМУЮ (м.Київ) отримано заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 про те, що з 01.08.2023 по 30.09.2023 за сімейними обставинами стягувач ОСОБА_1 буде перебувати у м. Києві, що унеможливлює її участь у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні та відповідно просить не вживати заходів виконання рішення у ВП № 68129406, 05 та 06 серпня 2023, 19 та 20 серпня 2023, 02 та 03 вересня 2023, 16 та 17 вересня 2023.
04.10.2023 державним виконавцем прийнято вимогу №89923, відповідно до якої, 07.10.2023 державним виконавцем буде здійснено перевірку виконання рішення суду за адресою: АДРЕСА_2 , про що повідомлено сторони виконавчого провадження у відповідності до законодавства.
04.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 07.10.2023.
07.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що при виході за вказаною адресою, державного виконавця запросили до квартири, стягувач з представником залишилися в холі. ОСОБА_2 покликав сина ОСОБА_4 . На прохання виконавця і його батька вийти і для початку поспілкуватися з мамою, дитина відповіла, що не хоче ні говорити, ні бачити її ніколи, що йому добре дома з батьком і бабусею. Представник органів у справах дітей на призначений день і час не з`явився, причину неявки державному виконавцю не повідомлено.
Відповідно до вимоги державного виконавця №94890 від 16.10.2023 від боржника ОСОБА_2 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 21.10.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 22.10.2023. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося бути присутніми 21.10.2023 о 09-00 год. за адресою: АДРЕСА_3 для виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19. Від боржника ОСОБА_2 вимагалося забезпечити присутність малолітнього сина ОСОБА_3 у зазначений вище день і час.
16.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 21.10.2023.
21.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 та складено відповідний акт. В Акті, зокрема, зазначено, що о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , з`явилися всі учасники (сторони) ВП, а також представник Служби у справах дітей. Зустріч стягувача ОСОБА_1 з сином відбулася в кабінеті в присутності батька ОСОБА_2 . На прохання матері залишитися на одинці з дитиною, всі покинули кабінет. Сам хлопчик, ОСОБА_5 спочатку насторожливо поводився, проте спілкування з матір`ю на протязі півтори години дали позитивний результат, проте дитина відмовилася поїхати до мами, а також відмовився поїхати з нею погуляти за межами кабінету ДВС. Заперечень зі сторони боржника на продовження спілкування ОСОБА_1 з сином не було.
31.10.2023 державним виконавцем прийнято вимогу №104045, відповідно до якої від боржника ОСОБА_2 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 04.11.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 05.11.2023. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося бути присутніми 04.11.2023 о 09-00 год. за адресою: АДРЕСА_3 для виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19. Від боржника ОСОБА_2 вимагалося забезпечити присутність малолітнього сина ОСОБА_3 у зазначений вище день і час.
04.11.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що на призначену виконавцем дату та час за вказаною адресою з`явилися боржник ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_1 зі своєю донькою та представником. Спілкування матері проходило в кабінеті в присутності усіх осіб. Спочатку дитина ОСОБА_6 неохоче спілкувався з матір`ю, проте на вмовляння усіх присутніх погодився приміряти і прийняти подарунок від мами (куртку), а потім разом з мамою і батьком погодився поїхати до магазину купити взуття. Сторони з дітьми покинули кабінет виконавця о 09.20 год. Акт складено вже без їх присутності.
14.11.2023 державним виконавцем прийнято вимогу №109517, відповідно до якої від боржника ОСОБА_2 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 18.11.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 19.11.2023 у місці, визначеному за попередньою домовленістю зі стягувачем. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося про результат виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 надати письмові пояснення на адресу Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На виконання вимоги №109517 від 14.11.2023 стягувачем ОСОБА_1 на адресу боржника та Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано повідомлення про умови передачі їй малолітнього сина боржником та умови повернення дитини.
Крім того, на виконання вимоги №109517 від 14.11.2023 стягувачем ОСОБА_1 19.11.2023 та боржником ОСОБА_2 20.11.2023 надано письмові пояснення.
Зокрема, в письмових поясненнях боржник ОСОБА_2 вказав, що 18.11.2023 року у розмові з сином, останній сказав, що не хоче їхати до мами тому, що до нього мають приїхати двоюрідні брати, яких він давно не бачив. Після спроб домовитися з ним, у нього почалася істерика. Після того, як він заспокоївся, син сказав, що в нього немає бажання бачити сьогодні матір. Якщо вона приїде, то в нього буде найгірший день. Цей день співпав з днем народження його бабусі. Тому ним ( ОСОБА_2 ) було прийняте рішення не травмувати психіку дитини та не їхати на зустріч з мамою. Зобов`язався в подальшому виконувати рішення суду та не чинити перешкоди в спілкування ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною.
Відповідні правовідносини мають таке правове регулювання.
Відповідно до ст.ст. 55, 129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст.64-1Закону України«Про виконавчепровадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою ст.75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч.10 ст. 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Статтею 63Закону України«Про виконавчепровадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
Частинами першою та третьою вказаної статті визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.4 ст.63Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною першою пункту 1 частини другої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» регламентовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 13цього жЗакону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
У справі «Вишняков проти України» (рішення від 24 липня 2018 року) ЄСПЛ зазначено, що відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем приймалася постанова про накладення штрафу за невиконання боржником у цій справі 07.02.2023. Однак всі примусові заходи також не були застосовані. Державний виконавець мав право накладати штрафи та вносити подання про притягнення до кримінальної відповідальності у зв`язку з невиконанням рішення суду, але з невідомих причин не скористався цими повноваженнями.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не вчинив всіх, передбачених Законом України«Про виконавчепровадження» заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема в частині виконання вимог частини четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай передбачають, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).
Захист прав дитини гарантовано статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН Про права дитини 1989 року.
Отже, будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №1309/9120/12.
З урахуванням вказаного, апеляційний суд приходить до висновку про факт невжиття державним виконавцем всіх визначених спеціальним законом заходів щодо виконання судового рішення про усунення перешкод для участі у вихованні дитини, зокрема державний виконавець не використовував належним чином надані йому повноваження з накладання штрафів та внесення подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у зв`язку з триваючим невиконанням рішення суду.
Пунктом 6 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
Враховуючи невиконання рішення суду щодо участі матері у вихованні дитини та спілкуванні із нею, а також небажання дитини спілкуватись з матір`ю, державний виконавець на час звернення скаржниці до суду із скаргою не вжив достатніх заходів щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування, залучення їх до роботи з дитиною та тим із батьків, к яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків.
Отже, державним виконавцем не виконані обов`язки з виконання судового рішення та не вжиті всі можливі й необхідні заходи, передбачені Законом України«Про виконавчепровадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень для належного виконання судового рішення.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.
Звертаючись до суду, заявник просила суд, зокрема, зобов`язати державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення суду від 16.07.2021 у справі №712/11457/19 вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі №712/11457/19 із застосуванням заходів примусового виконання рішення співмірних вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини.
Так, у рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.
Хоча перевага завжди надається добровільному виконанню, незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити в певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів (рішення у справі «Вишняков проти України» пункт 43, з подальшими посиланнями). Однак ніщо не свідчить про те, що органи державної влади вчасно вжили достатньо таких примусових заходів.
Невжиття належних заходів для виконання судових рішень стосовно дітей, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року, заява № 25612/12 пункт 46; у справі «Швець проти України», заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, у справі «Бондар проти Україна», заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року, та рішення у справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 68).
З матеріалів справи вбачається, що для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, органи державної влади (в тому числі і Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) не ініціювали механізми заохочення співпраці батьків, а також не вжили заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків.
Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Частиною першою статті 13цього Закону передбачено, що заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.
Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 02липня 2014року №228 Міністерство Юстиції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Основними завданнями Міністерства юстиції України є: забезпечення формування та реалізація державної правової політики; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
Обов`язки Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції визначенні Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України затвердженим наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497.
Згідно з пунктами 4.14 та 4.15 цього Положення міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань:організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України; контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління;
Оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт матері з дитиною Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції активно не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, вимоги заявника в частині зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі №712/11457/19 про контакт дитини з матір`ю, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимог скарги ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов`язання державного виконавця вживати заходи примусового виконання спів мірно вимогам рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно, а також в частині вимог щодо зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати дієвий та ефективний контроль виконавчого провадження № 68129406 відкритого з метою примусового виконання рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, оскільки дані вимоги фактично зводяться до прохання суду зобов`язати вищевказаних осіб виконувати ті функції, які вони і покликані здійснювати згідно до законодавства. Зокрема, згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, відповідно законом не вимагається винесення ще і окремого судового рішення щодо зобов`язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи. Вказане відноситься і до зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ здійснювати дієвий та ефективний контроль вчинення виконавчий дій у вищезазначеному виконавчому провадженню.
Відповідно дост.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.
Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.12.2023 у даній справі слід скасувати в частині відмови в задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії з винесенням нової постанови про часткове задоволення скарги. В решті ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.12.2023 у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії та частково задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 у даній частині вимог.
Визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не здійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406.
Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої.
В решті ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.12.2023 у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 09.02. 2024.
Суддя-доповідач
Судді
скопійовано
-
скопійовано
-
