Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 712/11457/19
Провадження № 4-с/712/21/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю скаржника ОСОБА_1 , представників суб`єктів оскарження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою, в якій просить:
1) забезпечити належний судовий контроль за виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 № 712/11457/19;
2) визнати незаконною вимогу (рішення) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни від 31 січня 2024 року №8933, адресовану сторонам виконавчого провадження №68129406 боржнику ОСОБА_5 , та стягувачу ОСОБА_1 ;
3) визнати факт бездіяльності державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, що полягала у недотриманні процесуального порядку примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року 03.02.2024 з 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024;
4) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни, яка полягає у не вжитті державним виконавцем 03.02.2024 о 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024, співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року;
5) визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альони Миколаївни, яка полягає у відсутності належної організації сукупності (комплексу) та здійсненні виконавчих дій 03.02.2024 о 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024, спрямованих на забезпечення фактичного виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року;
6) визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альони Миколаївни, яка полягає у не вжитті нею, як керівником органу ДВС, контролю за законністю примусового виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, з 03.02.2024 о 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024;
7) визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, як структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Марії Володимирівни, що полягає в неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, у спосіб, встановлений резолютивною частиною виконавчого документа, з 03.02.2024 о 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024, та за порядком, визначеним статтями 2, 10, 18, 20, 63, частиною 7 статтею 64-1, статтею 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження»;
8) визнати незаконним посилання Міністерства юстиції України в документі №21824/Ч-43479/20.3.2 «Щодо розгляду звернення» від 09.02.2024 про застосування до правовідносин з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19 положень частин 1-6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»;
9) визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не надання державним виконавцям необхідних роз`яснень та рекомендацій з питань (порядку) примусового виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, зокрема рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року;
10) визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині незабезпечення ефективного контролю за роботою структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У обґрунтування своєї скарги посилається на те, що 16 липня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси, здійснюючи правосуддя на принципах верховенства права, завершив розгляд цивільної справи №712/11457/19 по суті та ухвалив рішення, яке набрало законної сили 23 листопада 2021 року.
Порядок виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року полягає у зобов`язанні (тобто у примусовому виконанні обов`язку) ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Боржник (Відповідач у справі) ОСОБА_5 , як той із батьків, з ким проживає малолітня дитина, самостійно (добровільно) виконувати судове рішення не бажає, державний виконавець не спрямовує своїх дій та не приймає рішень, необхідних для реального виконання судового рішення у примусовому порядку.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року жодного разу не виконувалося самостійно боржником після набрання цим рішенням законної сили, як жодного разу не виконувалося примусово державним виконавцем
Спосіб виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року полягає у виконанні обов`язку ОСОБА_5 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 , з малолітнім ОСОБА_6 ». Відповідно до змісту резолютивної частини рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року указане рішення виконується не одноразово, а періодично, відповідно до графіків зустрічей між стягувачем та малолітнім сином. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року не виконувалося жодного разу періодично до графіку у примусовому порядку державними виконавцями після відкриття виконавчого провадження та продовжує не реалізовуватися з причини саме бездіяльності державного виконавця станом на день подання цієї скарги.
Державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорна Світлана Андріївна протягом тривалого періоду у часі жодного разу не вживала співмірних заходів примусового виконання та не здійснювала виконавчі дії у повному обсязі.
Державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорна Світлана Андріївна, яка веде виконавче провадження №68129406, всупереч положенням частини 1 статті 13, статті 63 Закону України №1404-VIII, постійно порушує процесуальний порядок примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19.
Так, з 09.00 години 03 лютого 2024 року до 19.00 04 лютого 2024 року був періодом у часі, коли державний виконавець має забезпечити примусове виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19, шляхом застосування саме співмірних заходів примусового виконання обсягу вимог за рішенням.
Під час проведення виконавчих дій повинні бути залучені: 1) представник Служби у справах дітей Черкаської міської ради; 2) спеціаліст у галузі дитячої психології.
Проте, державний виконавець не організувала 03 лютого 2024 року примусове виконання рішення, не залучила службу у справах дітей, не залучила спеціаліста у галузі дитячої психології. Усупереч пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України №1403-VIII не забезпечила фіксування технічними засобами чергового епізоду виконання рішення.
31 січня 2024 року державний виконавець Чорна Світлана Андріївна прийняла рішення, шляхом надання Вимоги №8933, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження №68129406 на їх електронні адреси.
Цією вимогою, складання якої не передбачено законом, державний виконавець вимагала від сторін наступне: «Цією вимогою зобов`язую боржника ОСОБА_5 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 року у справі №712/11457/19, а саме усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_6 » на перші вихідні місяця (03.02.2024 з 9-00 год. по 19- 00 год. 04.02.2024) без присутності батька та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Зобов`язую сторони виконавчого провадження № 68129406 надати письмові пояснення щодо виконання рішення, яке мало відбутися 03.02.2024 з 9-00 год. по 19- 00 год. 04.02.2024 на адресу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до 08.02.2024 включно».
Однак, вимога державного виконавця ОСОБА_2 від 31 січня 2024 року була складена не в порядку, що визначений законом, а тому не є обов`язковою. На цій стадії примусового виконання рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною не передбачено складання державним виконавцем типових вимог про спонукання боржника виконати судове рішення
Вимога виконавця не є співмірним заходом примусового виконання судового рішення, так як не може усунути перешкоди стягувачу спілкуватися із малолітнім сином та лише підтверджує факт самоусунення державного виконавця від виконання своїх посадових обов`язків та продовження вчинення бездіяльності.
Саме завдяки протиправної та незаконної бездіяльності державного виконавця на перші вихідні лютого місяця 2024 року (03.02.2024 з 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024) рішення суду не було виконано.
Отже в результаті невиконання судового рішення Заявник в черговий раз була позбавлена можливості спілкуватися із малолітнім сином, брати участь у його вихованні, що вказує на факт порушення статей 6 та 8 Конвенції.
Заявник вважає, що національні органи влади в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вживають достатніх заходів для виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 у справі №712/11457/19.
Заявник неодноразово зверталася до Міністерства юстиції України, як до органу, який очолює систему примусового виконання рішень з метою забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.
Міністерство юстиції України надало ОСОБА_1 на її звернення від 22.12.2023, 15.01.2024 некомпетентні та необґрунтовані відповіді, які за своєю суттю мають ознаки не досить вдалої «відписки» за № 21824/Ч-43479/20.3.2 від 09.02.2024.
Заявник звертає увагу Соснівського районного суду м.Черкаси на той факт, що Міністерство юстиції України у документі за № 21824/Ч-43479/20.3.2 від 09.02.2024 поширило недостовірну інформацію в частині категорії виконавчого документа, виданого на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.
У запереченні на скаргу Перший відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить відмовити у задоволенні скарги.
У обґрунтування заперечення посилається на те, що з 18.07.2023 у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме - у старшого державного виконавця Чорної С.А. на виконанні перебуває виконавче провадження № 68129406 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 712/11457/19, виданого 09.12.2021 Соснівським районним судом м. Черкаси, про зобов`язання ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018 Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 . Дане виконавче провадження було відкрито 12.01.2022 за реєстраційним номером 68129406.
Скаржник, намагаючись з самого початку ввести суд в оману, стверджує про те, що нібито рішенням Соснівського суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 визначено «перелік заходів примусового виконання, які підлягають застосуванню у випадку його примусового виконання, а саме усунути перешкоди ОСОБА_1 спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.» При цьому вона навмисно вириває фразу з контексту, так як мова йдеться саме про те, щоб «Зобов`язати боржника … усунути перешкоди».
31.01.2024 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною складено вимогу № 8933, якою зобов`язано «боржника ОСОБА_5 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_6 » на перші вихідні місяця (03.02.2024 з 9-00 год. по 19-00 год. 04.02.2024) без присутності батька та з урахуванням обставин, які можуть виникнути».
Законом "Про виконавче провадження" не встановлено конкретних випадків, у яких складається вимога державного виконавця як така.
Якщо законом прямо встановлено викладення вимоги державного виконавця у формі постанови, то вона так і повинна складатися. В інших випадках для реалізації своїх повноважень державний виконавець складає вимогу в простій письмовій формі. Пунктом 12 розділу І Інструкції визначено, що у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Усі зазначені вимоги щодо оформлення було дотримано державним виконавцем під час складання вимоги від 31.01.2024 № 8933.
Скаржник вважає, що «рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року на перші вихідні місяця (03.02.2024 з 09.00 год. по 19.00 год. 04.02.2024) не було виконано саме з підстав бездіяльності державного виконавця, відсутності у нього бажання його виконувати, бездіяльності Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)».
При цьому в матеріалах виконавчого провадження № 68129406 наявні пояснення боржника ( ОСОБА_5 ) щодо подій, які відбувались 03.02.2024. Зміст даних пояснень зводиться до того, що боржник не чинив ніяких перешкод стягувану (скаржнику) у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
03.02.2024 малолітній ОСОБА_6 в присутності свідків самостійно відмовився від тривалого контакту з скаржником, про що боржник ( ОСОБА_5 ) зазначив у своєму поясненні.
На думку Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відмова спілкуватися з матір`ю відбулась за власної волі дитини (а не волі боржника), є обставиною, що ускладнює виконання рішення, і є поважною в розумінні ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», адже боржник не міг насильно заставити сина спілкуватися з матір`ю та вплинути на його рішення.
Всі дії, передбачені вимогами ст. 63 Закону, вже виконані, враховуючи направлення на адресу Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (внесено відомості до ЄРДР за № 12021250310002578 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України).
У відзиві на скаргу Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що скаржник ОСОБА_1 вважає відсутність належного контролю з боку Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при виконанні рішення суду та просить визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, як структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Марії Володимирівни, що полягає в неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, у спосіб, встановлений резолютивною частиною виконавчого документа, з 03.02.2024 о 09-00 год. до 19-00 год. 04.02.2024, та за порядком, визначеним статтями 2, 10, 18, 20, 63, частиною 7 статтею 64-1, статтею 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Управління) є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Положенням про Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 358/6 від 13.03.2023 визначено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує, контролює здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відділами державної виконавчої служби Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Контроль за діяльністю державного виконавця при виконанні рішень здійснюється шляхом проведення перевірки законності виконавчого провадження за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до зазначеної статті, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і тре тім цієї частини.
Слід зазначити, що скарги, подані відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», від скаржника ОСОБА_1 до Управління не надходили, виконавче провадження не вилучалось, перевірка виконавчого провадження № 68129406 не проводилась.
ОСОБА_7 зверталась до Управління із заявою щодо розробки комплексної
стратегії примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від № 712/11457/19, на яку надано роз`яснення.
У відзиві на скаргу Міністерство юстиції України просить відмовити у задоволенні скарги.
У обґрунтування скарги посилається на те, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96- ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина якінебудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), у відповідності до якого Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Відповідно до підпункту 2-3 пункту 2 Положення основними завданнями Мін`юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Згідно із підпунктами 32, 33, 83-27 пункту 4 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: надає роз`яснення з питань, пов`язаних з діяльністю Мін`юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються; аналізує результати діяльності та вживає заходів для підвищення ефективності функціонування територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства; надає державним та приватним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень.
Разом з цим основними завданнями Департаменту державної виконавчої служби є забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
Мін`юст, як і його територіальний орган Департамент ДВС Мін`юсту, надає роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень державними та приватними виконавцями.
Повноваження з питань роз`яснень державним виконавцям та надання рекомендації з питань примусового виконання рішень мають характер відповідно до правових проблем реалізації норм Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України Про звернення громадян від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Порушене скаржником питання у скарзі стосується роз`яснення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року щодо усунення перешкод у побаченні з дитиною, повноваження щодо чого у відповідача відсутні.
Серед наведених вище положень законодавства, не передбачено надання Міністерством юстиції України конкретних роз`яснень та рекомендацій щодо виконання рішення суду, зокрема встановлення побачень з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, а саме рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.
Контроль за діяльністю державного виконавця при виконанні рішень здійснюється шляхом проведення перевірки законності виконавчого провадження за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).
Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюється шляхом проведення комплексних, цільових та контрольних перевірок.
Функції державного контролю за особами, які здійснюють делеговані державою функції (зокрема, щодо примусового виконання судових рішень), розподіляється на два види контролю: процесуальний контроль, який здійснюється судом; відомчий контроль, який здійснює Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, а щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, контроль за діяльністю територіального підрозділу Міністерства юстиції України здійснюється з дотриманням певної процедури та в порядку, визначеним чинним законодавством України.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Скаржник у поданій скарзі не зазначає, в чому саме полягає бездіяльність Міністерства юстиції України щодо забезпечення контролю за роботою структурного підрозділу, не надає відповідних доказів на підтвердження такої бездіяльності.
У судовому засіданні заявниця підтримала скаргу у повному обсязі.
Представники суб`єктів оскарження проти задоволення скарги заперечили з підстав, викладених у відповідних запереченнях та відзивах.
Боржник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами до суду не звертався.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку учасників процесу, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульованоРозділом VII Цивільного процесуального кодексу УкраїнитаЗаконом України "Про виконавче провадження".
За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
У силу вимогст. 451 ЦПК Україниза результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальнихдокументів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст.64-1 Закону України «Про виконавчі провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.Державний виконавецьздійснює перевіркувиконання боржникомцього рішенняу часта місціпобачення,визначених рішенням,а уразі якщовони рішеннямне визначені,то перевірказдійснюється учас тамісці побачення,визначених державнимвиконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті75цього Закону.У постановізазначаються вимогавиконувати рішеннята попередженняпро кримінальнувідповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбаченихчастиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленомустаттею 63цього Закону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним удемократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40).
Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї зазаконом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Франції» від 27 квітня 2000 року за заявою № 25704/94між інтересами та інтересами батька (матері) у возз`єднанні з дитиною має бути забезпечено справедливу рівновагу.Вирішуючи це питання, особлива увага має приділятись урахуванню основних інтересів дитини, які можуть мати переважне значення над інтересами батька (матері). Зокрема, батько (мати) не має права за статтею 8 Конвенції домагатися вжиття таких заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Вишняков проти України» від 24 жовтня 2018 року за заявою № 25612/12 право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінністатті 8Конвенції.Основною ціллюстатті 8Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного життя. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства, у тому числі між іншими зацікавленими третіми особами та з урахуванням свободи розсуду держави. Суд уже неодноразово встановлював, що у пов`язаних з питаннями опіки справах інтереси дітей мають надзвичайне значення. Найкращим інтересам дитини має приділятись першочергова увага і вони, у залежності від свого характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкуваннястаття 8Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів.
Відповідно до рішення ЄСПЛ«Швець проти України» від 23 липня 2019 року за заявою №22208/17,визнаючи необхідність встановлення графіка побачень, суди не наклали на особу жодного офіційного зобов`язання у цьому контексті, зокрема, суди не зобов`язали особу дотримуватися графіка побачень. Проте у подальшому ця формальність перешкоджала будь-якому втручанню державних виконавців. Тому заявник був змушений ініціювати додаткове провадження, в якому суди безпосередньо зобов`язали особу передавати дитину заявнику у відповідні дні.
Згідно з рішенням«Вихованок проти України» від 07 жовтня 2019 року за заявою №12962/1929 право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінністатті 8Конвенції. Загальні принципи стосовно позитивних зобов`язань держави щодо захисту стосунків між батьками та їхніми дітьми наведені в рішенні у справі«Вишняков проти України»(Vyshnyakovv. Ukraine), заява № 25612/12, пункти 35-37, від 24 липня 2018 року, з подальшими посиланнями.Беручи до уваги, що позитивне зобов`язання у цій сфері полягає не в досягненні результату, а у вжитті заходів (див. згадане рішення у справі«Вишняков проти України»(Vyshnyakovv. Ukraine), пункт 36), Суд має визначити, чи вжили національні органи влади достатні заходи для виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року про встановлення домовленостей про побачення з дитиною.Суд зазначає, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.
Відповідно до рішення ЄСПЛ«Бондар проти України» від 17 грудня 2018 року за заявою № 7097/1832 Суд зазначає, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінністатті 8Конвенції. Ніщо не свідчить про те, що у ході виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали застосування механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. До того ж, залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року за заявами 41596/19, 42767/19Суд посилається на загальні принципи щодо позитивного зобов`язання держави стосовно права батьків на спілкування. Державні виконавці мали забезпечити виконання цих судових рішень. Однак Суд сумнівається, що національні органи влади вжили всіх належних заходів для забезпечення поваги до сімейного життя заявників.По-перше, навіть незважаючи на встановлення судами графіка побачень батька з дитиною, виконання цього рішення зупинялося на значні періоди часу у зв`язку з подальшими судовими рішеннями. По-друге, ніщо не свідчить про те, що протягом періодів, коли тривало виконавче провадження, органи державної влади коли-небудь розглядали питання застосування механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. Крім того, залишається незрозумілим, наскільки до цього процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів.По-третє, стосовно поведінки державних виконавців вбачається, що вони неодноразово приїжджали на побачення лише з метою документування небажання дитини спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом по батьківській лінії. Національний суд розкритикував обмежений обсяг втручання державних виконавців як неналежний (див.пункти 33та34). Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку. Однак у цій справі, коли органи державної влади постійно стикалися з відмовою дуже маленької дитини спілкуватися з членами своєї сім`ї, вони не забезпечили надання дитині належної професійної цільової підтримки; така підтримка була надзвичайно важливою для неї, аби звикнути до думки про регулярні побачення з батьком, бабою та дідом, а також забезпечити розуміння В., що згідно з обґрунтуванням судових рішень, які підлягали виконанню, це відповідало найкращим інтересам дитини (див.пункт 8). За конкретних обставин цієї справи така допомога становила частину необхідних заходів, вжиття яких органами державної влади розумно вимагалося для дотримання ними позитивних зобов`язань, передбаченихстаттею 8Конвенції.
У судовому засіданні встановлено, що 07 вересня 2018 року рішенням служби у справах дітей ЧМР № 573 встановлено матері, ОСОБА_1 , спосіб участі у виконанні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/11457/19 зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_8 з малолітнім сином ОСОБА_6 »
12 січня 2022 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 712/11457/19 від 09.12.2021.
Хід вказаного виконавчого провадження неодноразово був предметом судового контролю за скаргами стягувачки про оскарження дій, рішень та бездіяльності державного виконавця та посадових осіб інших органів примусового виконання.
18 липня 2023 року Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою державного виконавця фактично прийняв виконавче провадження № 68129406 до примусового виконання.
20.07.2023 Першим ВДВС ЦМУЮ (м.Київ) отримано заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 про те, що з 01.08.2023 по 30.09.2023 за сімейними обставинами стягувач ОСОБА_1 буде перебувати у м. Києві, що унеможливлює її участь у проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні та відповідно просить не вживати заходів виконання рішення у ВП № 68129406, 05 та 06 серпня 2023 року, 19 та 20 серпня 2023 року, 02 та 03 вересня 2023 року, 16 та 17 вересня 2023 року.
28 липня 2022 року державним виконавцем прийнято вимогу № 36058, відповідно до якої представника Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Черкаській області зобов`язано повідомити про можливість залучення Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України як спеціаліста з кваліфікацією судового експерта, який має спеціальні знання у галузі дитячої психології.
30 серпня 2022 року державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій.
15 вересня 2022 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання боржником виконавчого листа № 712/11457/19 від 09 грудня 2021, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, у розмірі 3 400,00 грн.
04.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 07.10.2023.
07.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що при виході за вказаною адресою, державного виконавця запросили до квартири, стягувач з представником залишилися в холі. ОСОБА_5 покликав сина ОСОБА_9 . На прохання виконавця і його батька вийти і для початку поспілкуватися з мамою, дитина відповіла, що не хоче ні говорити, ні бачити її ніколи, що йому добре дома з батьком і бабусею.
16.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про залучення представників Служби у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення виконавчих дій 21.10.2023.
21.10.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та складено відповідний акт. В Акті, зокрема, зазначено, що о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , з`явилися всі учасники (сторони) ВП, а також представник Служби у справах дітей. Зустріч стягувача ОСОБА_1 з сином відбулася в кабінеті в присутності батька ОСОБА_5 . На прохання матері залишитися на одинці з дитиною, всі покинули кабінет. Сам хлопчик, ОСОБА_10 спочатку насторожливо поводився та спілкування з матір`ю протягом години дали позитивний результат, проте дитина відмовилася поїхати до мами, а також відмовилася поїхати з нею погуляти за межами кабінету ДВС. Заперечень зі сторони боржника на продовження спілкування ОСОБА_1 з сином не було.
26 жовтня 2022 року державним виконавцем до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченогостаттею 382 КК України,боржником. Листом від 22 грудня 2022 року № 16962/46-22 Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області повідомлено про те, що 01 листопада 2022 рокудо Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12021250310002578 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 382 КК України.
04.11.2023 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та складено відповідний акт. В даному Акті зазначено, що на призначену виконавцем дату та час за вказаною адресою з`явилися боржник ОСОБА_5 з сином ОСОБА_6 та стягувач ОСОБА_1 зі своєю донькою та представником. Спілкування матері проходило в кабінеті в присутності усіх осіб. Спочатку дитина ОСОБА_10 неохоче спілкувався з матір`ю, проте на вмовляння усіх присутніх погодився приміряти і прийняти подарунок від мами (куртку), а потім разом з мамою і батьком погодився поїхати до магазину купити взуття. Сторони з дітьми покинули кабінет виконавця о 09.20 год. Акт складено вже без їх присутності.
14.11.2023 державним виконавцем прийнято вимогу №109517, відповідно до якої від боржника ОСОБА_5 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 18.11.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 19.11.2023 у місці, визначеному за попередньою домовленістю зі стягувачем. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося про результат виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 надати письмові пояснення на адресу Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На виконання вимоги №109517 від 14.11.2023 стягувачем ОСОБА_1 на адресу боржника та Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано повідомлення про умови передачі їй малолітнього сина боржником та умови повернення дитини.
Крім того, на виконання вимоги №109517 від 14.11.2023 стягувачем ОСОБА_1 19.11.2023 та боржником ОСОБА_5 20.11.2023 надано письмові пояснення.
Зокрема, в письмових поясненнях боржник ОСОБА_5 вказав, що 18.11.2023 у розмові з сином, останній сказав, що не хоче їхати до мами тому, що до нього мають приїхати двоюрідні брати, яких він давно не бачив. Після спроб домовитися з ним, у нього почалася істерика. Після того, як він заспокоївся, син сказав, що в нього немає бажання бачити сьогодні матір. Якщо вона приїде, то в нього буде найгірший день. Цей день співпав з днем народження його бабусі. Тому ним ( ОСОБА_5 ) було прийняте рішення не травмувати психіку дитини та не їхати на зустріч з мамою. Зобов`язався в подальшому виконувати рішення суду та не чинити перешкоди в спілкування ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною.
03.01.2024 державним виконавцем прийнято вимогу № 501, відповідно до якої від боржника ОСОБА_5 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 06.01.2024 з 09-00 год. по 19-00 год. 07.01.2024. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося про результат виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 надати письмові пояснення на адресу Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до акту від 03.01.2024 державний виконавець здійснила телефонний дзвінок до Комунального закладу «Черкаський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» з метою отримання інформації про наявність спеціаліста в галузі дитячої психології для залучення при проведенні виконавчих дій, на що отримала відповідь про відсутність такого спеціаліста.
Відповідно до акту від 03.01.2024 державний виконавець здійснила телефонний дзвінок до Черкаського міського центру соціальних служб з метою отримання інформації про наявність спеціалістів в галузі дитячої психології для залучення при проведенні виконавчих дій, на що отримала відповідь про відсутність такого спеціаліста.
Відповідно до акту від 06.01.2024 після того, як боржник з дитиною зайшли до квартири, державний виконавець на прохання стягувача звернулась до боржника з проханням вивести дитину. Дитина на прохання батька вийшла з квартири, а батько залишився в квартирі. Стягувач почала спілкуватись з дитиною, проте дитина постійно говорила, що не хоче. Потім вийшов боржник і забрав дитину.
16.01.2024 державним виконавцем прийнято вимогу № 2648, відповідно до якої від боржника ОСОБА_5 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 20.01.2024 з 09-00 год. по 19-00 год. 21.01.2024. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося про результат виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 надати письмові пояснення на адресу Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
16.01.2024 державним виконавцем прийнято вимогу № 2826 про надання інформації для залучення спеціаліста в галузі дитячої психології.
Відповідно до пояснення боржника ОСОБА_5 за 20.01.2024, подані 24.01.2024, він відчинив двері ОСОБА_1 та покликав сина. ОСОБА_11 підійшов і сказав, що нікуди не поїде.
31.01.2024 державним виконавцем прийнято вимогу № 8933, відповідно до якої від боржника ОСОБА_5 вимагалося виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради №573 від 07.09.2018 03.02.2024 з 09-00 год. по 19-00 год. 04.02.2024. Від сторін виконавчого провадження №68129406 вимагалося про результат виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 надати письмові пояснення на адресу Першого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до пояснення боржника ОСОБА_5 за 03.02.2024, подані 08.02.2024, він відчинив двері ОСОБА_1 та покликав сина. Влад підійшов і спілкувався з матір`ю, після чого вона пішла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що рішення суду 03.02.2024 з 9 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. 04.02.2024 ані державним виконавцем, ані боржником не виконано. Дій від боржника, які б перешкоджали дитині спілкуватися з матір`ю, не було, однак він і не спонукав дитину спілкуватися з матір`ю.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів заявниці про невідповідність вимоги державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни від 31 січня 2024 року № 8933 положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження приймати рішення шляхом винесення вимог.
Цією вимогою було зобов`язано боржника виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19 з09:00 години 03 лютого 2024 року до 19:00 години 04 лютого 2024 року та надати підтвердження факту виконання рішення органу державної виконавчої служби.
Отже, зі змісту оспорюваної вимоги вбачається її вчинення для цілей організації ефективного проведення виконавчої дії з примусового виконання судового рішення, тому дана вимога не порушує право стягувача та ґрунтується на законних підставах.
Суд також доходить висновку про необґрунтованість доводів заявниці про недотримання державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною процесуального порядку примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року в зазначені у скаргах періоди з 09-00 год. 03.02.2024 до 19-00 год. 04.02.2024; не вжиття співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.
Так, для організації проведення виконавчих дій державним виконавцем були вжиті заходи для залучення представника служби у справах дітей та спеціаліста в галузі дитячої психології шляхом неодноразових звернень державного виконавця до установ, організацій з метою отримання інформації про наявність спеціаліста в галузі дитячої психології для залучення при проведенні виконавчих дій, також упродовж виконавчого провадження до боржника виконавцем застосовувались передбачені законом заходи для примусового виконання рішення у вигляді штрафу та надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Під час виконавчих дій не зафіксовано перешкод з боку боржника малолітньому сину спілкуватись зі стягувачкою, однак від тривалого спілкування з матір`ю дитина відмовлялась.
Отже, державним виконавцем вживались співмірні та доречні заходи примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, порушень положень законодавства та прав сторін виконавчого провадження вдіях державного виконавця не встановлено.
Суд також вважає необґрунтованими доводи скарги пробездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах.
Контроль за реалізацією повноважень посадових осіб органів у сфері організації примусового виконання рішення суду здійснюється з дотриманням певної процедури та в порядку, визначеному чинним законодавством. Заявницею не обґрунтовано, в чому саме полягає бездіяльністьначальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Міністерства юстиції України, не надано доказів на підтвердження такої бездіяльності.
Начальником відділу державної виконавчої служби відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» проведено перевірку законності виконавчого провадження № 68129406, за результатами якої прийнято постанову від 12.01.2024 про відповідність дій державного виконавця Чорної С.А. вимогам законодавства.
Що стосується посилання заявниці на неправомірність, на її думку, посилання в документі №21824/Ч-43479/20.3.2 «Щодо розгляду звернення» від 09.02.2024 про застосування до правовідносин з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі №712/11457/19 положень частин 1-6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», суд зауважує, що предметом скарги в порядку ст.447 ЦПК України є встановлення наявності порушеного права заявниці як стягувача у виконавчому провадженні.Суд при розгляді справи самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Стосовно доводів заявниці пропорушення її прав та свобод, гарантованих статтями 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд виходить з такого.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Вказаним рішеннямзобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_8 з малолітнім сином ОСОБА_6 ».
Зазначеним рішенням служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року встановлено матері, ОСОБА_1 , спосіб участі у виконанні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Заявниця наполягала, що належним виконання вказаного рішення для захисту її прав, гарантованихстаттями 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є передача їй боржником дитини для тривалого спілкування у вищевказані години.
Разом з тим,рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року не передбачено безумовної передачі дитини від батька до матері у встановлені вказаним рішенням години, натомість передбачено спосіб участі у виконанні та спілкуванні дитини зурахування обставин, які можуть виникнути. Такими обставинами, які на переконання суду беззаперечно мають бути враховані, є думка малолітньої дитини, її стан здоров`я.
Стаття 6 Конвенції про контакт з дітьми (ратифікована 20.09.2006) визначає, що дитина, яка відповідно до внутрішнього законодавства вважається достатньо свідомою, за винятком, коли це явно суперечить її найвищим інтересам, має право одержувати всю суттєву інформацію, отримувати консультації, висловлювати свою думку. Такій думці та переконливим бажанням і почуттям дитини повинно надаватись належне значення.
Суд погоджується з доводами заявниці, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінністатті 8Конвенції, проте як і в будь-якому спорі, який стосується дитини, її інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Отже,між інтересами дитини в подальшому перебуванні у звичному середовищі та інтересами матері у возз`єднанні з дитиною має бути забезпечено справедливу рівновагу та заявниця як мати не має права за статтею 8 Конвенції домагатися вжиття таких заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Вказаний висновок узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, в тому числі у вказаних у скарзі рішеннях, щодо застосування яких наполягала заявниця.
Для цілей налагодження довірливих стосунків та забезпечення тривалого контакту заявниці з малолітнім сином доречним та співмірним є проведення державним виконавцем виконавчих дій за участю служби у справах дітей та спеціаліста в галузі дитячої психології, що забезпечується державним виконавцем.
Таким чином, впорядкусудового контролю за виконанням рішення від 16 липня 2019 року судом, який постановив рішення, послідовно наголошується, щовиконання рішення суду має здійснюватися із забезпеченням пріоритету інтересів дитини без застосуванням психологічного тиску, але зі створенням умов для налагодження стосунків з матір`ю задля збереження психологічного здоров`я сина та довірливого спілкування, із забезпеченнямналежної професійної підтримки спеціалістів в галузі дитячої психології та органу опіки і піклування.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарг за необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 14.05.2024.
Суддя О.С. Стеценко
