Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
15 травня 2024 року
місто Київ
справа № 686/5757/23
провадження № 14-50цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року, постановлене суддею Карплюком О. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі П`єнти І. В., Корніюка А. П., Талалай О. І.,
УСТАНОВИЛА:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
1. ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просиввизначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його та відповідача батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у виді земельної ділянки площею 2,24 га, розташованої на території Користовецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області,
цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку на АДРЕСА_1 .
3. За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого належну йому земельну ділянку заповів позивачу.
4. Після смерті батька він продовжував облаштовувати будинок, подвір`я та земельну ділянку. Також він продовжував доглядати за своєю матір`ю ? ОСОБА_4 , яка мала захворювання судин головного мозку, перенесла інсульт у 2010 та 2016 роках, а після смерті батька стала лежачою і потребувала постійного догляду. Також позивач зазначав, що в цей період він працював
у Хмельницькій дистанційній колії, а тому з урахуванням робочого часу з 8:00 до 17:00 з понеділка до п`ятниці не міг вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Також у строк, визначений законом для прийняття спадщини (зокрема, з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3), на всій території України було запроваджено карантин та обмежено прийом громадян нотаріусами.
5. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті матері позивач прибирав у будинку та знайшов заповіт, складений батьком на його ім`я. ОСОБА_1 30 березня 2022 року звернувся до нотаріуса, яка повідомила, що після смерті батька Хмельницька районна державна нотаріальна контора 07 жовтня 2021 року завела спадкову справу № 68436893 (277/2021) за заявою ОСОБА_2 .
6. Позивач посилався на те, що всупереч вимогам законодавства нотаріус не повідомив його про потребу подати заяву про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття. Відповідач, дізнавшись про наявність заповіту на ім`я брата, також його не повідомив та не надав нотаріусу інформації про його місце проживання.
7. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 вважав, що шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини він пропустив у зв`язку з обставинами, які є об`єктивними та істотними, які не залежали від його волі та спричинили неможливість своєчасно оформити свої спадкові права.
Стислий виклад заперечень відповідача
8. ОСОБА_2 заперечував проти позову, вважаючи, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини без поважних причин.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням від 05 липня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову.
10. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
11. Суд першої інстанції мотивував постановлене рішення тим, що незвернення з наведених у позові причин до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк понад два роки не можна розцінити як поважні причини пропуску заявником строку для прийняття спадщини у розумінні статті 1272 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України).
12. Постановою від 16 серпня 2023 року Хмельницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року ? без змін.
13. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
14. Апеляційний суд обґрунтовував постанову тим, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 . Посилання позивача на необізнаність про наявність заповіту на його ім`я як на поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги. Відтак незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він у разі, якби бажав прийняти спадщину після смерті батька, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
15. Так само не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини зайнятість на роботі, оскільки ОСОБА_1 міг реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, а також через орган місцевого самоврядування. Запровадження карантинних обмежень, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), також не підтверджує об`єктивну неможливість подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Надана позивачем копія амбулаторної картки його матері та відомості, зазначені в ній, не доводять те, що вона потребувала постійного стороннього догляду, який, за твердженням позивача, він здійснював у період з 12 липня 2021 року до 12 січня 2022 року.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
16. Суди встановили, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_3 (батько сторін
у справі) склав заповіт, відповідно до якого земельну ділянку площею 2, 24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Користовецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, заповів сину ОСОБА_1 .
17. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку із чим відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема й на зазначену земельну ділянку.
18. На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований на
АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією адресою була зареєстрована його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19. ОСОБА_2 (син ОСОБА_3 ) 27 жовтня 2021 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
20. Повідомленням від 30 березня 2022 року завідувач Хмельницької районної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для її прийняття.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. ОСОБА_1 13 вересня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначив те, що суди не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 02 листопада 2020 року
у справі № 127/12911/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 26 квітня 2022 року
у справі № 932/16345/19, від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 08 червня 2023 року
у справі № 585/2163/22, від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22;
у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року
у справі № 2/235/10/16 (провадження № 6-1320цс17) та від 06 вересня 2017 року
у справі № 6-496цс17.
23. Заявник обґрунтовував подану ним касаційну скаргу тим, що суди не врахували необізнаність позивача про існування заповіту ОСОБА_3 , складеного на його ім`я. Посилання судів на те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачу реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом знаходиться поза межами правовідносин, які виникли між сторонами. У цій справі у предмет доказування входить доведення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини саме за заповітом. Водночас суди не взяли до уваги наявність заповіту та не досліджували виконання нотаріусом обов`язку щодо повідомлення спадкоємця про обов`язок подати заяву про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття. Про існування заповіту позивач не знав та з часу відкриття спадщини будь-яких повідомлень від нотаріуса про закликання його до спадкування за заповітом він не отримував. Лише 01 лютого 2023 року нотаріус направив йому повідомлення з вимогою з`явитися до нотаріальної контори для встановлення його спадкових прав.
24. Дізнавшись про заповіт, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса, яка повідомила йому про існування спадкової справи, заведеної після смерті його батька. Тож позивач звернувся до нотаріуса за місцем заведеної спадкової справи для оформлення спадкових прав за заповітом після смерті батька, проте отримав відмову у видачі свідоцтва.
25. Також, за твердженням заявника, існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Заявник звертав увагу на те, що Хмельницька область була віднесена до «червоного» рівня епідемічної небезпеки у період з 30 жовтня до 15 грудня 2021 року та внаслідок запровадженого карантину обмежено рух транспорту, пересування громадян, прийом громадян державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.
26. На переконання ОСОБА_1 , при наданні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини потрібно враховувати також і тривалість пропущеного строку. Втім суди не врахували, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним (2 місяці 18 днів), а він, дізнавшись про існування заповіту, невідкладно вчинив дії, спрямовані на отримання спадщини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
27. ОСОБА_2 13 жовтня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та стягнути з позивача відшкодування витрат на правничу допомогу.Вважав, що суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи поданої скарги висновків судів не спростовують.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
28. Ухвалою від 21 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 20 грудня2023 року призначив справу до судового розгляду.
29. Ухвалою від 21 лютого 2024 року Верховний Суд передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
30. Ухвалою від 25 березня 2024 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернула справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
31. Ухвалою від 11 квітня 2024 року колегія суддів передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку щодо застосування частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини».
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
32. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
33. У постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 Верховний Суд України сформулював правовий висновок, у якому зазначив: «Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Ухваливши рішення про відмову в позові, суди не дослідили, чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та відповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права».
34. Верховний Суд України також зазначив, що «необізнаність про існування заповіту не є тотожною таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу».
35. Такі висновки Верховний Суд України зробив за результатом розгляду справи за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, поданим онукою спадкодавця (спадкоємицею п`ятої черги спадкування за законом), яку він визначив у заповіті спадкоємицею свого майна, до територіальної громади Гуляйпільської міської ради Запорізької області та сина спадкодавця (спадкоємця першої черги спадкування за законом).
36. Колегія суддів зауважила, що аналіз практики застосування Верховним Судом частини третьої статті 1272 ЦК України з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду України підтверджує різне розуміння цього висновку, а відповідно й різне тлумачення зазначеної норми права.
37. Натомість в інших випадках, ураховуючи наведений правовий висновок
Верховного Суду України, Верховний Суд керувався тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Утім, це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тому необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом.
38. Такий підхід врахований у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц (провадження № 61-1765св19), від 29 червня 2021 року у справі № 671/308/20 (провадження № 61-16392св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 680/289/18 (провадження № 61-5837св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 676/6218/19 (провадження № 61-3435св22), від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23), від 09 жовтня 2023 року у справі № 736/1850/21 (провадження № 61-3892св23).
39. Натомість у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року
у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21) та від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, при застосуванні правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року
у справі № 6-496цс17, Верховний Суд вважав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є абсолютною поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини незалежно від того, чи є особа спадкоємцем за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом.
40. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що з потреби відступити від правового висновку щодо застосування частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19
(провадження № 61-13783св21) та від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, передавала цю справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
41. При поверненні справи Об`єднана палата Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду наголосила на тому, що Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 сформулював правовий висновок, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини». Цей висновок врахований у постановах Верховного Суду, від яких колегія суддів просила відступити. Питання щодо відступу від висновку Верховного Суду України чи його конкретизації належить до виняткових повноважень Великої Палати Верховного Суду.
42. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду переконана, що без конкретизації висновку, викладеного
у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, не може самостійно ухвалити остаточне рішення у цій справі.
43. З наведених підстав колегія суддіввиснувала про існування нагальної потреби відступити від правового висновку, викладеного в постанові
Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом його конкретизації та визначення, що
«необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
тому необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом».
ІV. МІРКУВАННЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
44. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
45. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права (правовладдя).
46. Елементом верховенства права (правовладдя) є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
47. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
48. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики
є складовою вимогою принципу правової визначеності.
49. Підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
50. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що правовідносини
у порівнюваних справах є подібними. Як у справі № 6-496цс17, від висновків Верховного Суду України у якій колегія суддів просить відступити (шляхом конкретизації), так і у справі, що переглядається, виникли спадкові правовідносини щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини, позивачами в обох справах є спадкоємці за законом (у справі № 6-496цс17 - п`ятої черги,
у справі № 686/5757/23 - першої черги), на користь яких складено заповіти. Підстава позовів у зазначених справах - це необізнаність спадкоємців про існування заповітів.
51. З огляду на подібність правовідносин у наведених справах, а також на те, що питання про відступ від висновків Верховного Суду України належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду, передача справи на розгляд Великої Палати для відступу від висновку Верховного Суду України є належно обґрунтованою.
52. Тож колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дотрималася умов, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, для передачі справи на вирішення Великої Палати Верховного Суду дотримані.
53. Оскільки принцип правовладдя (верховенства права) передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання про потребу відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних відносинах, викладеного
в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.
54. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
55. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
56. З огляду на викладене справу потрібно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
57. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402, 404, підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення»ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщиниза касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 26 червня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. О. Погрібний
Судді О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. І. Гриців О. В. Ступак
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
С. І. Кравченко Н. В. Шевцова
О. В. Кривенда
