Ухвала
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 686/5757/23
провадження № 61-13557сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
батько сторін ? ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять: земельна ділянка, площею 2,24 га, розташована на території Користовецької сільської ради, цільове призначення ? ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батька він продовжував облаштовувати будинок, подвір`я та земельну ділянку. Наведене підтверджується й тим, що він звертався до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 . Також він продовжував доглядати свою
матір - ОСОБА_4 , яка мала захворювання судин головного мозку, перенесла інсульт у 2010 та 2016 роках, а після смерті батька стала лежачою і потребувала постійного догляду. Також зазначав, що в цей період він працював у Хмельницькій дистанції колії, а тому, з врахуванням робочого часу з 8.00 до 17.00 з понеділка по п`ятницю, не міг вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, у строк, встановлений для прийняття спадщини (з 11 липня 2021 року до 11 січня 2022 року), по всій території України було запроваджено карантин та нотаріуси обмежили прийом громадян.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері він прибирав у будинку та знайшов заповіт, складений батьком на його ім`я. 30 березня 2022 року він звернувся до нотаріуса, яка повідомила, що після смерті батька Хмельницькою районною державною нотаріальною конторою 07 жовтня 2021 року заведено спадкову справу № 68436893 (277/2021) за заявою ОСОБА_2 .
Всупереч вимог законодавства нотаріус не повідомив його про необхідність подання заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову
від її прийняття. Крім того, відповідач, дізнавшись про наявність заповіту на ім`я брата, також його не повідомив та не надав нотаріусу інформації про його місце проживання.
Вважав, що шестимісячний строк він пропустив у зв`язку з обставинами,
які є об`єктивними та істотними, не залежали від його волі, та спричинили неможливість своєчасно оформити свої спадкові права.
ОСОБА_1 просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незвернення з цих причин до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у період понад два роки з дня смерті спадкодавця не можна розцінити як поважні причини пропуску заявником строку для прийняття спадщини у розумінні статті 1272 ЦК України.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року ? без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав належних та допустимих доказів
в підтвердження об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 . Посилання позивача на необізнаність про наявність заповіту на його ім`я, як поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , правомірно судом не взято до уваги, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Тому незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він, у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті батька, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Так само не є й поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини зайнятість на роботі, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, а також через орган місцевого самоврядування. Запровадження карантинних обмежень, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), також не свідчить про об`єктивну неможливість подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Надана позивачем копія амбулаторної картки його матері - ОСОБА_4 та відомості зазначені в ній не свідчать про те, що вона потребувала постійного стороннього догляду, який, за позицією ОСОБА_1 , він здійснював в період з 12 липня 2021 року по 12 січня 2022 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували що позивачу не було відомо про існування заповіту спадкодавця на його ім`я. Посилання судів на те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачу реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом знаходиться поза межами правовідносин, які виникли між сторонами.
В цій справі предметом доказування виступає доведення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини саме за заповітом. Разом з тим суди не взяли до уваги наявність заповіту та не досліджували виконання нотаріусом обов`язку щодо повідомлення спадкоємця про необхідність подання заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття. Про наявність заповіту йому не було відомо та з часу відкриття спадщини будь-яких повідомлень від нотаріуса про закликання його до спадкування за заповітом не отримував. Лише 01 лютого 2023 року нотаріус йому направив повідомлення з вимогою з`явитись до нотаріальної контори для встановлення його спадкових прав.
Щойно дізнавшись про заповіт, він одразу звернувся до приватного нотаріуса, яка повідомила про заведену спадкову справу після смерті його батька. Наступного дня він звернувся до нотаріуса за місцем заведення спадкової справи для оформлення спадкових прав за заповітом після смерті батька, проте йому відмовлено у видачі свідоцтва.
Він вказував про наявність додаткових перешкод для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а саме: догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19). При цьому, Хмельницька область була віднесена до «червоного» рівня епідемічної небезпеки у період з 30 жовтня 2021 року до 15 грудня 2021 року. Внаслідок запровадженого карантину було обмежено рух транспорту, пересування громадян, обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.
При наданні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід враховувати і тривалість пропущеного строку. Суд не врахував й те, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним (2 місяці 18 днів), оскільки одразу дізнавшись про наявність на свою користь заповіту він невідкладно вчинив дії, направлені на захист свого права на отримання спадщини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
До відзиву на касаційну скаргу також додано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відзив мотивований тим, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій; аргументи позивача, які наводяться на обґрунтування позову, не підтверджуються жодними доказами. Поведінка ОСОБА_1 як спадкоємця є непослідовною та суперечливою, що свідчить про його недобросовісність під час реалізації своїх цивільних прав та обов`язків. Так, отримавши повідомлення про пропуск строку для прийняття спадщини та роз`яснення щодо порядку захисту своїх прав, ОСОБА_1 15 червня 2022 року звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю (справа № 686/11951/22). Під час розгляду справи ОСОБА_1 стверджував, що він з 2018 року проживав разом з батьками, доглядав їх, займався облаштуванням будинку, приватизацією земельної ділянки, а також стверджував, що батьки за життя постійно говорили, що все майно залишиться йому. Однак, одночасно зазначає, що про існування заповіту йому не було відомо. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи, йому відмовлено у задоволенні позову. Після чого він знову звернувся до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, у якій наводить інші фактичні обставини. При цьому з цим позовом він звернувся майже через рік - 06 березня 2023 року.
Стосовно аргументів позивача щодо перешкод, зумовлених карантинними обмеженнями, то жодних доказів того, які саме істотні та непереборні перешкоди виникли у зв`язку із вказаними обставинами, позивач не надав.
У наведених позивачем постановах суду касаційної інстанції та в оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини. Так, у справах, на висновки Верховного Суду у яких посилається заявник у касаційній скарзі, поведінка позивачів як спадкоємців є послідовною - усі вони одразу, без зволікань зверталися до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Однак у справі, що розглядається, позивач стверджує про необізнаність із заповітом, проте звертався до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю і лише після відмови у задоволенні такого позову звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У жовтні 2023 року справу № 686/5757/23 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року справу передано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, а справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегій суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду, виходила із того, що
є усталеною практика, згідно з якою необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини,
а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Однак це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тому необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом.
Разом з тим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, де Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання спадкоємцем першої черги за законом заяви про прийняття спадщини у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, через те, що він не проживав спільно зі спадкодавцем, не мав спільного побуту, не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.
Також колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі
№ 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), на яку вказує заявник у касаційній скарзі, де зазначається, що «оскільки позивач не знала про заповіт, а нотаріус про заповіт її не повідомив, тому Верховний Суд не погоджується з висновками судів про те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, проте вона цього не зробила при відсутності поважних причин, які би перешкоджали подачі відповідної заяви до нотаріуса, оскільки нотаріус на порушення Закону України «Про нотаріат», пункту 2.2 глави 9, пунктів 2.2 і 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 не вчинив дій для розшуку спадкоємця, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо місце проживання або місце роботи спадкоємця. […] Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, провадження № 61-13783св21. Посилання судів на те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, знаходиться поза межами предмета позову (стаття 13 ЦПК України), поза межами доказування (частина друга статті 77 ЦПК України), поза межами правовідносин, які виникли між сторонами. Особу не можна примушувати до реалізації захисту свого права, так як такий захист можливий лише на власний розсуд (стаття 12 ЦК України). Не є предметом судового розсуду те, чому позивачка вирішила не подавати заяву про спадкування за законом».
З огляду на зазначене, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати зазначено необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), на які посилається ОСОБА_2 в касаційній скарзі.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду пропонує Об`єднаній палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду цієї справи зробити висновок про те, що:
«необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
однак це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
тому необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом».
Перевіривши підстави та мотиви, зазначені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 21 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, а справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
За конкретних фактичних обставин кожної справи на підставі повного та всебічного вивчення її доказової бази, пропуск строку для прийняття спадщини має оцінюватися з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, таких як розумність, добросовісність та справедливість.
Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-496цс17 висловив правову позицію про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини». Крім того, розглядаючи наведену справу, Верховний Суд України також зазначив, що «необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу».
Зміст вказаного вище висновку викладено у постановах Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21) та колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), на які посилається ОСОБА_2 в касаційній скарзі, та від яких колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду пропонує відступити.
Такий висновок Верховний Суд України зробив за результатом розгляду справи за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, поданим онукою спадкодавця (спадкоємцем останньої (п`ятої) черги спадкування за законом), яку він визначив у заповіті спадкоємцем свого майна.
Існування практики Верховного Суду, на якій наголошує колегія суддів Другої судової палати Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, можна пояснити різними фактичними обставинами у справах, при розгляді яких суди застосовують правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Більше того, запропонований колегією суддів Другої судової палати Верховного Суду висновок фактично є окресленням меж застосування такого висновку Верховного Суду України, тобто його конкретизацією.
Отже, під час розгляду цієї справи може виникнути питання щодо відступу від висновку Верховного Суду України чи його конкретизації, що належить до повноважень Великої Палати Верховного Суду.
Так, відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18)).
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, є судом, який не встановлений законом.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Повернути справу № 686/5757/23 за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню
не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська
