ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5757/23
Провадження № 22-ц/4820/1542/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю: відповідача ОСОБА_1 , представників учасників справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року (суддя Карплюк О.І.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_5 , батько сторін по справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку розташовану на території Користовецької сільської ради, призначення-ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,24 га, та житловий будинок по АДРЕСА_1 .
За життя, ОСОБА_5 залишив заповіт, відповідно до якого належну йому земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 2,24 га, яка знаходиться на території Користовецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області заповів ОСОБА_4 . Про наявність заповіту останній дізнався лише після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 11 січня 2022 року, а позивач звернувся 30.03.2022 , то нотаріусом було надано позивачу письмову відмову у прийнятті заяви про прийняття спадщини.
Також, враховуючи небажання відповідача, в силу ст.1272 ЦК України, надати письмову згоду позивачу про подання ним заяви про прийняття спадщини нотаріусу, ОСОБА_4 змушений в судовому порядку просити про поновлення порушених прав.
При цьому, вказував, що шестимісячний строк пропустив у зв`язку з обставинами, які є об`єктивними та істотними і не залежали від його волі, та спричинили неможливість своєчасно оформити свої спадкові права.
Вказував, що після смерті батька він продовжував доглядати матір, яка стала лежачою і потребувала постійного стороннього догляду. Вона мала захворювання судин головного мозку, перенесла інсульт у 2010 та 2016 роках.
Також зазначав, що в цей період працював у Хмельницькій дистанційній колії, а тому, з врахуванням робочого часу з 8.00 до 17.00 з понеділка по п`ятницю, не міг вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Крім того, звертає увагу суду, що в період з 11.07.2021 по 31.08.2021 діяли обставини незалежні від позивача, а саме по всій території України було запроваджено карантин та нотаріусами було обмежено прийом громадян.
Враховуючи наведене, позивач просив визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, посилається на невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Зокрема, позивачем була повідомлена та обґрунтована така підстава пропуску строку звернення до нотаріуса як необізнаність про наявність заповіту на його користь. Однак суд першої інстанції не навів мотивів відхилення доводів позивача з цього приводу, хоча в наведеному переліку поважних причин суд вказує на таку підставу. Вказує, що строк з моменту закінчення шестимісячного строку на подання заяви до нотаріуса, є незначним і визначається двома місяцями, а не роками, про що зазначено в оскаржуваному рішення. Зазначає, що у справі наявна сукупність причин, що не залежали від волі позивача, та яка створила істотні труднощі, що зумовили несвоєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Вказує, що про існування заповіту на користь позивача йому не було відомо та з часу відкриття спадщини будь-якого повідомлення від органу нотаріату про закликання до спадкування за заповітом він не отримував.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на земельну ділянку, площею 2,24 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Користовецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
Відповідно до заповіту від 18 листопада 2019 року вказану земельну ділянку ОСОБА_5 заповів сину, позивачу у справі ОСОБА_4 .
Із повідомлення завідувача Хмельницької районної нотаріальної контори від 30.03.202, вбачається, що нотаріусом відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого по заповіту у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
27.10.2021 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його син ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 , разом з ним була зареєстрована його дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача щодо подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Статтею 1270ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 .
Посилання позивача на необізнаність про наявність заповіту на його ім`я, як поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 правомірно судом не взято до уваги, оскільки, позивач є сином померлого ОСОБА_5 , тобто спадкоємцем першої черги. Відтак, незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті батька, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була.
Зайнятість на роботі позивача на ст. Волочиськ Хмельницької дистанційної колії також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_4 не був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, а також через орган місцевого самоврядування. Що спростовує доводи його апеляційної скарги у цій частині.
Крім того, запровадження карантинних обмежень, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), також не свідчать на об`єктивну неможливість позивачу подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Надана позивачем копія амбулаторної картки ОСОБА_6 та відомості зазначені в ній, не свідчать про те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, який, за позицією ОСОБА_4 він здійснював в період з 12 липня 2021 року по 12 січня 2022 року.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що не надано належних та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних причин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом строк, а саме з 12 липня 2021 року по 12 січня 2022 року.
Відповідно, встановивши відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення скаржником норм права й обставин справи.
Порушень матеріальногочи процесуальногозакону,які бмогли призвестидо скасуванняабо змінирішення суду,судом апеляційноїінстанції невстановлено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
У відзивіна апеляційнускаргу відповідач ОСОБА_1 просив стягнути з позивача понесені ним витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у розмірі 8000 грн та долучив до відзиву договір про надання правничої допомоги від 09.08.2023, акт надання послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 09.08.2023, розрахунок витрат за надання правничої допомоги ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордеру №13 від 14.08.2023 про оплату послуг адвоката у сумі 8 000 грн.
Оплативши надані за договором послуги, відповідач ОСОБА_1 фактично погодився, що ці послуги надані і виконані адвокатом в повному обсязі.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
За нормами частини 8 статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З урахуванням зазначених вище положень норм процесуального права та наведених обставин, клопотання протилежної сторони щодо зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача на його користь 4000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 серпня 2023 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай
