ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21315/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Козир Т.П.)

від 20.09.2023

у справі № 910/21315/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація"

до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності

за участю: Офісу Генерального прокурора

про розірвання договору, стягнення 7 896 218,47 грн та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Кукло Д.С.,

позивача - Виговська Л.В., Наливайко С.П.,

відповідача - Цвітненко Д.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" (далі - ТОВ "Україна-Реставрація") звернулося до суду з позовом до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності (далі - Музей), в якому просило суд:

- розірвати укладений між сторонами договір генпідряду на виконання будівельних робіт від 22.12.2018;

- стягнути з Музею додаткові витрати в сумі 7 896 218,47 грн;

- зобов`язати Музей прийняти закуплені на виконання умов вказаного договору матеріали за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 09.08.2021 на суму 74 702 388,04 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором генпідряду на виконання будівельних робіт від 22.12.2018 в частині непередання фронту робіт, проектної та дозвільної документації, що потягло невиконання позивачем, як підрядником, робіт з реконструкції алеї Героїв Небесної Сотні, облаштування пішохідної зони, благоустрою та озеленення території. Разом з тим, позивач вказує, що відповідно до умов договору він здійснив закупівлю основних матеріалів для виконання зазначених робіт та несе витрати, пов`язані з їх утриманням, зберіганням та охороною за весь час невиконання договору.

1.3. Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі - Прокурор) звернувся до суду з повідомленням про вступ у справу на підставі статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/21315/21 позов ТОВ "Україна-Реставрація" задоволено повністю, розірвано договір генпідряду на виконання будівельних робіт від 22.12.2018, укладений між ТОВ "Україна-Реставрація" та Музеєм, зобов`язано відповідача прийняти закуплені на виконання умов вказаного правочину матеріали за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 09.08.2021 та стягнуто з Музею на користь ТОВ "Україна-Реставрація" 7 896 218,47 грн збитків.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вказане рішення, виходив з доведеності факту закупівлі позивачем на виконання умов договору товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 74 702 388,04 грн та витрат на їх зберігання у розмірі 7 896 218,47 грн; ненадання відповідачем фронту робіт, проектної та дозвільної документації позбавило позивача права на отримання прибутку та спричинило понесення ним значних збитків, що свідчить про істотне порушення замовником умов договору, що дає йому право на розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); згідно з приписами 1212 ЦК України розірвання вказаного договору є підставою для повернення позивачем закуплених за розірваним договором матеріалів, а також для задоволення вимоги про зобов`язання Музею прийняти товарно-матеріальні цінності за актом приймання-передачі від 09.08.2021.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21 рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 скасовано, ухвалено нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся після закінчення строку дії цього договору, така вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, а навпаки є можливим виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем. Крім того, позивачем не доведено понесення додаткових витрат (збитків).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Україна-Реставрація" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 залишити без змін.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 01.08.2023 у справі №910/12950/21, від 22.03.2023 у справі №904/6044/21, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (щодо застосування абзацу 1 статті 131-1 Конституції України, частини третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 53 ГПК України); та від 10.02.2021 у справі №908/288/20 (щодо застосування статей 251, 252, частини першої статті 530 ЦК України).

Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:

- статей 850, 886 ЦК України, статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків;

- статті 16 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 5 ГПК України у подібних правовідносинах в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти закуплені на виконання умов договору матеріали за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

3.2. Музей 20.11.2023 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

3.3. Прокурор 20.11.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Між Товариством (далі за текстом договору - генпідрядник) та Музеєм (далі за текстом договору - замовник) 22.12.2018 укладений договір генпідряду на виконання будівельних робіт № 2-МК (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання у 2018 та 2019 роках будівельних робіт по об`єкту: "Проектування та будівництво Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності: Реконструкція алеї Героїв Небесної Сотні від Майдану Незалежності до алеї Героїв Небесної сотні, 3-5, із облаштуванням пішохідної зони, благоустрій та озеленення території в складі "Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Загальна площа об`єкту виконання робіт - 1,4302 га (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених сторін.

Склад та обсяги робіт визначаються технічним завданням, документацією конкурсних торгів, проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, які можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (пункт 1.3 Договору).

Музей діє на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №219-р "Про визначення замовника проектування та будівництва Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності" (пункт 1.4 Договору).

Строком виконання робіт є грудень 2018 року - серпень 2019 року. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт (додаток №1), в якому визначаються дати початку та закінчення усіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником. Строки виконання робіт можуть бути змінені у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання фронту робіт, проектної документації, ресурсів, тощо); дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від генпідрядника обставинами (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Договірна ціна договору є динамічною та визначається на основі приблизного кошторису (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору і складає 148 808 002,00 грн (пункт 3.1 Договору).

Динамічна договірна ціна підлягає заміні у випадку виникнення обставин непереборної сили - надзвичайних обставин та подій, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору (пункт 3.2 Договору).

Якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, неврахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і у зв`язку з цим, у відповідному підвищенні договірної ціни, генпідрядник зобов`язаний протягом 5-ти календарних днів повідомити замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом 10-ти календарних днів розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього генпідрядника (пункт 3.4 Договору).

Генпідрядник зобов`язаний зупинити виконання додаткових робіт у разі неодержання відповіді на своє повідомлення. Завдані генпідряднику збитки, пов`язані із зупиненням виконання додаткових робіт, замовником не відшкодовуються.

Якщо генпідрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт і відповідного підвищення договірної ціни, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт і відшкодування завданих йому збитків.

Замовник зобов`язаний надати генпідряднику фронт робіт, передати дозвільну та проектну документацію; відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за договором, якщо він доведе, що порушення угоди сталося не з його вини (пункти 4.2.1, 4.2.5 Договору).

Генпідрядник має право: залучати за письмовою згодою замовника до виконання договору третіх осіб (субпідрядників), ініціювати внесення змін у договір, зупиняти виконання робіт у разі невиконання замовником своїх зобов`язань за договором, що призвело ускладнення або неможливості проведення генпідрядником робіт (пункти 4.3.1 - 4.3.3 Договору).

Замовник забезпечує генпідрядника проектною документацією протягом встановленого договором строку у двох примірниках. Забезпечення проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Замовник забезпечує генпідрядника проектною документацією протягом установленого договором строку у двох примірниках (пункти 5.1 - 5.3 Договору).

Забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням (обладнанням) здійснює генпідрядник, з чітким дотриманням технічного завдання, вимог проектно-кошторисної документації з обов`язковим погодженням із замовником (пункт 6.1 Договору).

Генпідрядник відповідає за якість матеріалів, устаткування (обладнання) і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією (пункт 6.2 Договору).

Генпідрядник до 15 числа поточного місяця надає відомість ресурсів, необхідних для виконання робіт по об`єкту на наступний місяць. Замовник протягом 10 календарних днів після одержання пропозиції генпідрядника погоджує або відмовляє у залученні запропонованих ресурсів з обґрунтуванням причин такої відмови. Замовник залишає за собою право рекомендувати постачальну організацію, яка має вигідніші умови постачання ресурсів (пункт 6.3 Договору).

Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються (пункт 6.4 Договору).

Генпідрядник може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). Генпідрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник (пункт 7.1 Договору).

Генпідрядник погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погоджені з письмовим обґрунтуванням свого рішення. Залучення субпідрядників здійснюється генпідрядником за письмовим погодженням із замовником. Погодження залучення субпідрядників замовником здійснюється на основі інформації генпідрядника, яка надається замовнику за 10 календарних днів до початку виконання субпідрядником робіт. Замовник має право протягом 3-х календарних днів після одержання пропозиції генпідрядника погодити або відмовити у залученні запропонованого субпідрядника з обґрунтуванням причин такої відмови. Замовник залишає за собою право рекомендувати субпідрядну організацію, яка має відповідні кваліфікаційні вимоги та виконує роботи на об`єктах замовника. Якщо замовник не зробить цього у визначений час, кандидатура субпідрядника вважається узгодженою (пункту 7.3 Договору).

Фронт робіт надається генпідряднику замовником і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектній документації, склад і зміст якої визначається нормативними документами (пункт 8.1 Договору).

Генпідрядник забезпечує охорону (огородження, освітлення тощо) майданчика (фронту робіт), можливість доступу до нього замовника, субпідрядників, залучених до виконання робіт згідно з умовами договору, до прийняття закінчених робіт замовником (пункт 8.2 Договору).

Генпідрядник забезпечує виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт (пункт 8.6 Договору).

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (пункт 10.1 Договору).

У разі прийняття замовником рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт одночасно уточнюється фінансування виконаних робіт з внесення відповідних змін у план фінансування (додаток № 3) та Договір (пункт 10.2 вказаного правочину).

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість, зазначені у пункті 11.1 Договору, складаються і підписуються генпідрядником та передаються замовнику до 03 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконані роботи. Замовник перевіряє ці документи протягом 10 календарних днів та в разі відсутності зауважень їх підписує. Після підписання відповідних документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю генпідрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті (пункти 11.1, 11.2 Договору).

Розрахунки здійснюються на підставі:

- актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) (пункт 11.3 Договору).

Оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок генпідрядника, вказаний у розділі ХХІ цього договору, протягом 30 календарних днів, після підписання сторонами документів, вказаних у пункті 11.3 цієї угоди (пунктом 11.4 Договору).

Оплата виконаних субпідрядником робіт проводиться безпосередньо генпідрядником на підставі складених ними та підписаних генпідрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість (пункт 11.6 Договору).

Кінцеві розрахунки між замовником та генпідрядником здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання усіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації акта про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (пункт 11.7 Договору).

Приймання-передача виконаних робіт проводиться у порядку, встановленому чинним законодавством України, шляхом підписання та скріплення печатками сторін документів, вказаних у пункті 11.3 цієї угоди та у відповідності до пункту 11.2 вказаної угоди (з урахуванням вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461) (пункту 12.1 Договору).

Зміна або розірвання договору здійснюються відповідно до вимог статті 188 ГК України, з урахуванням положень цього договору, вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та іншого законодавства України (пункт 16.1 Договору).

Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору. Якщо зміна умов договору зумовлена обставинами, що залежать від діяльності однієї із сторін, а інша сторона внаслідок цього понесе збитки, вона має право на їх відшкодування у встановленому порядку (пункт 16.2 Договору).

У пункті 16.3 Договору сторони узгодили порядок внесення змін у договір чи його розірвання - тільки за згодою сторін, а у разі відсутності такої згоди - шляхом звернення заінтересованої сторони до суду.

Сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні, а інша сторона після отримання такої пропозиції у 20-денний строк повідомляє свого контрагента про своє рішення (пункти 16.4, 16.5 Договору).

Генпідрядник має право ініціювати розірвання договору у разі, якщо замовник не забезпечує виконання своїх договірних зобов`язань щодо передачі фронту робіт, проектної документації або устаткування і це не дозволяє генпідряднику виконувати договірні зобов`язання (пункт 16.8 Договору).

У разі розірвання договору в зв`язку з припиненням будівництва замовник має прийняти та оплатити генпідряднику роботи, належним чином виконані до моменту розірвання договору (пункт 16.9 Договору).

У разі, коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір або розірвання його чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду. Якщо судовим рішенням у договір внесено зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду (пункти 16.11, 16.12 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 17.1 Договору).

4.2. Невід`ємними частинами договору є:

додаток № 1 - календарний графік виконання робіт;

додаток № 2 - договірна ціна;

додаток № 3 - план фінансування.

У календарному графіку виконання робіт (додаток №1) сторони погодили види робіт та строк їх виконання, а саме:

- влаштування побутового містечка, тимчасової огорожі, тимчасової інженерної мережі - до 31.01.2019;

- тимчасової дороги, тимчасової мийки для коліс авто - до 10.02.2019;

- відведення дощових вод на період будівництва - з 11.02.2019 по 20.03.2019;

- монтажних майданчиків на період будівництва - з 01.02.2019 по 20.02.2019, 01-10.04.2019;

- знесення зелених насаджень - з 20.01.2019 по 20.03.2019;

- перенесення каплички та хреста - з 20.01.2019 по 10.03.2019;

- розбирання існуючого покриття - з 01.02.2019 по 31.04.2019;

- зняття рослинного шару зі схилів - з 20.01.2019 по 20.02.2019;

- укріплення схилу за підпірною стінкою - з 20.02.2019 по 28.02.2019;

- влаштування підпірної стінки - з 11.02.2019 по 28.03.2019;

- відновлення сходів - з 20.03.2019 по 20.04.2019;

- дренаж за підпірною стінкою - з 01.04.2019 по 20.04.2019;

- будівництво меморіального комплексу - з 21.03.2019 по 10.06.2019;

- винесення кабельних ліній 10кВ - з 11.02.2019 по 10.05.2019;

- будівництво каналізації - з 21.03.2019 по 10.07.2019;

- будівництво дощової каналізації - з 01.04.2019 по 10.07.2019;

- будівництво зовнішнього освітлення - з 11.02.2019 по 20.03.2019;

- будівництво покриття доріжок та проїздів - з 20.04.2019 по 20.08.2019;

- озеленення та захист інженерних комунікацій - з 01.05.2019 по 20.08.2019;

- будівництво малих форм - з 11.06.2019 по 30.07.2019.

Відповідно до договірної ціни (додаток № 2) вартість виконання робіт становить 148 808 002,00 грн, аванс від якої згідно з планом фінансування від 22.12.2018 (додаток №3) становить 111 700 000,00 грн, що має бути сплачений замовником - у грудні 2018 року.

4.3. У додатковій угоді від 22.12.2018 № 1 сторони погодили, що генпідрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 8 місяців після її отримання, а додатковою угодою від 27.12.2018 № 2 - викладено план фінансування у новій редакції, де авансовий платіж становить 111 581 324,47 грн.

Додатковими угодами від 12.07.2019 № 3, від 27.08.2019 № 4 та від 19.10.2020 №5 сторони змінили строки виконання робіт, а саме:

з січня 2019 року по жовтень 2019 року,

з січня 2019 року по травень 2020 року,

з січня 2019 року по серпень 2021 року (відповідно). Також сторонами були внесені зміни в календарний графік, відповідно до яких виконання робіт безпосередньо мало розпочатися з 10.01.2021.

Додатковою угодою від 19.10.2020 № 5 сторони домовилися, що розмір попередньої оплати генпідряднику не може перевищувати 80% від суми договірної ціни об`єкта та останній зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 36 місяців після її одержання. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.

Зазначеною додатковою угодою сторони внесли зміни до пункту 17.1 Договору, згідно з якою Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим правочином.

4.4. На виконання умов договору підряду Музей 28.12.2018 перерахував ТОВ "Україна-Реставрація" попередню оплату в сумі 111 581 324,47 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 29.12.2018.

4.5. Генпідрядник (ТОВ "Україна-Реставрація") уклав низку угод з субпідрядними організаціями та закупив у них необхідні матеріали з метою виконання робіт за погодженим сторонами графіком: у січні-червні 2019. Зокрема, позивач уклав:

- 17.01.2019 з ТОВ "Комфортбудінвест" договір субпідряду № 17-01/19 на виконання робіт з підготовки під посадку дерев та засипання рослинним ґрунтом, за яким у березні 2019 позивач здійснив закупівлю ґрунту рослинного, субстрату рослинного та торф`яного на загальну суму 3 624 300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 08.11.2019 по 04.03.2019 та листом ТОВ "Комфортбудінвест" № 05/06-19 від 05.06.2019;

- 18.03.2019 з ТОВ "Біосфера-Л" договір субпідряду № 18/03НС на виконання робіт з укріплення схилу, озеленення та захисту інженерних комунікацій, відповідно до якого позивач здійснив закупівлю рулонного газону, сітки металевої зварної для фіксування анкерних систем, дерев Tilia cordata "Bohije" на загальну суму 11 778 857,13 грн, що підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи № 07-001-001, листом ТОВ "Біосфера-Л" від 20.05.2019 № 126, платіжним дорученням від 01.04.2019 № 61;

- 23.01.2019 з ТОВ "Інстех" договір субпідряду № 23-01/19 НС, відповідно до якого позивач придбав у субпідрядника гранітні вироби на загальну суму 29 030 397,75 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 29.01.2019 по 16.08.2021;

- 24.01.2019 з ТОВ "Спецпідземінжбуд" договір субпідряду № 24-01/19, відповідно до якого позивач придбав у субпідрядника матеріали (труби, круги, арматуру) на загальну суму 3 542 313,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 29.01.2019 по 02.04.2019, листом ТОВ "Спецпідземнжбуд" від 20.05.2019 №248;

- 11.02.2019 з ТОВ "Селена-2017 (постачальник) договір поставки № 1102М, відповідно до якого генпідряднику (ТОВ "Україна-Реставрація") поставлено арматуру, пиломатеріали, плити опорні, ґрунтовку полімерну, тощо, на загальну суму 3 510 492,20 грн, що підтверджується видатковими накладними від 12.02.2019 № СЛ-57, від 12.02.2019 № СЛ-58, від 12.02.2019 № СЛ-68, від 12.02.2019 № СЛ-69, від 12.02.2019 № СЛ-71, від 12.02.2019 № СЛ-65;

- 25.02.2019 з ТОВ "М.І.К Лайтінг" (постачальник) договір поставки № 50, відповідно до якого генпідряднику (ТОВ "Україна-Реставрація") поставлено світильники, коробки для монтажу, світильник опори, трансформатори, коробки для монтажу на загальну суму 8 646 325,32 грн, що підтверджується видатковими накладними від 22.07.2019 № 131/50 та від 22.07.2019 № 132/50;

- 15.04.2019 з ТОВ "Електрик" (субпідрядник) договір субпідряду № 15-04НС, відповідно до якого субпідрядник зобов`язався власними та залученими силами виконати окремі види або комплекс робіт. Відповідно до додаткової угоди від 27.04.2019 № 1 вартість матеріальних ресурсів для виконання цих робіт складає 5 394 771,18 грн. Згідно з актом приймання-передачі від 15.07.2019 (підписаним у двосторонньому порядку ТОВ "Україна-Реставрація" і ТОВ "Електрик") та прибутковою накладною від 15.07.2019 №ПН-0001211 позивачу передані матеріали на загальну суму 5 605 024,34 грн.

Також підрядник особисто закупив у ТОВ "ТК-Спецодяг", ТОВ "АВ метал груп", ФОП Вдовенко В. В., ТОВ "Укрконтейнер", ТОВ "Еко-Сіті Плюс", ТОВ "27", ТОВ "Будівельні технології 2015", ТОВ "Транс-компанія", ТОВ "КСК Сістемс", ТОВ "Декор-буд ПБ", ТОВ "Фірма "Вікант", ТОВ "Укренерго-Альянс", ТОВ "Імпорт склад Сервіс", ФОП Прохоріна Р. І., ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Укрпіддонсервіс", ТОВ "Скіф Інвест", ТОВ "Бест Статус Компані", ТОВ "Плитторгсервіс", ТОВ "Самая полезная металлобаза", ТОВ "Союз-Постач" будівельні матеріали на загальну суму 696 355,69 грн, що підтверджується рахунками за період з 27.12.2018 по 11.06.2019, видатковими накладними за період з 09.01.2019 по 21.06.2019, актами наданих послуг за період з 18.01.2019 по 30.04.2019 та платіжними дорученнями за період з 28.12.2018 по 16.05.2019, копії яких наявні у матеріалах справи.

4.6. Придбання на виконання умов договору підряду ТОВ "Україна-Реставрація" також підтверджується наявними у справі:

- інвентаризаційним актом цінностей від 21.01.2021 № 1, що обліковуються у ТОВ "Біосфера-Л" на загальну суму 9 794 696,0 грн (без ПДВ) за місцезнаходженням: с. Власівка Баришівського району Київської області та с. Забілоччя, Радомишлівський р-н Житомирської області;

- актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 21.01.2021, що обліковуються у ТОВ "Комфортбудінвест" (субпідрядник) на загальну суму 3 020 250,0 грн (без ПДВ) за місцезнаходженням: с. Власівка Баришівського району Київської області;

- актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 20.01.2021, що обліковуються у ТОВ "Спецпідземінжбуд" (субпідрядник) на загальну суму 2 951 927,5 грн (без ПДВ) за місцезнаходженням: м. Київ, проспект Перемоги,49/2;

- актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 19.01.2021, що обліковуються у ТОВ "Інстех" на загальну суму 29 030 397,75 грн.;

- актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 21.01.2021, що обліковуються у ТОВ "Україна-Реставрація" на загальну суму 55 916,02 грн (без ПДВ) за місцезнаходженням: будівельний майданчик м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні, 3, а також на загальну суму 17 433 077,79 грн, що знаходяться у складському приміщенні в м. Бориспіль, вул. С. Оврашка, 1, відповідно до укладеного з ТОВ "Група компаній "Сантіно" договору оренди нежитлових складських приміщень від 27.06.2019;

- актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 21.01.2021 на загальну суму 580 296,41 грн, що обліковуються за адресою зберігання: будівельний майданчик м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні, 3-5.

4.7. У період з 21.10.2021 по 05.11.2021 Північним офісом Держаудитслужби у ТОВ "Україна-Реставрація" проведена зустрічна звірка документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Музею Революції Гідності.

Із довідки Північного офісу Держаудитслужби від 12.11.2021 № 04-31/532, складеної за результатами звірки, вбачається, що аудитслужбою проведено співставлення зазначених видаткових накладних субпідрядних організацій (ТОВ "Селена-2017", ТОВ "М.І.К Лайтінг", ТОВ "Комфортбудінвест", ТОВ "Інстех", ТОВ "Спецпідземінжбуд", ТОВ "Біосфера-Л", ТОВ "Електрик") та вказаних актів перевірки інвентаризацій цінностей, за результатами якої розбіжностей встановлено не було.

Також комісією у складі представників ТОВ "Україна-Реставрація" та Музею для перевірки наявності вказаних товарно-матеріальних цінностей проведена їх інвентаризація, за результатами чого встановлена наявність у позивача на зберіганні активів (матеріальних цінностей), проте, було виявлено, що частина ТМЦ вже втратила свої властивості та технічні характеристики у зв`язку з закінченням терміну придатності та довготривалим перебуванням під відкритим небом, що підтверджується актами інвентаризації від 30.11.2022, від 02.12.2022, від 06.02.2023, копією інвентаризаційного опису від 30.11.2022, складеними сторонами.

4.8. На лист ТОВ "Україна-Реставрація" від 31.01.2019 з проханням передати підряднику фронт робіт та проектну документацію, замовник листом № 02/68 від 14.02.2019 відмовив позивачу у цьому через проведення Генеральною прокуратурою України слідчих дій, арешт земельних ділянок та заборону проведення будь-яких будівельних робіт, що були накладені ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2018 у справі № 757/51885/18-к у кримінальному провадженні № 42013110000001029.

Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2018 накладено арешт на земельні ділянки у Печерському та у Шевченківському районах міста Києва, які надані у постійне користування Національному меморіальному комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності для облаштування та експлуатації пішохідної зони, благоустрою та озеленення території у складі меморіально-музейного комплексу на Алеї Героїв Небесної Сотні від майдану Незалежності до Алеї Героїв Небесної Сотні, 3-5, з метою запобігання можливості пошкодження, псування, знищення чи перетворення рельєфу місцевості, об`єктів (споруд, стовпів, рекламних конструкцій), зелених насаджень, вчинення інших дій, які можуть призвести до знищення статичних доказів обставин вчинення злочинів 18-20.02.2014 чи призвести до зміни обстановки на цій ділянці до завершення слідчих дій.

За клопотанням представника замовника ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2019 знято арешт із вищевказаних ділянок.

Музей 21.06.2019 повідомив позивача, що на земельні ділянки у Печерському районі міста Києва, що перебувають у постійному користуванні Музея та на яких позивач мав здійснювати будівельні роботи, знову накладено арешт ухвалою Київського апеляційного суду від 20.06.2019 у справі № 11-сс/824/2652/2019 в межах кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013.

4.9. ТОВ "Україна-Реставрація" 09.08.2021 звернулось до відповідача з листом №09/08-21 про розірвання договору, у якому також просило прийняти закуплені на загальну суму 74 702 388,04 грн товарно-матеріальні цінності (ресурси) за актом приймання-передачі від 09.08.2021. Цим же листом позивач направив замовнику проект відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду.

У відповідь на вказаний лист Музей повідомив позивача (лист № 01/02-15/232 від 16.08.2021) про відмову у розірванні договору, оскільки затримка виконання будівельних робіт відбулась з незалежних від замовника причин (накладення арешту та проведення слідчих дій на земельних ділянках, на яких має здійснюватися будівництво). Також відповідач вказав, що умовами договору не передбачено прийняття замовником закуплених матеріалів без проведення їх монтажу безпосередньо на об`єкті будівництва відповідно до проектної документації.

4.10. ТОВ "Україна-Реставрація" з метою належного утримання придбаних товарно-матеріальних цінностей (дерев, рослин, будівельних матеріалів) уклало наступні угоди:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Біосфера-Л" договір субпідряду від 18.03.2019 № 18/03НС та договір від 05.04.2019 № 05/04 щодо висадки, утримання та зберігання дерев, рулонного газону, догляд за газоном;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Сантіно" договір оренди нерухомого майна від 27.06.2019 №1/27/06/2019;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інстех" договір оренди складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей від 15.04.2019 №218;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сек`юріті сервіс" договір охорони об`єкта від 19.01.2019 № 15, договір охорони об`єкта від 30.11.2020 № 5, договір охорони об`єкта від 24.09.2020 №6;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранс" договір про організацію послуг спеціальних машин і механізмів від 14.01.2019 №14012019-02, від 14.01.2019 №14/01/2019-03,

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронні послуги" договір охорони від 31.07.2020 №5;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ерідан" договір субпідряду від 30.01.2019 №30-01/19, договір субпідряду від 10.01.2019 №10-01/19;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрик" договір субпідряду від 15.04.2019 №15-04 НС;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортбудінвест" договір субпідряду від 17.01.2019 №17-01/19;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інстех" договір субпідряду від 23.01.2019 №23-01/19НС;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпідземінжбуд" договір субпідряду від 24.01.2019 №24-01/19НС.

Указані обставини підтверджуються наявними у справі копіями акта здачі-приймання робіт від 31.07.2021 № ОУ-000427, актів надання послуг оренди з 21.01.2020 по 31.07.2021, актів надання послуг охорони з 31.01.2019 по 30.07.2021, рахунків на оплату послуг оренди з 27.06.2019 по 31.07.2021, на оплату послуг охорони 02.12.2019 по 31.05.2021, листів ТОВ "Інстех" від 31.12.2019, 27.12.2019, 19.08.2020, платіжних доручень про сплату послуг утримання та зберігання дерев, газону від 01.04.2019, на оплату послуг оренди приміщення № 3614 від 31.07.2019, № 3615 від 31.07.2021, № 1858 від 27.12.2019, на оплату послуг охорони з 07.02.2019 по 31.07.2021, банківських виписок з рахунку позивача.

4.11. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з такого:

1) щодо позовної вимоги про розірвання договору:

- наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та іншими належними доказами підтверджується факт закупівлі товарно-матеріальних цінностей підрядником робіт на загальну суму 74 702 388,04 грн з метою виконання ТОВ "Україна-Реставрація" своїх зобов`язань за договором генпідряду;

- Музей умови договору підряду, зі свого боку, не виконав, оскільки не надав генпідряднику фронт робіт, дозвільну та проектну документацію. При цьому на неодноразові звернення із проханням виконати умови договору в частині передання фронту робіт та документації замовник повідомляв про те, що це є неможливим через незалежні від нього обставини;

- загальний строк виконання робіт за договором збільшився з 8 місяців до 2 років та 8 місяців. Проте станом на час розгляду справи фронт робіт, дозвільна та проектна документація Музеєм генпідряднику передані так і не були, а тому ТОВ "Україна-Реставрація" не приступило до виконання обумовлених робіт;

- доводи відповідача про відсутність його вини в порушенні умов договору (щодо не передання фронту робіт, дозвільної та проектної документації) через наявність судової заборони (ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року, якою накладено арешт на земельні ділянки, на яких мало бути здійснене будівництво, у рамках здійснення кримінального провадження №42013110000001029) суд відхиляє з огляду на те, що на час укладення договору підряду відповідач вже був достеменно обізнаний про заборону будівництва на об`єкті впродовж невизначеного строку, що є предметом договору підряду. Натомість, укладаючи із ТОВ "Україна-Реставрація" договір, відповідач встановив позивачу строк виконання робіт з січня по серпень 2019 року;

- стосовно посилань відповідача на ухвалу Київського апеляційного суду від 20.06.2019, якою повторно накладено арешт на вищевказані земельні ділянки, то суд також вважає їх необґрунтованими, виходячи з того, що за умовами договору генпідряду початок виконання робіт був встановлений сторонами ще до моменту арешту ділянок вказаною ухвалою апеляційного суду, а саме: з грудня 2018 року;

- придбані позивачем матеріали вчасно не були використані на об`єкті, термін придатності деяких з них вже сплив, використання таких матеріалів неможливе, а закупівля нових з підстав закінчення терміну їх придатності договором не передбачена. У разі чергового продовження дії договору таке становище спричинить для позивача додаткові витрати без можливості їх компенсації з боку відповідача, а за умовами договору генпідрядник гарантує можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом десяти років після прийняття об`єкта замовником; генпідрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінченому будівництвом об`єкті і змонтованих конструкціях;

- дії відповідача (непередання фронту робіт, дозвільної та проектної документації в повному обсязі) є суттєвим порушення умов договору підряду, що унеможливило подальше виконання умов договору позивачем та стало наслідком позбавлення позивача права на отримання прибутку, на який він розраховував при укладенні договору підряду, а також понесення генпідрядником значних збитків (утримання та зберігання дерев, оренда додаткового приміщення для зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей, охорона будівельного майданчика, тощо);

- вимога позивача про розірвання договору підряду у зв`язку з істотним порушенням замовником своїх зобов`язань є обґрунтованою, спірний договір підлягає розірванню;

2) щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат:

- у зв`язку з безпідставною непередачею замовником ТОВ "Україна-Реставрація" фронту робіт, проектної та дозвільної документації, позивач не зміг використати придбані ним матеріали, оскільки виконання будівельних робіт на об`єкті не було розпочате, що спричинило понесення підрядником додаткових витрат, пов`язаних з їх доглядом, зберіганням та охороною;

- позивачем були понесені додаткові витрати на утримання закуплених ним за договором матеріальних цінностей у сумі 7 896 218,47 грн, а саме: за послуги утримання, висадки та зберігання дерев, рулонного газону - 4 777 628,17 грн; за послуги знищення матеріальних ресурсів - 1 611 055,66 грн; за оренду додаткового складського приміщення для зберігання закуплених матеріалів - 848 954,00 грн; за охорону будівельного майданчика - 658 580,64 грн.

- підрядник неодноразово повідомляв замовника про понесення додаткових витрат у зв`язку з перенесенням строків виконання робіт. Проте вказані листи відповідач залишив без відповіді та задоволення, у той час, як позивач, вчиняючи дії із охорони будівельного майданчику, зберігання та догляду за закупленими матеріалами, діяв виключно в інтересах відповідача. При цьому позивач не міг відмовитись від утримання (охорони, догляду, зберігання) закуплених ним матеріалів, адже така відмова сприяла б їх втраті (загибелі);

- вказане свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування відповідальності до сторони договору підряду (замовника) у вигляді відшкодування понесених підрядником додаткових витрат (збитків) на загальну суму 7 896 218,47 грн;

3) щодо вимог про зобов`язання Музею прийняти закуплені матеріали за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей:

- договір підряду не містить умов щодо наслідків розірвання договору, зокрема щодо повернення замовнику закуплених підрядником за рахунок попередньої оплати матеріалів, а з обставин справи вбачається, що замовник відмовляється їх прийняти через відсутність погодженого порядку їх прийняття та без проведення їх монтажу безпосередньо на об`єкті будівництва;

- водночас розірвання договору підряду є підставою для повернення ТОВ "Україна-Реставрація" матеріалів, закуплених на виконання вимог договору підряду за рахунок замовника на загальну суму 74 702 388, 04 грн, а також для задоволення вимоги про зобов`язання Музею їх прийняти за актом приймання-передачі від 09 серпня 2021 у відповідності до вимог статті 1212 ЦК України;

4.12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з такого:

1) щодо участі Прокурора у справі:

- представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді можливе як у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи, так і у формі вступу з власної ініціативи у справу, провадження в якій вже відкрито за позовом інших осіб, на стороні як позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки;

- у своєму повідомленні Прокурор заявив про вступ у справу з метою захисту інтересів відповідача - держави в особі Музею та Міністерства культури та інформаційної політики України, а не позивача;

- оскільки Прокурор вступив у справу на стороні відповідача, у нього були відсутні повноваження для залучення співвідповідачем орган державної влади, оскільки це є правом виключно позивача;

- у підготовчому засіданні від Прокурора надійшло клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства культури та інформаційної політики України, однак судом першої інстанції було відмовлено у його задоволенні;

- наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку за конкретних фактичних обставин;

- відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Музей є державною організацією;

- пунктами 4.1 - 4.3 Статуту визначено, що Музей є юридичною особою, бюджетною установою (заклад культури), діяльність якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та є неприбутковою установою. Музей володіє відокремленим майном, має самостійний баланс та право від свого імені вчиняти правочини, мати та набувати майнові, особисті немайнові права та нести відповідні зобов`язання, бути позивачем та відповідачем у судах, третейських судах. Музей є об`єктом державної власності України, не підлягає приватизації або перепрофілюванню (пункт 4.9 Статуту). Згідно з пунктом 6.1 Статуту фінансування Музею здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України на підставі затвердженого кошторису та в інший спосіб, передбачений Законом України "Про музеї та музейну справу";

- відповідач відноситься до державного сектору економіки, є неприбутковою бюджетною установою (ознака неприбутковості - 0031), фінансування робіт за спірним договором також здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та на підставі пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України;

- головною метою та основним завданням діяльності Музею є збереження пам`яті про події, учасників та наслідки Революції Гідності, Помаранчевої революції, Революції на граніті та інших подій, які відбувалися на Майдані Незалежності у місті Києві та в інших місцях і були пов`язані з боротьбою Українського народу за права, свободи, незалежність України та цивілізаційний вибір;

- відповідач, укладаючи договір, діяв на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №219-р "Про визначення замовника проектування та будівництва Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності", згідно з яким останній погодився з пропозицією Міністерства культури визначити замовником проектування та будівництва Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності державний заклад "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності";

- оскільки Музей є об`єктом державної власності України, тому й власником виконаних у майбутньому робіт по об`єкту за вказаним договором також є держава, відтак внаслідок можливого неналежного виконання генпідрядником умов договору по проектуванню меморіального комплексу порушеними можуть бути права та/або інтереси саме держави;

- укладаючи спірний договір, Музей вступив у господарські правовідносини від імені та в інтересах держави;

- доводи позивача про недоведеність та відсутність правових підстав для представництва Прокурором інтересів відповідача є необґрунтованими;

- ГПК України та Закон України "Про прокуратуру" не вимагає від суду першої інстанції постановлення окремої ухвали щодо вступу у справу прокурора щодо захисту інтересів відповідача;

- безпідставними також є доводи апелянта про заборону представлення Прокурором відповідача, як державної компанії, оскільки, ураховуючи положення чинного законодавства та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, Музей є державною організацією, а не державною компанією;

- частиною третьою статті 53 ГПК України та пунктом 3 частини шостої Закону України "Про прокуратуру" прямо передбачено право прокурора на подання апеляційної скарги (ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи);

- оскільки Прокурор вступив у справу на стороні відповідача, який виступає замовником будівельних робіт, фінансування яких повністю здійснюється за рахунок бюджетних коштів, у останнього є право на подання в інтересах Музею апеляційної скарги;

2) щодо вимог про розірвання договору:

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду;

- варто розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним;

- навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання;

- після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання робіт за договором та їх прийняття;

- розірвано може бути лише чинний договір (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення);

- право сторони розірвати договір, передбачене статтею 651 ЦК, виникає лише щодо договорів, які є чинними;

- за змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова;

- зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом;

- із системного аналізу вищезазначених норм ЦК України та умов договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що умова передбачена пунктом 17.1 договору у редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2020 щодо строку дії договору: "але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим правочином", не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самих сторін договору, ризиковості самої господарської діяльності та сторонніх факторів. Така умова не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України;

- строк дії договору встановлено до 31.08.2021;

- оскільки сторони за взаємною згодою не узгоджували продовження строку дії договору (у матеріалах справи відсутні відповідні докази), колегія суддів дійшла висновку про те, що строк дії укладеного між сторонами у справі договору підряду закінчився 31.08.2021;

- з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся у грудні 2021 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, відтак вимога про розірвання договору генпідряду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;

3) щодо вимог про прийняття закуплених матеріалів за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей:

- предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріальної форми (наприклад, виготовлення речі, здійснення її ремонту, зміна її споживчих властивостей тощо);

- предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт, тобто завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи, виконані на замовлення замовника. Предмет договору підряду - це не процес виконання робіт та здачі об`єкта в експлуатацію;

- однією з характеристик договору підряду є те, що за ним підрядник виконує роботи на свій ризик;

- між сторонами було укладено не договір купівлі-продажу матеріальних цінностей, а будівельного підряду, предметом якого є виконання будівельних робіт по об`єкту;

- прийняття лише матеріальних цінностей без виконання робіт не відповідає меті, предмету та взятим позивачем на себе зобов`язань за договором. Задоволення даної позовної вимоги призведе до зміни правової природи договору та змінить кінцеву мету його укладення, що порушуватиме права замовника і відповідно держави;

- закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань. Навіть після припинення дії договору невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом всього часу, коли існує відповідне зобов`язання. Більше того, після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем;

4) щодо стягнення додаткових витрат:

- в матеріалах даної справи відсутні як докази перерахування коштів на користь Boomkwekerij Ebben B.V., так і документи, які підтверджують поставку від вказаної міжнародної компанії обумовлених дерев;

- відсутні докази купівлі 7200 м3 рулонного газону на суму 768 614,40 грн;

- розрахунок договірної ціни на роботи по догляду за газоном за період з 05.04.2019 по 31.07.2021 є завищеним та недоцільним, оскільки за ним розраховано вартість косіння та поливу газону у зимовий та осінній періоди;

- за відсутності доказів придбання дерев та рулонного газону, подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на утримання вказаних насаджень (рахунки на оплату, акти виконаних робіт (послуг) є неналежними доказами, а тому вимоги про відшкодування замовником витрат на їх обслуговування є необґрунтованими;

- у матеріалах справи відсутні як докази у відповідності до умов пункту 7.3 Договору погодження Музеєм залучення до виконання робіт вищезазначених субпідрядників, так і докази звернення генпідрядника до замовника по зазначеному питанню;

- генпідрядник на власний розсуд, без погодження із замовником залучав до виконання робіт по об`єкту інших осіб, що суперечить умовам договору генпідряду;

- враховуючи те, що за умовами договору генпідряду охорону об`єкту мало забезпечувати саме безпосередньо позивач, а ТОВ "Сек`юріті сервіс" було залучене останнім без погодження із замовником, при цьому за умовами договору охорони саме ТОВ "Сек`юріті сервіс" несе матеріальну відповідальність за завдані позивачеві збитки, покладення на Музей витрат по охороні об`єкта та відшкодування понесених збитків внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, є необґрунтованим;

- зі змісту договору випливає обов`язок генпідрядника повідомити замовника про виконання додаткових робіт, внаслідок яких збільшується кошторис;

- додавши весь розмір позовних вимог (74 702 388,04 грн вартість закуплених товарів та 7 896 218,47 грн додаткових витрат), ця сума не перевищує ні приблизного кошторису (договірної ціни), ні суми авансованого платежу;

- в матеріалах справи відсутні як докази повернення суми невикористаного авансованого платежу у розмірі 28 982 717,96 грн (111 581 324,47 грн - 74 702 388,04 грн - 7 896 218,47 грн), так і докази її використання генпідрядником;

- стягнення додаткових витрат у розмірі 7 896 218,47 грн, навіть у випадку їх обґрунтованості, є додатковим тягарем для відповідача за умови неповернення невикористаної суми авансу та невиконання обумовлених робіт за договором.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/21315/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/21315/21 за касаційною скаргою ТОВ "Україна-Реставрація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2024 справу № 910/21315/21 за касаційною скаргою ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 910/21315/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 справу № 910/21315/21 за касаційною скаргою ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.03.2024 для розгляду справи №910/21315/21 визначено колегію суддів у складі Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 касаційну скаргу ТОВ "Україна-Реставрація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21 призначено до розгляду.

5.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21, якою відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Крім того, касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відтак, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а, по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.3. Таким чином, оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги (див. розділ 4 даної Постанови), колегія суддів доходить висновку, що фактично перед Судом поставлені такі питання:

1) щодо наявності/відсутності повноважень у Прокурора на вступ у справу;

2) щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору;

3) щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача прийняти товарно-матеріальні цінності;

4) щодо наявності/відсутності підстав для стягнення додаткових витрат (збитків).

З огляду на наведене Верховний Суд відзначає таке.

6.4. Щодо наявності/відсутності повноважень у Прокурора на вступ у справу

6.4.1. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано Законом України "Про прокуратуру", який є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами абзаців 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді можливе як у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи, так і у формі вступу з власної ініціативи у справу, провадження в якій вже відкрито за позовом інших осіб, на будь-якому стадії судового процесу, як на стороні позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

6.4.2. Як встановлено судом апеляційної інстанції у своєму повідомленні Прокурор заявив про вступ у справу №910/21315/21 з метою захисту інтересів відповідача - держави в особі Музею та Міністерства культури та інформаційної політики України.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання Прокурора про залучення до розгляду справи Міністерства культури та інформаційної політики України, так як залучення співвідповідача до розгляду справи є виключним правом позивача. При цьому судом відзначено, що суд першої інстанції у підготовчому засіданні відмовив Прокурору у задоволенні клопотання про долучення Міністерства в якості третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку запереченням позивача щодо наявності у Прокурора підстав для вступу у дану справу та подання апеляційної скарги, встановив, що Музей є державною організацією, а саме бюджетною неприбутковою установою (заклад культури), діяльність якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (пункти 4.1 - 4.3 Статуту), та яка не підлягає приватизації або перепрофілюванню (пункт 6.1 Статуту). Укладаючи спірний договір, відповідач діяв на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №219-р "Про визначення замовника проектування та будівництва Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності", тобто Музей вступив у господарські правовідносини від імені та в інтересах держави.

Відтак, ураховуючи встановлені обставини, а також те, що власником виконаних у майбутньому робіт по об`єкту за вказаним договором є держава, а тому внаслідок можливого неналежного виконання генпідрядником умов договору по проектуванню меморіального комплексу порушеними можуть бути права та/або інтереси саме держави, суд дійшов висновку про правомірність участі Прокурора у розгляді даної справи. При цьому суд визнав безпідставними доводи позивача про заборону представлення Прокурором відповідача, як державної компанії, оскільки, Музей є державною організацією, а не компанією.

6.4.3. Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у цій частині, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні норм статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України висновку щодо наявності у Прокурора повноважень у даній справі на представництво інтересів держави.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому колегія суддів відзначає, що позивач помилково ототожнює різні за своєю організаційно-правовою природою та формою такі юридичні особи як «компанія» та «організація».

Так, компанія - це юридична особа, яка створена та зареєстрована у встановленому законом порядку, метою діяльності якою є здійснення підприємництва (отримання прибутку). Компанія може бути різної форми власності, а саме: державна (державне підприємство), приватна, змішана.

У свою чергу, організація - це юридична особа, що створена для досягнення певних цілей (економічних, соціальних тощо). Діяльність такої організації може бути як комерційною так і некомерційною. Державна організація створюється компетентним органом державної влади у встановленому законом порядку з метою здійснення державою своїх функцій.

Отже, з огляду на те, що Музей є державною організацією (що підтверджується Статутом Музею та наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а спірний договір останнім укладався на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України (тобто з метою реалізації/здійснення державою своїх соціальних функцій/програм) передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону Закон України "Про прокуратуру" заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, не стосується спірних правовідносин.

6.4.4. Щодо посилань скаржника на висновки Верховного Суду, які не були враховані судом апеляційної інстанції, слід відзначити таке.

Так, у постановах Верховного Суду (у контексті наявності/відсутності правових підстав для участі Прокурора у справі) відзначено таке:

- у справах № 906/853/17, № 911/551/19 та № 911/1150/20 Верховний Суд, зокрема зазначив, що, звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, прокурор порушив норми частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається;

- у справах № 922/3095/18 та № 922/3013/18 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо правової природи нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, вказала, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах;

- у справах № 905/1907/21 та № 914/2656/21 Верховний Суд дійшов висновків, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи;

- у справах № 924/1237/17, № 906/240/18, № 910/18770/17 та № 924/1256/17 Верховний Суд відзначив, що Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави;

- у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду відзначила, що, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- у справі №922/901/17 Верховний Суд вказав, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо);

- у справах №911/2169/20, №359/3373/16-ц, №905/1907/21, №910/12950/21, Верховний Суд дійшов висновку, що позови, подані Прокурором в інтересах державного підприємства (за відсутності правових підстав для такого представництва), підлягають залишенню без розгляду;

- у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду);

- у справі №904/6044/21 Верховний Суд відзначав, що прокурор, вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу (Держгеокадастру, що є центральним органом виконавчої влади), який здатен самостійно реалізувати свої процесуальні права учасника справи та активно реалізовує їх, фактично дублює цей орган, надаючи йому у такий спосіб додаткові переваги перед іншою стороною спору, яка натомість опиняється у гірших умовах порівняно з реалізацією процесуальних прав підтримуваним прокурором відповідачем.

Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду, викладені у справах №906/853/17, №911/551/19, №911/1150/20, №905/1907/21, №914/2656/21, №924/1237/17, №906/240/18, №910/18770/17, №924/1256/17, №587/430/16-ц, №922/901/17, №911/2169/20, №359/3373/16-ц, №905/1907/21, №910/12950/21, №904/6044/21 та №912/2385/18, колегія суддів дійшла висновку, що наведені справи ухвалені за схожого правового регулювання, зокрема, щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.

При цьому Суд відзначає, що зміст оскаржуваного судового рішень не суперечить наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, які визначають фактично-доказовий склад у справі, що формується, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін. Тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

При цьому слід відзначити і те, що висновки Верховного Суду у справах №906/853/17, №911/551/19, №911/1150/20, №905/1907/21, №914/2656/21, №924/1237/17, №906/240/18, №910/18770/17, №924/1256/17, №587/430/16-ц, №922/901/17, №911/2169/20, №359/3373/16-ц, №905/1907/21, №910/12950/21 та №912/2385/18 щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України надавались у розгляді справ за позовами Прокурора, водночас у справі, що переглядається, Прокурор не подавав спірний позов, а вступив за своєю ініціативою у справу на стороні відповідача після відкриття провадження у справі. Така форма участі Прокурора у справі (вступ у справу за позовом іншої особи) має свої особливості, що обґрунтовано було враховано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі, що переглядається, ухвалено судами без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №906/853/17, №911/551/19, №911/1150/20, №905/1907/21, №914/2656/21, №924/1237/17, №906/240/18, №910/18770/17, №924/1256/17, №587/430/16-ц, №922/901/17, №911/2169/20, №359/3373/16-ц, №905/1907/21, №910/12950/21, №904/6044/21 та №912/2385/18.

Разом з тим, колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у справах №922/3095/18 та № 922/3013/18 (щодо застосування статті 625 ЦК України), дійшла висновку, що останні не є подібними до спірних правовідносин, адже визначально різниться змістом спірних правовідносин, предметом та підставами позову, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

6.5. Щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору

6.5.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

Згідно зі статями 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Отже, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій правовідносини між сторонами виникли з Договору будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

6.5.2. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся у грудні 2021 року, тобто після закінчення строку дії цього договору (строк дії закінчився 31.08.2021), а розірвано може бути лише чинний договір, відтак вимога про розірвання договору генпідряду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд відзначив, що умова передбачена пунктом 17.1 договору у редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2020 щодо строку дії договору: "але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим правочином", не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самих сторін договору, ризиковості самої господарської діяльності та сторонніх факторів. Така умова не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України. Разом з тим, зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору залишаються чинними для сторони/сторін, і вказана обставина не звільняє останніх від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

6.5.3. У розгляді даного питання колегія суддів відзначає, що договір, який припинив строк своєї дії, не може бути розірваний за його відсутністю. Припинення договору і його розірвання є різними взаємовиключними юридичними фактами.

Так, статтею 252 ЦК України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Колегія суддів враховує, що стаття 252 ЦК України є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, її застосування залежить від правового режиму договору, прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наведену норму слід застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила таке:

« 29. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Аналізуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 17.1 спірного договору у редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2020 сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим правочином.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторона умова до «повного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.08.2021, а вказівка на «повне виконання сторонами своїх зобов`язань» не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що строк дії Договору закінчився ще 31.08.2021, тобто до подання спірного позову (матеріали справи доказів щодо продовження сторонами строку дії договору не містять).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 зробила такий висновок: «задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі №910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою.

Отже, ураховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин у цій частині, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у справах №444/9519/12 та №910/8413/21, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір у частині вимог про розірвання припиненого договору (строк дії якого закінчився), дійшов заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

6.5.4. Поряд з цим, колегією суддів відхиляються посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції у застосуванні статей 251, 252, частини першої статті 530 ЦК України висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.02.2021 у справі №908/288/20, де відзначено, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Так, як свідчить зміст оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції врахував наведені висновки Верховного Суду та поряд з цим відзначив, зокрема, і те, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

Доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом.

6.6. Щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача прийняти товарно-матеріальні цінності

6.6.1. Аналізуючи зміст статті 875 ЦК України, колегія суддів відзначає, що зобов`язання з будівельного підряду є взаємними. У розумінні наведеної норми договір будівельного підряду є різновидом підряду, до істотних умов якого належать умови про: предмет, ціну та строк. Основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника, спрямована на створення об`єкта та його здачу (див. постанови спільної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2023 у справі №910/7975/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 тощо).

Отже, предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріальної форми (наприклад, завершений об`єкт будівництва, виготовлення речі, здійснення її ремонту тощо).

У постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 927/603/17 Верховний Суд, з огляду на приписи частини першої статті 854, частини четвертої статті 879, частини першої статті 882 ЦК України та умови договору, яким не передбачено ані обов`язку замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт, виконані до повного виконання підрядником всього визначеного проектно-кошторисною документацією обсягу робіт, ані обов`язку замовника здійснювати проміжні оплати поетапних робіт в міру їх виконання, дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов`язання прийняти такі проміжні роботи та відповідно оплатити їх.

Колегія суддів відзначає, що єдність роботи та її результату є основною рисою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів цивільно-правових договорів, зокрема від договору купівлі-продажу та договору на надання послуг. Проведення такого відмежування є надзвичайно важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може істотно порушити права сторін.

Однією з характеристик договору підряду є те, що за ним підрядник виконує роботи на свій ризик. Тому він не має права на винагороду, якщо предмет підряду загинув чи коли через непередбачувані обставини неможливо закінчити роботу. Негативні наслідки для підрядника можуть виникнути і при неочікуваній затримці виконання робіт, випадковому їх погіршенні чи подорожчанні (схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 у справі №521/6903/17).

6.6.2. Як встановлено судом апеляційної інстанції між сторонами укладено договір будівельного підряду, предметом якого є виконання будівельних робіт по об`єкту: "Проектування та будівництво Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності: Реконструкція алеї Героїв Небесної Сотні від Майдану Незалежності до алеї Героїв Небесної сотні, 3-5, із облаштуванням пішохідної зони, благоустрій та озеленення території в складі "Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності".

Виконання зазначених робіт передбачає: знесення зелених насаджень, перенесення каплички та хреста, розбирання існуючого покриття, зняття рослинного шару зі схилів, укріплення схилу за підпірною стінкою, влаштування підпірної стінки, відновлення сходів, дренаж за підпірною стінкою, будівництво меморіального комплексу, винесення кабельних ліній, будівництво каналізації, будівництво дощової каналізації, будівництво зовнішнього освітлення, будівництво покриття доріжок та проїздів, озеленення та захист інженерних комунікацій, будівництво малих форм.

Разом з тим, звертаючись з даним позовом, Товариство, зокрема просило зобов`язати Музей прийняти закуплені на виконання умов вказаного договору матеріали за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 09.08.2021 на загальну суму 74 702 388,04 грн.

Відмовляючи у задоволенні даної вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняття лише вищезазначених матеріальних цінностей без виконання робіт не відповідає меті, предмету та взятим позивачем на себе зобов`язань за договором будівельного підряду. Задоволення даної позовної вимоги призведе до зміни правової природи договору та змінить кінцеву мету його укладення, що порушуватиме права замовника і відповідно держави.

6.6.3. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову у цій частині, адже зобов`язання прийняти закуплені матеріали як окремий етап/вид робіт без прийняття завершеного об`єкта будівництва (закінчених будівельних робіт), суперечитиме правовій природі договору підряду та не відповідатиме головній меті його укладення.

6.7. Щодо наявності/відсутності підстав для стягнення додаткових витрат (збитків)

6.7.1. Так, позивачем у позові зазначено, що ним були понесені додаткові витрати на утримання закуплених ним за договором матеріальних цінностей у сумі 7 896 218,47 грн, з яких:

- 4 777 628,17 грн - кошти на утримання, висадку та зберігання дерев, рулонного газону,

- 1 611 055,66 грн - вартість матеріальних ресурсів для виконання робіт та вартість знищених матеріальних ресурсів,

- 848 954,00 - компенсація за оренду додаткового складського приміщення для зберігання закуплених матеріалів,

- 658 580,64 грн - компенсація вартості охорони будівельного майданчика.

У розгляді даної вимоги, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні:

- докази перерахування коштів за дерева, а також документи, які підтверджують поставку від міжнародної компанії обумовлених дерев;

- докази купівлі рулонного газону;

- докази обґрунтованості розрахунку договірної ціни на роботи по догляду за газоном у зимовий та осінній періоди;

- докази погодження Музеєм залучення до виконання робіт субпідрядників у відповідності до умов Договору;

- докази повідомлення замовника про виконання додаткових робіт, внаслідок яких збільшується кошторис.

А відтак за відсутності вказаних доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про відшкодування замовником витрат на їх купівлю/обслуговування є необґрунтованими, адже недоведені позивачем.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що на виконання договору Музеєм було перераховано 111 581 324,47 грн, натомість в матеріалах справи відсутні як докази використання генпідрядником такого авансованого платежу, так і докази повернення невикористаної суми останнього, а тому стягнення заявленої суми додаткових витрат за умови неповернення невикористаної суми авансу та невиконання обумовлених робіт за договором є необґрунтованим.

6.7.2. Колегія суддів відзначає, що частинами першою, другою статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 225 ГК України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас відповідальність за завдану шкоду (збитки) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить:

1) наявність шкоди,

2) протиправну поведінку заподіювача шкоди,

3) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і

4) вина заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Водночас доведення наявності таких збитків (шкоди) та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, в силу положень статей 13, 74 ГПК України, покладено на заявника.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Отже, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільно-правової відповідальності, як необхідної передумови для відшкодування додаткових витрат (збитків), колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції у цій частині дійшов заснованого на законі висновку про відмову у позові.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до заперечень встановлених обставин та до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц відзначила, що якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

6.8. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ "Україна-Реставрація". Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначені скаржником), відсутні.

Водночас Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам даної Постанови.

6.9. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін, як такого, що ухвалене із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №910/21315/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко