ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2022 р. Справа№ 910/21315/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021
у справі №910/21315/21 (суддя К.І. Головіна)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація"
до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності
про розірвання договору, стягнення 7 896 218,47 грн. та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" (далі - ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності (далі - НМК Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності, відповідач) про розірвання договору, стягнення 7 896 218,47 грн та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності про розірвання договору, стягнення 7 896 218,47 грн та зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику без розгляду на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" до подання цього позову вже тричі подавало аналогічний позов з тих же підстав, з тим же предметом і за участю тих же сторін, наслідком чого було повернення позовних заяв у зв`язку із неусуненням недоліків; звертаючись до суду з даним позовом вчетверте, ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" так само подало його з недоліками, про які зазначалось в ухвалах від 12.11.2021 та від 10.12.2021, та їх не усунуло, а саме позивач не зазначив у позовній заяві доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не виклав позовні вимоги відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином, суд визнав зловживанням ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" своїми процесуальними правами, яке має на меті маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями та на підставі частини третьої статті 43 ГПК України повернув позовну заяву без розгляду.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права.
В обґрунтування скарги позивач зазначав, що суд першої інстанції без дослідження обставин справи та доказів, на яких ґрунтуються позові вимоги, посилаючись на інформацію про ухвали суду від 12.11.2021 та від 10.12.2021, що міститься в програмі «Діловодство спеціалізованого суду» вважав встановленим факт незазначення позивачем у позовній заяві доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, та не викладення позовних вимог відповідно до норм чинного законодавства. Водночас ухвалою від 10.12.2021 не встановлено вказаних недоліків. Апелянт вказав, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не наділений правом дослідження доказів та надання їм оцінки. За твердженням позивача, судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким чином неусунення позивачем таких недоліків позовної заяви як ненадання певних доказів може мати вплив на автоматизований розподіл справ між суддями. ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" вважає, що встановлення таких обставин на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та залишення у зв`язку з цим позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя та порушенням принципів рівності та змагальності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21 встановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено НМК Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали даної справи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 11 частини 3 статті 2 ГПК України одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
У пункті 5 частини 5 статті 13 ГПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Пунктом 2 частини 2 статті 43 ГПК України унормовано, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
За змістом частини 4 статті 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21 суд визнав зловживанням ТОВ "Україна-Реставрація" своїми процесуальними правами, яке має на меті маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями, внаслідок чого на підставі частини 3 статті 43 ГПК України позовну заяву повернув без розгляду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом встановлено, що ТОВ "Україна-Реставрація" до подання цього позову вже тричі подавало аналогічний позов з тих же підстав, з тим же предметом і за участю тих же сторін. Проте, вказані позовні заяви повертались позивачу після неусунення вказаних судом недоліків.
Так, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що 29.09.2021 ТОВ "Україна-Реставрація" зверталося до суду з аналогічним позовом до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності, за яким ухвалою суду від 29.10.2021 вказаний позов було повернуто заявнику без розгляду у зв`язку неусуненням заявником недоліків позову в частині надання доказів про сплату судового збору.
Також, судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2021 від ТОВ "Україна-Реставрація" вдруге надійшла позовна заява з тими ж позовними вимогами, яку суд ухвалою від 12.11.2021 залишив без руху, зокрема, через те, що заявник не надав доказів сплати судового збору, не зазначив у позовній заяві доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не виклав позовні вимоги відповідно до норм чинного законодавства. Ухвалою суду від 01.12.2021 вказану позовну заяву суд повернув заявнику без розгляду, оскільки заявник не усунув недоліки позову.
До того ж, 09.12.2021 ТОВ "Україна-Реставрація" звернулось до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності з тією ж позовною заявою, у якій не усунув недоліків, вже зазначених судом в ухвалах від 04.10.2021 та від 12.11.2021. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 дії ТОВ "Україна-Реставрація" щодо подання до суду одного і того самого позову без усунення його недоліків було визнано зловживанням процесуальними правами відповідно до ст. 43 ГПК України, а саме - маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями, а тому позов ТОВ "Україна-Реставрація" був повернутий заявнику без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом вчетверте, ТОВ "Україна-Реставрація" так само подало його з недоліками, про які зазначалось в ухвалах суду від 12.11.2021 та від 10.12.2021, та їх не усунуло (не зазначило чіткого викладу матеріалів, які позивач просить зобов`язати прийняти відповідача, із вказівкою їх індивідуальних ознак та їх вартості, що відповідно вплине на розмір судового збору, який позивач має сплатити при зверненні до суду з такою вимогою; не зазначило якими доказами підтверджуються обставини щодо здійснення закупки необхідних за договором матеріалів). Тобто, позивач знову не зазначив у позовній заяві доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не виклав позовні вимоги у відповідності до норм чинного законодавства, про що йому вказувалось раніше.
Відповідно до норм частин 1 та 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 4 статті 174 ГПК України унормовано, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не було залишено позовну заяву без руху із зазначенням відповідних недоліків. При цьому в ухвалі від 28.12.2021 зазначено про те, що звертаючись до суду із даним позовом вчетверте, ТОВ "Україна-Реставрація" так само подало його з недоліками, про які зазначалось в ухвалах суду від 12.11.2021, від 10.12.2021, та їх не усунуло.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неусунення недоліків в ухвалах суду від 12.11.2021 та від 10.12.2021, оскільки суд не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху у зв`язку із виявленими недоліками.
Більше того, в оскаржуваній ухвалі судом встановлено наявність недоліків, які не було усунуто при зверненні з позовом до суду вчетверте, а саме: не зазначено чіткого викладу матеріалів, які позивач просить зобов`язати прийняти відповідача, із вказівкою їх індивідуальних ознак та їх вартості, що відповідно вплине на розмір судового збору, який позивач має сплатити при зверненні до суду з такою вимогою; не зазначено, якими доказами підтверджуються обставини щодо здійснення закупки необхідних за договором матеріалів.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в переліку додатків до позовної заяви (пункт 37) міститься акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 09.08.2021, за яким, відповідно до прохальної частини позовної заяви (пункт 3 прохальної частини), позивач просить суд зобов`язати НМК Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності прийняти закуплені на виконання умов договору генпідряду на виконання будівельних робіт № 2-МК від 22.12.2018 матеріали.
До того ж, в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що в позовній заяві ним було вказано, які саме матеріали, для виконання яких робіт за договором та на підставі чого було закуплено, та вказано їх вартість. Також, вказано, що до позовної заяви додано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 09.08.2021, який містить чітке найменування всіх матеріалів та інші реквізити.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема зазначення доказів, що підтверджують викладені обставини.
Відповідно до частини 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 статті 210 ГПК України унормовано, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Тобто, дослідження доказів відбувається на стадії розгляду справи по суті в судовому засіданні, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Відтак, незазначення, якими доказами підтверджуються обставини щодо здійснення закупки необхідних за договором матеріалів, не є підставою для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, що стало наслідком повернення позовної заяви без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції від 28.12.2021 не містить виклад обставин з посиланням на докази, що дії позивача підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами.
У пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України вказано, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд погоджується із твердженнями апелянта стосовно того, що суд першої інстанції на зазначив, яким чином незазначення у позовній заяві доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не викладення позовних вимог у відповідності до норм чинного законодавства, про що йому вказувалось раніше, мають на меті маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями.
При цьому, наявність у зазначених позовах недоліків, їх подальше неусунення не є свідченням недобросовісного використання наданих позивачу законом процесуальних прав на звернення до суду та не свідчить про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями Господарського суду міста Києва, оскільки вказані процесуальні дії не вказують на порушення процесуальних прав інших осіб, ускладнення розгляду справи, а також порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зміст положень пункту 2 частини другої статті 43 ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії сторони з подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; водночас такий висновок не може ґрунтуватись лише на припущеннях, тобто лише за наявності встановленого факту неусунення недоліків в інших судових спорах та без дослідження обставин щодо ідентичності підстав та предмета позову.
Отже, самі лише припущення без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що можливо лише у разі відкриття провадження у справі та фактично під час розгляду справи судом, не можуть достеменно свідчити про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України. Встановлення таких обставин на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та залишення у зв`язку з цим позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя та порушенням принципів рівності і змагальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.12.2021 у справі № 910/12501/21.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зловживання позивачем процесуальними правами у спосіб, визначений пунктом 2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, шляхом вчинення дій (зокрема, шляхом подачі низки позовів до Господарського суду міста Києва з наявними недоліками, які позивач не усував), метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
З огляду на наведене вище колегія суддів зазначає, що звернення Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" до Господарського суду міста Києва з декількома позовами до Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності без належного дослідження обставин щодо ідентичності предмета спору та підстав позову не є підставою для висновку про вчинення позивачем дій, спрямованих на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ. Крім того, при зверненні з даним позовом до суду, в провадженні Господарського суду міста Києва був відсутній спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України є помилковими.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі №910/21315/21 прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.
При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21315/21 скасувати.
3. Матеріали справи № 910/21315/21 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова
