Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2024 р. Справа №921/140/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГалушко Н.А.
суддівЖеліка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Гунька О.П..
за участю представників:
від ВПВР ДДВС МЮУ Семен І.Р.-представник
від скаржника (позивача) - Уманець С.Г.-представник
від відповідача - не з`явився
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, м. Київ б/н від 08.12.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3760/23 від 11.12.2023)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 (повний текст 27.11.2023, суддя Сидорук А.С.) про відмову у задоволенні скарги б/н від 10.08.2023 Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №921/140/21
за позовом: Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, м. Київ,
до відповідача: Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, м. Чортків Тернопільської області
про стягнення 75 450 574,61 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2021 у справі №921/140/21 позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 75 450 574, 61 грн ринкової вартості втраченого та зіпсованого зерна, з яких вартість: пшениці 2 класу в кількості 1 564,169т 12 435 143,55 грн; пшениці 3 класу в кількості 593,892т 4 679 868,96 грн; пшениці 4 (6) класу в кількості 983,516т 7 720 600,60 грн; кукурудзи 3 класу в кількості 6 981,374т 50 614 961,50 грн та 794 500,00 грн судового збору.
02.09.2021 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення господарського суду від 23.07.2021, яке набрало законної сили 02.09.2021, на підставі ст.327 та п. п. 19.1 п.19 розділу XI Перехідних положень ГПК України видано судовий наказ.
10.08.2023 Акціонерне товариство "Державна продовольча-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 10.08.2023 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Зокрема, заявник просить суд: визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича або іншу посадову особу, у провадженні якої перебуватиме виконавче провадження №67474668 скасувати постанову від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 у справі №921/140/21 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи те, що АТ "Державно продовольчо-зернова корпорація України" є державним підприємством та належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", державним виконавцем при винесені постанови від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу було вчинено дії в рамках чинного законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» подано апеляційну скаргу б/н від 08.12.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3760/23 від 11.12.2023, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 про відмову у задоволенні скарги б/н від 10.08.2023, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не є державним підприємством, на яке поширюється положення ч.2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Отже, AT «ДПЗКУ» не належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія ч.2 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», з огляду на що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправною.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч.2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме безпідставно надано їй розширене тлумачення та помилково ототожнено АТ «ДПЗКУ» з державним підприємством.
Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та прийнятою у відповідності до норм матеріального права, а апеляційна скарга є необгрунтована та не підлягає задоволенню.
Зокрема, зазначає, що державним виконавцем були вжиті всі можливі процесуальні дії в межах виконавчого провадження № 67474668 з метою виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/140/21, виданого 02.09.2021. При цьому, відповідні дії державного виконавця були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень державного виконавця, за відсутності порушення з боку виконавця прав сторін виконавчого провадження. Доказів іншого матеріали скарги не містять. Скаржником не наведено та не надано жодних доказів протиправності дій державного виконавця щодо неправомірності винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а доводи з приводу вчинення вищезазначених дій, є хибними та такими, що не відповідають дійсності.
Міністерство юстиції України зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, організаційно-правова норма - акціонерне товариство, форма власності АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - стягувача у справі (код ЄДРПОУ - 37243279) державна, частка держави в підприємстві згідно з реєстром Фонду держмайна України - 100 %, орган управління юридичної особи - Міністерство економіки України. На підставі аналізу вищезазначених положень можна зробити висновок, що державні акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок державного майна і 100% акцій яких перебуває у державній власності, форма власності - державна, також є «державними підприємствами». АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є державним підприємством, а тому воно належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Державним виконавцем було вчинено дії, зокрема винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, в рамках чинного законодавства, а Скаржник, у свою чергу, ані в скарзі, ані в апеляційній скарзі, не навів належних та достатніх аргументів, які б вказували на протилежне. Крім того, наведені ним твердження є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджуються відповідними доказами.
АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у поясненні щодо відзиву на апеляційну скаргу вважає, що відзив на апеляційну скаргу підписано неуповноваженою особою, у зв`язку з чим останній не підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Міністерства юстиції України ні як юридичної особи, ні як органу державної виконавчої служби - судом першої інстанції не вирішувалось. Стягувачем не оскаржувалися дії, рішення або бездіяльність саме Міністерства юстиції України, як юридичної особи або органу державної виконавчої служби. Боржник оскаржив виключно процесуальне рішення посадової особи - державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича.
На переконання AT «ДПЗКУ» норма ч.2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширює дію цього закону саме на державні підприємства, тобто юридичні особи організаційно-правовою формою яких є «Державне підприємство». Висновок представника Міністерства юстиції України про те, що державні акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок державного майна і 100% акцій яких перебуває у державній власності, форма власності державна, також є «державними підприємствами» суперечить приписам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
ДП Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України не скористалось своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 справу №921/140/21 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Желіку М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 апеляційну скаргу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати суду докази сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн та докази надіслання відповідачу - Державному підприємству «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, м. Чортків Тернопільської області копії апеляційної скарги з додатками протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 25.12.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (вх.ЗАГС 01-05/3760/23 від 11.12.2023) та призначено розгляд справи №921/140/21 на 23.01.2024.
23.01.2024 у зв`язку з відпусткою головуючої судді судове засідання не відбулося.
Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 29.01.2024 призначено судове засідання у справі №921/140/21 на 20.02.2024.
Представник ВПВР ДДВС МЮУ та скаржник в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи.
Отже, відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачений ч. 2 ст. 273 ГПК України, справу може бути розглянуто за відсутності останнього.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 921/140/21 за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до відповідача - Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення 75 450 574,61 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2021 у справі №921/140/21 позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 75 450 574,61 грн ринкової вартості втраченого та зіпсованого зерна та 794 500,00 грн судового збору.
02.09.2021 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення суду від 23.07.2021, яке набрало законної сили 02.09.2021, на підставі ст. 327 та п. п. 19.1 п.19 розділу XI Перехідних положень ГПК України видано судовий наказ.
10.08.2023 Акціонерне товариство "Державна продовольча-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 10.08.2023 /вх. №6563/ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зокрема, заявник просить суд: визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича або іншу посадову особу, у провадженні якої перебуватиме виконавче провадження №67474668 скасувати постанову від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №67474668.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження, встановлених ст.2 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч. 1 ст. 339 ГПК України).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, АТ "ДПЗКУ" постанову від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №6747668 отримано 31.07.2023, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі за №2619ІНД2 від 31.07.2023.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 341 ГПК України стягувач мав право звернутися до суду із вищезазначеною скаргою у строк до 10.08.2023 включно (31.07.2023 + 10 календарних днів).
Стягувач звернувся зі скаргою до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 10.08.2023 в межах встановленого ст. 341 ГПК України строку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, положень ч.1 ст. 18, ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
В обґрунтування поданої скарги заявник, посилається на те, що відповідно до п.1.1. Статуту АТ "ДПЗКУ", а також, згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань товариство засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.
Отже, АТ «ДПЗКУ» не належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія ч.2 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з огляду на що постанова головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Назаровця А.Т. від 19.07.2923 про повернення виконавчого документа стягувачу є протииправною..
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67474668 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2021 про стягнення з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 75 450 574,61 грн ринкової вартості втраченого та зіпсованого зерна та 794 500,00 грн судового збору.
12.11.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, керуючись ст.ст.3,4,24,25,27Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП №67474668 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2021.
12.11.2021 та 25.08.2022 державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти, що містяться на рахунках боржника відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та 26.08.2021 направлено платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт та згідно відміток на повернутих платіжних вимогах після опрацювання банківськими установами встановлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника.
Як зазначено у постанові від 19.07.2023, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником на праві власності нерухомого майна не зареєстровано.
В подальшому, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на адресу Державної казначейської служби України", керуючись вимогами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, направлено заяву про прийняття до виконання виконавчого документа, а саме: наказ у справі №921/140/21.
Однак, листом Державної казначейської служби України №5-06-06/11579 від 28.06.2023 (том 4 а.с.68-71), повернуто без прийняття до виконання виконавчого документа, оскільки, за наказом Господарського суду Тернопільської області у справі №921/140/21 від 02.09.2021 стягувачем є АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яке відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань є державною власністю і дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на дані рішення суду не поширюється.
19.07.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, керуючись п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання (частина 1 статті 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
На переконання АТ "ДПЗКУ", норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є пріоритетним над положеннями Закону України "Про виконавче провадження" і судове рішення підлягає виконанню за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Однак, посилання скаржника на застосування норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у даній ситуації є необґрунтованим.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів (ч.2 ГУК України).
Частиною першою статті 63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Відповідно до приписів ст. ст. 3, 5 Закону України "Про акціонерні товариства" державними акціонерними товариствами є акціонерні товариства, 100 відсотків акцій у статутному капіталі яких перебувають у державній власності. Акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно отриманого на запит суду Витягу від 31.08.2023 за кодом 538392331287, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1 (код ЄДРПОУ 37243279) щодо інформації про кінцевого бенефіцеарного власника юридичної особи зазначено: кінцевий бенефіцеарний власник (контролер) у юридичній особі відсутній, оскільки єдиний акціонер належить до сфери управління органу державної влади (запис 2).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що АТ "Державно продовольчо-зернова корпорація України" є державним підприємством та належить до категорії стягувачів, на яких поширюється дія ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", державним виконавцем при винесені постанови від 19.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу було вчинено дії в рамках чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за скаргою є безпідставними, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2023 у справі №921/140/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, м. Київ б/н від 08.12.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3760/23 від 11.12.2023) без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г. В.
