ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 713/481/23

провадження № 51-4390км23

Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022263060000120, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2023 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023 року затверджено угоду про примирення, укладену 21 квітня 2023 року між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

За вироком суду, ОСОБА_6 , будучи тричі притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_7 (за постановами Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); від 10 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; від 10 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП), продовжив систематично вчиняти домашнє насильство щодо неї.

Так, 04 серпня 2022 року близько 14:20 і 27 листопада 2022 року приблизно о 21:00 ОСОБА_6 , перебуваючи на АДРЕСА_1 , вчинив із колишньою дружиною ОСОБА_7 суперечку, в ході якої поводив себе агресивно, ображав її нецензурною лайкою та заподіяв їй тілесні ушкодження, тим самим продовжив вчиняти домашнє насильство, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_7 .

Крім того, 14 грудня 2022 року близько 12:00 ОСОБА_6 , перебуваючи за вказаною вище адресою, вчинив із колишньою дружиною ОСОБА_7 суперечку, в ході якої поводився агресивно, ображав її нецензурною лайкою, тим самим продовжив вчиняти домашнє насильство, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_7 .

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження.

Вказує, що в оскарженому вироку суду значиться угода про примирення від 21 квітня 2023 року і не згадується угода про примирення від 18 квітня 2023 року, копію якої додає до касаційної скарги. Звертає увагу, що в угоді про примирення від 18 квітня 2023 року неправильно зазначено його статус - підозрюваний, а не обвинувачений, що є порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 468 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Акцентує, що в угоді про примирення міститься посилання на закон, який позначений абревіатурою КПЖ, проте такого закону не існує, тому висновки суду не можна вважати обґрунтованими.

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що йому не було роз`яснено юридичного значення й наслідків укладення угоди про примирення.

У касаційній скарзі також наведено доводи про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 405 КПК. Вказано про те, що апеляційний суд в ухвалі не зазначив про наявність заяви потерпілої від 07 червня 2023 року, де вона висловила свою думку щодо обґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, а також не надав оцінки безпідставному посиланню суду на вживання алкоголю обвинуваченим.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила оскаржені судові рішення залишити без зміни.

Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як установлено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, визначеними статтями 412-414 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У статті 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотрималися.

Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 469 КПК угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як убачається з журналів та аудіозаписів судових засідань, 04 квітня 2023 року потерпіла заявила клопотання про укладення угоди про примирення, яке обвинувачений підтримав. Суд задовольнив указане клопотання та відклав судовий розгляд, надавши строк для підготовки угоди.

У судовому засіданні 24 квітня 2023 року суду було надано укладену між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 угоду про примирення від 21 квітня 2023 року, її також було надано для ознайомлення учасникам судового провадження та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Отже, предметом розгляду судом була угода про примирення, укладена між обвинуваченим і потерпілою, від 21 квітня 2023 року, а тому посилання засудженого на невідповідність приписам кримінального процесуального закону окремих положень угоди про примирення від 18 квітня 2023 року, копію якої додано до касаційної скарги, як на підставу до скасування оскаржених судових рішень, є безпідставними, оскільки останню сторони кримінального провадження не подавали на розгляд суду і вона не створює жодних правових наслідків у цьому провадженні. Колегія суддів враховує, що засуджений не заперечує того, що укладав та підписував угоду про примирення від 21 квітня 2023 року, а під час судового розгляду не вказував про наявність чи необхідність розгляду судом іншої угоди про примирення, зміст якої є відмінним від того, що відображений в угоді від 21 квітня 2023 року.

Відповідно до ст. 471 КПК в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов`язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов`язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

За змістом угоди, потерпіла ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 уклали її на підставі приписів статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК, вказали, що угода не порушує прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, що повністю розуміють характер обвинувачення, що діють добровільно, тобто без застосування насильства, примусу, погроз, що укладання угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які відображені в угоді. Потерпіла та обвинувачений визнали правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК, останній визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а також дані про його особу, сторони угоди погодили вид і розмір покарання - громадські роботи на строк 150 годин.

Системний аналіз положень глави 35 КПК дозволяє стверджувати, що в справі, де предметом розгляду є угода про примирення між обвинуваченим і потерпілим, суд не є суб`єктом доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Його завдання в кримінальному провадженні на підставі угоди полягає в іншому - об`єктивно перевірити відповідність укладеної угоди про примирення вимогам закону, наявність підстав до твердження про винуватість обвинуваченого і затвердження угоди. Фактичні обставини вчиненого правопорушення суд віддзеркалює у вироку в тому обсязі та змісті, що визначені в угоді.

Добровільність укладення угоди, яка полягає у здатності особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, самостійно на власний розсуд приймати рішення та вчиняти для їх реалізації процесуальні дії, усвідомлюючи їх значення та наслідки, належно перевірена судом до затвердження угоди, і в касаційного суду відсутні обґрунтовані підстави до спростування висновків суду про добровільність укладеної засудженим угоди.

Під час перевірки умов угоди на відповідність вимогам КПК суд, з`ясовуючи питання про добровільність укладення угоди сторонами, обґрунтовано виходив з того, що матеріали провадження не містять відомостей про застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи про інші обставини, ніж ті, які передбачено змістом угоди, а в судовому провадженні сторони також не заявляли про обставини, що ставлять під переконливий сумнів її добровільне укладення. Сторона захисту не порушувала питання перед місцевим судом про порок волі чи недобровільність укладення угоди.

Засуджений підтверджував у суді, що він повністю розуміє зміст угоди, що йому було пояснено його процесуальні права та правові наслідки угоди, що його рішення погодитися на неї не було результатом будь-якого примусу чи неправдивих обіцянок. Засуджений висловив свою чітку позицію з кожного питання, за відсутності ознак того, що він не розумів їх суті, його відповіді стосувалися їх змісту і були зрозумілі.

Прокурор не заперечував проти задоволення угоди про примирення.

Наслідком угоди про примирення, з огляду на приписи ст. 394 КПК, є те, що кримінальна справа вирішується шляхом застосування особливого порядку судового провадження, що становить по суті відмову від низки процесуальних прав. Водночас ані буква, ані дух ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не заважають особі з власної волі відмовитися від цих гарантій (див. рішення від 17 вересня 2009 року у справі «Scoppola проти Італії» (№ 2) [ВП], № 10249/03, § 135).

Касаційний суд враховує, що, уклавши угоду про примирення та визнавши винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, засуджений відмовився від права на розгляд кримінальної справи по суті в загальному порядку. При цьому Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення укласти угоду про примирення засуджений прийняв, повністю розуміючи факти справи і правові наслідки та дійсно на добровільній основі. Зміст угоди й обставини того, яким чином її було досягнуто між сторонами, були предметом достатнього судового розгляду як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції, обґрунтованість висновків яких доводи касаційної скарги не спростовують.

Колегія суддів відхиляє доводи про те, що засудженому не було роз`яснено юридичного значення та наслідків укладення угоди про примирення.

У судовому засіданні 24 квітня 2023 року суд першої інстанції з`ясував, чи в повній мірі обвинувачений ОСОБА_6 розуміє своє право на справедливий судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, на що він відповів позитивно.

Аналогічні доводи були предметом перегляду апеляційного суду, який обґрунтовано зазначив про те, що в угоді про примирення, серед іншого, зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК, а також наслідки невиконання угоди (ст. 476 КПК), які були роз`яснені та зрозумілі як обвинуваченому ОСОБА_6 , так і потерпілій ОСОБА_7 , що засвідчено їхніми підписами.

Перевіркою матеріалів справи підтверджується, що учасникам судового розгляду відповідно до вимог кримінального процесуального закону було роз`яснено наслідки укладення угоди, що обвинувачений ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 повідомили суд, що угода про примирення укладена ними добровільно, без примусу та може бути затверджена судом. Отже, твердження засудженого про те, що йому не було роз`яснено значення та наслідків укладення угоди про примирення, є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що угода про примирення від 21 квітня 2023 року між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 укладена з дотриманням вимог ст. 471 КПК, умови угоди відповідають інтересам суспільства і не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. З огляду на положення ч. 3 ст. 469 КПК, враховуючи, що ОСОБА_6 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, яке відповідно до приписів ст.12 КК є нетяжким злочином, суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, для відмови в затвердженні угоди про примирення.

Дійсно, в угоді про примирення зазначено, що сторони уклали її, керуючись статтями 468, 469, 471, 473, 474 КПЖ, що є явною та очевидною технічною помилкою, яка не впливає на правову природу і зміст угоди, оскільки в її тексті відтворено зміст указаних приписів, зокрема і статей 469, 473, 474 КПК, і це безсумнівно свідчить про те, що сторони угоди керувалися саме нормами вказаного Кодексу, з огляду на що допущену в угоді технічну помилку не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Доводи проневрахування судом наявної, на думку засудженого, необхідності відкликання прокурором обвинувального акта через зазначення в ньому вживання алкоголю як обтяжуючої обставини є безпідставними, оскільки обставин, які обтяжують покарання, у цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення не встановлено і про це зазначено в обвинувальному акті. В угоді про примирення між обвинуваченим і потерпілою від 21 квітня 2023 року й у вироку суду про таку обставину також не йдеться.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК, де, серед іншого, відображені істотні для цього кримінального провадження обставини, встановлені на підставі здобутих органом досудового розслідування доказів, зазначені вказані докази та в необхідному обсязі розкритий їх зміст.

Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374, 475 КПК. Відображення судом змісту затвердженої угоди про примирення на підставі приписів ч. 3 ст. 475 КПК є імперативним обов`язком суду, отже не є порушенням кримінального процесуального закону і законних прав та інтересів засудженого відтворення у вироку на підставі угоди в тому ж обсязі й того ж змісту доказів, на які обвинувачений і потерпілий спиралися в угоді про визнання винуватості, зокрема висновку судово-психіатричного експерта, за яким потерпіла ОСОБА_7 виявляє ознаки психічного розладу у формі легкого тривожно-депресивного розладу, що виник внаслідок систематичного вчинення її колишнім чоловіком домашнього насильства, яке проявлялося з боку останнього у вигляді систематичних сварок, погроз застосування фізичного насильства та психологічного насильства, а також вживання ним алкоголю. Систематичне вчинення ОСОБА_6 довготривалого домашнього насильства щодо потерпілої призвело до виникнення у ОСОБА_7 психічних наслідків у вигляді психічних розладів невротичного рівня, тобто психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_7 було завдано шкоди.

Викладені в касаційній скарзі засудженого доводи про те, що апеляційний суд не дотримався встановленого законом порядку є безпідставними та спростовуються, зокрема, змістом аудіозапису судового засідання, за яким апеляційний перегляд проведено в порядку, визначеному ст. 405 КПК, та в межах, установлених приписами ст. 404 КПК, суддя-доповідач у необхідному обсязі доповів про зміст оскарженого судового рішення та доводи, викладені в апеляційній скарзі, стороні захисту було надано можливість належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 12 червня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_7 від 07 червня 2023 року, де зазначено, зокрема, що вона не заперечує проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , скасування вироку і закриття провадження у справі, оскільки наявність вироку негативно впливатиме на їхні відносини з дітьми. Апеляційний суд оголосив зміст указаної заяви в судовому засіданні 15 червня 2023 року.

Апеляційний суд надав відповіді на доводи апеляційної скарги, відхилив їх як необґрунтовані, навів мотиви постановленого рішення та послався на приписи закону, якими керувався. Під час апеляційного перегляду вироку, яким затверджено угоду про примирення, думка потерпілої щодо наявності підстав до задоволення апеляційної скарги береться до уваги з урахуванням приписів, зокрема, п. 1 ч. 3 ст. 394 КПК, і не є обов`язковою для суду в разі її необґрунтованості. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК. За таких умов незазначення в ухвалі відомостей про наявність у матеріалах справи заяви потерпілої, за якою вона підтримує вимоги апеляційної скарги сторони захисту, які визнані судом безпідставними, не є порушенням норм кримінального процесуального закону.

Отже, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими, за своїм змістом відповідають вимогам кримінального процесуального закону, у них зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди під час постановлення рішень.

Переконливих аргументів, які би спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, наведених в оскаржених судових рішеннях, та ставили під сумнів їх законність, засуджений у касаційній скарзі не навів, і таких обставин за результатами касаційного перегляду за доводами поданої скарги не вбачається.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були беззаперечними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, а також підстав для закриття кримінального провадження під час касаційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Судді: