ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3414/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.
за участю представників учасників справи:
від Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон не з`явився;
від Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, м. Херсон не з`явився;
від Херсонської обласної військової адміністрації, м. Херсон Мойсеєнко В.В., в порядку самопредставництва;
від Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон не з`явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ, м. Одеса не з`явився;
від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Херсон не з`явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М., м. Одеса, суддя першої інстанції Цісельський О.В., повний текст ухвали складено та підписано 09.10.2023 року
у справі №916/3414/23
за позовом: Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, м. Херсон в інтересах держави в особі: 1) Херсонської обласної військової адміністрації, м. Херсон; 2) Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон
до відповідачів: 1) Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ, м. Одеса
за участю: Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Херсон
про припинення договірних відносин
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, скарги та ухвали суду першої інстанції.
У серпні 2023 року Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації та Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації до Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» у якій просив суд визнати припиненими правовідносини, які виникли між Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» за договором про закупівлю від 15.06.2023 року № 13/ДУ-23 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» здійснено закупівлю у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в Херсонській області на суму 76,4 млн грн. (ідентифікатор закупівлі - UA-2023-06-16-003436-а) без використання електронної системи, внаслідок чого не досягнуто основного принципу максимальної економії бюджетних коштів, а документи, які стали підставою для ухилення від проведення процедури відкритих торгів, не свідчать, що у замовника були виняткові об`єктивні обставини, які заважали організувати конкурентні торги.
Разом із позовною заявою Заступником керівника Херсонської обласної прокуратури було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив: заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Херсонській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини», пов`язані з виконанням умов договору № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеного між Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонити Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором №13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини».
Господарський суд Одеської області ухвалою від 08.08.2023 року заяву Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури у справі № 916/3414/23 про забезпечення позову задовольнив частково; заборонив Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 13/ДУ-23 від 15 06.2023 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини».
Південно західний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2023 року у справі №916/3414/23 зазначену вище ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишив без змін.
22.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» надійшла скарга на рішення старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М., відповідно до якої скаржник просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 72633167; визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про стягнення з боржника Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» виконавчого збору у розмірі 26800 грн. у виконавчому провадженні ВП № 72633167; визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 72633167; витребувати у старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. копію матеріалів виконавчого провадження № 72633167.
Обґрунтовуючи скаргу про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця, відповідач 1, посилаючись на обставини справи та вимоги ч. 15 п. 10-2 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що відповідно до п.3.4 розділу 3 «Переліку територій, па яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 року віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Отже, за доводами відповідача 1, Державна установа «Місцеві дороги Херсонщини» зареєстрована, та здійснює свою діяльність, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, що розташована в межах Херсонської міської територіальної громади, тобто на території, де ведуться активні бойові дії, так само як і Суворівський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшим державним виконавцем якого було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що рішення державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року у справі № 916/3414/23 та вжиття заходів примусового виконання рішень суперечать вимогам законодавства, оскільки законом прямо заборонено відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень на території, на яких ведуться активні бонові дії, внаслідок чого виконавчий документ повинен був бути повернутий стягувачу на підставі п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання рішення в даному випадку не передбачає застосування заходів примусового виконання, а також виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, а може бути виконаним лише добровільно боржником.
Наведене, на переконання заявника, є підставою для визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72633167 від 07.09.2023 року та постанов від 07.09.2023 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у вказаному виконавчому провадженні.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 02.10.2023 року у справі №916/3414/23 у задоволенні скарги Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» на постанову старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 про відкриття виконавчого провадження № 72633167 у справі № 916/3414/23 відмовив; провадження у справі № 916/3414/23 за скаргою Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» в частині вимог про визнання незаконними та скасування постанов старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження № 72633167 закрив.
Мотивуючи вказану вище ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законодавча заборона, передбачена абз. 15 п. 102 розд. XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
Відтак, за висновками місцевого господарського суду, законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).
Наведене, як вважає суд першої інстанції, є підставою для того, що державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження №72633167, оскільки місцем знаходження Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є місто Одеса, та правомірно вжив заходи примусового виконання ухвали Господарського суду Одеської області по справі №916/3414/23 від 08.08.2023 року, оскільки скаржник не довів, що такі заходи вчинено на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та/або щодо майна, яке знаходиться на таких територіях, з огляду на що, у задоволенні вимог заявника з цього приводу належить відмовити.
В той же час, за мотивуванням суду, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з викладених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі за скаргою Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» в частині вимог про визнання незаконними та скасування постанов старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 72633167.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Державна установа Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року у справі №916/3414/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на обставини, викладені ним у скарзі на постанови Державного виконавця та обставини, встановлені судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали, зазначає, що місцевим господарським судом помилково зроблено висновок про те, що оскільки своє листування скаржник здійснює за адресою в м.Миколаєві, а виходом державного виконавця встановлено відсутність установи за місцем реєстрації в м.Херсоні, то Державна установа «Місцеві дороги Херсонщини» не здійснює свою господарську діяльність на території м. Херсона.
На переконання апелянта, такий висновок суду є хибним, оскільки господарська діяльність Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» нерозривно пов`язана з дорожньою мережею, яка знаходиться як в межах Херсонської міської територіальної громади, так і інших територіальних громад області, що відповідно до Переліку віднесено до територій, де ведуться активні бойові дії, а тому, твердження про нездійснення господарської діяльності відповідачем - 1 в межах Херсонської міської територіальної громади, не має під собою будь-якого підґрунтя.
Більш того, як вважає скаржник, листування, як видно із Положення про Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини», не є видом господарської діяльності установи. Тому робити висновок про місце здійснення господарської діяльності на підставі адреси листування безпідставно.
Відповідач 1 в апеляційній скарзі також наголосив, що ведення бойових дій в їх активній фазі на території м. Херсон, створює небезпеку для життя та здоров`я працівників установи, у зв`язку з чим частина працівників апарату управління, що виконують функції з забезпечення діяльності установи, переведено на дистанційну форму роботи, в основному за місцем проживання, і не перебувають в приміщення за місцем реєстрації установи. Інша частина працівників, які безпосередньо задіяні у виконані виробничих завдань, свої обов`язки виконують безпосередньо на об`єктах дорожньої інфраструктури області, що підвідомчі Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини».
Як вказано апелянтом, з метою забезпечення діяльності, Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» було організовано листування з державними органами та суб`єктами господарювання за адресою у м. Миколаїв (виходячи із необхідності забезпеченні безпеки відповідального працівника). Окрім того, забезпечено постійний телефонний зв`язок з представником установи та роботу електронної пошти.
Окрім наведеного, скаржник зауважив, що твердження суду, що Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) фактично здійснює свою діяльність в м.Одеса, тобто поза межами територій, де ведуться бойові дії, також не підтверджуються матеріалами справи.
В той же час, скаржник вказує, що Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), змінив своє місцезнаходження, про що було повідомлено на веб-сайті Міністерства юстиції України та зареєстрований за адресою: Україна, 65007, Одеська обл., місто Одеса, вул. Хмельницького Богдана, будинок 34.
Підсумовуючи наведене, апелянт зазначає, що у даному разі і боржник Державна установа «Місцеві дороги Херсонщини» і Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували на територіях, де ведуться активні бойові дії, відповідно і постанова про відкриття виконавчого провадження № 72633167 від 07.09.2023 року була винесена на вказаній території, і заходи примусового виконання (вихід за місцем реєстрації боржника та складення акту про його відсутність за вказаною адресою) вживалися державним виконавцем на цій же території, що прямо заборонено вимогам абз. 15 п. 10-2 розд. ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».
Також апелянт, окрім наведення обставин виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року у даній справі про забезпечення позову, вказав, що його вимоги, викладені у скарзі про визнання незаконними та скасування постанов старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження № 72633167 не можна вважати як окреме від основного оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, оскільки така скарга насамперед стосується самого факту відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів з примусового виконання рішення в цілому як процесу виконання судового рішення, частиною чого є і рішення про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Отже, на переконання скаржника, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в цій частині також потребує скасування.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.11.2023 року у справі №916/3414/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М., призначив справу до судового розгляду.
17.10.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3280/23), у якому Відділ просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної установи Місцеві дороги Херсонщини залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві Відділ державної виконавчої служби вказав, що вважає доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, оскільки, констатувавши відповідність заяви стягувача та виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі і в частині набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення ухвали суду від 08.08.2023 року без прийняття до виконання та, в силу вимог Закону був зобов`язаний ухвалити постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, Відділ, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини, зазначив, що відповідно до Наказу «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ» від 13.07.2023 року, виданого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Херсонська міська територіальна громада була включена до п. 3, тобто до розділу, в якому зазначено, що дана територія відноситься до Території активних бойових дій, на яких функціонують електронні інформаційні ресурси, тобто вказане дає законні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Підсумовуючи викладене, Відділ державної виконавчої служби вважає, що доводи скарги про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця є хибними, надуманими, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відео конференції, представник Херсонської обласної військової адміністрації, м. Херсон просив суд апеляційної інстанції вирішити долю апеляційної скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон на свій розсуд.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надали, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку на офіційні електронні адреси учасників справи ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржувану ухвалу суду першої інстанції за відсутності представників інших учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися до судового засідання, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кондратюк О.М. у справі №916/3414/23 не потребує скасування, з огляду на таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У серпні 2023 року Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації та Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації до Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» у якій просив суд визнати припиненими правовідносини, які виникли між Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» за договором про закупівлю від 15.06.2023 року № 13/ДУ-23 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказав, що Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» здійснено закупівлю у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в Херсонській області на суму 76,4 млн грн. (ідентифікатор закупівлі - UA-2023-06-16-003436-а) без використання електронної системи, внаслідок чого не досягнуто основного принципу максимальної економії бюджетних коштів, а документи, які стали підставою для ухилення від проведення процедури відкритих торгів, не свідчать, що у замовника були виняткові об`єктивні обставини, які заважали організувати конкурентні торги.
Разом із позовною заявою Заступником керівника Херсонської обласної прокуратури було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив: заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Херсонській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини», пов`язані з виконанням умов договору № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеного між Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонити Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором №13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини».
Господарський суд Одеської області ухвалою від 08.08.2023 року заяву Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури у справі № 916/3414/23 про забезпечення позову задовольнив частково; заборонив Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 13/ДУ-23 від 15 06.2023 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ»; заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини».
Південно західний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2023 року у справі №916/3414/23 зазначену вище ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишив без змін.
07.09.2023 року старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року №916/3414/23 було відкрито виконавче провадження №72633167, про що винесено відповідну постанову, за вимогами якої, зокрема, визначено божнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 07.09.2023 року у виконавчому провадженні № 72633167 старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року №916/3414/23 було постановлено стягнути з боржника - Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» виконавчий збір у розмірі 26800 грн.
Також, у матеріалах справи наявна постанова старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження № 72633167 , якою визначено для боржника - Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 280 грн.
Відповідач 1 зі вказаними постановами державного виконавця не погодився та 22.09.2023 року звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на вказані вище постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М., у якій просив суд: визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 72633167; визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про стягнення з боржника Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» виконавчого збору у розмірі 26800 грн. у виконавчому провадженні ВП № 72633167; визнати незаконною та скасувати постанову від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 72633167; витребувати у старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. копію матеріалів виконавчого провадження № 72633167.
Зокрема, вказана скарга ґрунтується на наступних обставинах:
-З огляду на вимоги ч. 15 п. 10-2 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п.3.4 розділу 3 «Переліку територій, па яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 року віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;
-Державна установа «Місцеві дороги Херсонщини» зареєстрована, та здійснює свою діяльність, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, що розташована в межах Херсонської міської територіальної громади, тобто на території, де ведуться активні бойові дії, так само як і Суворівський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшим державним виконавцем якого було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення;
-З огляду на зазначене, рішення державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року у справі № 916/3414/23 та вжиття заходів примусового виконання рішень суперечать вимогам законодавства, оскільки законом прямо заборонено відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень на території, на яких ведуться активні бойові дії, внаслідок чого, виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачу на підставі п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання, а також виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, а може бути виконаним лише добровільно боржником;
-Боржником було виконано ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року у справі №916/3414/23 ще до стадії відкриття виконавчого провадження.
На підтвердження своєї правової позиції, викладеної у скарзі, відповідачем 1 суду було надано копії наступних документів:
-Протоколу наради Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» від 09.08.2023 року, відповідно до якої, головуючий та присутні вирішили: з метою належного виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року не здійснювати платежі за договором від 15.06.2023 року № 13/ДУ-23, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ, м. Одеса;
-Заяви Херсонської обласної прокуратури від 17.08.2023 року, надісланої на адресу Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» про необхідність доведення до відома підрядника про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ вчиняти певні дії, а саме, здійснювати надання послуг за договором від 15.06.2023 року №13/ДУ-23;
-Повідомлення Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» від 18.08.2023 року №18/08 про направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 року;
-Роздруківку про дати та суми господарських операцій відповідача 1 з оплати за здійснені роботи Товариством з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ, відповідно до якої останній платіж було проведено відповідачем 1 - 26.07.2023 року.
Також у матеріалах справи наявний Акт державного виконавця від 19.09.2023 року, складений старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М., відповідно до якого 12.09.2023 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою установи «Місцеві дороги Херсонщини»: м. Херсон, просп. Ушакова, 47. За вказаною адресою установа відсутня, виконавцем направлено матеріали виконавчого провадження 13.09.2023 року на електронну пошту відповідача 1 та 19.09.2023 року на електронну пошту державного виконавця надійшла відповідь про отримання.
Інших письмових доказів щодо оскаржуваних постанов державного виконавця, зокрема документів, які свідчать про звернення відповідача 1 до державного виконавця про добровільне виконання ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, матеріали господарської справи не містять.
Оскаржуваною ухвалою від 02.10.2023 року у справі №916/3414/23 Господарський суд Одеської області у задоволенні скарги Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» на постанову старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження № 72633167 у справі № 916/3414/23 відмовив; провадження у справі № 916/3414/23 за скаргою Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» в частині вимог про визнання незаконними та скасування постанов старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження № 72633167 закрив, з чим відповідач 1 не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.
Предметом апеляційного перегляду у справі №916/3414/23 є ухвала Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. від 07.09.2023 року.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частинами 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Законом України від 28.07.2022 року №2468-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави", який набрав чинності 19.08.2022 року, абзац 15 пункту 102 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" викладено у такій редакції: забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Відповідно до абз. 12 п. 102 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
На відміну від абз. 12 п. 102 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (яким передбачено зупинення виконавчих дій), абзац 15 вказаного пункту не містить визначення кола осіб, щодо яких застосовується заборона (боржники - підприємства оборонно-промислового комплексу, стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах тощо, які визначені Переліком).
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі №904/1708/22 виснував, що аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавча заборона, передбачена абз. 15 п. 102 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
При цьому законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої території. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 23.03.2023 року у справі №905/2368/15, від 24.04.2023 року у справі №910/5953/17.
Так, звертаючись до місцевого господарського суду зі скаргою на рішення державного виконавця, відповідач 1 послався на те, що його підприємство зареєстроване, та здійснює свою діяльність, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, що розташована в межах Херсонської міської територіальної громади, тобто на території, де ведуться активні бойові дії, так само як і Суворівський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшим державним виконавцем якого було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, що, в свою чергу, з огляду на вимоги ч. 15 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п.3.4 розділу 3 «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», що, в свою чергу свідчить про те, що оскаржувані рішення державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та встановлення мінімальних витрат суперечать вимогам законодавства, оскільки законом прямо заборонено відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень на території, на яких ведуться активні бойові дії, внаслідок чого, виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачу на підставі п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, судами у даній справі встановлено, що 08.08.2023 року Господарський суд Одеської області своєю ухвалою задовольнив частково заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, заборонив Державній установі «Місцеві дороги Херсонщини» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором № 13/ДУ-23 від 15 06.2023 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ», а також заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «СК АВТОСТРОЙ» вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором № 13/ДУ-23 від 15.06.2023 року, укладеним із Державною установою «Місцеві дороги Херсонщини».
На виконання вказаної ухвали, 07.09.2023 року старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. на підставі заяви про примусове виконання винесені оскаржувані апелянтом постанови в рамках виконавчого провадження №72633167.
Відтак, перед судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні скарги відповідача 1 постало питання щодо наявності чи відсутності законодавчо встановленої заборони відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень на території, на яких ведуться активні бойові дії саме щодо Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини».
Як раніше було зазначено судовою колегією за текстом постанови, визначальним у даному випадку є встановлення судом місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року) Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 року входить до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 512/5 під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження на іншу територію України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У разі, якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган може змінити місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України письмово повідомляє адміністратора автоматизованої системи виконавчого провадження про зміну місцезнаходження/місцерозташування органу державної виконавчої служби.
Міністерство юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України може визначити орган державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку.
У разі визначення Міністерством юстиції України органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечує такому органу державної виконавчої служби доступ до виконавчих проваджень, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку.
Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в Переліку, публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.
Міністерством юстиції України 20.01.2023 року опубліковано інформацію, що з 11.01.2023 року тимчасово змінено місцезнаходження відділів державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема, місцезнаходження Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінено з адреси: 73003, місто Херсон, вулиця Б. Мозолевського, 2 на адресу: 65036, місто Одеса, вулиця Старицького, 10-а.
В той же час, відповідно до ст. 22 Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України вiд 07.02.2008 року № 109/2008 «Про першочерговi заходи щодо забезпечення реалiзацiї та гарантування конститyцiйного права на звернення до органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування» начальник Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні лише здійснює особистий прийом громадян з питань примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) Суворовським, Дніпровським, Корабельним відділами державної виконавчої служби у місті Херсоні, у тому числі у режимі відеоконференцзв`язку, за адресою: 73003, м.Херсон, вул. Мозолевського, 2, кожного вівторка четверга з 10:00 до 14:00 год, а також організовує отримання за вказаною адресою документів, адресованих Суворовському, Дніпровському, Корабельному відділам державної виконавчої служби у місті Херсоні та Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Таким чином, державним виконавцем, місцем перебування якого фактично є м. Одеса, на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішення судових рішень і рішень інших органів», зважаючи на те, що дії, які мав вчинити боржник, є діями немайнового характеру та здійснення яких останнім не вимагає прив`язки ані до його майна, ані до місця здійснення ним господарської діяльності, правомірно відкрито виконавче провадження на підставі ухвали суду про забезпечення позову.
Тобто, враховуючи той факт, що відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень), доводи скаржника, визначені ним в апеляційній скарзі стосовно здійснення ним господарської діяльності на території, де точаться активні бойові дії, та, відповідно, пов`язаної з цим законодавчо встановленої заборони на відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами, не приймаються колегією суддів як належні, також і з огляду на те, що самим апелянтом не заперечується факту організації, задля належного функціонування підприємства, його роботи у місті Миколаєві, де останній отримує кореспонденцію.
Щодо доводів скаржника про необхідність обов`язкової реєстрації відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та, зокрема, місцезнаходження Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, судова колегія наголошує, що в розрізі спірних правовідносин, важливим фактором є розрізнення понять місцезнаходження юридичної особи та її місце реєстрації.
Так, в силу вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», що сторонами у справі не заперечується, місцем реєстрації Суворовського відділу державної виконавчої служби дійсно є місто Херсон. Проте, у зв`язку із об`єктивними обставинами, що склалися, 11.01.2023 року тимчасово змінено місцезнаходження відділів державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема, місцезнаходження Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінено з адреси: 73003, місто Херсон, вулиця Б. Мозолевського, 2 на адресу: 65036, місто Одеса, вулиця Старицького, 10-а. Вказана інформація щодо тимчасового місця розташування Відділу державної виконавчої служби є загальнодоступною та загальновідомою, не потребує доказування, з огляду на що доводи скаржника в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.
Щодо доводів скаржника про те, що складенням акту про вихід державного виконавця за адресою боржника, останнім фактично здійснено заходи примусового виконання рішення, судова колегія зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" надає можливість боржнику добровільно виконати рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у встановлений строк для добровільного виконання рішення боржником не буде виконано державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Тобто, заходи примусового виконання рішення виконавцем здійснюються лише після спливу строку для добровільного виконання рішення боржником.
Згідно ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Так, визначені заходи примусового виконання рішень не є вичерпними. Ними можуть бути також інші заходи в залежності від застосованих у рішенні заходів захисту цивільних прав, передбачених законодавством України, проте, ці заходи свідчать, що об`єктом стягнення в основному виступає майно боржника (в тому числі за рішеннями немайнового характеру).
В той же час, як встановлено судовою колегією з наявного у матеріалах справи акта державного виконавця від 19.09.2023 року, 12.09.2023 року державний виконавець О. Кондратюк виїхала на місце державної реєстрації боржника та встановивши його відсутність, здійснила дії щодо фактичного повідомлення останнього про наявність відносно нього виконавчого провадження за ухвалою місцевого господарського суду, що Державною установою не заперечується.
Відтак, з огляду на вказане, судова колегія зазначає, що підстави стверджувати, що вказаними вище діями державним виконавцем здійснювалися заходи примусового виконання судового рішення відсутні, внаслідок чого не можна вважати стверджуваним факт порушення виконавцем вимог абз. 15 п. 102 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження».
Також не приймаються до уваги доводи скаржника про повідомлення ним Відділу державної виконавчої служби про добровільне виконання судового рішення, оскільки зазначене відповідачем 1 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами у даній справі жодним чином не підтверджено.
Щодо доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі про неправомірне закриття судом першої інстанції провадження в частині визначених останнім у скарзі на дії, рішення державного виконавця вимог про визнання незаконною та скасування постанови від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про стягнення з боржника Державної установи «Місцеві дороги Херсонщини» виконавчого збору у розмірі 26800 грн. у виконавчому провадженні ВП № 72633167 та визнання незаконною та скасування постанови від 07.09.2023 року старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 72633167, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Так, Верховний Суд, неодноразово у низці своїх правових позицій зазначав, що оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 826/5195/17).
Відтак, з огляду на вказане та на вимоги п.1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про закриття провадження в цій частині, а доводи скаржника з цього приводу не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі вимоги не можуть розглядатися у даному випадку в призмі похідних вимог, а містять окремо визначену від «основної» вимоги мету заявника, а саме, позбавлення його фактичного обов`язку сплати виконавчого збору та визначених виконавцем мінімальних витрат.
Між тим, за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року у справі № 344/8982/17 та від 25.10.2019 року у справі № 37/70.
Таким чином, за наслідками перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування або зміни.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної установи Місцеві дороги Херсонщини, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. у справі № 916/3414/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року про відмову у задоволенні скарги Державної установи Місцеві дороги Херсонщини на постанови старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кондратюк О.М. у справі № 916/3414/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 04.12.2023 року.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош
