ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 464/1099/23

провадження № 61-14227св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

третя особа - Національне агенство з питань запобігання корупції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Горбань О. Ю. від 20 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. від 28 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (далі - АТ «Ощадбанк») про визнання недійсним та скасування наказу № 47-к від 31 січня 2023 року про звільнення позивача з посади начальника юридичного відділу філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; про поновлення на посаді начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк»; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2023 року до дня поновлення на роботі; про відшкодування моральної шкоди в розмірі 539 939,14 грн та майнової шкоди в розмірі 3 956,30 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки в АТ «Ощадбанк» не відбулося змін в організації виробництва і праці, які б зумовили скорочення його посади, рішення про запровадження змін в організації виробництва і праці ухвалено неповноважним органом управління АТ «Ощадбанк», невірно зазначено причину звільнення, а саме зазначено одночасно як скорочення чисельності так і штату працівників, що суперечить пункту 1 статті 40 КЗпП України. Указує, що не усі вакантні посади за період дії попередження про наступне звільнення йому пропонувались, оцінка його переважного права на залишення на роботі не проводилась, а саме звільнення позивач вважає проявом мобінгу.

Зазначає, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, яка полягає у перенесенні душевних страждань, приниженні, а також постійних негативних емоційних відчуттях, унаслідок чого значно погіршився його стан здоров`я, спричинену моральну шкоду оцінює в 539 939,14 грн, яка розрахована у розмірі 50% від розміру заробітної плати голови правління АТ «Ощадбанк» за вересень 2022 року. Крім того, позивач зазначає, що поніс витрати на придбання ліків для лікування після звільнення з роботи 3 956,30 грн, які просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем дотримано вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України для вивільнення працівників та дотримано норм трудового законодавства під час звільнення позивача ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року т постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення з посади начальника юридичного відділу викликане його зверненням до Президента України, Генерального прокурора, Верховного Суду з приводу злочинних діянь посадових осіб відповідача та до Голови Правління АТ «Ощадбанк» з проханням сприяти передачі в юридичний відділ документів для підготовки заяви у правоохоронні органи з приводу шахрайства з фінансовими ресурсами керівника філії ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі указував на те, що його звільнення є проявом мобінгу щодо нього.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 520/17947/18, від 27 березня 2023 року в справі № 756/5243/17, від 24 квітня 2023 року в справі № 709/118/21, від 22 грудня 2022 року в справі № 211/471/19, від 26 січня 2022 року в справі № 243/8106/20, від 20 лютого 2023 року в справі № 199/4766/21, від 21 лютого 2020 року в справі № 761/25605/17, від 17 вересня 2019 року в справі № 277/599/15-к, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, та постановах Верховного Суду України від 11 липня 2012 року в справі № 6-651цс12, від 07 листопада 2011 року в справі № 6-45цс11, від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обгрунтованими, якщо касаційну скаргу обгрунтовано такою підставою, суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 часини першої та пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року Національне агенство з питань запобігання корупції подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник указував на те, що подана позивачем касаційна скарга не містить в собі жодного обгрунтування щодо спростування висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 викривачем та причинно-наслідкового зв`язку між виданням спірного наказу про звільнення та здійснення ним повідомлення про можливі факти порушення вимог Закону.

Для застосування імунітету викривача, суд має обов`язково встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між його повідомленням про можливі факти вчинення корупційних правопорушень, інших порушень Закону та застосуванням до нього негативних заходів впливу. У цій справі позивачем не надано відповідних доказів, а судами не встановлено обставин, що звільнення позивача із займаної посади було мотивовано його діями щодо здійснення повідомлення з приводу злочинних діянь посадових осіб АТ «Ощадбанк».

У листопаді 2023 року АТ «Державний ощадний банк» подало до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушень прав позивача при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а аргументи і обставини, на які покликається позивач, не знайшли підтвердження при розгляді справи та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 464/1099/23 з Сихівського районного суду м. Львова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно наказу № 132-к від 01 листопада 1995 року позивач ОСОБА_1 переведений на посаду начальника юридичного відділу Львівського обласного управління Ощадного банку України.

02 листопада 2022 року Наглядовою радою АТ «Ощадбанк» прийнято рішення про зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк» та централізацією функцій юридичних підрозділів, що підтверджується витягом з протоколу засідання Наглядової ради від 02 листопада 2022 року № 63 та постановою Правління АТ «Ощадбанк» від 18 жовтня 2022 року № 534 «Про централізацію функцій юридичних підрозділів та зміни в організації виробництва і праці АТ «Ощадбанк», відповідно до якого у пункті 3.1 вирішено ліквідувати з 01 лютого 2023 року юридичне управління філії - Головне управління по місту Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та юридичні відділи філій-обласних управлінь АТ «Ощадбанк».

Письмовим попередженням від 24 листопада 2022 року позивача попереджено про скорочення посади начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» та про наступне звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 січня 2023 року. Попередження вручено 25 листопада 2022 року під особистий підпис позивача.

Письмовими повідомленнями від 24 листопада 2022 року, 09 січня 2023 року та 24 січня 2023 року позивачу запропоновано вакантні посади у кількості 1 404, 1 525 та 11 579 посад відповідно. Повідомлення від 24 листопада 2022 року та від 24 січня 2023 року вручені під особистий підпис позивача від 25 листопада 2022 року та від 24 січня 2023 року відповідно. Повідомлення від 09 січня 2023 року доставлено на робочу електронну поштову скриньку позивача, що підтверджується відповідними даними про доставку повідомлення та не заперечується позивачем.

Наказом начальника філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» № 47-к від 31 січня 2023 позивача звільнено з посади начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. З указаним наказом позивача 31 січня 2023 року ознайомлено, вручено йому копію наказу, видано трудову книжку та здійснено виплату всіх належних при розрахунку сум, що підтверджується відповідними письмовими доказами у справі.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що не було порушено переважне право працівника на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, а посада позивача як начальника юридичного відділу Львівського обласного управління Ощадного банку України була єдиною у цьому відділі.

Суди попередніх інстанцій, установивши, що у АТ «Ощадбанк» дійсно відбулося скорочення чисельності штату, а саме скорочено юридичні підрозділи у всіх філіях АТ «Ощадбанк», позивачу неодноразово надходили пропозиції всих вакантних посад АТ «Ощадбанк», від яких він відмовився, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивач підлягав звільненню у зв`язку з неможливістю перевести його на іншу роботу.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а тому не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на посаді та відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та майнової шкоди.

Також є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що запровадження в АТ «Ощадбанк» змін в організації виробництва і праці на підставі рішення Наглядової ради від 02 листопада 2022 року, яким схвалено відповідні пропозиції, які викладені у постанові Правління АТ «Ощадбанк» від 18 жовтня 2022 року № 534 «Про централізацію функцій юридичних підрозділів та зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», не свідчить про наявність будь-якої форми мобінгу щодо позивача, адже зазначені зміни в АТ «Ощадбанк» носили загальний характер, а не торкалися лише питання звільнення одного позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач упереджено ставився до нього, перешкоджав роботі та намагався штучно звільнити його через те, що він є викривачем у розумінні положень Закону України «Про запобігання корупції», проявивши до нього таким чином дискримінацію, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не довів фактів дискримінації щодо себе чи навмисному намаганні його звільнити, що було його процесуальним обов`язком відповідно статей 12, 81 ЦПК України, а вказані доводи є виключно його припущеннями, якими не можуть доводиться обставини справи.

Так, викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

За встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин і досліджених доказів не вбачається, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників носило вибірковий характер і не застосовувалося б до інших працівників внаслідок скорочення штату та/або до позивача - у подібних ситуаціях раніше. Отже, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 не було пов`язано із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між таким повідомленням та звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиція Верховного Суду та Верховного Суду України, на які заявник посилався у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги, що справу розглянуто неповноважним суддею, якому було заявлено відвід, на правильність висновків суду не впливають, оскільки доказів, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, при розгляді справи заявником не надано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун