Справа № 464/1099/23 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1406/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю представника відповідача-адвоката Мірошнікова П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/1099/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України", третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції,- про визнання наказу № 47-к від 31.01.2023 незаконним, поновлення на роботі, відшкодування майнових і моральних збитків
в с т а н о в и в :
01 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України" (далі по тексту АТ «Ощадбанк»)про визнання недійсним та скасування наказу №47-к від 31.01.2023 року про звільнення позивача з посади начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; про поновлення на посаді начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк»; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2023 року до дня поновлення на роботі; про стягнення моральних збитків в розмірі 539 939,14 грн. та майнової шкоди в розмірі 3 956,30 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки в АТ «Ощадбанк» не відбулося змін в організації виробництва і праці, які б зумовили скорочення його посади, рішення про запровадження змін в організації виробництва і праці ухвалено неповноважним органом управління АТ «Ощадбанк», невірно зазначено причину звільнення, а саме зазначено одночасно як скорочення чисельності так і штату працівників, що суперечить п.1 ст.40 КЗпП України. Вказує, що не усі вакантні посади за період дії попередження про наступне звільнення йому пропонувались, оцінка його переважного права на залишення на роботі не проводилась, а саме звільнення позивач вважає проявом мобінгу. Зазначає, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, яка полягала у перенесенні душевних страждань, приниженні, а також постійних негативних емоційних відчуттях, внаслідок чого значно погіршився стан його здоров`я, спричинені моральні збитки оцінює в 539 939,14 грн., що розраховані у розмірі 50% від розміру заробітної плати голови правління АТ «Ощадбанк» за вересень 2022 року. Крім того, позивач зазначає, що поніс витрати на придбання ліків для лікування після звільнення з роботи 3 956,30 грн., які просить стягнути з відповідача.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2023 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду. Суд надав перевагу недостовірним та неналежним доказам відповідача над доказами наданими позивачем чим порушив принцип рівності сторін. Стверджує, що з аналізу ст.7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Статуту Банку випливає, що у Наглядової ради банку відсутні повноваження на прийняття рішень щодо реорганізації, проведення змін в організації виробництва і праці у центральному апараті АТ «Ощадбанк», такі повноваження наявні лише щодо відокремлених підрозділів до яких відносяться філії Банку, що виділені на окремий баланс, відділення Банку -територіально відокремлені безбалансові відділення, представництва банку (у разі їх відкриття). При цьому поняття «Централізація функцій юридичних підрозділів та змін в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк» та поняття «реорганізація відокремлених підрозділів банку (філій)» не є тотожними. В першому випадку зміни відбуваються у юридичній особі, у другому лише у філії. Таким чином у АТ «Ощадбанк» не приймалось та не відбулось у встановленому законом порядку жодних змін в організації виробництва і праці, реорганізації та скорочення чисельності або штату працівників. Суд розглянув справу не дослідивши оригінал рішення наглядової ради банку №63 від 02.11.2022 року та у порушення вимог ст.95 ЦПК України прийняв до уваги витяг з протоколу наглядової ради, який невідомо ким завірений. Стверджує, що зменшення загальної чисельності штатних одиниць працівників у філіях АТ «Ощадбанк», внесення змін у штатний розпис філій не свідчить про те, що у банку відбулось скорочення чисельності або штату працівників у встановленому законом порядку. Зазначає, що суд не дослідив той факт, що у списку запропонованих посад не було жодної, яка б відповідала його кваліфікації, освіті, досвіду. Відповідачем не надано суду доказів, що він відмовився від запропонованої посади. Звертає увагу, що письмові повідомлення про перелік вакантних посад від 24.11.2022 року та від 24.01.2023 року надходили на робочу електронну скриньку у електронній формі та він не міг подумати, що відповідач може вдатись до фабрикації доказів. Додаток до повідомлення про вакантні посади не може слугувати належним і допустимим доказом про те, що ці посади були йому запропоновані та поряд з тим є доказом того, що не всі вакантні посади пропонували позивачу. Також стверджує, що порушено його право про переважне залишення на роботі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
26.06.2023 року третя особа по справі Національне агентство з питань запобігання корупції в особі заступника керівника управління-керівника відділу представництва інтересів в судах юридичного управління Т.Діманова на виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) надіслала суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
У відзиві зазначає, що погоджується з рішенням суду в частині, що у даному випадку позивач не є викривачем відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та КПК України. Внаслідок цього Національне агентство позбавлене об`єктивної можливості в межах спірних правовідносин здійснювати захист ОСОБА_1 як викривача, відповідно й надавати правову оцінку доказам наявності зв`язку між здійсненими ним повідомленнями та його подальшим звільненням, що не пов`язано із захистом прав викривача. Просить справу слухати без участі представника Національного агентства з питань запобігання корупції.
17.07.2023 року представником відповідача-адвокатом Мірошніковим П.В. надано суду відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .
У наданому відзиві представник відповідача Мірошніков П.В. обгрунтовано заперечує кожний пункт апеляційної скарги з посиланням на правові норми та правові позиції Верховного Суду. Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач по справі ОСОБА_1 як апелянт в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про день та час слухання справи 18.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Окрім цього, 03.08.2023 року ОСОБА_1 звертався в суд із заявою про відвід суддів Львівського апеляційного суду Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. у зазначеній справі № 464/1099/23, що свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 цікавився рухом справи, знав про день призначення до розгляду його апеляційної скарги так як на цей час отримав рекомендоване повідомлення про день судового засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року відвід, заявлений суддям Мікуш Ю.Р. та Приколоті Т.І. визнано необґрунтованим, вирішення питання про відвід суддів передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначеному в порядку, передбаченому ч.1ст.33 ЦПК України.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Мікуш Ю.Р. та Приколоти Т.І. відмовлено.
Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача-адвоката Мірошнікова П.В. на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст..263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК).
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Сихівського районного суду м.Львова від 20.04.2023 року, яке оскаржується позивачем ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.263 ЦПК .
Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно Наказу №132-к від 01.11.1995 року позивач ОСОБА_1 переведений з 01.11.1995 року на посаду начальника юридичного відділу Львівського обласного управління Ощадного банку України.
02.11.2022 року Наглядовою радою АТ «Ощадбанк» прийнято рішення про зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк» та централізацію функцій юридичних підрозділів, що підтверджується витягом з протоколу засідання Наглядової ради від 02.11.2022 року №63 та постановою Правління АТ «Ощадбанк» від 18.10.2022 року № 534 «Про централізацію функцій юридичних підрозділів та зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», відповідно до якого у п.3.1 вирішено ліквідувати з 01.02.2023 року юридичне управління філії-Головне управління по місту Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та юридичні відділи філій-обласних управлінь АТ «Ощадбанк».
Згідно правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах у справі №519/160/16-ц від 16.01.2018, у справі № 696/985/15-ц від 06.02.2018, у справі № 755/3495/16-ц від 28.03.2019 та у справі № 451/706/18 від 22.01.2020 прописано, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату чи чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗПП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника , які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Наданими відповідачем письмовими доказами, яким суд надав правову оцінку, а саме витягами із штатного розпису та письмовими довідками, стверджується, що у юридичному відділі філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» станом на 31.01.2023 штатна чисельність юридичного відділу становила 4 штатні одиниці, станом на 01.02.2023-1(одна) штатна одиниця головного юрисконсульта ( із приміткою «Дана посада виведена із штатного розпису ЛОУ «Ощадбанк» 20.02.2023 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника з 31.01.2023 по 17.02.2023, з 18.02.по 19.02.2023р.-відпустка). Станом на 20.02.2023-юридичний відділ у штатному розписі відсутній. Отже, відбулося скорочення штату працівників. Аналогічні зміни відбулися щодо юридичних підрозділів в усіх філіях АТ «Ощадбанк» у яких загальна штатна чисельність ліквідованих структурних підрозділів становила 60 штатних одиниць. В цілому, по АТ «Ощадбанк» станом на 01.02.2023 в порівнянні до 01.10.2022 відбулося скорочення чисельності працівників у кількості 1 760, що свідчить про скорочення чисельності працівників.
Скорочення чисельності та скорочення штату не тотожні поняття, оскільки скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість, скорочення штату- зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій, при цьому, одночасно, можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках, навіть, збільшуватися.
Таким чином, відповідно до рішення Наглядової ради №63 від 02.11.2022 в АТ «Ощадбанк» відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановлених статтями 40,42, 49-2 КЗпП.
З приводу звільнення за скороченням чисельності чи штату працівників дано роз`яснення у пункті 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року на яке суд першої інстанції посилався.
На виконання рішення Наглядової ради прийнято Наказ начальника філії-ЛОУ «Ощадбанк» № 760-к від 24.11.2022 рку, яким доручено відділу кадрового адміністрування у термін до 30.11.2022 попередити працівників юридичного відділу філії-ЛОУ «Ощадбанк» про наступне звільнення відповідно до п.1ст.40 КЗпП України та вжити заходи щодо переведення працівників юридичного відділу на вакантні посади, що відповідають їх кваліфікації, у разі їх згоди. При відсутності роботи за відповідною спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу посаду, провести звільнення 31.01.2023 з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 49-2 КЗпП. Згідно з частинами першою-третьою цієї статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП, якщо запропонував працівникові наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
Встановлено, що письмовим попередженням від 24.11.2022 позивача попереджено про скорочення посади начальника юридичного відділу філії-ЛОУ АТ «Ощадбанк» та про наступне звільнення на підставі п.1ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 31.01.2023. Попередження вручено 25.11.2022 під особистий підпис позивача.
Матеріалами справи та судом встановлено, що письмовим повідомленням від 24.11.2022, 09.01.2023 та 24.01.2023 позивачу запропоновано наявні вакантні посади у кількості 1 304, 1525 та 1 579 посад відповідно. Повідомлення від 24.11.2022 та від 24.01.2023 вручені під особистий підпис позивача від 25.11.2022 та від 24.01.2023 відповідно. Повідомлення з переліком вакантних посад від 09.01.2023 доставлено на робочу електронну поштову скриньку позивача, що підтверджується відповідними даними про доставку повідомлення та не заперечувалося позивачем. На жодну із запропонованих посад, враховуючи і ЛОУ «Ощадбанк», позивач ОСОБА_1 не подав заяви про переведення його на вакантну посаду, взагалі, не відреагував, що розцінюється відповідачем, судом як небажання переводитися на іншу посаду та продовжувати працювати. Відтак, доводи позивача у апеляційній скарзі про неповідомлення його про всі вакантні посади суперечать встановленим обставинам, спростовуються матеріалами справи про перелік вакантних посад в межах України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України, право на працю визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.
Судом належно встановлено, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, відбулося скорочення чисельності та штату працівників, позивач попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати його попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення позивачеві було запропоновано всі вакантні посади в межах України ( по кожній області окремий список), яку позивач може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо.
В судовому засіданні першої інстанції позивач підтвердив, що ним не подано заяви про переведення на іншу роботу. В той же час, позивач у апеляційній скарзі, посилаючись на те, що йому не запропоновані всі можливі посади, які він може виконувати з урахуванням його досвіду роботи, кваліфікації, освіти, однак, не наводить жодну із бажаних йому вакантних посад, а настоює на поновленні на посаді начальника юридичного відділу, тобто посаді, яка скорочена та виведена із штату в межах всього Акціонерного товариства «Ощадбанк».
Із врахуванням вище зазначеного, відповідачем дотримано вимог ст..ст.40, 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників та дотримано норм трудового законодавства під час звільнення позивача ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральних збитків та майнової шкоди, судом першої інстанції правильно зазначено, що такі не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від основного предмету спору про поновлення на роботі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції при постановленні рішення від 20.04.2023 року, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Наказу № 47-к від 31.01.2023 року, яким його звільнено з посади начальника юридичного відділу філії- ЛОУ АТ «Ощадбанк» за п.1ст.40 КЗпП України та вважає, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо непогодження із рішенням Наглядової ради АТ «Ощадбанк» від 02.11.2022 року №63 та постановою Правління АТ «Ощадбанк» від 18.10.2022 року №534 «Про централізацію функцій юридичних підрозділів та зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», відсутність у Наглядової ради АТ «Ощадбанк» повноважень щодо запровадження змін в організації виробництва і праці та віднесення зазначеного питання до компетенції Кабінету Міністрів України, є необґрунтованим та безпідставним з огляду на ст.62 ГК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність та Статут АТ «Ощадбанк».
Згідно п.9, п.10 Положення про наглядову раду АТ «Ощадбанк» до повноважень Наглядової ради Банку належить прийняття рішень щодо запровадження змін в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк» і у відокремлених підрозділах ( філії, відділення, представництва Банку). Отже, зміни в організації виробництва і праці запроваджені компетентним колегіальним органом Банку- Наглядовою радою- в межах наданих повноважень, стосуються господарської діяльності банку .
Щодо інших доводів апеляційної скарги, що стосуються стратегії розвитку банку та подальшої діяльності банку, такі не спростовують висновків суду, де предметом спору було визнання незаконним Наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, а не рішення щодо господарської діяльності банку. Суд як першої так і апеляційної інстанції не аналізує господарської діяльності банку, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.
Схвалення КМУ стратегії розвитку банку, було однією з передумов для подальших змін в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», що відповідно до рішення Наглядової ради № 63 від 02.11.2022 року на яке позивач посилається, зумовило запровадження змін в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», зокрема, ліквідацію з 01 лютого 2023 року юридичного управління філії-Головного управління по місту Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та юридичних відділів філій-обласних управлінь АТ «Ощадбанк», працівником однієї з яких був позивач ОСОБА_1 .
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідачем не розглянуто питання щодо наявності у нього переважного права на залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Позивачем не наведено перед якими конкуруючими працівниками та на яку посаду він має переважне право, оскільки заяви на переведення на іншу вакантну посаду не подавав, відтак встановлене ст.42 КЗпП України правило не застосовується у зазначених спірних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної інстанції позивача ОСОБА_1 про те, що звільнення на підставі наказу від 31.01.2023 № 47-к є проявом мобінгу щодо позивача.
Запровадження в АТ «Ощадбанк» змін в організації виробництва і праці на підставі рішення Наглядової ради від 02.11.2022, яким схвалено відповідні пропозиції, які викладені у постанові Правління АТ «Ощадбанк» від 18.10.2022 №534 «Про централізацію функцій юридичних підрозділів та зміни в організації виробництва і праці в АТ «Ощадбанк», не свідчить про наявність будь-якої форми мобінгу щодо позивача, адже зазначені зміни в АТ «Ощадбанк» носили загальний характер, а не торкалися лише питання звільнення одного позивача.
Третьою особою у справі-Національним агентством з питань запобігання корупції, у відзиві на апеляційну скаргу висловлено позицію про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 викривачем та про відсутність причинного зв`язку між спірним наказом про звільнення із здійсненими позивачем повідомленнями на зверненнями на ім.»я Президента України, Генерального прокурора України, Голови Верховного Суду та Голови правління АТ «Ощадбанк» з приводу діяльності начальника філії, як, нібито, прояв мобінгу щодо позивача.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, такі не спростовують висновків суду, повторюються з посиланням на одні та ті ж факти.
Згідно ч.1ст.81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6ст81 ЦПК).
Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, в порядку, визначеному ст..ст.389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31 серпня 2023 року.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк
