УХВАЛА
09 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №260/4018/22
адміністративне провадження № К/990/29803/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №260/4018/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказів, зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані відпустки, недоплачену частину грошового забезпечення,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви про поновлення строку на подачу касаційної скарги, або належного обґрунтування причин пропуску такого строку із наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження.
У зазначеній заяві скаржник повторно послався на те, що неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами та вказує, що внаслідок розташування міста Запоріжжя у безпосередній близькості до зони активних бойових дій, місто систематично піддається обстрілам та майже безперервно лунає оголошення повітряної тривоги, що ускладнює роботу територіального управління. Також звертає увагу суду, загроза життю та здоров`ю співробітників ТУ ДБР у м. Мелітополі є реальною. Внаслідок чого, вважає, що робота відповідача та виконання покладених на нього державою функцій ускладнена у зв`язку з чим відповідач не мав можливості швидко усунути недоліки касаційних скарг.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Відтак, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Верховний Суд також відхиляє доводи заявника щодо змісту його попередніх скарг, так як ці критерії є суб`єктивними, їм надано правову оцінку безпосередньо в ухвалах Верховного Суду. Суд також зазначає, що такі аргументи оцінюються судом касаційної інстанції у кожному конкретному випадку індивідуально, а лише загальні посилання на поновлення строків у інших справах не є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Також, колегія суддів повторно зазначає, що сам факт запровадження на території України воєнного стану, не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Таким чином, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
Відповідно до правової позиції наведеної Верховним Судом в ухвалі від 13 вересня 2022 року у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, у пункті 59 якої зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, колегія суддів враховує такі висновки Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Посилання скаржника лише на введення воєнного стану на території України, масові обстріли, що призвели до довготривалих повітряних тривог, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану, масовані ракетні удари по території України, довготривалі повітряні тривоги, вплинули на його роботу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги.
Щодо оголошення на території Запорізької області повітряних тривог, які мали частий та інколи довготривалий характер упродовж періоду часу з липня по серпень 2023 року, то слід звернути увагу, що такі не носили постійного та безперервного характеру.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав на необхідність, зокрема, подання суду відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану, масовані ракетні удари по території України, довготривалі повітряні тривоги, вплинули на його роботу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Таким чином, відповідачем не указано на обставини, які зумовлені воєнним станом та пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк, подання касаційної скарги та не додано жодних належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які у взаємозв`язку із введенням воєнного стану та оголошенням повітряної тривоги перешкоджали особі звернутись до Суду із належним чином оформленою касаційною скаргою у строк, установлений КАС України.
Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
у х в а л и в:
Відмовити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №260/4018/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко
