ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/4018/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Гавій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 січня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі виготовлено 03 лютого 2023 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (далі відповідач, ТУ ДБР у м. Мелітополі), яким просить:
1) Визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 , нарахування та виплати з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень на місяць, яка передбачена ПКМУ від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми протиправною;
2) Зобов`язати ТУ ДБР у м. Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень на місяць, яка передбачена ПКМУ від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми;
3) Визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 , нарахування та виплати з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбаченої ч.1,6 статті 9 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми протиправною;
4) Зобов`язати ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбаченої ч. 1, 6 статті 9 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми;
5) Визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 , нарахування та виплати передбаченої Законом № 504/96-ВР та Законом № 2136-IX грошової компенсації за 10 календарних днів додаткові відпустки за 2021 рік та 10 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік, як працівнику, який має дітей, з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми протиправною;
6) Зобов`язати ТУ ДБР у м. Мелітополі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , передбачену Законом № 504/96-ВР та Законом № 2136-IX грошову компенсацію за 10 календарних днів додаткові відпустки за 2021 рік та 10 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік, як працівнику, який має дітей, з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми;
7) Визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у не нарахуванні та виплаті грошового забезпечення з 02.04.2022 по 24.07.2022 ОСОБА_1 , відповідно до пункту 4 частини II Наказу ДБР від 21.09.2020 року №516 - Про затвердження Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати - у сумі 69627,47 грн. протиправною;
8) Зобов`язати ТУ ДБР у м. Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 02.04.2022 року по 24.07.2022 року відповідно до пункту 4 частини II Наказу ДБР від 21.09.2020 року № 516 - Про затвердження Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати - у сумі 69627,47 грн. протиправною;
9) Визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у не нарахуванні та виплаті підвищеної на 50 відсотків заробітної плати ОСОБА_1 , за період з 24.02.2022 року по 08.08.2022 року у відповідності до ч. 1 ПКМУ № 708 Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення - протиправною;
10) Зобов`язати ТУ ДБР у м. Мелітополі яка полягає у не нарахувати та виплатити підвищену на 50 відсотків заробітну плату ОСОБА_1 , за період з 24.02.2022 року по 08.08.2022 року у відповідності до ч.1 ПКМУ №708 Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення;
11) Визнати протиправними Накази від 01.04.2022 року №21 ОС/ДСК та №22 ОС/ ДСК видані ТУ ДБР, розташоване у місті Мелітополі, в частині, що стосується начальника Третього оперативного відділу (з дислокацією у місті Херсон Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі - Гавриченка А.О.;
12) Зобов`язати ТУ ДБР, розташоване у місті Мелітополі, скасувати Накази від 01.04.2022 року №21 ОС/ДСК та №22 ОС/ДСК стосовно начальника Третього оперативного відділу (з дислокацією у місті Херсон Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі - Гавриченка А.О.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 12.05.2021 року позивач, в розумінні Закону № 2262-ХІІ, повторно, прийнятий на службу до Центрального апарату Державного бюро розслідувань на посаду начальницького складу із спеціальним званням «полковник Державного бюро розслідувань» та до 17.01.2022 року працював в Центральному апараті ДБР, а 18.01.2022 переведений на посаду начальника Третього оперативного відділу (з дислокацією у місті Херсон Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі. 08.08.2022 року позивач звільнився у відповідача, проте, йому і дотепер не виплачені: додаткова грошова винагорода у сумі 30000 гривень на місяць передбачена ПКМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; одноразова грошова допомога при звільненні передбачена ч.1 та ч.6 статті 9 Закону №2262-ХІІ; грошова компенсація за невикористану відпустку, особі, яка має дітей, що передбачена абз.4 п.4 статті 4 та ч.1 статті 24 Закону України «Про відпустки» та абз.3 ч.1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; у повному обсязі грошове забезпечення відповідно до пункту 4 частини II Наказу ДБР від 21.09.2020 року «Про затвердження Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати»; середній заробіток за період з 24.02.2022 року по 08.08.2022 року включено, підвищений на 50 відсотків, що передбачено Постановою КМУ від 05.09.2018 року № 708 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення».
Крім того, після 08.08.2022 року позивач дізнався про те, що відповідач безпідставно та протиправно видав накази від 01.04.2022 року №21 ОС/ДСК та №22 ОС/ДСК. Внаслідок цього, позивачу скасовано доступ до державної таємниці і скасовано доплату за цю роботу. Така доплата відноситься до щомісячних основних видів грошового забезпечення (10% посадового окладу - 4625 грн.) її втрата значно вплинула на перерахунок компенсаційних виплат при звільненні, та в подальшому, на нарахування пенсії.
Позивач звертався до відповідача, щодо сплати належних виплат, проте в листах від 26.08.2022 року № 16056-22/10-11-01-8579/22; від 08.09.2022 року № 17192 22/10-11-01-9095/22; від 16.09.2022 року № 17929-22/10-11-9442/22 - відповідач безпідставно відмовив в проханні позивача.
24.08.2022 року позивач повторно, через представника, звернувся до відповідача про здійснення належних йому виплат, однак відповідач ніякої відповіді не надав.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача у здійсненні належних йому виплат звернувся за захистом порушених прав до суду.
Ухвалою судді від 17.10.2022 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 160 КАС України, оскільки, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини, проте докази на їх підтвердження до суду не надав, а також не зазначив причини неможливості їх подання.
Ухвалою судді від 02.11.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, в зв`язку з чим, призначено підготовче судове засідання на 06.12.2022 року.
23.11.2022 року представником відповідача до суду направлено відзив на позовну заяву, зі змісту якого вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що доводи позивача про звернення до відповідача із заявами про вирішення даного спору до ТУ ДБР у м. Мелітополі не відповідають дійсності, адже заява позивача від 11.08.2022 року адресована ДБР та згідно доданих до позовної заяви відповідей ДБР позивач звертався за вирішенням спірних питань до ДБР, а не до відповідача по справі (ТУ ДБР у м. Мелітополі). Адвокатський запит від 24.08.2022 року в адресу ТУ ДБР у м. Мелітополі не надходив. Єдиний документ, що фактично надійшов відповідачу 15.08.2022 року, це рапорт від 06.08.2022 року. Даний рапорт було відправлено позивачем в адресу відповідача 08.08.2022 року в с. Шаян Хустського району Закарпатської області. Рапорт не містив належного обґрунтування вимог позивача. Як вбачається з позовної заяви, на думку відповідача, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено наявність підстав для задоволення його позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.12.2022 року підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 12.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання 26.01.2023 року позивач або його представник не з`явились, при цьому представником позивача Муфазаловим С.Р. (що діє на підставі ордеру про надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги) надано суду клопотання, ґким просить справу розглянути за відсутності його та позивача, в зв`язку з чим та у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності позивача та його представника, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В судове засідання 26.01.2023 року представник відповідача з`явився, однак в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та неможливістю проведення судового засідання за участю представників сторін, ним подано заяву, якою просить розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що наказом Державного бюро розслідувань № 222-ос/дск від 11.05.2021 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Державного бюро розслідувань як переможця конкурсу та призначено з 12.05.2021 року на посаду начальника відділу оперативно-технічного пошуку інформації Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР.
Наказом ДБР № 2дск-ос від 14.01.2022 року ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі з 18.01.2022 року за його згодою.
ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТУ ДБР у м. Мелітополі на посаду начальника Третього оперативного відділу (з дислокацією у місті Херсон) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі за переведенням з 18.01.2022 року згідно з наказом № 3 ос/дск від 17.01.2022 року.
У зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України від 24.04.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 року згідно з планом евакуації, ТУ ДБР у м. Мелітополі було евакуйовано та продовжило здійснювати свої діяльність знаходячись в м. Запоріжжя та м. Дніпро.
25.02.2022 року позивачу було надано час для вивезення родини в безпечне місце. В зв`язку з вищенаведеним, позивач виїхав з родиною в Закарпатську область.
З 14.02.2022 року по 25.02.2022 року, з 02.04.2022 року по 24.07.2022 року та з 28.07.2022 року по 07.08.2022 року позивач знаходився на лікарняних.
Згідно з Довідкою від 29.04.2022 року № 2115-7001072069 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
08.08.2022 року позивача було звільнено згідно з наказом № 117 ос/дск від 05.08.2022 року за угодою сторін.
У зв`язку з невиплатою, на думку позивача, належних йому виплат, останній звернувся до суду із даним позовом до відповідача за захистом своїх порушених прав.
В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що 12.11.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державне бюро розслідувань», яким визначено правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Так, що стосується вимоги позовної заяви про визнання протиправної бездіяльності ТУ ДБР у м. Мелітополі щодо не нарахування та не виплати з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень на місяць, яка передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з урахуванням індексації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III; Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 та відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та, відповідно, зобов`язання її виплати, суд зазначає таке.
В обгрунтування наявності правових підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень позивач посилається на ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Так, згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Зі змісту наведеного вбачається, що дія даної постанови не поширюється на співробітників Державного бюро розслідувань, при цьому, питання грошового забезпечення співробітників Державного бюро розслідувань врегульовано Законом України «Про Державне бюро розслідувань».
Так, наказом Державного бюро розслідувань від 21.09.2020 року № 516 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, яка визначає механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу центрального апарату, територіальних управлінь, спеціальних підрозділів, навчальних закладів та науково- дослідних установ Державного бюро розслідувань (втратила чинність згідно наказу ДБР від 12.07.2022 року № 348, чинна та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Інструкція визначає механізм поширення на осіб рядового і начальницького складу ДБР умов грошового забезпечення, які передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей визначених Законом України «Про Державне бюро розслідувань» відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (п. 3).
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції-1, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР включає у себе: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; доплати (за спеціальне звання, за вислугу років, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, науковий ступінь, вчене звання, почесне звання). До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: доплата за службу у нічний час; надбавки (за безперервний стаж на шифрувальній роботі, за спеціальні умови проходження служби, виконання функцій державного експерта з питань таємниць); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: матеріальні допомоги (для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань); інші види грошового забезпечення, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 8 розділу І Інструкції, грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР виплачується виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом видатків на грошове забезпечення центрального апарату, територіальних управлінь, спеціальних підрозділів, навчальних закладів та науково- дослідних установ ДБР.
Відповідно до Інструкції, вищенаведені виплати здійснюються відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію України», Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988 та в порядку, передбаченому окремим внутрішнім нормативно-правовим актом (Інструкцією) ДБР.
Наказом Державного бюро розслідувань від 12.07.2022 року № 348 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань .
Вказана Інструкція передбачає аналогічний процес регулювання питання виплати грошового забезпечення співробітників ДБР та передбачає виплати відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію України», Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988 та в порядку, передбаченому окремим внутрішнім нормативно-правовим актом (Інструкцією) ДБР.
Щодо посилань позивача на ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», то слід зазначити, що на співробітників ДБР поширюються умови грошового забезпечення, а не саме грошове забезпечення.
Згідно з ч. 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Питання грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Як вже зазначалось вище, дані нормативні акти враховані ДБР в наказах від 21.09.2020 року № 516 та від 12.07.2022 року № 348.
З огляду на викладене, позовна вимога про зобов`язання виплатити позивачу додаткову винагороду, яка передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30000 грн. на місяць з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року, є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
Відносно вимог позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбаченої ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 28.02.2022 року по 08.08.2022 року.
Згідно з преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 вищенаведеного закону, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Частини 1, 6 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачають, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в частині виплати передбаченої в ст. 9 даного закону одноразової допомоги, не розповсюджується на співробітників ДБР.
Дія даного закону розповсюджена на працівників ДБР лише ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» і лише в частині порядку та умов пенсійного забезпечення, а не виплат допомог при звільненні зі служби.
Як вбачається з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виникає у: рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я; працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах,
Крім того, таке право виникає у вищезазначених осіб (за умови наявності вислуги 10 років і більше) у разі: звільнення зі служби за віком; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; закінченням строку контракту; у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку»; у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років;
Однак, згідно з наказом «Про звільнення зі служби ОСОБА_1 » від 05.08.2022 року № 117 ос/дск, підставою звільнення позивача є пп. 10 п. 107 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого ПКМУ від 05.08.2020 року № 743, а саме, звільнення зі служби за угодою сторін.
Крім того, виплата одноразової допомоги передбачена за повний календарний рік служби. Однак, позивач проходив службу в ТУ ДБР у м. Мелітополі лише з 18.01.2022 року по 08.08.2022 року.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати йому одноразової допомоги, що передбачена ч. 1 ст. 9 вищенаведеного Закону, а відтак, в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Що стосується вимог позивача про нарахування та виплату передбаченої Законом України «Про відпустки» № 504/96-ВР та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX грошової компенсації за 10 календарних днів додаткові відпустки за 2021 рік та 10 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік, як працівнику, який має дітей, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків - надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 Кодексу законів про працю України).
Відтак, дана відпустка надається одному із батьків.
Позивач, звертаючись до відповідача про надання даної відпустки, не надав підтвердження того, що інший із батьків дітей у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку. Враховуючи не надання такої інформації позивачем, відповідач на законних підставах не здійснив дану компенсаційну виплату.
Рапорт позивача від 06.08.2022 року не містить інформації про використання або не використання іншим із батьків даним видом відпустки. Відповідні докази до рапорту не додані.
З огляду на викладене, відповідачем правомірно не виплачено позивачу компенсацію додаткової відпустки.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплати грошового забезпечення з 02.04.2022 року по 24.07.2022 року, відповідно до п. 4 ч. II Наказу ДБР від 21.09.2020 року № 516 «Про затвердження Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати» - у сумі 69627,47 грн., суд констатує наступне.
Як вже зазначено, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР включає у себе: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; доплати (за спеціальне звання, за вислугу років, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, науковий ступінь, вчене звання, почесне звання). До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: доплата за службу у нічний час; надбавки (за безперервний стаж на шифрувальній роботі, за спеціальні умови проходження служби, виконання функцій державного експерта з питань таємниць); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: матеріальні допомоги (для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань); інші види грошового забезпечення, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 8 розділу І Інструкції № 516, грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР виплачується виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом видатків на грошове забезпечення центрального апарату, територіальних управлінь, спеціальних підрозділів, навчальних закладів та науково- дослідних установ ДБР.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції № 516, особам рядового і начальницького складу ДБР, звільненим від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, що вони отримували на день хвороби, з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, доплат, надбавок, які мають постійний характер, премії за поточний місяць, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки можливості перебування на лікуванні.
Так, як згідно наданих представником відповідача доказів, позивач перебував на лікарняному з 02.04.2022 року по 24.07.2022 року. Тобто, грошове забезпечення позивача фіксується з 02.04.2022 року, а не з місяця що передує такому моменту. Тому позивачем безпідставно як точка фіксації грошового забезпечення обрано березень 2022 року. Відповідно фіксаціє грошового забезпечення в сумі 69 627,47 грн. є безпідставною.
Як вбачається з розрахункового листа за 2022 рік, протягом квітня, травня, червня 2022 року за позивачем було збережено грошове забезпечення в повному обсязі.
Відносно липня 2022 року слід зазначити, що позивач хворів у липні не повний місяць, а лише з 1 липня по 24 липня. З 25.07.2022 року, в зв`язку з одужанням позивача, п. 4 розділу ІІ Інструкції № 516 не застосовується.
У період з 25.07.2022 року по 27.07.2022 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин. Через вищенаведені причини позивачу у липні 2022 року не було нараховано грошове забезпечення за три робочі дні. Про дану обставину свідчать акти складені 25.07.2022 року, 25.07.2022 року, 25.07.2022 року.
Враховуючи те що у відповідача була початково відсутня інформація про причини не виходу на роботу позивача з 25.07.2022 року по 31.07.202 року - в нарахуванні грошового забезпечення за липень 2022 року не включене грошове забезпечення за 28-31 липня 2022 року, яке було доплачене позивачу у серпні 2022 року.
В зв`язку з зазначеним відповідачем було дотримано вимог розділу ІІ Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, а позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними.
Відносно вимог позивача нарахувати та виплатити йому підвищену на 50 відсотків заробітну плату за період з 24.02.2022 року по 08.08.2022 у відповідності до ч. 1 ПКМУ №708 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення», суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 708, Кабмін України постановив, що заробітна плата працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, а також працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, підвищується на 50 відсотків за фактичний час перебування в районах проведення такої операції (здійснення таких заходів) за наявності підтвердних документів.
Рекомендовано керівникам інших суб`єктів господарювання передбачати в колективних договорах норму щодо виплати підвищеного розміру заробітної плати їх працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення і здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Не погоджуючись із даною вимогою, відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 708 стосується здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації виключно у Донецькій та Луганській областях, що вбачається навіть з назви Постанови.
При цьому, позивачем не наведено та судом не здобуто відповідних доказів щодо участі позивача у проведенні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації саме у Донецькій та Луганській областях.
Також зі змісту постанови вбачається, що вона стосується державних службовців, а не осіб рядового та начальницького складу (а позивач відносився до категорії осіб начальницького складу).
Крім того, згідно наказу Державного бюро розслідувань від 25.05.2022 року № 236 та додатку до нього вбачається, що він стосується працівників ТУ ДБР у м. Краматорську, а не ТУ ДБР у м. Мелітополі (а позивач був співробітником саме ТУ ДБР у м. Мелітополі).
Що стосується вимог позивача про визнання протиправними та скасування Наказів від 01.04.2022 року №21 ОС/ДСК та №22 ОС/ ДСК, що видані ТУ ДБР, розташоване у місті Мелітополі частково - в частині, що стосується начальника Третього оперативного відділу (з дислокацією у місті Херсон Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі - Гавриченка А.О.
Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 02.02.2022 року № 12ос/ДСК позивачу було надано доступ до інформації із ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно».
Доступ до інформації із ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно» позивачу припинено наказом директора ТУ ДБР у м. Мелітополі від 01.04.2022 року № 21 ос/ ДСК у зв`язку з нездійсненням діяльності пов`язаної з державною таємницею, згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 року № 3855-XII, та відповідно до вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 18.12.2013 року № 939.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про державну таємницю», доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.
Згідно з п. 7 р. ІІ Інструкції № 516, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці особам рядового і начальницького складу ДБР установлюється та виплачується на підставі та відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію України», Постанови № 988 у розмірах, який визначений з урахуванням особливостей ч. 7 ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, особам рядового і начальницького складу ДБР установлюється Керівником на підставі подання режимно-секретного підрозділу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю, за погодженням з першим заступником або заступником Керівника відповідно до розподілу обов`язків.
Нарахування та виплата доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці особам рядового і начальницького складу ДБР здійснюється на підставі Наказу з дня, зазначеного в Наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання Наказу, підготовленого режимно-секретним (або кадровим) підрозділом.
Припинення встановленої раніше доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці особам рядового і начальницького складу ДБР здійснюється на підставі відповідного Наказу, підготовленого режимно-секретним підрозділом на підставі подання керівника структурного підрозділу, в якому працює працівник, за погодженням з першим заступником або заступниками Керівника, відповідно до розподілу обов`язків.
В зв`язку з припиненням доступу до секретної інформації, наказом від 01.04.2022 року № 22 ос/дск позивачу припинено виплату щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Як вбачається з вищенаведеного, рішення щодо надання або не надання доступу до секретної інформації віднесено до компетенції директора ТУ ДБР у м. Мелітополі.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та оскаржених рішень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обставини справи свідчать, що дії та рішення суб`єкта владних повноважень вчинені відповідно до законодавства України, зокрема, з дотриманням критеріїв передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 89 код 42348993) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті
