ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2023 рокум. ДніпроСправа № 904/6023/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі № 904/6023/21
за заявою Niko holding & Investment limited, Nicosia, Cyprus
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест», м. Дніпро
про визнання грошових вимог у сумі 571378162,24 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
Niko holding & Investment limited звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою у справі № 904/6023/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест», відповідно до якої просить визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 571378162,24 грн.
Заява мотивована наявністю у боржника заборгованості перед IFL International finance & Leasing Ltd за укладеним договором позики № 1.1 від 05.09.2012, право вимоги з повернення якої Niko holding & Investment limited отримало на підставі контракту № 001 від 31.05.2016 про відступлення права вимоги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 визнані грошові вимоги Niko holding & Investment limited до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» у справі № 904/6023/21 в розмірі 571378162,24 грн (4 черга) і 4540,00 грн (1 черга).
Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» за договором позики № 1.1 від 05.09.2012 у розмірі 17925000,00 доларів США (еквівалентно 481515690,00 грн на момент подачі заяви) та процентами в сумі 3345238,48 доларів США (еквівалентно 89862472,24 грн на момент подачі заяви), що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами Swift-повідомленнями, право вимоги з повернення якої Niko holding & Investment limited отримав від IFL International finance & Leasing Ltd на підставі контракту № 001 від 31.05.2016.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позика за договором № 1.1 від 05.09.2012 отримана боржником у справі відповідно до вимог діючого законодавства України, яке регулює порядок отримання резидентом позик від нерезидентів в іноземній валюті, оскільки встановлений договором позики розмір процентів з усіма змінами, відповідно до додаткових договорів, перевірявся та фіксувався Національним банком України у реєстраційному свідоцтві та змінах до нього.
2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі № 904/6023/21 скасувати та ухвалити рішення, яким відмовити Niko holding & Investment limited у визнанні грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест».
Скаржник вважає, що Swift-повідомлення, надані заявником на підтвердження отримання боржником відповідно до умов договору позики 17925000,00 доларів США, не обґрунтовують розмір грошових зобов`язань, який може бути встановлений шляхом дослідження руху грошових коштів по рахунку боржника на підставі виписки по рахунку.
Скаржник зазначає, що відповідно до наданих заявником платіжних документів підтверджуються операції з перерахування 16625000,00 доларів США, в той час як основний борг за договором позики заявник визначає у розмірі 17925000,00 доларів США, крім того, частина платіжних доручень не містить посилання на договір позики, що ставить під сумнів доводи заявника щодо отримання вказаної суми саме на виконання договору позики і, як наслідок, правильність розрахунку процентів у розмірі 3345238,48 доларів США.
Скаржник звертає увагу, що реєстрація договору позики Національним банком України не свідчить про правомірність нарахування нерезидентом процентів за цим договором, оскільки Положення № 270 (чинне на момент укладення договору позики) передбачало реєстрацію Національним банком України укладених резидентами договорів з нерезидентами без будь-яких зобов`язань зі сторони Банку, тобто Банк, під час реєстрації договору позики, не надавав оцінку його відповідності вимогам законодавства України.
На думку скаржника, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права при встановленні обставин переходу до заявника права вимоги до боржника у даній справі, оскільки до правовідносин сторін за контрактом від 31.05.2016 мало бути застосоване право Сполученого Королівства, як то визначили сторони контракту з уступки права вимоги.
3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Niko holding & Investment limited у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без зміні.
Заявник зазначає, що на рахунок боржника відповідно до укладеного з нерезидентом договором позики, через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів Swift, надійшли 17925000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи Swift-повідомленнями, тому доводи скаржника щодо відсутності доказів розміру заборгованості боржника за договором позики є безпідставними.
Заявник звертає увагу, що уповноваженим банком на проведення валютних операцій і здійснення валютного контролю за отримання боржником іноземної валюти від нерезидента за договором позики визначено саме скаржника. Тобто саме скаржник відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Національного банку України № 224/7545 від 20.03.2003 (в редакції на дату валютування), здійснював зарахування грошових коштів в іноземній валюті на рахунок боржника.
Крім того, саме скаржник на підтвердження зарахування за договором позики грошових коштів в іноземній валюті на рахунок боржника надав наявні в матеріалах справи Swift-повідомлення.
Посилання скаржника на відмінність у деяких Swift-повідомленнях дати повідомлення від дати валютування, на думку заявника не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо розміру заборгованості у сумі 17925000,00 доларів США, оскільки зазначення платником у платіжному дорученні пізнішої дати валютування, у разі якщо вона не перевищує десяти днів від дати платіжного доручення, відповідає пункту 3.2 Глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (чинній на дату валютування).
Заявник зазначає, що грошові кошти за договором позики надходили на рахунок боржника, відкритий саме з метою обслуговування позики за договором, тому зазначення у деяких Swift-повідомленнях призначення платежу просто як «позика», без конкретизації договору, відповідно до умов якого ці кошти перераховані боржнику, не свідчить про їх перерахування з метою виконання інших господарських зобов`язань.
Заявник вважає безпідставними доводи скаржника на необхідність застосування до правовідносин між заявником та боржником у даній справі права Великобританії, оскільки це право застосовується сторонами контракту про уступку права вимоги, у разі виникнення будь-яких суперечок з приводу його виконання, в той час як зобов`язання з повернення 17925000,00 доларів США виникли у боржника через невиконання ним договору позики.
4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі № 904/6023/21.
У судовому засіданні 02.08.2023 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
IFL International Finance & Leasing Ltd. (позикодавець) уклало 05.09.2012 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» (позичальник) договір позики № 1.1 (далі Договір позики), згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику позику на поповнення обігових коштів для ведення ним господарської діяльності, в сумі 20000000,00 доларів США, на строк з дати надходження першого траншу і до 04.09.2022, з виплатою процентів за користування позикою у розмірі 11% річних. Позичальник зобов`язується використати позику за призначенням та повернути її, а також сплатити проценти за користування позикою в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору позики).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору позики встановлено, що всі отримані позичальником суми позики підлягають поверненню, а належна сума процентів підлягає оплаті не пізніше 04.09.2022. За дату початку дії позики та нарахування процентів приймається дата надходження першого траншу на рахунок позичальника.
Пунктом 5.1 Договору позики встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позику позикодавцеві, а також сплатити проценти за цим договором не пізніше 04.09.2022. Погашення позики та процентів здійснюється з рахунку позичальника, зазначеного в розділі 12 цього договору.
За користування позикою позичальник сплачує позикодавцю 11% річних. Нарахування процентів здійснюється щоквартально, починаючи з дати отримання першого траншу. При цьому проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку. При нарахуванні процентів застосовується метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою (пункт 5.2 Договору позики).
Договір набирає чинності з моменту його реєстрації в територіальному управлінні Національного банку України згідно з чинним законодавством України та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1. Договору позики).
IFL International Finance & Leasing Ltd (позикодавець) уклало 22.11.2013 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» (позичальник) додатковий договір № 1 до Договору позики, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти пункти 3.3, 3.5, 11.2 Договору позики в новій редакції.
Зокрема пунктом 11.2 Договору позики передбачено, що за винятком випадків, передбачених пунктом 3.5 Договору позики, позика та всі додаткові виплати за цим договором підлягають сплаті негайно без попереднього повідомлення позикодавця при настанні будь-якої з нижченаведених обставин або їх сукупності:
- набуття законної сили наказом, постановою або ухвалою суду про визнання позичальника неплатоспроможним або банкрутом;
- позичальник подає клопотання або заяву до будь-якого суду або адміністративного органу про призначення управителя, вигодонабувача або ліквідатора позичальника або будь-якої істотної частини його активів;
- будь-яка третя особа розпочинає будь-яке провадження стосовно позичальника згідно з законодавством будь-якої юрисдикції, що регулює питання банкрутства, реорганізації, компромісу, санації, неплатоспроможності, розстрочення заборгованості, розпуску або ліквідації, діючого на дату цього договору або такого, що набуде чинності у майбутньому.
IFL International Finance & Leasing Ltd уклало 23.05.2014 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» (позичальник) додатковий договір № 2 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2015 становить 2,5%; у період з 01.07.2015 по 04.09.2022 становить 11%.
IFL International Finance & Leasing Ltd (позикодавець) уклало 24.06.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» (позичальник) укладено додатковий договір № 3 до Договору позики за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 04.09.2022 становить 11%.
Додатковою угодою № 4 від 25.05.2016 сторони Договору позики внесли до нього зміни наступного змісту:
«Пункт 4.5 кожен з траншів, на які позичальником подано запит, надається позичальнику в доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника. Датою надання позики (траншу є дата зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Загальна сума позики складається з усіх сум перерахованих протягом дії цього договору. У випадку якщо банк кореспондент утримує комісію, то ця комісія зараховується до загальних сум позики, отриманих позичальником з дати підписання цього договору.
Пункт 5.2 нарахування процентів здійснюється у валюті позики щомісячно, починаючи із дати надання кожного траншу позики, за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку (неповернутих коштів). При нарахуванні процентів застосовується метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою і не враховується останній день користування позикою».
Додатковою угодою № 5 від 02.06.2016 сторони, крім іншого визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 6,5%.
Додатковою угодою № 6 від 07.12.2016 сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 1%.
Договір позики від 05.09.2012 № 1.1 та всі зміни до нього зареєстровані Національним банком України, про що до матеріалів справи додані реєстраційні свідоцтва.
Уповноваженим банком визначено Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк».
IFL International Finance & Leasing Ltd відповідно до умов Договору позики у період з 04.10.2012 по 24.05.2016 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» грошові кошти в загальному розмірі 17925000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами Swift-повідомленнями.
IFL International Finance & Liasing Ltd (первісний позикодавець) уклало 31.05.2016 з Niko holding & Investment limited контракт № 001 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний позикодавець відступає, а новий позикодавець набуває право вимоги, належне первісному позикодавцю за договором позики № 1.1 від 05.09.2012 (далі Контракт).
Пунктом 1.2 Контракту встановлено, що боржник на дату підписання цього контракту має заборгованість перед первісним позикодавцем в сумі 20337503,80 доларів США, у тому числі відсотки 2412503,80 доларів США.
Відповідно до пункту 1.3 Контракту до нового позикодавця переходять всі права та обов`язки первісного позикодавця за основним зобов`язанням.
Новий позикодавець нарахував проценти за користування позикою у період з 31.05.2016 по 30.06.2021, в зв`язку з чим загальний розмір процентів складає 3345238,48 доларів США.
Підставою звернення з заявою про визнання грошових вимог у даній справі є непогашена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» перед Niko holding & Investment limited за Договором позики у загальному розмірі 21270238,48 доларів США (за офіційним курсом долару США по відношенню до гривні України, встановленим Національним банком України станом на 29.07.2021 року: 1 долар США = 26,8628 грн України становить 571378162,24 грн), яка складається із суми основного боргу у розмірі 17925000,00 доларів США та процентів за користування позикою у розмірі 3345238,48 доларів США.
6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є перевірка обґрунтованості заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників провадження у справі, здійснивши перевірку правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
При вирішенні питання обґрунтованості заявлених кредитором вимог у справі про банкрутство слід мати на увазі, що згідно зі статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Заява Niko holding & Investment limited ґрунтується на невиконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» зобов`язань з повернення отриманих від IFL International finance & Leasing Ltd за Договором позики 17925000,00 доларів США за користування якими нараховані проценти у сумі 3345238,48 доларів США.
Право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» умов Договору позики Niko holding & Investment limited отримало від IFL International finance & Leasing Ltd за контрактом № 001 від 31.05.2016 про відступлення права вимоги.
Матеріалами справи підтверджується укладення вищезазначених правочинів. Отримання позичальником 17925000,00 доларів США за Договором позики підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами Swift-повідомленнями.
Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 (у редакції, чинній на момент здійснення валютних операцій), повідомлення повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, яке надсилається/приймається банкам-кореспондентам/від банків-кореспондентів або банкам/від банків, що беруть участь у переказів коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у Swift-повідомленнях на загальну суму 17125000,00 доларів США у призначенні переказу зазначений договір позики № 1.1 від 05.09.2012, водночас у п`яти Swift-повідомленнях (т. 2, а.с. 59, 92, 96, 107, 110) на суму 800000,00 доларів США у призначенні платежу вказано «позика» без зазначення дати і номеру договору позики, що на думку скаржника спростовує доводи заявника про отримання позичальником за Договором позики грошових коштів у заявленому розмірі.
Колегія суддів критично відноситься до аргументів скаржника, що відсутність у деяких Swift-повідомленнях посилання на Договір позики із зазначенням його дати й номеру не підтверджує надання позичальнику грошових коштів саме на виконання його умов, оскільки у цих платіжних документах зазначено, що грошові кошти надаються у якості позики, що за відсутності доказів існування між IFL International Finance & Leasing Ltd і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко авто інвест» інших правовідносин підтверджує перерахування за такими платіжними документами грошових коштів саме в межах виконання Договору позики.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання грошових вимог з повернення основної суми боргу за Договором позики.
Стосовно доводів скаржника, що Договір позики не відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Під час розгляду заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство завданням господарського суду є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника конкурсним кредитором, встановлення наявності спору про право, встановлення обставин задоволення таких вимог до розгляду грошових вимог у справі про банкрутство.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Водночас, як зазначено вище, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до кредитора з питань, що зазначені вище.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ухвала суду про визнання грошових вимог у справі про банкрутство не створює обставин, які не потребують доведення під час вирішення інших спорів та відповідно не створює преюдицію, оскільки не є рішенням суду по суті спору, а є судовим рішенням, яке має юридичне значення лише для визначення розміру грошового зобов`язання боржника щодо конкурсних кредиторів та право на голосування такого кредитора кількістю голосів, пропорційною до сукупності вимог інших конкурсних кредиторів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної специфіки відносин між кредитором і боржником та особливостей правового регулювання кредитних правовідносин, що склалися між заявником і боржником, слід встановлювати природу грошових зобов`язань між сторонами, їх розмір та структуру.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що його права і законні інтереси порушені внаслідок укладення договору, заборгованість за яким включена до складу кредиторських вимог, він має право звернутися до суду із позовом про визнання недійсним цього правочину з метою відновлення своїх прав та інтересів.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оскільки на момент розгляду заяви конкурсного кредитора місцевим господарським судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним Договору позики, діє встановлена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину.
Посилання скаржника на необхідність застосування до правовідносин між заявником та боржником у справі права Сполученого Королівства (права Великобританії), що передбачено контрактом про відступлення права вимоги, апеляційним господарським судом відхиляється з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявний контракт про відступлення права вимоги з його перекладом на українську мову, у пункті 6.1 якого зазначено, що сторони контракту всі правовідносини, які склалися за цим контрактом вирішують відповідно до права Великобританії (Сполученого Королівства).
При цьому, у сторін цього контракту, згідно з матеріалами справи, відсутній спір щодо тлумачення його положень, що вимагало б з`ясування його положень відповідно до права Сполученого Королівства.
Скаржник також не зазначає про зміст положень контракту про відступлення права вимоги, які б впливали на правомірність заявлених грошових вимог, заявлених саме Niko holding & Investment limited та визнаних судом першої інстанції.
Також апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що лише банківські виписки по рахунку можуть підтверджувати перерахування грошових коштів і розмір заборгованості, оскільки саме первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання, в той час як виписки по рахунку можуть бути доказом перерахування грошових коштів наряду з іншими доказами, якими зокрема є первинні документи.
Відмінність у деяких Swift-повідомленнях дати самого повідомлення від дати валютування також не спростовує доводів заявника про перерахування боржнику визначених умовами Договору позики грошових коштів, оскільки пунктом 3.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 377/8976 від 29.03.2004 (чинної на момент перерахування грошових коштів за Договором позики), встановлено, що платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.
Згідно з пунктом 4.5 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на розподільчий рахунок юридичної особи або підприємця, або на поточний рахунок фізичної особи, або на транзитний рахунок банку, якщо фізична особа не має рахунку в уповноваженому банку. Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється уповноваженим банком бенефіціара відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання уповноваженим банком виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента з урахування у ній цього переказу на користь бенефіціара.
Враховуючи той факт, що уповноваженим банком з обслуговування валютних операцій за Договором позики є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», апеляційний господарський суд доходить висновку, що саме на скаржника покладено обов`язок з перерахування валютних платежів за цим правочином та контролю відповідності повідомлень вимогам діючого законодавства.
Оскільки скаржник є уповноваженим банком зі здійснення валютних операцій за Договором позики, саме у нього наявні виписки по рахунку боржника і саме він має первинні документи, що підтверджують вчинення відповідних банківських платежів.
Натомість скаржником, як обслуговуючим банком, не надано доказів відсутності проведення валютних операції за Договором позики.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи Swift-повідомлення надані та завірені скаржником, який є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій за Договором позики.
Враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не надає оцінку наданої заявником під час апеляційного провадження виписки по рахунку боржника, яка підтверджує перерахування грошових коштів боржнику, оскільки зазначені документи не подані суду першої інстанції, в той час як доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції матеріали справи не містять.
Заявник нарахував встановлені умовами Договору позики з урахуванням внесених до нього змін проценти за користування позикою у сумі 3345238,48 доларів США. Скаржник не піддає сумніву правильність розрахунку процентів за Договором позики, водночас вважає некоректним розрахунок процентів з суми, в 17925000,00 доларів США, в той час як сума позики, підтверджена первинними документами, на його думку, є меншою.
Колегією суддів здійснено перерахунок суми основного боргу відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних документів, яка дорівнює заявленій сумі грошових вимог по основному боргу, а саме 17925000,00 доларів США.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі № 904/6023/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі № 904/6023/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 08.08.2023
Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ
СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД
СуддяА. ЧЕРЕДКО
