Ухвала
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 216/5657/22
провадження № 61-8556ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: стягнути з Російської Федерації (далі - РФ) на свою користь 1 990 149,79 доларів США за порушення РФ його майнового права та 5 200 000 грн - на відшкодування моральної шкоди; визнати повномасштабну збройну агресію РФ проти України, захоплення військовим шляхом значної частини території суверенної держави - України та експропріацію РФ природних родовищ корисних копалин, які знаходяться на тимчасово окупованих РФ територіях Луганської, Донецької областях і Автономної Республіки Крим, геноцидом Українського народу.
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з РФ на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок експропріації РФ природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України, в розмірі 24 583 718,34 грн та 1 259 300 грн - на відшкодування моральної шкоди, а всього - 25 843 018,34 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року - без змін.
05 червня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив: скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року; змінити резолютивну частину заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року, зазначивши про задоволення вимог його уточненої позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309817658, ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу Верховного Суду 06 липня 2023 року.
На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які ОСОБА_1 здав на пошту 15 липня 2023 року. Вимоги ухвали заявником виконано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
В уточненій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 вказав, що підставами касаційного оскарження заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначив норми права, застосованої судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Тобто таке посилання не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Таким чином, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.
Витребувати з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 216/5657/22 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 серпня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко
