Ухвала
24 липня 2023 року
м. Київ
справа № 311/2297/21
провадження № 61-10463ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування
за законом і заповітом, та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом
до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування
за законом і заповітом, у якому просили:
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації 27 лютого 2020 року;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на вказану земельну ділянку
в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 ;
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації 27 лютого
2020 року;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначений житловий будинок
у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування за законом.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, у якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (пай), площею 7,0998, кадастровий номер 2320985300:02:003:0006; земельну ділянку, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320985300:01:020:0001, що розташована за адресою: село Підгірне Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту,
у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня
2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га,
для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування
за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 , задоволено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області
від 10 січня 2022 року у цій справі скасовано та прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Припинено право власності, зареєстроване за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га,
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації 27 лютого 2020 року.
Припинено право власності, зареєстроване за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації 27 лютого
2020 року.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності
на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності
на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001,
площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі державного акта
на право приватної власності на землю від 18 листопада 2011 року ЯЛ
№ 657661, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації № 88
від 24 лютого 2011 року, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини ОСОБА_6 , але за життя не оформив своїх спадкових прав.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 13 грудня
2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради від 27 вересня 2001 року № 540, в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмолено.
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 20 червня
2023 року заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 ,
про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Прийнято у даній справі додаткову постанову наступного змісту. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 196,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати
у вигляді судового збору в розмірі 4 888,65 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у зазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 22 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Надано строк для виконання ухвали та зазначено про наслідки
її невиконання. Копію ухвали направлено на зазначену в касаційній скарзі адресу заявника.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-7215ск23).
2. 11 липня 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, повторно звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Однак предметом оскарження є постанова Запорізького апеляційного суду
від 25 квітня 2023 року та додаткова постанова Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
У змісті повторно поданої касаційної скарги заявник просить: постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасувати, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року залишити в силі; додаткову постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 червня 2023 року скасувати, стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3
на її користь понесені нею судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
3. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку
на касаційне оскарження, проте прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про поновлення цього строку, посилаючись на те, що останній пропущено з поважних причин, оскільки вперше з касаційною скаргою
на постанову апеляційного суду заявник звернулася в межах строку
на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 29 червня
2023 року касаційну скаргу було повернуто, у зв`язку з чим вона змушена повторно звертатися із касаційною скаргою та просити поновити строк
на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення
не було вручено у день його проголошення або складення, має право
на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені заявником обставини, Верховний Суд уважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
4. Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3
частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку
та розмірі.
У змісті клопотання, доданого до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги перевищує 5 % річного доходу заявника за попередній календарний рік. Указане, на її переконання, є підставою для звільнення її від сплати судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення
у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк,
але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких
умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами
є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб,
які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно із статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені заявником обставини не є безумовними підставами для звільнення її від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів
на підтвердження реального майнового стану (дані про доходи за попередній календарний рік (2022), наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків
у банківських установах, тощо), який перешкоджає заявникові виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
При цьому Верховний Суд звертає увагу заявника, що надані нею докази (скріншот роздруківку довідки переселенця, копію сторінки з трудової книжки (без відомостей кому вона належить), довідка про доходи за період з травня 2022 року по квітень 2023 року) не є беззаперечним доказом скрутного майнового становища та неможливості сплати судового збору.
Таким чином, у задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на момент подання позовних заяв) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн) та не більше
5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350,00 грн).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою
до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»
за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється
на загальних підставах (частина шоста статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється
у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Верховний Суд ураховує, що зі змісту касаційної скарги та її прохальної частини слідує, що заявником оскаржується постанова суду апеляційної інстанції як в частині первісного позову, так і в частині зустрічного позову,
так як, за наслідками розгляду поданої касаційної скарги заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.
У разі якщо в касаційному порядку оскаржується судове рішення,
яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само
з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Щодо вимог майнового характеру, то судовий збір має розраховуватися
з вартості спірного нерухомого майна та кількості вимог щодо цього майна,
як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом (частина перша
статті 176 ЦПК України).
З оскаржуваних судових рішень апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_3
і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, у якому просили: припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок (вартість 84 700,00 грн) та земельну ділянку (вартість 177 386,40 грн), площею 7,0998 га, визнати за кожним із них право власності на відповідне майно, а також визнати за ОСОБА_2 право власності земельну ділянку, площею 1 га (вартість 24 984,00 грн). Тобто позивачі заявили дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру (загальна вартість спірного майна становить 287 070,40 грн).
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на все вищевказане майно, загальна вартість якого становить 287 070,40 грн, а отже заявила вимогу майнового характеру.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання первісного позову становив 1 816,00 грн (908,00 грн х 2) - за вимоги немайнового характеру та 2 870,70 грн - за вимогу майнового характеру. Відтак, за подання касаційної скарги в цій частині судовий збір підлягає сплаті у розмірі 3 632,00 грн (1 816,00 грн х 200%) та 5 741,40 грн (2 870,70 грн х 200%), відповідно.
Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання зустрічного позову становив 2 870,70 грн, а отже, за подання касаційної скарги в цій частині судовий збір підлягає сплаті у розмірі 5 741,40 грн (2 870,70 грн х 200%).
У зв`язку з наведеним, за подання касаційної скарги загальний розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 15 114,80 грн (3 632,00 + 5 741,40 грн + 5 741,40 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу,
про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 136, 176, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6,
8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення
від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник
