Дата документу 25.04.2023 Справа № 311/2297/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №311/2297/21 Головуючий у 1 інстанції: Задорожко Д.А.
Провадження № 22-ц/807/135/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» квітня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вособі представника ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 15.05.2007 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповів земельну ділянку площею 7,10 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 006053, виданого Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області 13.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335.
30.07.2014 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я ОСОБА_4 , яким заповів їй належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось та все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право. Даний заповіт посвідчено секретарем Підгірненської сільської ради Самойленко Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 7, яка здійснювала нотаріальні дії на підставі розпорядження сільського голови Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 25.12.2013 № 65-осн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, спадкова справа була заведена в приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. за № 19/2017.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить:
1) земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
2) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 дружині ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яку ОСОБА_5 успадкував від дружини, але за життя не оформив спадкових прав.
Після смерті ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини подали: ОСОБА_1 - за заповітом від 15.05.2007 року ; ОСОБА_4 - за заповітом від 30.07.2014 року; ОСОБА_2 - за законом, як спадкоємиця 5 черги, яка є померлому рідною племінницею.
Постановою приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В. В. від 16.08.2017 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з його нікчемністю в силу недотримання норм закону та порушенням положень статті 1247 ЦК України, якою передбачено зазначення у заповіті місця та часу його складання.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, який постановою нотаріуса від 16.08.2017 року визнаний нікчемним, ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.11.2019 року скасовано рішення Василівського районного суду від 18.09.2019 року та визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_5
ОСОБА_4 використала своє право на реєстрацію речового права та зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_5 .
Постановою Верховного Суду від 14.04.2021 року скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 05.11.2019 року, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2019 року змінено, з викладенням його мотивувальної частині в редакції постанови.
Позивачі позбавлені можливості оформити право власності в порядку спадкування, тому на підставі зазначеного просили:
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації 27.02.2020 року;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради від 27.09.2001 року № 540, в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_5 ;
- припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації 27.02.2020 року;
- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_5 ;
- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.11.2011 року ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011 року, яку ОСОБА_5 успадкував від дружини але за життя не оформив своїх спадкових прав;
- стягнути судові витрати.
В липні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.07.2014 року ОСОБА_5 складено заповіт на її ім`я, який посвідчено Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
У встановлений ст.1270 Цивільного кодексу термін вона звернулася до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В., але постановою від 16.08.2017 року нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зазначивши у постанові, що заповіт є нікчемним.
Вважала, що на теперішній час заповіт ОСОБА_5 є дійсним, ніким не оспореним, а не зазначення у тексті заповіту часу його складання, яким на думку нотаріуса, є години та хвилини не впливає на волю заповідача, його волевиявлення було вільним, відповідало його волі, було спрямоване на передачу майна саме їй та зафіксоване у заповіті і не є підставою для визнання його недійсним чи нікчемним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мають права на спадкування.
Постанова Верховного Суду від 14.04.2021 року, якою скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 05.11.2019 року, змінено рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2019 року шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду касаційної інстанції, була мотивована тим, що позов було пред`явлено до неналежного позивача, а належними є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були у справі третіми особами.
На підставі зазначеного просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (пай) площею 7,0998, кадастровий номер 2320985300:02:003:0006; земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320985300:01:020:0001, що розташована за адресою: с. Підгірне Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору у розмірі 1 435 грн. 35 коп. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3 000 грн., а всього 4 435 грн. 35 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору у розмірі 1 435 грн. 35 коп. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3 000 грн., а всього 4 435 грн. 35 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нікчемність заповіту, виданого ОСОБА_5 від 30.07.2014 року на ім`я ОСОБА_4 , який посвідчено Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області, відсутність у секретаря Підгірненської сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій, надання нотаріусом оцінки зазначеному заповіту від 30.07.2014 року, постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом ОСОБА_4 не оскаржена та не скасована, обов`язок суду здійснити правильну кваліфікацію правовідносин, наявність підстав для задоволення первісного позову, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, відмову в задоволенні зустрічного позову, вирішити питання про судові витрати.
ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оскарження постанови нотаріуса є правом, а не обов`язком, розпорядження сільського голови № 65 від 25 грудня 2013 року, на підставі якого діяла секретар Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області при посвідченні заповіту, не оскаржене, заповіт ОСОБА_5 є дійсним.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі статтями 1233-1235ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що 15 травня 2007 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко А.В. на ім`я ОСОБА_1 , яким заповів земельну ділянку площею 7,10 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 006053, виданого Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області 13.12.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335 (т.1, а.с.70).
30 липня 2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений Самойленко Л.О., секретарем ради Підгірненської сільської ради Василівського району, на ім`я ОСОБА_4 , яким заповів належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , а також все інше майно, що буде належати йому, де б воно не було, із чого б воно не складалося і все те, що буде належати йому на день смерті (т.1, а.с.68).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть (т. 1, а.с. 61).
16 лютого 2017 року приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В. заведено спадкову справу № 19/2017 після смерті ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 177-182), згідно з якою із заявами про прийняття спадщини звернулися: 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 (на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Скориченко А.В. 15.05.2007 року за р.№ 1183) (т.1, а.с. 178); 03 березня 2017 року ОСОБА_4 (на підставі заповіту, посвідченого Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області 30.07.2014 року за р.№ 7) (т. 1, а.с.178 зворот.); 04 травня 2017 року - ОСОБА_2 (за законом, згідно зі ст. 1265 ЦК України) (т. 1, а.с. 179).
Судом першої інстанції встановлено, що родинні відносини позивачки ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_5 підтверджуються архівними документами, зокрема, актовим записом про народження ОСОБА_7 , актовим записом про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , паспортом позивачки, свідоцтвом про народження ОСОБА_10 , свідоцтвом про її одруження з ОСОБА_11 , свідоцтвом про розірвання шлюбу з ОСОБА_11 , свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_12 (т.1, а.с. 62, 48-60).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на нерухоме майно у вигляді:
- житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на який належало ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів від 17 жовтня 1990 року №196 про оформлення за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, право власності на який належало ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2002 року ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 27.09.2001 №540;
-земельної ділянкиз кадастровимномером 2320985300:01:020:0001,площею 1га,для веденняособистого селянськогогосподарства,що належалапомерлій ІНФОРМАЦІЯ_2 дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 напідставі Державногоакту направо приватноївласності наземлю від18.11.2011року ЯЛ№ 657661,який зареєстрованийв Книзізаписів державнихактів направо приватноївласності наземлю за№ 232090001001327,виданого напідставі розпорядженняВасилівської районноїдержавної адміністрації№ 88від 24.02.2011року,яку ОСОБА_5 успадкував віддружини,але зажиття неоформив своїхспадкових прав,що підтверджено:рішенням виконавчогокомітету Василівськоїрайонної радинародних депутатіввід 17жовтня 1990року №196про оформленняза ОСОБА_5 права власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 (т.1,а.с.95-96);Державним актомна правоприватної власностіна землювід 13.12.2002рокуІІІ-ЗП№ 006053,який зареєстрованийв Книзізаписів державнихактів направо приватноївласності наземлю за№ 335,виданого напідставі рішеннявиконавчого комітетуПідгірненської сільськоїради Василівськогорайону Запорізькоїобласті від27.09.2001№540(т.1,а.с.94); Державним актомна правоприватної власностіна землювід 18.11.2011ЯЛ №657661,який зареєстрованийв Книзізаписів державнихактів направо приватноївласності наземлю за№ 232090001001327,виданого напідставі розпорядженняВасилівської районноїдержавної адміністрації№ 88від 24.02.2011(т.1,а.с.100),довідкою Підгірненськоїсільської радиВасилівського районуЗапорізької областівід 12.11.2018року щодореєстрації тамісця проживання ОСОБА_5 (т.1,а.с.98), довідкою Василівськоїміської радивід 27.05.2021року прореєстрацію таспільне проживанняза однієюадресою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на моментсмерті останньої(т.1,а.с.101), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 23.02.2017 року, яким підтверджено реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.2, а.с. 173); актовим записом про смерть ОСОБА_6 (т.1, а.с.175 зворот. - 176).
18 вересня 2019 року рішенням Василівського районного суду Запорізької області у справі №311/300/19 ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог до територіальної громади в особі Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (т. 1, а.с. 75-76).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року рішення Василівського районного суду від 18 вересня 2019 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 75-76).
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 року скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року. Рішення Василівського районного суду від 18 вересня 2019 року змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції постанови касаційного суду (т.1, а.с. 80-85).
Постановою приватного нотаріуса Кириченко В.В. від 03.06.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.05.2007 року після померлого ОСОБА_13 . При цьому, в постанові приватним нотаріусом вказано, що право власності на земельну ділянку, вказану в заповіті, вже зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області 25.02.2020 року (т.1, а.с.106-107).
Згідно зі статтею 1247ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).
Відповідно до статті 1Закону Українивід 02вересня 1993року №3425-XII«Про нотаріат» (тут і надалі - Закон України«Про нотаріат» в редакції, чинній на час складення ОСОБА_5 заповіту від 30 липня 2014 року) до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.
Частиною першою статті 67Закону України«Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Статтею 49Закону України«Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Постановою приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В. від 16 серпня 2017 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тих підстав, що заповіт від 30 липня 2014 року, яким ОСОБА_5 заповів майно ОСОБА_4 є нікчемним в силу недотримання норм закону та порушенням положень ст. 1247 ЦК України, якою передбачено зазначення у заповіті місце та часу його складання, та ст.1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала права на це право (т.1, а.с. 71).
Відповідно до ст. 50Закону України«Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Матеріали справи не містять доказів оскарження ОСОБА_4 постанови приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В. від 16 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За приписами частини першої статті 7Закону України«Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно з частиною першою статті 39Закону України«Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерстваюстиції Українивід 11листопада 2011року №3306/5 .
Пунктом 1.1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, в редакції, чинній на час складення ОСОБА_5 заповіту від 30 липня 2014 року (далі - Порядок № 3306/5), передбачено, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат».
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя (частина перша статті 37 Закону України «Про нотаріат»).
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 11.2 Розпорядження сільського голови Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 25 грудня 2013 року № 65-осв «Про облікову політику та розподіл обов`язків працівників в виконавчому комітеті Підгірненської сільської ради в 2014 році» секретар сільської ради виконує обов`язки секретаря виконавчого комітету, відповідає за ведення документації, діловодства, розгляд звернень громадян згідно Закону України «Про розгляд звернень громадян», веде реєстрацію актів цивільного стану, здійснює нотаріальні дії (заповіти громадян, посвідчує справжність підпису та копії), виконує функції по кадровій роботі (т.1, а.с.92-93).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 3306/5 нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» (тут і надалі в редакції, в редакції, чинній на час складання ОСОБА_5 заповіту) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною шостою статті 59Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Відповідно до частин першої, другої статті 1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
В постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21 (провадження № 61-6536св22) вказано, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Матеріали справи не містять протоколів засідань сесій та виконавчих комітетів Підгірненської сільської ради Василівського району, в тому числі тих, в яких є відомості про покладання на посадових осіб ради обов`язків посвідчувати нотаріальні дії.
Учасниками справине булонадано жодногоналежного тадопустимого доказуна підтвердженнятого,що секретарПідгірненської сільськоїради Василівськогорайону Запорізькоїобласті СамойленкоЛ.О.у передбаченомузаконодавством порядкубула уповноваженана вчиненнянотаріальних дій,зокрема посвідчуватиоспорюваний заповіт,отже,вказаний правочину встановленомупорядку непосвідчений. Оскільки сторонами не доведено, що Виконавчим комітетом Підгірненської сільської ради народних депутатів Василівського району Запорізької області було прийнято рішення, яке б надавало секретарю виконавчого комітету сільської ради право на вчинення нотаріальних дій, а тому остання не вправі була посвідчувати заповіт, у зв`язку із чим заповіт складено з порушенням вимог щодо його посвідчення, і він є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 (провадження № 61-18936св19), від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 (провадження № 61-18936св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17 (провадження № 61-15028св19).
Згідно з пунктами 2.1, 2.3 розділу ІІ Порядку № 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: «У зв`язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_2 »). При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат». У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.
Пунктами 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5 передбачено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт маєбути складенийу письмовійформі,із зазначенняммісця ічасу складеннязаповіту,дати тамісця народженнязаповідача тапідписаний особистозаповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.
Зі змісту складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_5 заповіту, посвідченого секретарем ради Підгірненської сільської ради Василівського району, вбачається, що вказаний заповіт не містить ані місця, ані часу його складання (т.1, а.с.68).
За вказаних обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що заповіт складений ОСОБА_5 30 липня 2014 року, не визнаний недійсним, а тому наявні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 1254ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Згідно з підпунктами 5.1 - 5.5 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 ЦК України. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 ЦК України. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною першою статті 216ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Згідно з частиною четвертою статті 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
- частина четверта статті 1254ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється;
- частина четверта статті 1254ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту;
- частина четверта статті 1254ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат;
- при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт;
- положення частини четвертої статті 1254ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, від 28 жовтня 1999 року).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) вказував, що при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; положення частини четвертої статті 1254ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.
Отже, колегія судів дійшла висновку, що вчинення нікчемного заповіту, складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_5 , не може скасовувати попередній заповіт, складений ним 15 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Скориченко А.В., а тому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_2 своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини, судом встановлено родинні відносини позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_5 , позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , яку ОСОБА_5 успадкував від дружини ОСОБА_6 , але за життя не оформив своїх спадкових прав та на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
Матеріалами справи підтверджено, що 27 лютого 2020 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, що належали померлому ОСОБА_5 (т.1, а.с. 86-89).
Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С.В. від 13 травня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено удержавній реєстраціїправа власностіна житловийбудинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006 (т. 1, а.с. 90-91).
За таких обставин, позовні вимоги про припинення права власності, зареєстрованого за ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва також підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вособі представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом задовольнити.
Припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації 27.02.2020 року.
Припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації 27.02.2020 року.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.11.2011 року ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011 року, яку ОСОБА_5 успадкував від дружини ОСОБА_6 але за життя не оформив своїх спадкових прав.
Визнати за ОСОБА_1 правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 2320985300:02:003:0006,площею 7,10га,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що належалапомерлому напідставі Державногоакту направо приватноївласності наземлю від13.12.2002року ІІІ-ЗП№ 006053,який зареєстрованийв Книзізаписів державнихактів направо приватноївласності наземлю за№ 335,виданого напідставі рішеннявиконавчого комітетуПідгірненської сільськоїради від27.09.2001року №540,в порядкуспадкування зазаповітом післяпомерлого ОСОБА_5 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 квітня 2023 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова
