Єдиний державний реєстр судових рішень
Постанова
іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 757/32009/22-к
провадження № 51-196 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року про скасування постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та скасовано постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28 вересня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000634 від 26 травня 2022 року.
Також цією ухвалою зобов`язано заступника Генерального прокурора прийняти протягом трьох днів з дня набрання ухвалою законної сили процесуальне рішення у формі постанови про повернення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000634 від 26 травня 2022 року до Бюро економічної безпеки України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та скасовуючи постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28 вересня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, фактично вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законодавством, оскільки оскарження та скасування таких постанов прокурора взагалі не передбачено нормами КПК України. При цьому стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на вищевказану ухвалу, допустив порушення загальних засад кримінального процесуального закону, передбачених статтями 1, 2, 7, 9, 21, 24 КПК України, та статей 8, 55 Конституції України.
Так, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, прокурор зауважує, що ухвала слідчого судді про скасування постанови заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу не передбачена нормами КПК України, а тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності з огляду на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційне оскарження такого рішення має здійснюватися на загальних засадах кримінального провадження у відповідності до положень п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК України. При цьому вказує, що такі доводи сторони обвинувачення повною мірою узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17, а також з правовою позицією, зазначеною у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 751/3558/17.
На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів сторони обвинувачення, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та, посилаючись на її необґрунтованість, просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення. Крім цього, зазначав, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_5 , з огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 429 КПК України підлягає поверненню як така, що подана особою, яка не мала права подавати касаційну скаргу. На обґрунтування своєї позиції захисник, посилаючись на п. 15 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 306 КПК України, також стверджував, що ухвалою слідчого судді було скасовано постанову прокурора ОСОБА_7 , а не прокурора ОСОБА_5 , а тому останній не є прокурором у даній судовій справі, оскільки його рішення не оскаржувалось, що, на переконання захисника, свідчить про те, що прокурор ОСОБА_5 не наділений передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК України правом на касаційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурорапідлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор ОСОБА_5 , не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, подав касаційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 36 КПК України у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.
В матеріалах провадження міститься постанова заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 30 вересня 2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000000634 від 26 травня 2022 року стосовно ОСОБА_8 . При цьому відповідно до вказаної постанови прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 був визначений старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 425 КПК України передбачено, що касаційну скаргу має право подавати прокурор.
Водночас положеннями ст. 306 КПК України врегульовано саме порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, при цьому вказана норма за своїм змістом не може змінювати порядок призначення та заміни прокурора у конкретному кримінальному провадженні, повноваження якого визначені ст. 37 КПК України.
Таким чином системне тлумачення вказаних норм КПК України свідчить про те, що законодавець не забороняє прокурору, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, звертатись до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор ОСОБА_5 , який входить до складу групи прокурорів, яка була визначена в порядку, передбаченому ст. 37 КПК України, має процесуальні повноваження на участь у судовому розгляду в даному кримінальному провадженні, а посилання захисника на вимоги п. 15 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 306 КПК України, з огляду на положенням статей 36, 37, 425 КПК України, а також з урахуванням того факту, що оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції на підставі п. 4 ст. 399 КПК України було відмовлено у відкритті апеляційного провадження саме за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 , на переконання Суду, не спростовують повноваження прокурора на звернення до Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про скасування постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28 вересня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, прокурор ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що вищенаведене рішення слідчого судді, в силу положень ст. 309 КПК України, не відноситься до категорії ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому в даному випадку підлягають до застосування положення ч. 4 ст. 399 КПК України.
Перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та скасовано постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28 вересня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000634 від 26 травня 2022 року.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскарженні до слідчого судді під час досудового розслідування. При цьому перегляд скарг на рішення прокурора, постановлене в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України, про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, зазначеною нормою кримінального процесуального закону не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже в рамках даного провадження слідчий суддя розглянув скаргу на рішення прокурора, яке з огляду на положення ст. 303 КПК України не може бути оскаржене під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 307 КПК України визнано, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищенаведене ухвала слідчого судді, постановлена за результатами перегляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не підлягає апеляційному оскарженню за виключенням певних ухвал, передбачених ч. 3 ст. 307 КПК України.
Водночас проаналізувавши вказану норму кримінального процесуального закону, колегія суддів зауважує, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України стосуються саме ухвал слідчих суддів, які були постановлені за результатом перегляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які визначені у ч. 1 ст. 303 КПК України.
На думку Суду, законодавець не може передбачити оскарження в апеляційному порядку рішень, постановлення яких, відповідно до положень України, не передбачено.
З урахуванням зазначеного, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повинен перевірити чи постановлено слідчим суддею рішення в межах його компетенції з огляду на положення, передбачені у главі 26 КПК України.
Така позиція колегії суддів в цілому узгоджується із практикою Верховного Суду.
Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року № 243/6674/17-к, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, яке не передбачено нормами КПК України, повинен керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, до яких, зокрема, віднесено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК України).
Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, вищезазначеного не врахував та дійшов передчасних висновків про необхідність застосування положень ч. 4 ст. 399 КПК України.
Вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурораОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року про скасування постанови заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
