ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2023 року м.Дніпро
Справа № 904/5748/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 (прийняту суддею Владимиренко І.В., повне судове рішення складено 23.02.2023) у справі № 904/5748/18
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до боржника Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація"
про визнання грошових вимог на суму 1 090 333,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст заявлених вимог.
15.12.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 1 090 333, 38 грн.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у цій справі, грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація про визнання грошових вимог на загальну суму 1 090 333,38 грн. відхилено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області кредиторські вимоги до банкрута на суму 1 090 333,38 грн. виникли на підставі поданих боржником податкових декларацій за 2020р. - 2021р., тобто після визнання боржника банкрутом, що суперечать ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/5748/18, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.
4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на даний час за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкова заборгованість ПАТ "Енергогідромеханізація" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області становить 1 090 333,38 грн., а тому представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 1 090 333,38 грн.,
Заборгованість не погашена не списана звільнення від обов`язку стягнення останньою у контролюючого органу не виникає.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/5748/18; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.06.2023 о 14:00 год.
Оскільки у судове засідання 01.06.2023 учасники справи не з`явились, вступна та резолютивна частини постанови не оголошувались.
7.Встановлені судом обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 відкрито провадження у справі №904/5748/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація"; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" в загальній сумі 1 156 014, 05грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 12.05.2019; розпорядником майна боржника - Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" призначено арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 визнано Публічне акціонерне товариство "Енергогідромеханізація" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців; ліквідатором ПАТ "Енергогідромеханізація" призначено арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича.
15.12.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 1 090 333, 38 грн.
8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Предметом розгляду у даній справі є заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 1 090 333, 38 грн, з якою Управління звернулося 15.12.2022.
В обґрунтування поданої заяви з грошовими вимогами до боржника представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначив, що в інтегрованих картках ПАТ "Енергогідромеханізація" обліковується незаявлений податковий борг на суму 1 090 333,38 грн., а саме по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 29 350,81 грн. (основний платіж); по земельному податку з юридичних осіб у сумі 1 060 982,57 грн. (основний платіж); по єдиному соціальному внеску у сумі 3520,00 грн. (основний платіж).
Згідно наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області до матеріалів заяви з грошовими вимогами до ПАТ "Енергогідромеханізація" документальних доказів, господарським судом встановлено, що податковий борг ПАТ "Енергогідромеханізація" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 1 090 333,38 грн. виник на підставі поданих боржником декларацій за 2020р. - 2021р.
Стаття 1 КУзПБ визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).
З моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Колегія суддів звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
При цьому вважає за необхідне зауважити, що заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Розглянувши заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області суди встановили, що податкова заборгованість Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області становить 1 090 333,38 грн, яка згідно наданих Управлінням до матеріалів заяви розрахунку кредиторських вимог, довідки про стан заборгованості боржника з бюджетом та податкових декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, по земельному податку та по єдиному соціальному внеску, виникла у Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" за 2020-2021 роки.
Тобто, матеріали справи свідчать про те, що заявлені грошові вимоги були нараховані після визнання Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Суд відзначає, що наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 КУзПБ, відповідно до частини першої якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Колегія суддів враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, відповідно до якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.
Водночас, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
З урахуванням наведеного, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (п.10.1 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Водночас, судами вірно встановлено відсутність підстав для віднесення податків та зборів до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури згідно абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та правову позицію Верховного Суду, заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, по земельному податку та по єдиному соціальному внеску за період з 2020 по 2021, а саме після визнання боржника банкрутом, суперечать частині першій статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
За висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, наведеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, які зроблені на підставі аналізу частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положень підпункту 1.3 ст. 1, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Цей висновком підтримано, як зазначено вище, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14.
Відтак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суд попередньої інстанції правильно застосував положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, якими передбачено підставу для припинення обов`язку боржника визнаного банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Колегія суддів зазначає, що такі висновки є сталою судовою практикою щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16, від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 14.09.2021 у справа № 908/1671/16, від 28.07.2022 у справі №904/2166/20, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/5748/18 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/5748/18 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 06.06.2023.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко
