Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/15257/20
адміністративне провадження № К/9901/27992/21 К/9901/24972/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №160/15257/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Шлай А.В., суддів - Прокопчук Т.С., Кругового О.О.) та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Прудник С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Шлай А.В., суддів - Прокопчук Т.С., Кругового О.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 з урахуванням поданого до суду позову після усунення недоліків від 24 листопада 2020 року, уточненої позовної заяви про зменшення позовних вимог від 15 березня 2021 року, заяви про збільшення позовних вимог від 17 березня 2021 року, у листопаді 2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури та стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок бюджетних коштів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 3 378 556 грн 46 коп. за період з липня 2015 року по березень 2020 року з урахуванням відрахувань 18% ПДФО, 1,5% військового збору та ЄСВ 6,1% (тільки за 2015 рік), з яких:
нараховано недоплати: посадовий оклад - 956 430 грн 91 коп.; надбавка за вислугу років - 23 4 719 грн 97 коп.; надбавка за виконання ОВЗ - 833 805 грн 61 коп.; щомісячної премії - 2 179 322 грн 53 коп.;
відрахування у сумі: ПДФО - 751 072 грн 01 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору - 63 064 грн 19 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); ЄСВ (тільки за 2015 рік) - 11 586 грн 36 коп.
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури та стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 136 580 грн 71 коп. з квітня 2020 року по травень 2020 року, з урахуванням відрахувань 18% ПДФО та 1,5% військового збору, з яких:
нараховано недоплати: посадовий оклад 45 624 грн 33 коп.; надбавка за вислугу років на 11 406 грн 08 коп.; надбавка за виконання ОВЗ 39 921 грн 29 коп.; щомісячної премії 72 713 грн 78 коп.;
відрахувань у сумі: ПДФО - 30 539 грн 79 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору 2 544 грн 98 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг експерта у сумі у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що належним способом захисту права позивача на оплату праці, порушеного прийняттям та застосуванням неконституційного акту, є стягнення з Держави матеріальної шкоди за період з липня 2015 року по березень 2020 року у розмірі недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу та надбавки за вислугу років надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії з урахуванням установлених державою розміру мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями з урахуванням відрахувань 18% ПДФО, 1,5% військового збору та ЄСВ 6,1% (тільки за 2015 рік).
3. Указував, що після ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідачем посадовий оклад прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області не вираховувався у відповідності до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Тому вважав належним способом захисту права позивача на оплату праці, порушеного застосуванням неконституційного акту, за період з квітня 2020 року по травень 2020 року, саме визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури матеріальної шкоди у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу та надбавки за вислугу років з урахуванням установлених державою розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями.
4. Відмітив, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року (набрання чинності з 01 січня 2015 року) внесено зміни до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та установлено, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі по тексту - рішення КСУ №6-р/2020 від 26 березня 2020 року).
5. З огляду на викладене вважав, що Дніпропетровська обласна прокуратура повинна на його користь сплатити матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 3 378 556 грн 46 коп. за період з липня 2015 року по березень 2020 року з урахуванням відрахувань 18% ПДФО, 1,5% військового збору та ЄСВ 6,1% (тільки за 2015 рік), з яких: нараховано недоплати: посадовий оклад - 956 430 грн 91 коп.; надбавка за вислугу років - 23 4 719 грн 97 коп.; надбавка за виконання ОВЗ - 833 805 грн 61 коп.; щомісячної премії - 2 179 322 грн 53 коп.; відрахування у сумі: ПДФО - 751 072 грн 01 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору - 63 064 грн 19 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії), ЄСВ (тільки за 2015 рік) - 11 586 грн 36 коп.
6. Також переконував, що відповідач повинен сплатити на користь позивача матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 136 580 грн 71 коп. з квітня 2020 року по травень 2020 року, з урахуванням відрахувань 18% ПДФО та 1,5% військового збору, з яких: нараховано недоплати: посадовий оклад 45 624 грн 33 коп.; надбавка за вислугу років на 11 406 грн 08 коп.; надбавка за виконання ОВЗ 39 921 грн 29 коп.; щомісячної премії 72 713 грн 78 коп.; відрахувань у сумі: ПДФО - 30 539 грн 79 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору 2 544 грн 98 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії).
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», який обраховано судом у цьому рішенні та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18), за період з 26 березня 2020 року
по 14 травня 2020 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
9. Суд вважав, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року.
10. Тому вирішив, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
11. Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 27 березня 2020 року по 14 травня 2020 року, суд вказав, що право на отримання заробітної плати виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26 березня 2020 року.
12. З огляду на викладене вважав, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року та з урахуванням розміру посадового окладу, який обраховано судом у цьому рішенні.
13. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1162277 грн 55 коп., у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частинами 3,4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1,2, у зв`язку з застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року, дійшов висновку про те, що така задоволенню не підлягає, оскільки визначення конкретного розміру збитків у вигляді недоотриманої заробітної плати є дискреційними повноваженнями відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури. При цьому, матеріали справи не містять доказів нарахування позивачу відповідних сум, на підставі яких суд мав би можливість визначити конкретну суму стягнення.
14. Вирішив, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», який обраховано судом у цьому рішенні та з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18), за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року.
15. Щодо стягнення судових витрат по оплаті послуг експерта з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 у сумі 6000 грн 00 коп. указав, що процесуальне законодавство передбачає можливість проведення експертизи як за рішенням суду, так і на замовлення учасників справи. Разом з тим, у разі подання в якості доказу висновку експерта, складеного на замовлення сторони, такий повинен відповідати певним вимогам.
16. Зокрема, зазначив, що згідно з частиною шостою статті 104 КАС України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
17. Між тим відмітив, що у даному висновку за результатами проведення експертного економічного дослідження не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
18. З огляду на викладене дійшов висновку про те, що висновок експерта, наданий позивачем, не відповідає вимогам, які до нього ставляться, а тому не є доказом у справі. Тому суд не вважав, що вартість послуг експерта у даному випадку може бути віднесена до складу судових витрат, а тому не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
19. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною відмову прокуратури Дніпропетровської області, оформлену листом №18-738 вих20 від 29 травня 2020 року, у проведенні перерахунку заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 14 травня 2020 року та виплати її ОСОБА_1 на підставі поданої ним 15 травня 2020 заяви.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1015940 (один мільйон п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн 81 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції розглядав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 17 березня 2021 року.
21. Суд вважав, що подавши заяву «про збільшення позовних вимог», позивач фактично змінив підстави та предмет позову.
22. Відмітив, що позивач надав докази направлення 17 березня 2021 року копії заяви на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (т.1 а.с.30-32). Дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, призначивши справу до розгляду на наступний день, фактично позбавив третю особу та прокурора висловити свої заперечення з приводу можливості прийняття до розгляду змінених позовних вимог.
23. Колегія суддів вважала, що суд першої інстанції, зважаючи на зміст заяви від 17 березня 2021 року, повинен був повернути її без розгляду та вирішувати по суті позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 24 листопада 2020 року і по яким відкрито провадження в адміністративній справі (т.1 а.с.44-61), з урахуванням заяви про зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди (т.1 а.с.182-199).
24. Дійшла висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, змінивши фактично характер спірних правовідносин, що призвело до невірного вирішення спору.
25. Колегія суддів звернула увагу на те, що з часу постановлення рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року, заробітна плата прокурорам мала бути нарахована у відповідності до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року. У такому випадку виснувала, що спір щодо нарахування та виплати заробітної плати з 26 березня 2020 року є таким, що виник з приводу проходження позивача публічної служби.
26. Зазначила, що сума заробітної плати, яка не була нарахована та виплачена в період дії неконституційного акту (до 26 березня 2020 року) підлягає відшкодуванню, як матеріальна шкода.
27. Однак, з огляду на звільнення позивача з органів прокуратури з 14 травня 2020 року, розглядала позовні вимоги за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року, як такі, що мають характер матеріальної шкоди.
28. Щодо стягнення судових витрат по оплаті послуг експерта суд апеляційної інстанції указав, що у наданому позивачем висновку експертом не зазначено, що він попереджений про кримінальну відповідальність, тому колегія суддів не могла його розглядати у якості належного та допустимого доказу. Отже, вирішила, що підстави для відшкодування заявлених позивачем витрат відсутні.
29. Щодо суми матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню колегія суддів установила, що різниця між нарахованим посадовим окладом та вислугою років (згідно розрахункових листів) та посадовим окладом та вислугою років, які мали бути нараховані на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», складає 1015940 грн 81 коп., а тому саме вона підлягає відшкодуванню.
30. Оцінюючи доводи Дніпропетровської обласної прокуратури про те, що вона не є належним відповідачем у цій справі суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки Державою Україна конкретного порядку та конкретного органу уповноваженого на відшкодування шкоди за частиною третьою статті 152 Конституції України на законодавчому рівні не закріплено у спірних правовідносинах щодо компенсації шкоди завданої прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу, за період коли позивач працював на посаді прокурора, Держава діє через державний орган, у якому працював позивач - Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Короткий зміст касаційних скарг та відзивів на них
31. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у липні 2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 02 серпня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
32. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
33. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин 2,3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, у взаємозв`язку з частиною третьою статті 152 Конституції України.
34. Переконує, що висновки Конституційного Суду України не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли у період до постановлення Судом рішення, оскільки закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня їх ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
35. Указує, що обласна прокуратура не наділена правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».
36. Вважає, що оплата праці ОСОБА_1 обґрунтовано здійснювалась на підставі Постанови №505, а тому будь-яка протиправність дій або бездіяльності з боку Дніпропетровської обласної прокуратури щодо позивача відсутня, що унеможливлює покладення на неї обов`язку відшкодовувати матеріальну шкоду, яка є предметом даної справи.
37. На переконання скаржника відповідачем у цій справі має бути саме держава - в особі Державної казначейської служби України, а не орган державної влади, який діяв на підставі чинного на той час закону та в межах своїх повноважень та приписів частини другої статті 19 Конституції України, на його думку, не порушував. Зазначає, що обласна прокуратура є належним представником держави лише у спорах про відшкодування шкоди, завданої при здійсненні ним своїх повноважень.
38. Указує, що оскільки чинним законодавством не визначено порядку відшкодування шкоди органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності, то відсутні правові підстави для стягнення з Держави Україна шкоди, заподіяної прийняттям акта, який згодом визнаний неконституційним.
39. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не розглянуто питання щодо правової природи матеріальної шкоди, заявленої ОСОБА_1 до стягнення.
40. Щодо нарахування та виплати заробітної плати прокурорам у період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року указує, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким запроваджено реформування системи органів прокуратур та внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру».
41. Так, Законом України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, а тому будь-яка протиправність дій або бездіяльність з боку Дніпропетровської обласної прокуратури щодо позивача відсутня, що спростовує висновки судів та унеможливлює покладення на неї обов`язку здійснити перерахунок заробітної плати позивачу.
42. Переконує, що судом апеляційної інстанції не перевірено фактичний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
43. Позивач, у свою чергу, не погодився із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та 30 липня 2021 року звернувся до Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, викладені у редакції заяви про збільшення позовних вимог від 17 березня 2021 року. У іншій частині просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Також просив стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати по оплаті послуг експерта у сумі 6000 грн 00 коп.
44. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
45. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин 2,3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
46. Не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, зважаючи на зміст заяви від 17 березня 2021 року, повинен був повернути її без розгляду та вирішувати по суті позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 24 листопада 2020 року і по яким відкрито провадження в адміністративній справі з урахуванням заяви про зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди.
47. Переконує, що підстави позову залишились ті самі і підстав не приймати указану заяву до розгляду не було. Зазначає, що ним дотримано усіх процесуальних вимог до заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до КАС України.
48. Щодо відмови суду апеляційної інстанції у стягненні судових витрат по оплаті послуг експерта зазначає, що витрати на проведення експертизи виникли у зв`язку зі збиранням доказів у даній справі, тому такі судові витрати пов`язані з розглядом справи та підлягають розподілу у порядку, передбаченому КАС України. Вважає, що факт відсутності у висновку попередження експерта про кримінальну відповідальність та те, що він адресований до суду не може бути підставою для відмови в їх відшкодуванні.
49. 06 серпня 2021 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, натомість задовольнити його касаційну скаргу у повному обсязі.
50. Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на касаційну скарги не скористались, що відповідно до положень частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
51. 08 липня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Дніпропетровської обласної прокуратури.
52. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2021 року для розгляду справи №160/15257/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
53. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №160/15257/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
54. 02 серпня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
55. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №160/15257/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
56. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року задоволено клопотання Дніпропетровської окружної прокуратури та зупинено виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
57. Ухвалами Верховного Суду від 17 травня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; об`єднано касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури (№К/9901/24972/21) та ОСОБА_1 (№К/9901/27992/21) в одне касаційне провадження; справу №160/15257/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
58. Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював безперервно в органах прокуратури з 30 жовтня 2006 року.
59. З 12 серпня 2019 року працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області.
60. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року №406к на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» 14 травня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідувань, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області, що підтверджено копією трудової книжки (Серія НОМЕР_1 ) та копією вкладишу (Серія НОМЕР_3) (том 1, а.с. 22-37).
61. 15 травня 2020 року позивач звернувся до прокурора Дніпропетровської області старшого радника юстиції Панченка О.В. із заявою, у якій просив здійснити перерахунок сплаченої йому заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 14 травня 2020 року зі сплатою заборгованості на належну йому платіжну картку НОМЕР_2 (том 1, а.с. 18).
62. У цій заяві позивач послався на визнання Конституційним Судом України неконституційними положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (рішення у справі №1-223/2018 (2840/18) від 26 березня 2020 року).
63. Листом від 29 травня 2020 року за №18-738 вих.20 на дане звернення позивача Прокуратура Дніпропетровської області повідомила останньому про те, що на виконання завдання Офісу Генерального прокурора від 29 січня 2020 року №21-375вих-26окв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» прокуратурою Дніпропетровської області було надано штатні розписі регіональної та місцевих прокуратур, станом на 01 січня 2020 року, для затвердження Генеральним прокурором. Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники Бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно з вимогами зазначеної статті Кодексу та розміру загальної суми, передбаченої в Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на утримання органів прокуратури, Офісом Генерального прокурора проведені розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на цей рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». У подальшому при внесенні змін до структури та штатного розпису регіональних, місцевих прокуратур складається новий штатний розпис на дату видання наказу Генеральним прокурором та у відповідності до завдання Офісу Генерального прокурора. На поточну дату наказу Генерального прокурора та завдання Офісу Генерального прокурора щодо складання нового штатного розпису не надходило, нарахування заробітної плати виконуються відповідно затвердженому Генеральним прокурором кошторису станом на 01 січня 2020 року (том 1, а.с. 19).
64. Отже, позивач вважає, що Дніпропетровська обласна прокуратура протиправно бездіяла, не нарахувала та не виплатила йому матеріальну шкоду у частині недоплаченої заробітної плати, у яку входять недоплачений посадовий оклад, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячні премії за період з липня 2015 року по березень 2020 року та з квітня 2020 по травень 2020 року за фактично відпрацьовані дні, відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
65. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
67. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
68. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не відповідають, а тому підлягають скасуванню з огляду на таке.
69. Як вбачається з матеріалів справи підставою, що спонукала позивача звернутися до суду, було отримання ним заробітної плати в обмеженому розмірі, що, на його переконання, є майновою шкодою та порушенням права власності.
70. Позивач вважав належним способом захисту своїх порушених прав - застосування до спірних правовідносин норми прямої дії - частини третьої статті 152 Конституції України та стягнення з держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати у зв`язку з застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року.
71. Отже, предметом спору, який визначив позивач, є стягнення збитків (матеріальної шкоди) у вигляді неотриманої частини заробітної плати з Дніпропетровської обласної прокуратури за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року.
72. Судами попередніх інстанцій установлено, а матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції 25 листопада 2020 року відкрив провадження у цій справі за такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо необхідності виплати ОСОБА_1 частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2, натомість здійснення виплат на підставі пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальні шкоду у сумі 1162277 грн 55 коп. у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2, у зв`язку з застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 частину невиплаченої заробітної плати, а саме посадового окладу у сумі 1162277 грн 55 коп. визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2 у зв`язку з застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року.
73. 15 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (том 1, а.с.182-199), у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо необхідності виплати ОСОБА_1 частини заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2, натомість здійснення виплат на підставі пункту 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1015940 грн 81 коп. (один мільйон п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень вісімдесят одна копійка), у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років, визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2 у зв`язку з застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 частину невиплаченої заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років у сумі 1015940 грн 81 коп. (один мільйон п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень вісімдесят одна копійка) визначеного за частинами 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з коефіцієнтом 1, 2, у зв`язку із застосуванням при виплатах пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2020 року;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг експерта у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
73. 17 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог (том 2, а.с. 1-28), у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури та стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок бюджетних коштів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 3 378 556 грн 46 коп. за період з липня 2015 року по березень 2020 року з урахуванням відрахувань 18% ПДФО, 1,5% військового збору та ЄСВ 6,1% (тільки за 2015 рік), з яких:
нараховано недоплати: посадовий оклад - 956 430 грн 91 коп.; надбавка за вислугу років - 23 4 719 грн 97 коп.; надбавка за виконання ОВЗ - 833 805 грн 61 коп.; щомісячної премії - 2 179 322 грн 53 коп.;
відрахування у сумі: ПДФО - 751 072 грн 01 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору - 63 064 грн 19 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); ЄСВ (тільки за 2015 рік) - 11 586 грн 36 коп.
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури та стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, у вигляді недоплаченої заробітної плати в частині посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії з урахуванням встановлених державою розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами і доповненнями, у сумі 136 580 грн 71 коп. з квітня 2020 року по травень 2020 року, з урахуванням відрахувань 18% ПДФО та 1,5% військового збору, з яких:
нараховано недоплати: посадовий оклад 45 624 грн 33 коп.; надбавка за вислугу років на 11 406 грн 08 коп.; надбавка за виконання ОВЗ 39 921 грн 29 коп.; щомісячної премії 72 713 грн 78 коп.;
відрахувань у сумі: ПДФО - 30 539 грн 79 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії); військового збору 2 544 грн 98 коп. (з суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання ОВЗ та щомісячної премії);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг експерта у сумі у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
74. Суд першої інстанції прийняв указану заяву до розгляду та протокольною ухвалою від 17 березня 2021 року вирішив закінчити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 18 березня 2021 року о 13.30 год (том 2, а.с. 50).
75. Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглядав спір у редакції заяви про збільшення позовних вимог від 17 березня 2021 року та пізніше вийшов за межі позовних вимог ухваливши рішення, яким:
- визнав протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов`язав Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», який обраховано судом у цьому рішенні та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18), за період з 26 березня 2020 року по 14 травня 2020 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
76. Пізніше, вирішуючи спір у цій справі у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 15 березня 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подавши заяву «про збільшення позовних вимог», позивач фактично змінив підстави та предмет позову.
77. Зазначив, що позивач надав докази направлення 17 березня 2021 року копії заяви на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (том 2 а.с.30-32). Однак, суд першої інстанції, призначивши справу до розгляду на наступний день, фактично позбавив третю особу та відповідача висловити свої заперечення з приводу можливості прийняття до розгляду змінених позовних вимог.
78. Колегія суддів вважала, що суд першої інстанції, зважаючи на зміст заяви від 17 березня 2021 року, повинен був повернути її без розгляду та вирішувати по суті позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 24 листопада 2020 року і по яким відкрито провадження в адміністративній справі (том 1 а.с.44-61), з урахуванням заяви про зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди від 15 березня 2021 року (том 1, а.с. 182-199).
79. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у тексті заяви про збільшення позовних вимог позивач зазначив про «необхідність доповнення позовних вимог новою вимогою та пред`явлення вказаної доповненої позовної вимоги іншому відповідачу, а саме Державі в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, що вимагає надання їй статусу відповідача» (том 2, а.с. 2).
80. Також указував, що «оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди Позивачу та враховуючи, що Державна казначейська служба у даній справі діє від імені Держави України, яка має відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану актом, що визнаний неконституційним, на підставі норм Конституції України, тому належним відповідачем у справі є Держава Україна в особі Казначейської служби, з рахунку якого мають стягуватись бюджетні кошти як органу, уповноваженому на виконання судових рішень щодо спірних правовідносин» (том 2, а.с. 8).
81. Так, закріплений у частині другій статті 9 КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу.
82. За правилами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
83. Повноваження адміністративних судів перевіряти законність прийняття рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних можуть бути реалізовані лише в межах заявлених позовних вимог.
84. Відповідно до частин першої, другої статті 173 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
85. Згідно з частинами третьою - шостою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
86. Пунктами 3, 4, 10 частини другої статті 180 КАС України визначено, що у підготовчому засіданні суд: 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи.
87. Згідно з пунктом 2 частини другої, частини третьої статті 181 КАС України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадку, зокрема, залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни позивача, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача.
У зв`язку із заміною неналежного відповідача, заміною позивача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.
88. Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року суд першої інстанції визначив такий склад учасників судового процесу: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Дніпропетровська обласна прокуратура, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.
89. Суд апеляційної інстанції не перевіряв правильність визначення судом першої інстанції складу учасників судового процесу.
90. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на невідповідність змісту заяви про збільшення позовних вимог від 17 березня 2021 року її прохальній частині чим порушили приписи статті 9 КАС України.
91. Указане дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що унеможливило установлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
92. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
93. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
94. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові і установити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, виходячи із заявлених ОСОБА_1 підстав та предмету позову, змісту спірних правовідносин та належним чином з`ясувати кого позивач вважає належним відповідачем у справі, а також з`ясувати хто має відповідати за позовом ОСОБА_1 .
95. Згідно з частиною третьою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
96. З огляду на результат касаційного розгляду виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року не підлягає поновленню.
IV. Висновки щодо судових витрат
97. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №160/15257/20 - скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду
