Єдиний державний реєстр судових рішень
1Справа № 335/3675/22 1-кп/335/303/2023
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача - ОСОБА_8 , представника третьої особи за цивільним позовом - ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022080020000065 від 16.04.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький, який є громадянином України, має середню освіту, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України,
ВСТАНОВИВ:
16.04.2022, приблизно о 08 год. 40 хв., ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, радіотелефоністом 1 батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, перебуваючи на позиції на території лісу, який знаходиться на відстані близько 150 метрів від військового містечка № 2 військової частини НОМЕР_1 НГУ, за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки та правила поводження зі зброєю, передбачені ст. 11, 16, 17, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту України, п. п. 2.1., 2.2., 2.7, 2.9 Розділу І Курсу стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України № 727 від 28.10.2016, маючи можливість їх належно виконувати, діючи зі злочинною недбалістю, порушив правила поводження зі зброєю, а саме, нехтуючи забороною спрямовувати зброю, незалежно від того заряджена вона чи ні, у бік людей, розпочав зарядження закріпленого за ним автомата АКС-74 № НОМЕР_9-81 р., не у спеціально відведеному місці, опустивши перевідник вогню до низу у положення «ОД», за рукоятку відвів затворну раму назад, відпустив рукоятку затворної рами, направив автомат АКС-74 у напрямку військовослужбовця строкової служби, телефоніста 1 батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спустив курок з бойового взводу, внаслідок чого здійснив один постріл, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення грудної клітини справа, від якого настала смерть потерпілого.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 414 КК України, а саме, порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні фактично не визнав.
Надав такі пояснення по суті пред`явленого обвинувачення, 16.04.2022 близько 08-00 год. пролунав сигнал повітряної тривоги та була надана команда покинути приміщення військової частини, у зв`язку із чим всі військовослужбовці покинули приміщення та вийшли до плит. При цьому, командира з ними не було, ані ОСОБА_11 , ані ОСОБА_12 . Він бачив ОСОБА_11 біля магазину, а ОСОБА_12 взагалі не бачив. Він йшов сам, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 йшли разом. Коли вони прийшли до плит він підійшов до ОСОБА_14 , який сидів у плиті приблизно за 8 м. від нього, при цьому у нього магазин був відстебнутий від автомату, він перезарядив автомат та навів в сторону гаражів, звів курок та пролунав нібито постріл. ОСОБА_10 сидів на плиті. Далі він зробив кілька кроків до ОСОБА_10 , хотів пошуткувати, зробив вигляд, що пристебнув магазин до автомату, однак вважав, що не достебнув його, перезарядив автомат, поклав його на плиту, при цьому дуло автомату було направлено у бік плити, де сидів ОСОБА_10 , він не мав умислу направляти автомат на ОСОБА_10 , у нього звело пальці, палець зіскочив і він випадково натиснув на курок у бік ОСОБА_10 . Коли він почув вистріл, то взяв автомат в праву руку, відстебнув магазин, поставив автомат на запобіжних, магазин поклав з лівої сторони, а автомат з правої, зняв бронежилет та поклав його на автомат, підбіг до потерпілого, розстебнув куртки та кітель потерпілому, після чого до них підбігла солдат ОСОБА_16 , та солдат ОСОБА_17 , який дав аптечку, та вони почали надавати ОСОБА_10 медичну допомогу. Потім його забрали до чергової частини, провели обшук, вилучили зброю. Під час пострілу праворуч від нього на відстані 15 м. стояв ОСОБА_18 , ззаду нього ходив на відстані 10 м. ОСОБА_15, а ліворуч на відстані 6-7 м. був ОСОБА_13 . Від потерпілого він був на відстані приблизно 6 м.
Жарт полягав у тому щоб відбулось клацання від автомату, ніби постріл. Аналогічні дії зі зброєю він робив близько 3 разів і раніше йому робили зауваження командири.
Крім того, зазначив, що він має ракову доброякісну пухлину у верхній третині правого плеча і у 2017 році йому робили операцію. Про те, що він мав проблеми зі здоров`ям він повідомляв своїм безпосереднім командирам. Перед призовом він проходив військово-лікарську комісію, де його визнали придатним до служби. Також, у м. Золочеві він проходив ВЛК через проблеми з рукою, за наслідками якої він був непридатний до служби і він чекав на відповідні документи, щоб його комісували.
КМБ він проходив близько 5 днів, після чого його забрали до лікарні для медичного обстеження, де він і перебував майже весь час цього курсу, але йому відомо, що без команди можливо заряджати зброю лише в особливих випадках, також йому відомо, що наводити зброю на людей не можна.
Будову та характеристику зброї він особисто не вивчав, але протягом несення служби він дізнався про складові автомату і як його чистити. На стрільбах він був двічі, під час стрільб він самостійно заряджав зброю. Перед стрільбами командири проводили з ними інструктажі як поводитись зі зброєю та теоретичні заняття з бойової підготовки.
Зброю за ним закріпили через тиждень, як він потрапив у підрозділ, приблизно у кінці червня 2021 року. Зброя зберігалась у кімнаті зберігання зброї, але після оголошення воєнного стану всім військовослужбовцям була видана зброя, яка з ними перебувала постійно. Під час виходу до укриття він повинен був нести автомат на плечі, однак він цього не робив.
До вчиненого обвинувачений ставиться негативно, жалкує про те, що забрав життя у людини, не бажав настання таких наслідків. У матері загиблого він просив вибачення у першому судовому засіданні, але коли потерпіла допитувалась у судовому засіданні він не міг підібрати слів аби вибачитись перед нею. Шкоду потерпілій він не відшкодував, оскільки наразі не має такої можливості. Загалом він вважає себе винним у вчиненому, він визнає, що необережно поводився зі зброєю. Цивільний позов визнає частково, вважає, що з нього та з військової частини повинна бути стягнута шкода в рівних частках.
Потерпіла ОСОБА_19 у судовому засіданні надала такі пояснення.
Вона є матір`ю загиблого ОСОБА_10 , який був її старшим сином, та був для неї підтримкою та опорою. Про загибель сина вона дізналась від військової частини, в якій він проходив службу. Зокрема, їй повідомили, що її сина застрелив його товариш по службі.
Вона часто спілкувалась із сином по телефону, по 3-4 рази на день, про будь-які конфлікти сина у військовій частині їй невідомо, син повідомляв, що йому подобається служба та він мав намір продовжувати служити, також ніколи вона нічого не чула від сина про ОСОБА_5 .
Від військової частини після загибелі сина вона отримала 10 000 грн., в якості допомоги на поховання сина.
Після події їй телефонувала мати обвинуваченого, пропонувала кошти, від яких вона на той час відмовилась, бо була у важкому моральному стані, більше їй зі сторони обвинуваченого ніхто не пропонував відшкодувати шкоду.
Просила призначити обвинуваченому максимальне покарання, цивільний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, підтверджується поза розумним сумнівом сукупністю досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказів, які оцінені судом з точки зору їх достовірності, належності та допустимості.
Допитаний у судовому засіданні, за участю адвоката ОСОБА_21 , свідок ОСОБА_12 надав наступні покази.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді командира 2 вогневого взводу 1 батареї. У підрозділі з ОСОБА_5 він перебував із середини січня 2022 року.
Усі військовослужбовці військової частини, з початку війни, мали при собі штатну зброю. З військовослужбовцями регулярно, кожного дня, командирами взводів, у тому числі і ним, проводились теоретичні навчання, доводились положення нормативно-правових актів, з приводу правил поводження зі зброєю.
Порядок дій військовослужбовців під час повітряної тривоги доводився до особового складу, відповідно, після оголошення тривоги всі військовослужбовці самостійно повинні екіпіруватись, одягнути бронежилет, каску, взяти автомат та висунутись до укриття.
16.04.2022 біля 08-00 год. він знаходився у своєму кабінеті на 2 поверсі штабу за адресою: АДРЕСА_3 , складав схему оборони штабу, пролунала повітряна тривога, він екіпірувався та спустився до своїх підлеглих, які знаходились на першому поверсі, вони, у зв`язку із тривогою, виходили з приміщення до укриття, яке знаходилось за 150 м., у бронежилетах та зі зброєю.
У свою чергу він залишився перевірити всі приміщення та казарми, щоб пересвідчитися чи всі військовослужбовці залишили розташування військової частини. Після цього, він направився до укриття, не дійшовши до нього приблизно 30 метрів, він почув, як пролунав постріл, він пішов туди звідки був постріл, по дорозі солдат, прізвище якого він не пам`ятає, вибіг та сказав, що є поранені, він сказав військовослужбовцям, які були біля нього щоб бігли на місце події, надавали допомогу та викликали швидку, а сам побіг до чергового військового містечка №2, щоб доповісти про подію. Після оголошення тривоги до моменту поранення потерпілого пройшло приблизно 10 хвилин.
Після цього, він прибув на місце події, побачив солдата ОСОБА_10 , який сидів на плиті біля укриття, у нього було поранення у правому боці від кулі, виходу не було, кровотечі також не було, біля потерпілого була солдат ОСОБА_23 , яка надавала йому медичну допомогу, також поруч були інші солдати, прізвище яких він не пам`ятає, та він також почав надавати медичну допомогу. Далі на місце події прибігли представники медичної частини. Коли він прибув на місце події солдат ОСОБА_10 був не у бронежилеті, у зв`язку із тим, що йому надавали медичну допомогу, а бронежилет та каска лежали поруч.
Його підлеглі йому розповіли, що вони прийшли до місця укриття, солдат ОСОБА_5 грався зі зброєю, виймав магазин, перезаряджав зброю та наводив на солдатів, потім він навів зброю на солдата ОСОБА_10 та натиснув на курок.
Свідок зазначив, що із всіма військовослужбовцями, у тому числі із ОСОБА_5 , проводився інструктаж з приводу правил поводження зі зброю, також проводились усні бесіди з цього питання.
Приблизно за день до подій, у столовій він помітив, що ОСОБА_5 необережно поводився зі зброєю, та зробив йому зауваження аби він цього не робив, бо може статись біда.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав наступні покази.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді кулеметника. Станом на 16.04.2022 він проходив військову службу близько півтора роки, та знав, як необхідно поводитись зі зброєю, оскільки його навчив командир. З особовим складом регулярно проводились навчання з приводу поводження зі зброєю під час стрільб, їм показували як збирати та розбирати зброю, заряджати зброю, також був інструктаж з приводу того, як необхідно носити зброю. На момент прийняття присяги він вже знав, як необхідно поводитись зі зброєю.
З ОСОБА_5 він проходив службу у одному підрозділі, вони з одного призову, а ОСОБА_10 з молодшого призову. Іноді ОСОБА_5 міг когось вдарити з молодшого призову, часто грався зі зброєю.
24.02.2022 військовослужбовцям їх військової частини було роздану стрілецьку зброю разом з набоями, по 4 магазини, приблизно 120 набоїв. За вказівкою керівництва, після оголошення повітряної тривоги, військовослужбовці повинні були йти до укриття у бронежилеті та касці, та мати із собою закріплений за ними автомат.
16.04.2022 близько 09-00 год. була оголошена повітряна тривога, вони направились до залізобетонних плит, які знаходяться приблизно на відстані 300 м. від розташування військової частини, та зайняли там позицію. Поруч з ним був ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 . Він побачив, як ОСОБА_5 почав гратись з автоматом, не до кінця доводив магазин, перезарядив автомат. Далі, ОСОБА_5 навів автомат на солдата ОСОБА_14, та натиснув на курок, однак вистрілу не було. Потім ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_10 , який сидів на плиті, приблизно за 10 м, поставив автомат на залізобетонну плиту, тримаючи його правою рукою, натиснув на курок та випадково вистрілив у нього, куля потрапила в район печінки потерпілого ОСОБА_10 , який був без бронежилету.
Після цієї події він пішов до офіцерів, а коли повернувся на місце події ОСОБА_10 був без тями, крові на ньому він не бачив. На місці події був лейтенант ОСОБА_12 , сержант ОСОБА_11 , потім прийшли працівники медичної частини, та надавали медичну допомогу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав наступні покази.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді старшого навідника. З ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_10 він проходив службу у одному підрозділі, ОСОБА_5 був старшого призиву, а він з ОСОБА_10 молодшого. Станом на 16.04.2022 він та ОСОБА_10 проходили військову службу близько пів року, а ОСОБА_5 11 місяців. Перед тим, як потрапити до військової частини він проходив Курс молодого бійця, протягом 3 місяців, там вони вивчали техніку безпеки, з ними проводили інструктажі з приводу безпечного поводження зі зброєю, вчили розбирати та збирати автомат. Вперше військовослужбовець стріляє зі зброї на КМБ. Також, у них проводили навчання, вони вивчали Статут та їх возили на стрільби. Йому відомо, що військовий може зарядити зброю (зняти запобіжник та пересмикнути затвір) лише за відповідною командою.
24.02.2022 всі військові отримали зброю разом з набоями, по 4 магазини, 120 патронів, у тому числі йому було видано автомат Калашникова. Загалом, після оголошення тривоги усі військовослужбовці їх частини зобов`язані були покинути приміщення військової частини та прибути до укриття, яке розташовувалось біля залізобетонних плит.
ОСОБА_5 часто грався зі зброєю, наводив зброю куди попало, у тому числі, і на людей, пересмикував затвір.
У квітні 2022 року близько 09-00 год. була оголошена повітряна тривога, весь особовий склад, приблизно 27 осіб, вибіг в укриття, яке знаходилось біля залізобетонних плит, та зайняли позицію, у всіх при собі була зброя, у декого магазини були пристебнуті до автоматів, команди зарядити зброю не було. У цей час з ними не було нікого із старших офіцерів. В укритті він та ОСОБА_13 стояли біля ОСОБА_5 . Він стояв ззаду ОСОБА_5 , а ОСОБА_13 збоку. ОСОБА_10 стояв попереду ОСОБА_5 . ОСОБА_5 почав гратись автоматом, перезаряджав автомат, робив холості спуски, у нього ріжок не був пристебнутий до автомата, він навів автомат на солдата ОСОБА_14, патрон не зайшов в патронник, вистрілу не відбулось. Далі, ОСОБА_5 сказав йому, що йде пошуткує із ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_5 стояв за 10 м. від ОСОБА_10 , до нього обличчям, поклав автомат на плиту, тримав автомат одною рукою, навів автомат на ОСОБА_10 , який сидів на плиті, та у нього не було автомату, патрон зайшов в патронник та вистрелив. ОСОБА_5 був у шоці, кинув автомат, крикнув, що автомат вистрілив сам та побіг в сторону частини. Солдат ОСОБА_10 через 5-6 сек. після вистрілу з`їхав з плити та почав кричати, крові на ньому він не бачив, а потім побачив рану від вогнепального поранення в районі печінки. Потім прибіг ОСОБА_12 та медики, почали надавати першу допомогу потерпілому.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надав наступні покази.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді солдата.
Військову службу він проходив у одному підрозділі разом з ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_10 . По відношенню до ОСОБА_5 він є солдатом молодшого призову.
У їх підрозділі командиром проводились інструктажі з приводу безпечного поводження зі зброєю, а саме автоматом АКС-74, теоретичні та практичні, до 24.02.2022. Також, інструктажі проводились на КМБ.
У всіх військовослужбовців з його підрозділу була зброя, у тому числі і у ОСОБА_10 .
Загалом після оголошення тривоги військовослужбовці повинні вдягти броню, та пройти до укриття, яке знаходилось в районі залізобетонних плит. Під час тривоги з військовослужбовцями перебувають командири.
Про обставини події під час якої загинув ОСОБА_10 він не знає, оскільки не був на місці події, а був у столовій. З чужих слів йому відомо, що команди заряджати зброю не було. Чи мав при собі ОСОБА_10 зброю він не знає.
Йому відомо, що ОСОБА_5 раніше грався зі зброєю, заряджав автомат, але магазин не до кінця заводив, деякі солдати боялись ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 надав наступні покази.
Він раніше проходив службу на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 НГУ по роботі з особовим складом. Наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ. До його повноважень входило, у тому числі, проводити профілактичні бесіди із військовослужбовцями.
На початку служби військовослужбовці проходять навчання, вивчають ази військової служби, правила безпеки, проходять курс стрільб, складають присягу, а потім їх розподіляють по бойовим підрозділам. Із військовослужбовцями проводять теоретичні та практичні заняття з приводу поводження зі зброєю, відповідно до плану бойової підготовки. Якщо військовослужбовець допускається до військової служби, то це означає, що він пройшов курс стрільб. Курс молодого бійця триває 3 тижні, йому відомо, що під час КМБ ОСОБА_5 деякий час проходив лікування, але він повинен був проходити навчання з приводу поводження зі зброєю.
Військовослужбовцям забороняється направляти зброю в бік інших солдатів. Заряджати та направляти зброю солдат може лише за командою командира.
16.04.2022 була оголошена повітряна тривога, військовослужбовці вийшли за розташування військової частини, зайняли положення в укритті біля бетонних плит, яке знаходиться 150-200 м. від військової частини.
На момент події усі військовослужбовці мали при собі зброю, яку видали за наказом командира частини, оскільки в країні введено воєнний стан, та вони вказану зброю не здавали. На момент події команди зарядити зброю не було.
16.04.2022 йому доповіли про подію на території військового містечка за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок якої загинув військовослужбовець. На місце події, яке було біля бетонних плит, він прибув приблизно через 20 хв. та побачив тіло потерпілого, який був роздягнений, без ознак життя, біля якого знаходились інші військовослужбовці. У цей час ОСОБА_5 знаходився у 2-3 м. від потерпілого. Під час спілкування з ОСОБА_5 він казав, що випадково вистрелив, не хотів цього.
Раніше, відносно ОСОБА_5 були скарги з приводу його грубого відношення до військовослужбовців молодшого призову. Із ОСОБА_5 проводив профілактичні бесіди його безпосередній начальник, командир-відділення.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 надав наступні покази.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді кадрового військового і до його обов`язків входить недопущення порушень дисципліни з боку військовослужбовців.
24.02.2022, після оголошення воєнного стану, під особистий підпис в Книзі видачі зброї та бойових набоїв, всі військові отримали штатну зброю. У підрозділі є Книга інструктажу по заходам безпеки під час несення служби. Однак 24.02.2022 всі документи, які стосувались особового складу, були знищені.
Після оголошення сигналу повітряної небезпеки особовий склад повинен швидко екіпіруватись, тобто одягти засоби індивідуального захисту, бронежилет, шолом, протигаз у разі потреби, взяти штатну зброю, яка переноситься за спиною, при цьому магазин повинен бути від`єднаний, та висунутись в укриття, про це особовий склад повідомляє командир. Командир сам визначає чи він перший чи останній висувається до місця евакуації. У військовій частині було визначено місце укриття, яке знаходиться за межами розташування військової частини, у районі залізобетонних плит.
Військовослужбовець має право повністю зарядити зброю, тобто досилати патрон у патронник, у мирний час при охороні громадського порядку, у вартах з конвоювання, і під час бойових дій якщо ворог знаходиться поруч.
16.04.2022 він виконував обов`язки чергового військового містечка № НОМЕР_3 військової частини. До його повноважень входило здійснення контролю постів, які входять до складу військової охорони військового містечка, здійснення управління охороною військового містечка. Сам момент пострілу солдатом ОСОБА_5 у бік солдата ОСОБА_10 він не бачив, у той час перевіряв кінологічну групу аби вони висунулись в укриття. Він почув характерний хлопок, однак не придав цьому значення, через радіостанцію йому стало відомо, що солдат ОСОБА_5 вистрелив у солдата ОСОБА_10 у місці дислокації особового складу під час повітряної тривоги. Він відразу прибув на місце події, та побачив, як лікар військової частини надавав медичну допомогу солдату ОСОБА_10 , у той час ОСОБА_10 сидів на плитах та знаходився у свідомості, він висунувся на зустріч карети швидкої допомоги, оскільки військова частина дислокується за межами міста, супроводив медиків до місця події, у той час ОСОБА_10 лежав та йому надавали медичну допомогу, здійснювали реанімаційні заходи. Він бачив кров на солдаті ОСОБА_10 в районі грудної клітини. Йому невідомо чи був ОСОБА_10 у бронежилеті. Коли він прибув на місце події лейтенант ОСОБА_12 був там, також там був ОСОБА_5 . Зброя ОСОБА_5 була вилучена співробітниками ДБР.
Йому відомо, що у той час наказу командира зарядити зброю не було.
Зазначив, що напередодні події він робив зауваження солдату ОСОБА_5 з приводу неналежного поводження зі зброєю. Також, від особового складу йому стало відомо, що ОСОБА_5 грається зі зброєю.
Додатково зазначив, що після прибуття до військової частини формується навчальний підрозділ, призваних розподіляють по взводам, їм призначають командирів, що визначено наказом командира частини. Після того, як призваних внесли до списків особового складу частини їх розподіляють по підрозділам та вони вибувають на місце проведення навчального збору. Далі їм вручають та за ними закріплюють зброю, яка знаходиться у їх користуванні. До того як вручити зброю, з призовниками проводять інструктажі з приводу правил поводження зі зброєю. Далі проводять навчання, при цьому зброя знаходиться із військовими. Бойові набої військові отримують лише перед проведенням стрільб. До стрільб не допускається особа, яка не склала іспити. У військових є програма навчання бойової та спеціальної підготовки, куди включена вогнева підготовка, згідно якої складається план в частині, та проводяться відповідні заняття.
Він був начальником збору на Курсі молодого бійця з молодим призивом. Після проходження КМБ військові розподіляються у бойові підрозділи та з ними проводять навчання, після чого вони здають іспит і віддаються на самостійне несення служби, отримують зброю відповідно до своїх посад. Самостійне несення служби - це коли військовий може заступати у наряди.
Йому відомо, що командири підрозділів постійно наголошували солдатам про необхідність безпечного поводження зі зброєю та постійно проводять із солдатами інструктажі з цих питань.
Окрім допиту свідків, судом досліджені і письмові докази у кримінальному провадженні.
Так, судом встановлено, що на підставі повідомлення про те, що 16.04.2022 під час оголошення сигналу повітряної тривоги, на території військового містечка № 2, солдат строкової служби в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_5 , порушуючи правила поводження зі зброєю АКС-74 (№1193717-81 р.) здійснив постріл в бік солдата строкової служби тієї ж в/ч ОСОБА_10 , чим спричинив останньому вогнепальне поранення грудної клітини, внаслідок якого настала смерть потерпілого, 16.04.2022 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022080020000065 ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України (т. 1 а.с. 199-202).
Згідно протоколу огляду місця події (трупу) від 16.04.2022, предметом огляду є труп ОСОБА_10 , який виявлений за адресою: АДРЕСА_3 , за координатами 47.854359, 35.298049 на ґрунтовому покритті. Труп перебував в позі лежачи на спині, поруч із залізобетонними П подібними плитами, які розташовані на ділянці місцевості, поруч з КПП в/ч НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Труп знаходиться обличчям догори, права верхня кінцівка вздовж тулубу, ліва - на животі, нижні кінцівки - прямі. На трупі одягнуто: куртка 2 шт., дві футболки, чоботи, шкарпетки, брюки. Одна з курток має шеврон з написом Бринзей, шапка. На правій бічній поверхні тулубу наявний напівпрозорий пластир після знаття якого виявлена рана овальної форми та рухливість ребер праворуч. На задній поверхі тулубу ліворуч також наявна рана овальної форми. Інших ушкоджень не виявлено. У ході огляду трупу зроблено змиви з долонь рук ОСОБА_10 . У ході огляду, приблизно 10 метрів від трупу, виявлено гільзу 5.45.х39 з маркуванням на дні гільзи 27095. Слідчим вилучено змиви із долоні правої та лівої кісті руки ОСОБА_10 , а також гільзу з маркуванням 27095 (т. 1 а.с. 208- 223).
Відповідно до протоколу обшуку від 16.04.2022, слідчим, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з дозволу заступника командира в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_27 , проведено обшук у приміщенні № НОМЕР_4 гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , у ході якого виявлено та вилучено зброю - АКС НОМЕР_5 з маркуванням НОМЕР_6 . Також у ході обшуку на сейфі виявлено 4 магазини з патронами та 1 патрон окремо, який, з пояснень ОСОБА_27 , знаходився у патроннику вилученої зброї. Ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2022 надано дозвіл на проведення вказаного обшуку та визнано законним проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді (т. 1 а.с.225-237, 249).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 28.05.2021 № 123 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення військовослужбовця строкової військової служби, солдата ОСОБА_5 , призваного на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 27.05.2021. Наказом командира цієї військової частини № НОМЕР_7 від 14.07.2021 стрільця навчального збору солдата ОСОБА_5 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління взводу управління дивізіону гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_8 , ОСОБА_5 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ, та йому було видано зброю - 5,45 мм АКС-74 із маркуванням НОМЕР_6 .
Згідно службової характеристики, за своїми морально-діловими якостями солдат ОСОБА_5 займаній посаді відповідає, але потребує додаткової уваги з боку командирів. Відповідно до медичної характеристики, ОСОБА_5 перебуває під наглядом медичного персоналу військової частини НОМЕР_1 з травня 2021 року, але дані щодо результату ВЛК при призові та звернень за медичною допомогою під час проходження військової служби відсутні, у зв`язку зі знищенням медичної документації під час оголошення воєнного стану (т. 2 а.с. 4, 6, 10, 14-15, 17).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 29.11.2021 № 273 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення військовослужбовця строкової військової служби, солдата ОСОБА_10 , призваного на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 26.11.2021. Наказом командира цієї військової частини № 6 від 10.01.2022 стрільця навчального збору солдата ОСОБА_10 призначено на посаду телефоніста відділення зв`язку взводу управління командира 1-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (т. 2 а.с. 5, 7).
Згідно інформаційного листка керівника бригади швидкої медичної допомоги, клінічна смерть ОСОБА_10 від вогнепального поранення грудної клітини праворуч сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 о 09 год. 15 хв., а біологічна смерть - о 09 год. 45 хв. відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 2369 від 22.04.2022, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 від одиночного проникаючого наскрізного вогнепального кульового поранення тулуба з ушкодженням легені та печінки, гострої крововтрати (т. 1 а.с. 224, т. 2 а.с. 88-89).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 2369 від 03.06.2022, смерть ОСОБА_10 настала від одиночного вогнепального кульового наскрізного поранення тулуба, що проникає у черевну і ліву плевральну порожнини, з ушкодженням по ходу ранового каналу м`яких тканин правої передньо-бічної поверхні грудної клітки, 7-го ребра справа, правої частки печінки, діафграгми, нижньої частки лівої легені, м`яких тканин спини зліва, що ускладнилося гострою крововтратою.
Вираженість трупних явищ, час і місце виявлення трупа дозволяють стверджувати, що з моменту смерті ОСОБА_10 до початку проведення експертизи в морзі (18.04.2022) пройшло близько 2 діб.
При проведення експертизи трупа виявлені наступні тілесні ушкодження:
Одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення тулуба, що проникає у черевну і ліву плевральну порожнини, з ушкодженням по ходу ранового каналу м`яких тканин правої передньо-бічної поверхні грудної клітки, 7-го ребра справа, правої частки печінки, діафграгми, нижньої частки лівої легені, м`яких тканин спини зліва. Направлення ранового каналу спереду назад, справа наліво та зверху донизу. Дане поранення утворилося внаслідок пострілу з вогнепальної кульової зброї, ускладнилося гострою крововтратою, що за ознаками небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, і знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Садно в лобній ділянці зліва, множинні садна на лівій задньо-зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна: утворилися від дії тупого (их) предмету (ів) незадовго до настання смерті, у прямому причинному зв`язку з нею не знаходяться, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Рана на передньо-бічній поверхні грудної клітки справа є вхідним вогнепальним кульовим ушкодженням, з відкладанням по краям частинок міді.
Безпосередньо перед настанням смерті ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння не знаходився (т. 2 а.с. 51-59).
З висновку судово-медичної експертизи клаптя шкіри від трупа ОСОБА_10 № 212 від 17.05.2022 вбачається, що рана на представленому клапті шкіри із області передньо-бічної поверхні половини грудної клітки праворуч, від трупа ОСОБА_10 , є вхідним вогнепальним ушкодженням, з відкладеннями по краям частинок міді. Для вирішення питання про дистанцію пострілу, необхідне дослідження одягу, в якому був потерпілий в момент здійснення пострілу (т. 2 а.с. 120-123).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи одягу трупа ОСОБА_10 № 213 від 31.05.2022, при дослідженні одягу від трупа ОСОБА_10 , зокрема, на куртці та утеплювачі куртки виявлено по шість окремих пошкоджень, на джемпері та сорочці виявлені по два окремих пошкодження.
Всі зазначені пошкодження є кульовими вогнепальними пошкодженнями. Всі виявлені пошкодження на всіх предметах одягу складають між собою єдиний первинно-переривчастий «рановий» канал, а відтак весь комплекс пошкоджень утворився в результаті єдиного кульового поранення, при якому снаряд поступово проходив через кілька частин та шарів одягу. Характер досліджених пошкоджень свідчить про те, що постріл був зроблений з неблизької дистанції (т. 2 а.с. 67-83).
Згідно висновку судово-балістичної експертизи від 27.04.2022 № СЕ-19/108-22/3695-БЛ, наданий на дослідження предмет, який зовні схожий на автомат є бойовою нарізною автоматичною вогнепальною стрілецькою зброєю - автоматом АКС-74, калібру 5,45х39 мм, заводський номер НОМЕР_9 , промислового виробництва Іжевського механічного заводу, 1981 рік. Автомат придатний до стрільби. Наданий на дослідження предмет, який за зовнішніми ознаками схожий на гільзу, є стріляною гільзою бойового, проміжного патрону калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, промислового виробництва. На гільзі є сліди від контакту зі зброєю, які придатні для ідентифікації зброї, з якої вона була стріляна. Надана на дослідження стріляна гільза з маркуванням «280 95» стріляна з наданого на дослідження автомата АКС-74, заводський номер НОМЕР_9 . З наданого на дослідження автомата неможливо здійснити постріл без натискання на спусковий гачок (т. 2 а.с. 99-107).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 16.04.2022 № 281, призначено службове розслідування по факту порушення правил поводження зі зброєю, що призвело до смерті військовослужбовця, радіотелефоністом відділення управління взводу управління дивізіону гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 16).
Відповідно до результатів проведеного службового розслідування, яке складено комісієюв/ч НОМЕР_1 НГУ 01.05.2022, встановлено підтвердженим факт порушення правил поводження зі зброєю радіотелефоністом відділення управління взводу управління дивізіону гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ОСОБА_5 , що спричинило смерть телефоніста відділення зв`язку взводу управління командира 1-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ОСОБА_10 . Визнано не встановленими дії (чи бездіяльність) посадових осіб в/ч НОМЕР_1 НГУ, які могли б призвести до вчинення (або утримати від вчинення) солдатом ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Визнано встановленим, що солдатом ОСОБА_10 не було допущено дій (або бездіяльності), що мали наслідком отримання тілесних ушкоджень, від яких настала смерть, та які б мали ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення (т. 2 а.с. 169-202).
Згідно протоколів слідчого експерименту від 04.05.2022 та від 04.06.2022, слідчим проведено слідчі експерименти із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , у ході проведення слідчого експерименту свідки, за участю понятих та статистів, показали місце розташування плит, де 16.04.2022 сталася подія, місце розташування солдатів ОСОБА_10 та ОСОБА_5 по відношенню один до одного, вказали місце, де знаходився автомат, з якого був здійснений постріл ОСОБА_5 у бік ОСОБА_10 , та вказали приблизну відстань, з якої був здійснений постріл (т. 2, а.с. 124-127, 134-138).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2022, слідчим проведено слідчий експеримент із свідком ОСОБА_12 , у ході якого свідок вказав місце, де знаходився потерпілий ОСОБА_10 на плитах після пострілу та коли йому надавали медичну допомогу (т. 2 а.с. 128-133).
Згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_5 від 16.04.2022, його було фактично затримано у цей день о 14 год. 30 хв., про що повідомлено його матір та центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким призначено захисника - адвоката ОСОБА_30 (т. 2 а.с. 21-26).
Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, надані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували, доповнень до судового розгляду не мали.
Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, заслухавши покази свідків, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, є логічними та взаємопов`язаними, допитавши обвинуваченого, дослідивши докази та оцінивши кожний доказ, досліджений у судовому засіданні з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за обставин викладених судом у вироку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 414 КК України, як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.
Доводи сторони захисту про те, що в ході судового розгляду кримінального провадження не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 414 КК України, оскільки не надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_5 був належним чином ознайомлений із правилами поводження і що з ними проводилися інстуктажі, є неспроможними, з огляду на такі обставини.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 був призваний на строкову службу 27 травня 2021 року та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ 14 липня 2021 року. До зарахування обвинуваченого до списків особового складу військової частини, як і всі військовослужбовці, він проходив Курс молодого бійця, основною метою якого є забезпечення входження новоприбулого в курс виконання необхідних йому завдань, відповідно до прийнятого розпорядку дня. Вказаний курс включає у себе, у тому числі, вивчення статуту, оглядовий курс техніки безпеки та стрільби з вогнепальної зброї.
Крім того, як допитані у судовому засіданні свідки, так і сам обвинувачений, зазначали, що протягом несення ними військової служби, їм роз`яснювались офіцерами правила безпеки при поводженні зі зброєю, проводилися інструктажі.
Суд не може навіть припустити, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем НГУ майже рік до настання трагічної події, не вивчив та не знав елементарних, загальновідомих правил поводження зі зброєю, які передбачають, що зі зброєю завжди потрібно поводитися так нібито вона заряджена і її ніколи не можна спрямовувати у бік людей, якщо відсутні підстави для застосування зброї.
Більш того, у судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив той факт, що він знав про те, що без команди можливо заряджати зброю лише в особливих випадках та не можна наводити зброю на людей, а також зазначав, що перед стрільбами командири проводили з ними інструктажі як поводитись зі зброєю.
До позиції сторони захисту, що постріл у бік військовослужбовця ОСОБА_10 було здійснено через те, що у ОСОБА_5 сталася судома, через хворобу його руки, і він не наводив автомат на потерпілого, а просто поклав його на плити, суд ставиться критично.
Так, згідно висновку судово-балістичної експертизи від 27.04.2022 № СЕ-19/108-22/3695-БЛ, з наданого на дослідження автомата АКС-74, калібру 5,45х39 мм, заводський номер НОМЕР_9 неможливо здійснити постріл без натискання на спусковий гачок.
У ході судового розгляду кримінального провадження стороною захисту не надано належних до достатніх доказів того, що солдат ОСОБА_5 мав таке захворювання руки, що могло призвести до судоми, внаслідок якої відбувся постріл із автомату. Факт призову громадянина України на військову службу свідчить про те, що ця особа, за результатами медичного огляду і з урахуванням рівня своєї освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності є придатною для військової служби. У суду відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_5 за станом свого здоров`я не був придатним до військової служби, що він скаржився на стан свого здоров`я керівництву військової частини.
Тим більше, допитані у судовому засіданні в якості свідків військовослужбовці, які проходили військову службу разом із ОСОБА_5 зазначали, що останній неодноразово грався із автоматом, наводячи його на інших військовослужбовців та робив вигляд, що здійснює постріли, не досилаючи при цьому патрон у патронник. Допитані у судовому засіданні військовослужбовці, які були безпосередніми свідками події, яка сталася 16.04.2022, також зазначали, що у цей трагічний день солдат ОСОБА_5 грався із автоматом, спочатку підійшов до солдата ОСОБА_14, відносно якого здійснив холостий постріл із автомата, після чого направився до солдата ОСОБА_10 та вчинив відносно нього такі ж дії, але вже відбувся постріл, від якого потерпілий впав.
З огляду на викладені обставини, суд розцінює показання обвинуваченого з приводу здійснення ним пострілу у ОСОБА_10 , внаслідок того, що сталася судома його руки, як спосіб уникнути справедливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки такі його показання стороною захисту жодним чином не підтверджені, а навпаки спростовуються наданими суду стороною обвинувачення доказами, зокрема, показаннями свідків, які повідомляли про те, що ОСОБА_5 неодноразово свідомо направляв закріплений за ним автомат у бік військовослужбовців, здійснював холості постріли, маючи намір таким чином пошуткувати.
Суд, за наслідками судового розгляду кримінального провадження, не знайшов законних підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 414 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, на чому наполягав захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , оскільки вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_5 вчинене саме військове кримінальне правопорушення, а не злочин, який відноситься до категорії загальнокримінальних злочинів проти життя та здоров`я особи.
Так, відповідно до положень ст. 401 КК України (розділ ХІХ КК України), військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів.
За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем НГУ, тобто є спеціальним суб`єктом військових злочинів, вчинив кримінальне правопорушення під час виконання своїх військових обов`язків, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, з використанням закріпленої за ним військовою частиною НОМЕР_1 НГУ зброї - АКС-74 № НОМЕР_9-81 р., порушуючи правила поводження із нею, внаслідок якого загинув інший військовослужбовець цієї ж військової частини. Вказані обставини дають підстави дійти до висновку, що вчинений ОСОБА_5 злочин спрямований саме проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, а не проти життя та здоров`я особи.
У своїх промовах захисники обвинуваченого зазначали про те, що органом досудового розслідування не встановлено де був бронежилет померлого ОСОБА_10 , проте, суд вважає, що наявність або відсутність у потерпілого бронежилету жодним чином не впливає на наявність або відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, та на кваліфікацію його діяння.
Доводи адвокатів про те, що зброю було вилучено не на місці події, а у приміщенні військової частини, що є істотним порушенням вимог КПК України, та свідчить про недопустимість висновку судово-балістичної експертизи, є неспроможними, з огляду на те, що сам ОСОБА_5 не заперечував той факт, що постріл у потерпілого було здійснено із автомату, який було за ним закріплено військовою частиною, і експертиза була проведена саме за вказаною зброєю, а відтак місце знаходження зброї під час її вилучення не має жодного значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Посилання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що у цій події винними є керівництво військової частини НОМЕР_1 НГУ, а не їх підзахисний, суд не приймає до уваги з огляду на те, що кримінальне провадження розглядається судом у межах пред`явленого саме ОСОБА_5 обвинувачення, а відтак надавати оцінку діям командира ОСОБА_5 чи керівництву військової частини суд не має права.
Доводи сторони захисту, зокрема, адвоката ОСОБА_7 про недопустимість доказів, а саме протоколів слідчого експерименту, оскільки у них фактично зафіксовано показання свідків, суд вважає неприйнятними, з огляду на такі обставини.
Так, дійсно при дослідженні безпосередньо у судовому засіданні відеозаписів проведення слідчих експериментів із свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 судом встановлено, що на них містяться показання зазначених осіб, які не можуть бути покладені в основу вироку суду, оскільки вони були надані слідчому на стадії досудового розслідування. І, відповідно, судом зазначені покази в основу обвинувачення не покладені. Разом із тим, при проведенні зазначеної слідчої дії, свідками, за участю понятих та статистів, на місці, де сталася подія 16.04.2022, біля плит, було відтворено місце знаходження солдатів ОСОБА_10 та ОСОБА_5 по відношенню один до одного, вказано місце, де знаходився автомат, з якого був здійснений постріл ОСОБА_5 у бік ОСОБА_10 та вказано приблизну відстань, з якої був здійснений постріл, що відповідає меті проведення такої слідчої дії, відповідно до ст. 240 КПК України.
Невмотивованими суд вважає і доводи адвоката ОСОБА_7 з приводу порушення права обвинуваченого на захист з тих підстав, що ОСОБА_5 був затриманий, разом із тим, слідчі дії проводилися без адвоката, з огляду на таке.
Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Тобто, лише після затримання особи, відповідна службова особа зобов`язана забезпечити участь захисника у такому кримінальному провадженні.
При цьому, суд звертає увагу, що перебування військовослужбовця ОСОБА_5 на території військової частини, до особового складу якої входить обвинувачений, з моменту події, не свідчить про те, що він був затриманий у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Як убачається із протоколу затримання ОСОБА_5 , його було фактично затримано 16.04.2022 о 14 год. 30 хв., про що повідомлено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким вже о 15 год. 58 хв. було призначено захисника - адвоката ОСОБА_30 , про що центром видано відповідне доручення.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що право ОСОБА_5 на захист не було порушено, адже після фактичного затримання його одразу було забезпечено захисником, як того і вимагають вимоги КПК України.
КПК України не забороняє слідчому проводити першочергові слідчі дії, як то огляд місця події та обшук, без участі захисника затриманої особи.
З огляду на викладені обставини, суд визнає надані стороною обвинувачення докази належними та допустимими і вважає за необхідне покласти їх в основу обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, оскільки судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України при їх отримані органом досудового розслідування.
Разом із тим, суд визнає неналежними доказами протокол освідування ОСОБА_5 від 16.04.2022, яким зафіксовано освідування, в ході якого отримані змиви з його долонь правої та лівої руки, обличчя, контрольний зразок (т. 2 а.с. 141-144), та висновок судової хімічної експертизи від 06.05.2022 № СЕ-19/108-22/3680-ФХД, відповідно до якого на змивах з кистей та обличчя ОСОБА_5 слідів продуктів пострілу не виявлено, на змивах з рук ОСОБА_5 слідів металізації (залізом та міддю) змащувальних матеріалів (які відносяться до нафтопродуктів та пальномастильних матеріалів) не виявлено (т.2 а.с. 41-50), оскільки жодних відомостей щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження та підтвердження обставин, визначених ст. 91 КПК України, вони не містять.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчиненого злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 414 КК України, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, обставини його вчинення та наслідки, до яких цей злочин призвів.
Так, судом встановлено, що злочин вчинено ОСОБА_5 внаслідок злочинної недбалості, обвинувачений розумів, що діє проти встановлених правил поводження зі зброєю, і хоча і не бажав настання смерті військовослужбовця, його протиправні дії призвели саме до таких наслідків.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, є військовослужбовцем, не одружений, дітей на утриманні не має, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, а за місцем служби - посередньо.
Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Захисники обвинуваченого просили враховувати, що ОСОБА_5 щиро розкаюється у вчиненому.
Разом із тим, як роз`яснено Верховним Судом у постанові № 199/6365/19. щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Матеріалами кримінального провадження не підтверджується факту щирого каяття ОСОБА_5 у вчиненні злочину, та осуду ним своєї поведінки. Навпаки, твердження про щире каяття обвинуваченого у в чиненні даного злочину спростовується його показами, які він надав у судовому засіданні, зокрема, про те, що постріл ним було здійснено внаслідок судоми його руки, а не внаслідок порушення ним правил поводження зі зброєю, його покази суперечать показам свідків військовослужбовців, які пояснювали, що ОСОБА_5 неодноразово вчиняв дії аналогічного характеру по відношенню до інших військовослужбовців, але здійснював холості постріли.
Сам по собі жаль про наслідки вчинених ним дій, зокрема, про смерть ОСОБА_10 , не свідчить про те, що ОСОБА_5 дійсно усвідомив свої протиправні дії та бажає якимось чином виправити ситуацію, що сталася.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом також не встановлено.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладених вище обставин, які повинні враховуватися при призначенні покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 414 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цієї статті, з реальним його відбуванням.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 ст. ст. 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.
На переконання суду, лише покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, тобто із ізоляцією обвинуваченого від суспільства, є справедливим, співмірним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи обраний йому судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Враховуючи те, що згідно протоколу затримання, ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину 16.04.2022, після чого він утримувався під вартою на підставі відповідних судових рішень, строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 16.04.2022, а строк попереднього ув`язнення обвинуваченого слід зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Потерпілою ОСОБА_19 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якому цивільний позивач, посилаючись на положення ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, просила стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України на її користь 700 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої скоєним кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування позову зазначено, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_10 . Внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_5 їй завдано моральну шкоду, яка виявляється у тому, що смерть її сина стала для неї та всієї сім`ї непоправимою втратою, страшним горем, який вона ніколи не зможе забути. Обставини смерті її сина та звістка про його смерть визвали у неї глибоке моральне потрясіння, шок, моральну депресію. У неї були дуже міцні стосунки із сином, вони були друзями, в них була міцна сім`я і відповідна трагічна смерть сина завдала їй дуже сильних страждань та переживань. Втрата сина має непоправні наслідки, оскільки ніхто не може повернути їй близьку та дорогу людину. Крім того, її моральні страждання посилюються поведінкою обвинуваченого, який навіть не намагається вирішувати питання щодо відшкодування завданої ним шкоди.
Розмір моральної шкода потерпіла оцінює у 700 000 грн., однак вказані кошти не є еквівалентом завданої шкоди, оскільки життя людини не має ціни.
Ухвалою суду від 21.07.2022 прийнято до судового розгляду цивільний позов ОСОБА_19 до ОСОБА_5 , Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Залучено до участі у кримінальному провадженні в якості цивільного позивача ОСОБА_19 , в якості цивільних відповідачів ОСОБА_5 та Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - Державну казначейську службу України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
17.08.2022 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник цивільного відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 НГУ, та зменшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яку зазнала потерпіла ОСОБА_19 у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення.
В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_19 у своєму позові не наведено обставин, що свідчили б про вину або протиправність діянь військової частини НОМЕР_1 НГУ та необхідності застосування судом ст. 1172 ЦК України.
Після події, яка сталася 16.04.2022, посадовими особами в/ч НОМЕР_1 НГУ було проведено службове розслідування за фактом порушення правил поводження зі зброєю ОСОБА_5 , що спричинило смерть ОСОБА_10 , та було встановлено, що посадовими особами, а також відповідними прямими та безпосередніми командирами не вбачається факт порушення встановленого порядку проходження військової служби та зазначені протиправні дії не пов`язані з виконанням службових обов`язків.
З огляду на викладені обставини, представник військової частини вважає, що військова частина НОМЕР_1 НГУ не може бути солідарним відповідачем щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Крім того, заявивши розмір моральної шкоди у сумі 700 000 грн., потерпіла не надала належних та допустимих доказів, які би підтверджували даний розмір моральної шкоди.
16.08.2022 до суду від представника Державної казначейської служби України надійшли пояснення щодо позову ОСОБА_19 , у яких зазначено Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Крім того, у своїй постанові від 01.06.2022 по справі № 757/59501/19-ц ВС наголосив на тому, що структура та зміст ст. 1172 ЦК України визначають, що за загальним правилом шкоду, завдану потерпілому в результаті вчинення кримінального правопорушення має відшкодовувати винна особа, діями якої саме її завдано. Відтак, моральна шкода завдана потерпілій кримінальним правопорушенням повинна відшкодовуватися винною особою.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
У судовому засіданні представник потерпілої та цивільного позивача - адвокат ОСОБА_4 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 також просив задовольнити цивільний позов.
Обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначав, що цивільний позов він визнає частково. Вважає, що моральна шкода повинна бути стягнута як з нього так і з військової частини, в рівних частках.
Захисник обвинуваченого та цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_6 просив прийняти рішення щодо цивільного позову на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого та цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що підстави для стягнення моральної шкоди з його підзахисного відсутні, вважає, що моральну шкоду слід стягнути саме з військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Представник цивільного відповідача військової частини НОМЕР_1 НГУ - ОСОБА_8 просив суд відмовити у задоволенні позову до військової частини з підстав, які викладені у відзиві на позов.
Представник Державної казначейської служби України - ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначила, що підтримує позицію, яка викладена у поясненнях на позов.
Вирішуючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_19 є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_10 .
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна, шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» ЄСПЛ зазначив, що з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги.
Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Внаслідок кримінального правопорушення помер ОСОБА_10 , 1997 року народження, а відтак, безумовно потерпілій ОСОБА_19 , яка є матір`ю померлого, завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою сина.
З урахуванням викладених вище обставин, характеру немайнових втрат потерпілої внаслідок смерті сина, які у будь-якому разі не можуть бути відновлені, виходячи із вимог розумності та справедливості, виваженості, неможливості оцінки душевних страждань матеріальним виміром, суд вважає, що оцінена потерпілою завдана їй внаслідок втрати найдорожчої людини, дитини, моральна шкода є адекватною матеріальною сатисфакцією.
У своєму позові позивач просила стягнути завдану їй моральну шкоду солідарно із ОСОБА_5 та військової частин 3029 НГУ.
Разом із тим, суд зазначає, що у даному випадку у обвинуваченого та військової частини не виникає солідарного обов`язку відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ооби, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Таким чином, солідарна відповідальність за моральну шкоду може бути покладена на відповідачів, якщо її заподіяно їх спільними діями.
Цивільний позов не містить обґрунтування позовних вимог саме про солідарне стягнення моральної шкоди із цивільних відповідачів.
У ході судового розгляду кримінального провадження, зокрема, і цивільного позову, не встановлено обставин, які б, відповідно до положень ЦК України, дозволяли б суду стягнути моральну шкоду у солідарному порядку із цивільних відповідачів.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у разі коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами в трудових (службових) відносинах та під час їх виконання.
Тобто, з урахуванням положень статей 1172, 1174 Цивільного кодексу України, для покладення на юридичну особу відповідальності за наслідками вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності так і спеціальних, зокрема, перебування у трудових (службових) відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.
У випадку завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним службових обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником.
Таким чином, при деліктних зобов`язаннях треба доводити не тільки факт заподіяння шкоди внаслідок протиправного діяння, але й виникнення такого діяння внаслідок неналежного виконання чи невиконання особою покладених на нього службових чи інших обов`язків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Тобто, чинне законодавство (стаття 1187 ЦК України) містить орієнтовний (не вичерпний) перелік видів діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки та може створювати підвищену небезпеку заподіяння шкоди.
Тому для вирішення питання про віднесення тієї чи іншої діяльності до джерела підвищеної небезпеки слід з`ясувати наявність характерних ознак джерела, якими є: неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика вірогідність заподіяння шкоди.
Не визнається джерелом підвищеної небезпеки поводження зі зброєю, але діяльність з організації стрілянини до таких належить, бо при зосередженні зброї в одному місці, попри знання пристрою, механізму дії і проведення інструктажу з безпеки, виникає вірогідність заподіяння шкоди третім особам.
Саме така правова позиція викладена у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа № 367/274/19, провадження № 51-5605 км 21, від 02.06.2022.
Судом встановлено, що винним у заподіянні смерті потерпілого ОСОБА_10 є ОСОБА_5 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, та був зарахований до її складу 14.07.2021. Таким чином солдат ОСОБА_5 перебував із військовою частиною НОМЕР_1 НГУ у службових відносинах.
Порушення солдатом ОСОБА_5 правил поводження зі зброєю, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_10 , відбулося під час несення як потерпілим так і обвинуваченим військової служби, біля приміщення військової частини, у місці розташування плит, куди всі солдати, за наказом керівництва військової частини, повинні були направлятися у разі оголошення сигналу «повітряна тривога», залишаючи місце розташування військової частини.
Постріл солдатом ОСОБА_5 , внаслідок якого загинув солдат ОСОБА_10 , було здійснено із закріпленої за ним у зв`язку з військовою службою, та оголошенням в країні воєнного стану, вогнепальної зброї - автомата АКС-74 № НОМЕР_6 р.
Таким чином на час вчинення вищевказаних протиправних дій, внаслідок яких настала смерть сина цивільного позивача, ОСОБА_5 володів вогнепальною зброєю на відповідній правовій підставі (у зв`язку з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ), тобто був її законним володільцем та знаходився у службових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, а тому суд доходить до висновку, що моральна шкода повинна бути відшкодована потерпілій ОСОБА_19 і за рахунок Державного бюджету України, у тому числі.
При цьому, суд зазначає, що виходячи з того, що ОСОБА_19 заявила позовні вимоги до двох відповідачів, і обов`язок держави України в особі військової частини, відповідно до положень ЦК України, відшкодувати потерпілій моральну шкоду, завдану військовослужбовцем, який перебуває із військовою частиною у службових відносинах, не виключає обов`язку винного, тобто ОСОБА_5 , також відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду, суд доходить до висновку, що моральну шкоду на користь потерпілої у розмірі 700 000 грн., слід стягнути і з Держави України в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і з ОСОБА_5 , але не у солідарному порядку, як просила цивільний позивач у своєму позові.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_19 підлягають частковому задоволенню, із ОСОБА_5 та з Держави України в особі військової частини, як з юридичної особи, в якій проходив службу ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_19 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі по 350 000 грн. з кожного відповідача.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Посилання Державної казначейської служби України у своїх поясненнях на позов на необхідність врахування судом висновку ВС, який викладено у його постанові від 01.06.2022, справа № 757/59501/19-ц, відповідно до якого структура та зміст ст. 1177 ЦК України визначають, що за загальним правилом шкоду завдану потерпілому в результаті кримінального правопорушення має відшкодовувати винна особа, діями якої її завдано, є безпідставними з огляду на те, що у даній справі розглядалися інші спірні правовідносини, зокрема, про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, коли кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, і на момент заявлення позову, у кримінальному провадженні не встановлено ні подію кримінального правопорушення, ні факт завдання цивільному позивачу шкоди, ні особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Крім того, як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2022 накладено арешт на майно, вилучене 16.04.2022 під час проведення обшуку приміщення № 14 гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 НГУ, за адресою: АДРЕСА_3 та огляду ділянки місцевості, яка знаходиться поруч із контрольно-пропускним пунктом в/ч НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме, на вогнепальну зброю - АКС-74 із маркуванням НОМЕР_6 та гільзу калібром 5,45х39 мм з маркуванням на дні 27095 (т. 1 а.с. 243-244). Вказаний арешт підлягає скасуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України, оскільки у його застосуванні відпала потреба.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні була проведена судово-балістична експертиза, висновок № СЕ-19/108-22/3695-БЛ від 27.04.2022 по якій покладено в основу обвинувачення, і органом досудового розслідування документально підтверджені процесуальні витрати на проведення цієї експертизи у розмірі 2 402,68 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказані витрати з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Враховуючи те, що судом визнано неналежним доказом у кримінальному провадженні висновок експерта від 06.05.2022 № СЕ-19/108-22/3680-ФХД за результатами проведення судової хімічної експертизи, то витрати на проведення вказаної експертизи у розмірі 686 грн. 48 коп. слід віднести за рахунок держави.
Питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання, з 16 квітня 2022 року.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_19 до ОСОБА_5 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП відсутні) на користь ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , відомості про РНОКПП відсутні) в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , відомості про РНОКПП відсутні) в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.
Вимоги ОСОБА_19 про солідарне стягнення моральної шкоди із цивільних відповідачів - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судово-балістичної експертизи у розмірі 2 402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 68 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2022, з майна, яке вилучене 16.04.2022 під час проведення обшуку приміщення № 14 гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 НГУ, за адресою: АДРЕСА_3 та огляду ділянки місцевості, яка знаходиться поруч із контрольно-пропускним пунктом в/ч НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме, з вогнепальної зброї - АКС-74 із маркуванням НОМЕР_6 та гільзи калібром 5,45х39 мм з маркуванням на дні 27095
Речові докази:
-зразки волосся з п`яти областей голови, зрізані вільні кінці нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом пальців рук, які долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 59) - знищити;
-одяг ОСОБА_10 , за яким проводилася медико-криміналістична експертиза - знищити;
-військовий квиток серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_5 - направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-вогнепальну зброю - АКС-74 із маркуванням НОМЕР_6 , передану на відповідальне зберігання військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити у цій військовій частині
-гільзу калібром 5,45х39 мм з маркуванням на дні НОМЕР_10 , передану на відповідальне зберігання військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України - знищити.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
Суддя ОСОБА_1
