Єдиний державний реєстр судових рішень
Центральний районний суд м. Миколаєва
_____________________________________________________________________________________
Справа № 490/5844/22
Провадження № 1-кп/490/621/2022
У Х В А Л А
19 січня 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
його представника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020001316 про обвинувачення
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Тальне Черкаської області, є українцем, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України, -
В С Т А Н О В И В :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Прокурор просив про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
В обґрунтування послався про те, що той обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я особи та, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення.
2. Потерпілий та його представник під час підготовчого провадження позицію прокурора підтримали.
При цьому потерпілий зазначив, що його донька ОСОБА_9 наразі перебуває у вкрай важкому стані, зокрема не може підвестись з ліжка, говорити, самостійно приймати їжу та здебільшого не впізнає своїх рідних.
3. Захисник під час судового розгляду проти задоволення заявленого клопотання заперечував та просив змінити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.
Послалась про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та ніколи не вживав заходів для уникнення кримінальної відповідальності, зокрема - відразу після скоєного злочину залишався на місці та дочекався працівників поліції. Також зазначила, що ОСОБА_4 є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні, що розглядається в іншому суді, та у судові засідання постійно з`являється.
Що ж стосується інших вказаних прокурором ризиків, то захисник вважала їх відсутніми.
4. Обвинувачений під час підготовчого засідання позицію свого захисника підтримав.
Стосовно висунутого йому обвинувачення зазначив, що 21 листопада 2022 року приїхав до Миколаєва на судове засідання. З`ясувалось, що судове засідання перенесене, але у час, коли таке з`ясувалось, він вже не встигав на транспорт, яким міг дістатись додому.
За такого він орендував житло в районі вулиці 6 Слобідської на одну ніч, після чого вийшов прогулятись вулицями міста. На вулиці він зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який раніше не знав.
Під час спілкування ОСОБА_9 його образила, та він, не втримавшись, вдарив її. При цьому він не хотів завдавати їй важку шкоду, а одразу після подій викликав Швидку допомогу та поліцію й дочекався їх приїзду.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні злочину за таких обставин
21 листопада 2022 біля 20:30 години, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували на території скверк Квітковий, що розташований на перетині пр. Центральний та вул. 6-та Слобідська в м. Миколаєві, де сиділи на лавочці та спілкувалися.
21.11.2022 приблизно о 20 годині 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході спілкування, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , підійшов до ОСОБА_9 , яка сиділа на лавці і діючи умисно та протиправно, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс останній долонею правої руки не менше двох ударів та один удар кулаком в область обличчя. Після нанесення ударів, ОСОБА_9 , впала з лавки на землю.
ОСОБА_4 , бажаючи продовжити свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_9 та з більшою люттю, діючи умисно та протиправно, наніс обутими у взуття ногами, невстановлену кількість ударів ОСОБА_9 в область голови та тулубу.
Після чого руками взяв за куртку потерпілу ОСОБА_9 та почав тягнути на себе, в результаті чого відтягнув її на тротуарну плитку, якою була викладена доріжка в сквері. Потерпіла ОСОБА_9 , розуміючи те, що ОСОБА_4 фізично розвиненіший за неї та в той момент, реально сприймаючи його протиправні дій як загрозу власного життя та здоров`я, з метою припинення його подальших протиправних дій нанесення ударів, намагалася звільнитися. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, тримаючи однією рукою за куртку ОСОБА_9 , нахилившись над нею, кулаком іншої руки наніс невстановлену кількість ударів в область голови останньої, в результаті чого потерпіла ОСОБА_9 втратила свідомість.
Внаслідок вказаних вище дій, ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду оболонку головного мозку лівої лобно-тім`яної скроневої ділянки голови, крововиливу під м`яку оболонку головного мозку, перелому кісток носу, множинних синців обличчя підщелепової ділянки, лівої вушної раковини, шиї зліва, розриву селезінки, який ускладнився внутрішньочеревною кровотечею, які по ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Ці дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України - як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
2. В межах цього кримінального провадження за підозрою у вчинення вказаного злочину 22 листопада 2022 року обвинувачений був затриманий.
3. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста ОСОБА_12 відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 січня 2023 року включно.
Цією ж ухвалою був визначений розмір застави у сумі 104.000 грн., за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти.
4. Під час винесення вказаної ухвали слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я особи та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у справі.
5. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
3. Відповідно до статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Запобіжними заходами є:
1.особисте зобов`язання;
2.особиста порука;
3.застава;
4.домашній арешт;
5.тримання під вартою.
/частина 1/
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142 ... Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
/частина 6/
4. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є врегульованим таким чином.
4.1. Відповідно до приписів статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою ...статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
-щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
-щодо злочину, який спричинив загибель людини;
-щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
-щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України;
-щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
/частина 4/
4.2. Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
5. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
6. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
6.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
6.2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликатитаку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
І……Щодо висунутої обвинуваченому підозри.
1. Оскільки по справі здійснюється судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.
Метою ж застосування запобіжного заходу відносно нього наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру.
2. В той же час, стосовно обставин цього кримінального провадження, суд відзначає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується, зокрема, на показах самого обвинуваченого, який не заперечує конфлікту між ним та потерпілою та того факту, що у розвитку цього конфлікту він /обвинувачений/ наніс потерпілій удари, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження.
До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що, висуваючи ОСОБА_4 обвинувачення, органи досудового розслідування діяли упереджено.
Отже, висунута обвинуваченому "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
При цьому суд відзначає, що сутність цієї підозри зводиться до того, що ОСОБА_4 через малозначний привід заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження, внаслідок яких та наразі перебуває у загрозливому для життя стані.
ІІ……Щодо наявності передбачених законом ризиків.
1. Обґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри свідчить про те, що він може продовжити вчиняти злочини, адже він обвинувачується у вчиненні злочину, мотиви якого не можуть бути логічно пояснені, а за такого - належним чином обмежені.
Та під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачений логічного мотиву своїх дій щодо початку спілкування із сторонніми для нього особами та розвитку конфлікту із ними навести не спромігся.
Високий ступінь цього ризику, підтверджується також тим, що він вчинив цей злочин під час здійснення відносно нього іншого кримінального провадження.
2. До того ж, обставини здійснення цього кримінального провадження вказують про наявність ризику того, що він може переховуватись від суду.
2.1. Так, його обвинувачено у вчиненні злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, що є цілком здатним спонукати його до зникнення..
2.2. Посилання захисту ж не містять посилань про обставини, які здатні спростувати наведені вище обставини, отже не є спроможними спростувати й наявність ризику втечі з боку обвинуваченого.
3. Прокурор посилається про наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
З цього приводу суд відзначає, що ризик впливу на свідків узгоджується з ризиком втечі, адже мають одну спонуку уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, оскільки ризик втчеі з боку обвинуваченого є доведеним, суд вважає, що доведеним є й ризик протиправного впливу на свідків з його боку.
ІІІ……Щодо можливості запобігання цим ризикам.
1. Суд відзначає, що будь-який запобіжний захід, що не є пов`язаним із триманням під вартою, не здатен забезпечити контролю за поведінкою обвинуваченого такою мірою, що таке унеможливить вчинення ним злочинів з мотивів, які не можуть бути належним чином пояснені.
2. Вирішуючи питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою, суд враховує й те, що, з огляду на характер підозри, яка обґрунтовано була висунута ОСОБА_4 саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків.
Та ця теза є особливо актуальною під час дії воєнного стану, адже у цей період громадський порядок та громадська безпека є особливо вразливими.
ІV……Щодо заперечень захисту суд відзначає, що захист не наводить аргументів, що спроможні спростувати наведені вище висновки суду.
Наведене у сукупності доводить, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого інакше, ніж шляхом тримання його під вартою, наразі не видається за можливе.
За такогопідстави длявизначення розмірузастави, за умовивнесення якоїобвинувачений підлягаєзвільненню з-підварти, щобуло передбаченеухвалою слідчогосудді, об`єктивно є відсутніми.
ІV......Щодо заявлених сторонами клопотань.
1. До моменту винесення цієї ухвали до обвинуваченого у встановленому законом порядку застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом звільнення за умови внесення суми застави.
За такого підстави для обрання запобіжного заходу, про що йдеться у клопотанні прокурора, є відсутніми.
2. В той же час, як доведено вище, такий запобіжний захід не є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З огляду на цю обставину суд відзначає, що відповідно таке.
2.1. Як доводять процитовані вище приписи статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд за клопотанням прокурора може не тільки обрати, але також змінити й обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого.
2.2. З огляду на таке, суд відзначає, що подане прокурором клопотання є спрямованим на те, щоб запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави відносно ОСОБА_4 був застосованим.
Отже, обрання на підставі цього клопотання запобіжного заходу відносно обвинуваченого діючому законодавству не суперечить.
Отже, клопотання прокурора в частині застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а обраний відносно цього обвинуваченого запобіжний захід слід змінити на тримання під вартою без права внесення застави.
3. Що ж стосується клопотання захисту, то, оскільки, як доведено вище, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого інакше, ніж шляхом його тримання під вартою, підстави для зміну запобіжного заходу на менш суворий є відсутніми.
Отже, у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 314, 369-372; 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
1.Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Змінити обраний відносно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запобіжний захід на тримання під вартою без права внесення застави.
Строк застосування цього запобіжного заходу встановити в 60 діб до 20 березня 2023 року включно.
2.У задоволенні клопотання захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою відмовити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_14 =
