Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 645/6247/16-к
Провадження № 1-кп/638/243/23
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові об`єднанні в одне провадження кримінальні провадження № 42012220090000017 від 12.12.2012, № 42016220000001061 від 05.12.2016, № 42016220000001148 від 28.12.2016 у відношенні:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працюючого співробітником служби охорони ДП «Завод імені В.О.Малишева», який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_4 , який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_5 ;
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працюючого інспектором КП «Підземне місто», зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_4 , який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Харкові, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, працюючого на посаді начальника Управління протидії кіберзлочинності в Х/О Департаменту кіберполіції НПУ, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_7 , який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_8 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, -
за участю :
прокурорів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
потерпілого ОСОБА_20
захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27
підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
В С Т А Н О В И В :
Органом досудового розслідування підсудним ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України в тому, що вони перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ та обіймаючи відповідні посади, а саме : підсудний ОСОБА_9 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 25о/с від 16.03.2002 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_10 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 18о/с від 04.04.2002 посаду начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_11 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_12 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_13 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 21о/с від 20.04.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, будучи працівниками правоохоронного органу та службовими особами, наділеними владними повноваженнями, в ході здійснення заходів, спрямованих на викриття ОСОБА_20 , який вчинив неправомірні дії щодо ОСОБА_28 , помилково розуміючи завдання служби, діючи умисно, з мотивів штучного покращення показників в роботі, з метою отримання у неправомірний спосіб доказів вини ОСОБА_20 у вчиненні злочину, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , діючи спільно та за попередньою змовою між собою, 05 травня 2004 року в період часу з 18:00 до 19:00 години, знаходячись на проспекті Московському, поблизу будинку № 255 у місті Харкові, без жодних законних підстав протиправно застосували до ОСОБА_20 фізичне насильство шляхом нанесення йому не менше двох ударів кулаком руки у ліве плече, без жодних законних підстав протиправно застосували до нього спеціальний засіб - наручники та під фізичним примусом змусили його сісти до автомобілю марки «Форд Скорпіо» державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому доставили його до приміщення Дзержинського РВ за адресою вул. Толбухіна, 103 м. Харків. Продовжуючи дії, спрямовані на протиправне отримання від ОСОБА_20 визнання своєї провини у незаконних діях щодо ОСОБА_28 , ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 у період часу з 20:00 години 05 травня 2004 року до 02:00 години 06 травня 2004 року в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О у службовому кабінеті № 313 із застосуванням насильства утримували ОСОБА_20 , продовжуючи безпідставно тривалий час застосовувати до нього наручники, незаконно примушували його власноручно писати пояснення, застосовуючи при цьому психологічне і фізичне насильство, що виразилось в неодноразових погрозах нанесення ударів і завданні фізичного болю та нанесенні ОСОБА_20 не менше двадцяти ударів кулаками рук і ногами в голову, верхні та нижні кінцівки, грудну клітину, а також у доведенні до непритомного стану шляхом удушення поліетиленовим пакетом, одягнутим на голову ОСОБА_20 .
Вказаними умисними протиправними діями, вчиненими спільно та за попередньою змовою ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 спричинили ОСОБА_20 наступні тілесні ушкодження: синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, працівники міліції ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та оперуповноважений ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_13 в ході здійснення заходів, спрямованих на викриття ОСОБА_20 , який вчинив неправомірні дії щодо ОСОБА_28 , помилково розуміючи завдання служби, діючи спільно, умисно та за попередньою змовою між собою, з мотивів штучного покращення показників в роботі, з метою спонукати ОСОБА_20 всупереч його волі написати пояснення із зізнанням у вчиненні злочину, у період часу з 20:00 години 05 травня 2004 року до 02:00 години 06 травня 2004 року в службовому кабінеті № 313 на третьому поверсі приміщення Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області за адресою: вулиця Толбухіна, будинок 103, місто Харків, протиправно заподіяли ОСОБА_20 сильного фізичного болю, фізичне та моральне страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, насильницьких дій, що виразилось у протиправному без жодних законних підстав застосуванні спеціального засобу - наручників, тривалому незаконному утриманні у вказаному приміщенні, у неодноразових погрозах нанесення ударів і завданні фізичного болю та нанесенні ОСОБА_20 не менше двадцяти ударів кулаками рук і ногами в голову, верхні та нижні кінцівки, грудну клітину, а також у доведенні до непритомного стану шляхом удушення поліетиленовим пакетом, одягнутим на голову ОСОБА_20 .
Вказаними умисними протиправними діями, вчиненими спільно та за попередньою змовою ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 спричинили ОСОБА_20 наступні тілесні ушкодження: синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України (в редакції КК України від 27.04.2004), а саме в : катуванні, тобто умисному заподіянню сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинені за попередньою змовою групою осіб; перевищенні влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.
Відповідно до існуючого принципу презумпції невинуватості, передбаченого ст.17 КПК України, жодна особа не може вважатися винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у скоєнні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України тлумачаться на користь підсудних, виходячи з принципу презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.ст. 17, 18 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 92, 94 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідност. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 лише в межах висунутого їм обвинувачення, викладеного в обвинувальних актах від 22.12.2016, 28.12.2016, 20.02.2017.
Суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у скоєнні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, а саме в : катуванні, тобто умисному заподіянню сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинені за попередньою змовою групою осіб; перевищенні влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення з наступних підстав.
Сторона обвинувачення вважає доведеними обставини вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 інкримінованих їм кримінальних правопорушень-злочинів, посилаючись на надані суду письмові докази, а саме : заяву ОСОБА_20 від 09.01.2013 про спричинення йому співробітниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О тілесних ушкоджень, протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_20 від 15.03.2016, акт судово-медичного обстеження № 3420 від 08.05.2004 та акт додаткового судово-медичного обстеження № 268 від 28.12.2004 ОСОБА_20 , висновки судово-медичних експертиз № 5886 від 19.09.2006, № 2606-ая/14 від 24.07.2014, № 1619-ая/16 від 21.03.2016, № 2606-ая/16 від 24.05.2016 у відношенні ОСОБА_20 , які були підтримані у судовому засіданні експертом ХОБСМЕ ОСОБА_29 , довідку КУОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова № 06/313 від 01.04.2008 щодо надання медичної допомоги ОСОБА_20 , висновки за матеріалами службових перевірок заяви ОСОБА_20 від 12.07.2004 та 17.04.2007, постанову Дзержинського райсуду м. Харкова від 24.02.2011 про визнання затримання ОСОБА_20 незаконним, протокол огляду матеріалів кримінальної справи № 17040114 та копії матеріалів кримінального провадження, що порушена 11.05.2004 відносно ОСОБА_20 , рішення ЄСПЛ від 27.11.2014 «Аднаралов проти України», показання потерпілого ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , ОСОБА_36 .
У судовому засіданні підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч.2. 365 ч. 2 КК України, не визнали.
Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що він станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О. 05.05.2004 до Дзержинського РВ звернулась ОСОБА_28 із заявою про вимагання ОСОБА_20 , який займав посаду майстра з водіння ЗАТ «Червонозаводський УСТЦ», в неї незаконного грошового винагородження в розмірі 70 доларів США за успішну здачу іспиту по ПДД та водіння автомобілю. В цей же день близько 17:00 години, він у складі оперативної групи, разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 о 17:00 години, біля станції метро «Маршала Жукова» в м. Харкові, в присутності понятих, затримали ОСОБА_20 , який перебував за кермом свого автомобіля, безпосередньо після отримання ним від ОСОБА_28 грошової винагороди в розмірі 70 доларів США, отримані кошти були вилучені, затримання було процесуально зафіксовано. Під час затримання ОСОБА_20 перешкоджав проведенню оперативних заходів, здійснював активний супротив, бився головою об кермо свого автомобіля, у зв`язку з чим ним були застосовані у відношенні ОСОБА_20 кайданки, які зняли в РВ міліції. Близько 19:00 години ОСОБА_20 вони доставили до Дзержинського РВ, де у службовому кабінеті він опитав ОСОБА_20 та понятих з приводу обставин отримання грошей. Під час вчинення вказаний дій, ОСОБА_20 , перебуваючи у туалеті телефонував зі свого телефону якомусь абоненту. Під час складання матеріалів в кабінеті перебували також ОСОБА_11 з ОСОБА_12 . ОСОБА_10 іноді заходив до кабінету, однак будь-якої участі в складанні матеріалу не приймав. ОСОБА_13 при вказаних подіях взагалі в приміщенні Дзержинського РВ не було, він також не приймав участі у затриманні ОСОБА_20 та ніякого відношення до його справи не мав, так як на той час був працівником іншого райвідділку міліції. Після 21:00 години вказаного дня, після надання відповідних письмових пояснень, ОСОБА_20 залишив приміщення Дзержинського РВ, будь - яких тілесних ушкоджень у нього не було. Він, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час затримання ОСОБА_20 , а згодом в приміщення Дзержинського РВ також і ОСОБА_10 , у відношенні ОСОБА_20 будь-якого фізичного чи психологічного насилля не застосовували, тілесні ушкодження йому не заподіювали. ОСОБА_20 на стан свого здоров`я не скаржився, як в день затримання, так і на наступний день, тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 на видимих частинах тіла він не бачив, походження виявлених у наступному у ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, йому невідоме. ОСОБА_20 раніше йому відомий не був, вважає, що останній почав його обмовляти з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, який ними був припинений.
Підсудний ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О. В частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме щодо звернення ОСОБА_28 з заявою про вимагання ОСОБА_20 грошей, наступними заходами щодо затримання ОСОБА_20 , доставки його до Дзержинського РВ та проведення первісних заходів по зверненню ОСОБА_37 , дав показання, аналогічні показанням підсудного ОСОБА_9 , наголошуючи на тому, що при затриманні ОСОБА_20 та фіксації неправомірного отримання грошей, приймали участь також ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Під час затримання ОСОБА_20 перешкоджав проведенню оперативних заходів, здійснював активний супротив, бився головою об кермо свого автомобіля, у зв`язку з чим були застосовані у відношенні ОСОБА_20 кайданки, які зняли в РВ міліції. Під час складання матеріалів в приміщенні Дзержинського РВ до службового кабінету заходив ОСОБА_10 , однак будь-якої участі в складанні матеріалу не приймав. ОСОБА_13 при вказаних подіях взагалі під час затримання ОСОБА_20 та в приміщенні Дзержинського РВ не було. Він, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , під час затримання ОСОБА_20 , а згодом в приміщенні Дзержинського РВ також і ОСОБА_10 , у відношенні ОСОБА_20 будь-якого фізичного чи психологічного насилля не застосовували, тілесні ушкодження йому не заподіювали. ОСОБА_20 на стан свого здоров`я не скаржився, як в день затримання, так і на наступний день, тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 на видимих частинах тіла він не бачив, походження виявлених у наступному у ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, йому невідоме. ОСОБА_20 раніше йому відомий не був, вважає, що останній почав його обмовляти з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, який ними був припинений.
Підсудний ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що він станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О. В частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме щодо звернення ОСОБА_28 з заявою про вимагання ОСОБА_20 грошей, наступними заходами щодо затримання ОСОБА_20 , доставки його до Дзержинського РВ та проведення первісних заходів по зверненню ОСОБА_37 , дав показання, аналогічні показанням підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , наголошуючи на тому, що при затриманні ОСОБА_20 та фіксації неправомірного отримання грошей, приймали участь також ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Під час затримання ОСОБА_20 перешкоджав проведенню оперативних заходів, здійснював активний супротив, бився головою об кермо свого автомобіля, у зв`язку з чим були застосовані у відношенні ОСОБА_20 кайданки, які зняли в РВ міліції. Під час складання матеріалів в приміщенні Дзержинського РВ до службового кабінету заходив ОСОБА_10 , однак будь-якої участі в складанні матеріалу не приймав. ОСОБА_13 при вказаних подіях взагалі під час затримання ОСОБА_20 та в приміщенні Дзержинського РВ не було. Він, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , під час затримання ОСОБА_20 , а згодом в приміщенні Дзержинського РВ також і ОСОБА_10 , у відношенні ОСОБА_20 будь-якого фізичного чи психологічного насилля не застосовували, тілесні ушкодження йому не заподіювали. ОСОБА_20 на стан свого здоров`я не скаржився, як в день затримання, так і на наступний день, тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 на видимих частинах тіла він не бачив, походження виявлених у наступному у ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, йому невідоме. ОСОБА_20 раніше йому відомий не був, вважає, що останній почав його обмовляти з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, який ними був припинений.
Підсудний ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він станом на 05.05.2004 обіймав посаду начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О та в його службовому підпорядкуванні перебували оперуповноважені ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . В частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме щодо звернення ОСОБА_28 з заявою про вимагання ОСОБА_20 грошей, наступними заходами щодо організації затримання ОСОБА_20 , доставки його до Дзержинського РВ ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та проведення первісних заходів по зверненню ОСОБА_37 , дав показання, аналогічні показанням підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 наголошуючи на тому, що при затриманні ОСОБА_20 та фіксації неправомірного отримання грошей він безпосередньо участі не приймав, вказані заходи були здійснені його підлеглими ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , про що ОСОБА_9 йому доповів. Близько 20:00 години він в кабінеті ОСОБА_9 бачив ОСОБА_20 який власноручно писав пояснення, кайданок у нього на руках не було. Особисто з ОСОБА_20 він не спілкувався, останній на стан свого здоров`я не скаржився, скарг щодо застосування у відношенні нього співробітниками міліції фізичного чи психологічного насилля не висловлював, тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , як в день затримання, так і на наступний день, на видимих частинах тіла він не бачив, походження виявлених у наступному у ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, йому невідоме. Від будь-яке насильство щодо ОСОБА_38 не застосовував, також як і в його присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у відношенні ОСОБА_20 будь-якого насильства не застосовували, тілесні ушкодження йому не заподіювали. ОСОБА_13 при вказаних подіях взагалі в приміщенні Дзержинського РВ не було, він також не приймав участі у затриманні ОСОБА_20 та ніякого відношення до його справи не мав, так як на той час був працівником іншого райвідділку міліції. ОСОБА_20 раніше йому відомий не був, вважає, що останній почав його обмовляти з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, який ними був припинений.
Підсудний ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що він станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Х/О. В проведенні оперативних заходів по заяві ОСОБА_28 та затриманні ОСОБА_20 він участі не приймав, так як зазначені оперативно - розшукові на той час не відносились до його компетенції. 05.05.2004 та 06.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х\О взагалі не перебував. До 2008 року ОСОБА_20 взагалі йому відомий не був, так як з вказаного періоду часу ОСОБА_20 почав його обвинувачувати в побитті в приміщенні Дзержинського РВ. Щодо обставин затримання ОСОБА_20 йому стало відомо лише з матеріалів кримінального провадження під час проведення за його участю слідчих дій. Вважає, що ОСОБА_20 з 2008 року почав його обмовляти з метою дискредитації, після виступів на телебаченні та після того, як згодом його призначили керівником ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 показав, що до подій, які мали місце 05.05.2004 підсудні йому відомі не були. Станом на 05.05.2004 він працював майстром виробничого навчання «Червонозаводський УСТЦ» та на той час вів у ОСОБА_28 курс по практичному керуванню автомобілем. 05.05.2004 після 17 години він зустрівся з ОСОБА_28 біля станції метро «Маршала Жукова» в місті Харкові для проведення занять по водінню автомобіля на власному автомобілі BA3-2103, за кермом якого він перебував та в який сіла ОСОБА_28 . Він не пам`ятає чи пропонувала йому ОСОБА_28 грошові кошти в сумі 70 доларів США за здачу іспиту з керування автомобілем, однак гроші він у неї не брав. Після того, як ОСОБА_28 вийшла з автомобілю, водійські двері автомобіля відчинив ОСОБА_9 , з ним були ОСОБА_12 та поняті. ОСОБА_9 вдарив його кулаком в ліве плече, повідомив, що він викритий у отриманні хабара та попереду надів йому на руки кайданки. Наявні в автомобілі гроші були вилучені, були здійснені змиви з його рук. Під час затримання він супротив працівникам міліції не чинив. Після чого, після 19:00 години його доставили до Дзержинського РВ та до кабінету ОСОБА_9 , який розташований на третьому поверсі, де зняли з нього кайданки. Перебуваючи в кабінеті ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 змушували його написати пояснення щодо отримання грошей від ОСОБА_28 , при цьому наносили йому удари кулаками в різні частини тіла. Через деякий час до кабінету зайшов ОСОБА_13 , надів йому на руки кайданки та тричі надівав йому на голову пакет, від чого він втратив свідомість. Через деякий час до кабінету зайшов ОСОБА_10 , який бачив як зазначені працівники міліції його били, але жодних зауважень їм не робив. Внаслідок побиття у нього був вибитий зуб, хто наніс цей удар він пояснити не може. Коли зняли з нього кайданки, він не пам`ятає Під час перебування в туалеті Дзержинського РВ йому з власного телефону вдалось зателефонувати знайомому ОСОБА_39 та повідомити, що він перебуває в Дзержинському РВ де його б`ють. Після чого ОСОБА_12 разом з іншими працівниками міліції, в коридорі почали бити його ногами та руками по різних частинах тіла. Всі ці події тривали до 01:00 06.05.2004, після чого він надав письмові зізнання в отриманні хабара. Конкретний механізм нанесення тілесних ушкоджень підсудними, їх черговість, кількість, локалізацію він точно пояснити не може, при цьому наполягає, що удари наносились всіма підсудними. О 08:30 ранку з Дзержинському РВ його повезли до прокуратури м. Харкова, де він поскаржився на побиття його працівниками міліції та отримав направлення на судово-медичний огляд, який він пройшов через 2 доби. Ввечері 06.05.2004 він за місцем мешкання викликав карету швидкої допомоги, однак від медичної допомоги в умовах лікарні відмовився, так як побоювався співробітників міліції. Згодом він звернувся до лікарняного закладу, в який і був госпіталізований. До вказаних подій у нього тілесних ушкоджень не було.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_40 показав, що 05.05.2004 він та ОСОБА_41 були запрошені співробітниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О прийняти участь в якості понятих за фактом вимагання ОСОБА_20 грошових коштів. Після чого біля станції метро «Маршала Жукова» в м. Харкові в їх присутності співробітники міліції, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , затримали ОСОБА_20 , який перебував за кермом автомобіля марки «ВАЗ», безпосередньо після отримання ним грошових коштів, які були вилучені з салону автомобіля. Під час затримання ОСОБА_20 кричав, хапався за кермо автомобіля, 3-4 рази самостійно бився об нього головою, при цьому кричав, що його б`ють, внаслідок чого пошкодив собі губи, звідки йшла кров, а тому співробітники міліції наділи на його руки кайданки. Під час затримання співробітники міліції у відношенні ОСОБА_20 насильство не застосовували. Весь час ОСОБА_20 знаходився в його полі зору, так як він з іншим понятим постійно перебували поруч з ним, окрім того під час затримання були присутні сторонні особи-перехожі. Після проведення відповідних заходів, ОСОБА_20 доставили до Дзержинського РВ, де з нього зняли кайданки, та він в їх присутності власноруч, без примусу написав відповідні пояснення щодо зазначених подій, що саме він не читав. Він з другим понятим, також надали свої письмові пояснення. Весь цей час, а це було близько 2-х годин в другій половині дня, він з іншим понятим постійно перебували в одному кабінеті з ОСОБА_20 та співробітниками міліції. ОСОБА_13 під час затримання та в кабінеті Дзержинського РВ не було. Він не пам`ятає бачив чи ні в кабінеті ОСОБА_10 , однак під час затримання ОСОБА_20 його не було. При цьому, співробітники міліції, під час спілкування з ОСОБА_20 будь-яке насильство щодо нього не застосовували. Після чого ОСОБА_9 його, іншого понятого та ОСОБА_20 вивів з приміщення Дзержинського РВ на вулицю та вони попрямували кожний у своїх справах, при цьому ОСОБА_20 вів з кимось перемовини по телефону. ОСОБА_20 не скаржився на стан здоров`я, видимих тілесних ушкоджень у нього не було.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_41 в частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме щодо затримання ОСОБА_20 після отримання хабара, доставки його до Дзержинського РВ ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та проведення співробітниками міліції наступних заходів, дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_42 , зазначивши, що при зазначених подіях він та ОСОБА_40 були запрошені співробітниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О прийняти участь в якості понятих за фактом вимагання ОСОБА_20 грошових коштів. При цьому наголошував на тому, що як під час затримання, так і під час перебування в Дзержинському РВ, він та інший понятий постійно знаходилися поряд з ОСОБА_20 ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_10 , який заходив до кабінету, у відношенні ОСОБА_20 будь-яке насильство не застосовували. ОСОБА_13 під час вказаних подій він взагалі не бачив. Під час затримання ОСОБА_20 близько 3-х разів самостійно вдарився обличчям об кермо свого автомобіля, після чого на нього наділи кайданки. Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 він не бачив, останній не скаржився на його побиття співробітниками міліції.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_43 в частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме щодо звернення ОСОБА_28 з заявою про вимагання ОСОБА_20 грошей, наступними заходами щодо затримання ОСОБА_20 , доставки його до Дзержинського РВ ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та проведення співробітниками міліції первісних заходів по зверненню ОСОБА_37 , дав показання, аналогічні показанням свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_44 . При цьому наголошував на тому, що перед зазначеними подіями до нього звернулась знайома ОСОБА_37 , яка повідомила, що іі майстер з водіння ОСОБА_20 вимагає хабар в розмірі 70 доларів США. Він разом з ОСОБА_37 прибули до Дзержинського РВ, де остання звернулась з заявою щодо вимагання хабара. За вказівкою співробітників міліції він на своєму автомобілі відвіз ОСОБА_37 на місце передачі грошей, яке розташоване біля станції метро «Маршала Жукова» в м. Харкові, де ОСОБА_37 з грошима, попрямувала до автомобіля марки «ВАЗ-2103» під керуванням ОСОБА_20 та сіла до нього. Потім, після передачі ОСОБА_20 грошей, співробітники міліції, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 затримали останнього та виявили передані ОСОБА_37 гроші в салоні його автомобіля. Під час затримання ОСОБА_20 гучно кричав, погрожував співробітникам міліції, хапався за кермо автомобіля, декілька разів самостійно бився об нього головою, внаслідок чого пошкодив собі губи, звідки йшла кров, а тому співробітники міліції наділи на його руки кайданки. Під час затримання співробітники міліції ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у відношенні ОСОБА_20 насильство не застосовували, інших співробітників поліції, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не було. Весь час ОСОБА_20 знаходився в його полі зору, так як він з понятими постійно перебували поруч з ним, окрім того під час затримання були присутні сторонні особи-перехожі. Після проведення відповідних заходів, ОСОБА_20 доставили до Дзержинського РВ. Він до приміщення не заходив, залишився чекати ОСОБА_37 в своєму автомобілі, яка на протязі до 2-х годин перебувала в приміщенні Дзержинського РВ. Дочекавшись ОСОБА_37 , він звернув увагу, що з приміщення Дзержинського РВ також вийшли поняті разом з ОСОБА_20 , при цьому останній з кимось на підвищених тонах розмовляв по телефону. Він добре розгледів ОСОБА_20 , так як перебував від нього на незначній відстані, а штучне освітлення на вулиці в той час доби було добре.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_45 показав, що ОСОБА_20 станом на 05.05.2004 був йому відомий. Навесні 2004 року, більш точно дату він не пам`ятає, він надавав послуги таксі за викликом ОСОБА_20 , якого відвіз від будівлі прокуратури м. Харкова до його домівки. Під час руху він звернув увагу, що на обличчі ОСОБА_20 мається садно, останній поскаржився, що він себе погано почуває. При яких обставинах було отримано садно, ОСОБА_20 не вказав. Про те, що його побили співробітники міліції ОСОБА_20 його не повідомляв. ОСОБА_20 лише зазначив, що у нього є проблеми з міліцією, які саме не вказав. При вказаних обставинах вони рухались прямо по маршруту від прокуратури м. Харкова до домівки ОСОБА_20 , де останнього він супроводив до під`їзду його будинку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_46 показав, що ОСОБА_20 станом на 05.05.2004 був йому відомий на протязі тривалого часу, як колега по праці в «Червонозаводському УСЦТ», де він працював інструктором-водієм. ОСОБА_28 проходила навчання в «Червонозаводському УСЦТ» з метою отримання права управління транспортними засобами, в якому саме році, він не пам`ятає. Влітку, рік він не пам`ятає, він звернув увагу, що у ОСОБА_20 на обличчі в наявності синець та садно на губах. За яких обставин він отримав вказані ушкодження йому невідомо, ОСОБА_20 з цього приводу його не повідомляв.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показав, що ОСОБА_20 станом на 05.05.2004 був йому відомий на протязі тривалого часу. Десь 05.05.2004, пізно ввечері ОСОБА_20 зателефонував йому на мобільний телефон та повідомив, що перебуває в Дзержинському РВ та попросив його приїхати. Він разом з ОСОБА_31 приїхали до Дзержинського РВ, де в черговій частині їм повідомили, що ОСОБА_20 перебуває в райвідділі так як підозрюється в отриманні хабара та після проведення всіх необхідних заходів його відпустять додому. Після отримання зазначеної інформації вони поїхали з райвідділу та цього дня ОСОБА_20 так і не бачили. Через декілька днів він зустрів ОСОБА_20 , будь-яких видимих тілесних ушкоджень у того не було. Однак ОСОБА_20 повідомив йому про побиття співробітниками міліції, внаслідок чого у нього пошкоджений зуб. Хто його бив, коли, при яких обставинах та з приводу чого, ОСОБА_20 не повідомив. Чому ОСОБА_20 в той вечір зателефонував саме йому та з якого приводу, йому невідомо.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_31 в частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме обставин відвідування разом з ОСОБА_30 Дзержинського РВ, дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_47 . При цьому наголошував на тому, що ОСОБА_20 йому відомий на протязі тривалого часу, як колега по сумісній праці в «Червонозаводському УСЦТ». За вищезазначених обставинах він разом з ОСОБА_30 відвідали Дзержинський РВ, де їм повідомили, що ОСОБА_20 після допиту з приводу отримання хабара відпустять. На наступний день за місцем праці на автомобілі приїхали співробітники міліції разом з ОСОБА_20 , який з автомобіля не виходив. Він на прохання співробітників міліції надав посадову інструкцію та характеризуючи дані щодо ОСОБА_20 . При цьому під час спілкування з близької відстані з ОСОБА_20 він у нього на обличчі та інших видимих частинах тіла тілесних ушкоджень не бачив, ОСОБА_20 не повідомляв йому щодо побиття співробітниками міліції. При цьому у ОСОБА_20 на обличчі окулярів не було. На наступний день він знов зустрівся з ОСОБА_20 на роботі, на обличчі у останнього були чорні окуляри, після зняття яких він побачив наявний під оком синець. ОСОБА_48 повідомив, що його в райвідділі міліції побили міліціонери. Хто його бив, коли, при яких обставинах та з приводу чого, ОСОБА_20 не повідомив.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_49 показав, що станом на 05.05.2004 він займав посаду помічника начальника Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О та при вищезазначених подіях перебував на своєму службовому місці на оперативному чергуванні з 08:00 години 05.05.2004 до 09:00 години 06.05.2004. Ввечері 05.05.2004, на початку 23:00 години, він на ганку Дзержинського РВ бачив ОСОБА_20 , який як раз вийшов з приміщення райвідділу разом іншими особами. Будь-яких скарг щодо співробітників міліції ОСОБА_20 не висловлював, тілесні ушкодження на видимих частинах тіла останнього були відсутні. В той вечір, ним перевірялись та оглядались приміщення райвідділу, у тому числі у службові кабінети ВДСБЕЗ, вони були всі зачинені та опечатані. За яких обставин було доставлено ОСОБА_20 до Дзержинського РВ йому невідомо, так як на той час він був відсутній у черговій частині. В журналі доставлених чергової частині ОСОБА_20 не значився, а тому коли в період 21:00-22:00 у черговій частині чоловік цікавився перебуванням в райвідділі ОСОБА_20 , вони відповіли, що такий не значиться. В той день в райвідділі він бачив лише співробітників ВДСБЕЗ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
З досліджених у судовому засіданні наданих стороною обвинувачення доказів встановлено, що станом на 05.05.2004 підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, тобто були працівниками правоохоронного органу і службовими особами та обіймаючи відповідні посади, а саме : підсудний ОСОБА_9 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 25о/с від 16.03.2002 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_10 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 18о/с від 04.04.2002 посаду начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_11 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_12 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_13 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 21о/с від 20.04.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями послужних списків підсудних. ( т. 5 , а.с.а.с. 225, 226-236, 237, 238-247; т. 6, а.с.а.с. 19-23, 26, 27-28, 33-36 ).
Крім того, з досліджених у судовому засіданні письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, встановлено наступне.
Відповідно до висновків за результатами службових перевірок заяв ОСОБА_20 від 01.07.2004 та 04.04.2007 щодо неправомірних дій співробітників ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які мали місце 05.05.2004 під час його затримання та у подальшому в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О, від 12.07.2004 та 17.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, за наслідками проведених службових перевірок встановлені факти порушення службової дисципліни з боку працівників міліції ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , котрі виразились у не реєстрації доставленого ОСОБА_20 у книзі відвідувачів райвідділу, а також у неналежному контролі за службовою діяльністю підлеглих начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_10 (т. 5, а.с.а.с. 99-103, 153-158).
За встановлені під час службової перевірки від 12.07.2004 зазначені у висновку порушення службової дисципліни наказом начальника УМВС України в Харківській області №215 від 27.07.2004 оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_9 та ОСОБА_11 оголошено догану кожному; начальникові ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_10 суворо вказано на неналежний контроль за службовою діяльністю підлеглих. (т. 5, а.с.а.с. 159-161).
Суд зазначає, що за результатами проведення вищезазначених службових перевірок заяв ОСОБА_20 , будь - яких даних, які б свідчили про застосування ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до ОСОБА_20 фізичного та психічного впливу, як під час його затримання, так і в подальшому, під час перебування у приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О, встановлено не було. Окрім того, зазначеними службовими перевірками не встановлено неправомірного застосування під час затримання щодо ОСОБА_20 спеціального засобу - кайданків.
Також, за наслідками службових перевірок встановлено, що ОСОБА_20 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О перебував 05.05.2004 в період часу з 19:00 години по 21:30 годину, після чого покинув приміщення райвідділу міліції, що спростовує його показання в частині того, що він за зазначених обставин, перебував в приміщенні Дзержинського РВ під контролем співробітників міліції до ранку 06.05.2004.
Також суд зазначає, що з досліджених висновків службових перевірок вбачається, що при зверненні з відповідною заявою від 01.07.2004 до Управління МВС України в Х\О, ОСОБА_20 зазначив, що лише ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у відношенні нього був застосований фізичний та психічний вплив, як під час його затримання, так і в подальшому, під час перебування у приміщенні Дзержинського РВ. Щодо вчинення неправомірний дій іншими підсудними, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в заяві ОСОБА_20 не зазначено.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що при зверненні з відповідною заявою від 04.04.2007 до УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, ОСОБА_20 зазначив, що фізичний та психічний вплив щодо нього було здійснено ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_10 . При цьому, щодо вчинення неправомірний дій іншими підсудними, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в заяві ОСОБА_20 знову не зазначено.
Таким чином, суд вважає, що зміст вказаних заяв ОСОБА_20 містить суттєві протиріччя щодо обставин подій, які відбулися 05.05.2004, кола осіб, які були учасниками зазначених подій, та є таким, що не відповідає фактичним встановленим у судовому засіданні обставинами справи.
Крім того, з досліджених у судовому засіданні, наданих стороною обвинувачення, відповідних актів судово - медичного обстеження ОСОБА_20 та висновків судово - медичних експертиз встановлено наступне.
З копії акту судово-медичного обстеження № 3420 від 08.05.2004 вбачається, що первісне судово-медичне обстеження ОСОБА_20 в умовах ХОБСМЕ було проведено 08.05.2004, за наслідками якого був складений відповідний акт судово-медичного обстеження № 3420 від 08.05.2004, відповідно до якого у ОСОБА_20 були виявлені наступні ушкодження : крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Травма коронки одного зуба за ступенем тяжкості віднесена до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а крововиливи та садна віднесені до легких тілесних ушкоджень. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає тому, що вказує ОСОБА_20 (05.05.2004). (т. 5, а.с.а.с. 149-150).
З копії акту додаткового судово-медичного обстеження № 268 від 28.12.2004 вбачається, що у ОСОБА_20 мали місце наступні ушкодження : гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає тому, що вказує ОСОБА_20 (05.05.2004). Виключити можливість утворення ушкоджень при обставинах, на які вказує ОСОБА_50 не можна, оскільки перераховані у нього ушкодження могли утворитись від дії кулаків. За ступенем тяжкості ушкодження у ОСОБА_20 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, оскільки черепно-мозкова травма протікала на фоні наявної раніше церебрально судинної патології, що підтверджується результатами додаткових обстежень. (т. 5, а.с.а.с. 39-42).
З копії висновку судово-медичної експертизи № 5886 від 25.09.2006 вбачається, що у ОСОБА_20 мали місце наступні ушкодження : гостра закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Судово-медичних даних для вирішення питання про послідовність нанесення ушкоджень, про положення в якому знаходився постраждалий в момент спричинення ушкоджень, а також взаєморозташування потерпілого та нападника не мається. Пошкоджень, характерних для самозахисту, у ОСОБА_20 не мається. Пошкодження на тілі ОСОБА_20 нанесені з невеликою силою твердими предметами. Тупі тверді предмети взаємодіяли в область обличчя ОСОБА_20 не менше одного раза, в область тулуба не менше 5 разів, в область правої руки не менше 5 разів, в область лівої руки не менше 6 разів та в область правої нижньої кінцівки не менше одного разу. За ступенем тяжкості пошкодження у ОСОБА_20 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, оскільки черепно-мозкова травма протікала на фоні раніше наявною церебрально судинної патології, що підтверджується результатами додаткових обстежень. Якщо розмежовувати ушкодження за ступенем тяжкості, то травма коронки одного зуба відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а інші ушкодження - крововиливи та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. (т. 5, а.с.а.с. 35-38).
Судом зазначається, що вищезазначені судово-медичні обстеження ОСОБА_20 , за результатами яких були складені відповідні акти та висновок судово-медичної експертизи, були призначені та проведені в межах кримінальної справи №170401114, порушеної слідчим прокуратури м. Харкова 11.05.2004 у відношенні ОСОБА_20 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 27 ч. 4 - 369 ч. 1 КК України, які постановою слідчого прокуратури м. Харкова від 20.03.2007, поряд з іншими процесуальними документами, в копіях були виділені з матеріалів зазначеної кримінальної справи для проведення додаткової перевірки та прийняття рішення за фактом незаконних дій співробітників ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О, які мали місце 05.05.2004 у відношенні ОСОБА_20 , та які в межах проведення досудового розслідування по вказаному об`єднаному кримінальному провадженню, постановою уповноваженого слідчого прокуратури Харківської області від 18.08.2016, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т. 5, а.с. 8; т.6, а.с. 96).
З висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2606-ая/14 від 25.07.2014 вбачається, що у ОСОБА_20 мали місце наступні пошкодження : синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_20 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_20 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх власною рукою. (т. 5, а.с.а.с. 177-179)
З висновку судово-медичної експертизи № 1619-ая/16 від 15.04.2016 вбачається, що у ОСОБА_20 мали місце наступні пошкодження : закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, синці на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у термін, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Ці пошкодження утворились від травматичної дії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя - ковзання, травма 3 на верхній щелепі зліва та синці за механізмом удару - сдавлення. Синці та садна за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів. Травма коронки 1 зуба і струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_20 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_20 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх і власною рукою. (т. 6, а.с.а.с. 3-6).
Крім того, з висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2606-ая/16 від 24.04.2016 вбачається, що у ОСОБА_20 мали місце наступні пошкодження : закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, синці на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у термін, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Ці пошкодження утворились від травматичної дії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя - ковзання, травма 3 на верхній щелепі зліва та синці за механізмом удару - сдавлення. Синці та садна за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів. Травма коронки 1 зуба і струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_20 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_20 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх і власною рукою. Показання потерпілого ОСОБА_20 надані ним під час його додаткового допиту 12.03.2016 та проведення слідчого експерименту 15.03.2016 в частині механізму спричинення ОСОБА_20 тілесних ушкоджень не суперечить об`єктивним судово-медичним даним. (т.6, а.с.а.с. 9-12).
Будучи допитаною у судовому засіданні судово-медичний експерт ХОБСМЕ ОСОБА_29 зазначила, що в період з 08.05.2004 по 24.05.2016 нею проводилися судово-медичні обстеження та декілька судово-медичних експертиз у відношенні ОСОБА_20 , результати яких нею були об`єктивно відображенні в письмових висновках, які вона підтримує в повному обсязі. При цьому ОСОБА_29 наголошувала на тому, що діагноз - струс головного мозку, нею був визначений ОСОБА_20 на підставі медичних документів, наданих лікарняними закладами, де ОСОБА_20 проходив курс лікування.
У вищевказаних експертних висновках, експерт посилався на відсутність судово-медичних даних щодо положення, в якому знаходився ОСОБА_20 в момент заподіяння тілесних ушкоджень, а також взаєморозташування його та нападника.
Крім того експертом зазначено про відсутність у ОСОБА_20 ушкоджень характерних для самооборони, що спростовує його твердження, в частині того, що під час побиття він активно боронився, закриваючи обличчя та тіло руками, по яких також наносились множинні удари руками та ногами зі значною силою.
Експертом також зазначено, що наявні на тілі ОСОБА_20 тілесні ушкодження нанесені з незначною силою тупими твердими предметами, що спростовує твердження ОСОБА_20 щодо нанесення йому підсудними множинних ударів кулаками рук та вдягнених у взуття ніг, саме зі значною силою в область голови та тулуба.
При цьому, суд також зазначає, що з мотивувальної частини досліджених висновків експерта вбачається, що при експертному дослідженні враховувались показання ОСОБА_20 дані ним як потерпілим в ході досудового розслідування та під час проведення слідчого експерименту, в яких останній зазначав, що насильство до нього було застосовано ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , однак щодо участі в його побитті інших підсудних, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , ОСОБА_20 зазначено не було, що також ставить під сумнів об`єктивність його показань, даних як потерпілим безпосередньо у судовому засіданні.
За таких обставин, під час судового розгляду, за клопотанням сторони захисту, з метою усунення сумнівів у правильності зазначених експертних висновків та їх суперечливості іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, по вказаному кримінальному провадженню, ухвалою суду від 02.06.2021, була призначена комісійна судово-медична експертиза.
З дослідженого у судовому засіданні висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022 вбачається, що комісія експертів прийшла до наступних висновків : згідно даних медичної довідки ХМКЛШНМД від 07.05.2004, ОСОБА_20 був оглянутий лікарями приймального відділення в кабінеті політравми в порядку самозвернення (через 2 дні після подій). Лікарями було діагностовано: хірургом - «забій грудної клітки справа», травматологом - «забій м`яких тканин лівого плеча, правої стопи», щелепо-лицьовим хірургом - «забій, гематома лівої підочної ділянки», нейрохірургом - «навколоочна гематома зліва». При рентгенологічному дослідженні черепа, грудної клітки і органів черевної порожнини травматичної патології виявлено не було. Таким чином, слід вважати, що характер скарг, загальний стан ОСОБА_20 , зокрема його неврологічний статус та результати обстеження на той час не надавали підстав до обґрунтування діагнозу «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» і приводу до його госпіталізації в стаціонар для більш поглибленого обстеження.
Згідно даних «Акту судово-медичного освідування» № 3420, при огляді ОСОБА_20 судово-медичним експертом, який був проведений 08.05.2004 (час не вказаний), в нього були встановлені синці на повіках лівого ока, садно на слизовій поверхні верхньої губи, синці на грудній клітці, на ногах, синці і садна на верхніх кінцівках.
Всі ці ушкодження утворились від дії тупих предметів, в тому числі з обмеженою поверхнею: синці - за механізмом удару (або внаслідок співударів об такі), удару - стиснення, садна - за прямим механізмом тертя-ковзання. Описова характеристика ушкоджень в дослідній частині «Акту», не містить даних, які б дозволили ідентифікувати ці предмети.
Щодо часу їх утворення, морфологічні ознаки синця в периорбітальній області справа, виявленого у ОСОБА_20 під час його огляду 07.05.2004, не відображені в медичній довідці, що позбавляє судово-медичне визначення часу його утворення. «Забої» інших ділянок тіла ОСОБА_20 , що було зафіксовано в цієї ж довідці, не віддзеркалюють наявність і характер зовнішніх змін на поверхні шкіри, грунтуючись лише на суб`єктивних даних (скарги на біль), що також унеможливлює їх судово-медичну оцінку.
З урахуванням зазначеного вище, морфологічні ознаки переважної більшості тілесних ушкоджень (колір синців, характер кірочок саден, ступень епітелізації), які були зафіксовані у ОСОБА_20 під час огляду судово-медичним експертом 08.05.2004, утворилась в період, який, вірогідніше, не перевищував 1 - 2 доби до цього огляду. Легкий жовтуватий відтінок синців можна пояснити сумісним впливом різноманітних чинників - індивідуальними особливостями організму, наявністю хронічних захворювань, віком, реакцією шкіри на інсоляцію тощо. Також звертає увагу колір синців, виявлених в ділянці зовнішньої кісточки правої гомілки («синевато-багряного кольору») та на передній поверхні правої гомілки, в верхній її третині («багряного кольору»), час утворення яких, з урахуванням звичайних темпів їх еволюції, зазвичай, не перевищував 1 добу до проведеного огляду.
Таким чином експертна комісія надає обгрунтованих сумнівів щодо вірогідності утворення ушкоджень у ОСОБА_20 під час подій 05.05.2004, на які вказано в постанові.
За ступенемтяжкості всізазначені вищеушкодження,як окремотак ів сукупності,відносяться долегких тілесних ушкоджень (відповідно до п. 2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6).
Також під час первинного огляду ОСОБА_20 08.05.2004 судово-медичним експертом було виявлено «травматичне ушкодження коронки 3 зуба верхньої щелепи зліва» із незначним набряком ясна та наявністю садна на слизової губи в зоні розташування зуба. Однак дослідна частина «Акту» не містить даних стосовно характеру площини відламку коронки зубу, ступеню дефекту, відомостей про стан зубного апарату до відомих подій, а також результату огляду лікарем-стоматологом, що дозволило б провести його повну судово-медичну оцінку. Крім цього, згідно довідки з ХМКЛШНМД № 10/4595 від 07.05.2004, при огляді ОСОБА_20 лікарем щелепо-лицьовим хірургом, наявності будь-яких травматичних змін зубного апарату зафіксовано не було.
Зазначене вище не дозволяє пов`язати «травму коронки одного зуба» із подіями 05.05.2004 та враховувати її визначенні за ступенем тяжкості (відповідно до п.4.13 «Правил....»).
Згідно даних медичної карти № 1671/543 стаціонарного хворого неврологічного відділення 17 МКЛ, ОСОБА_20 був госпіталізований 08.05.2004 (10 год. 40 хв.) за направленням поліклініки із скаргами на головний біль, позиви на блювоту, загальну слабкість та запаморочення. У пацієнта було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку із подальшим курсом лікування.
З медичної документації відомо, що в 2003 у ОСОБА_20 , були виявлені початкові явища дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕП) - хронічної судинної патології, яка полягає в порушенні мозкового кровообігу; при інструментальних дослідженнях, проведених під час його перебування в лікувальному закладі в травні 2004, були виявлені патологічні зміни, які притаманні цієї прогресуючої патології, а саме дифузні зміни біоактивності головного мозку пароксизмального характеру з ознаками заінтересованості діенцефально-стовбурових структур, церебро-васкулярна патологія, дистонія судин головного мозку по змішаному типу, ознаки утруднення венозного відтоку, а також інтракраніальної гіпертензії з різким акцентом зліва. Крім цього при КТ головного мозку (14.05.2004) були виявлені рентгенологічні ознаки зовнішньої гідроцефалії в передніх відділах мозку з явищами кортикальної дистрофії, що також підтверджує наявність патологічних змін головного мозку, які були сформовані задовго до подій 05.05.2004 і супроводжувались характерною стійкою неврологічною симптоматикою.
Також звертає увагу характер скарг і тривалість неврологічної симптоматики, віддзеркалених в медичній карті майже на протязі всього періоду перебування ОСОБА_20 в лікувальному закладі (24 койко-дні), які не характерні для звичайного клінічного перебігу струсу головного мозку. Так загальномозкова симптоматика (головний біль, запаморочення, хиткість) спостерігались у ОСОБА_51 і через 1,5 місяці після подій 05.05.2004 (медична карта № 1190 неврологічного відділення ХМКЛШНМД).
Слід зазначити, що згідно даним медичної літератури, струс головного мозку являється самою легкою формою черепно-мозкової травми із незначними і зворотними змінами структури речовини головного мозку на клітинному та субклітинному рівнях. Так за протоколами надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою, затверджених наказом МОЗ України від 25.04.2006 № 380, критерієм струсу головного мозку є поліпшення загального стану на тлі відповідної терапії, із повним регресом загальномозкової та можливої вогнищевої симптоматики. При цьому струс головного мозку відрізняється саме швидкою зворотністю неврологічного стану і мозкових функцій, що, відбувається, в середньому, в межах 5-7 діб з орієнтовною тривалістю лікування в стаціонарах неврологічного або нейрохірургічного профілю - до 3 діб з подальшим лікуванням в амбулаторних умовах під наглядом невропатолога.
Загальний час перебування ОСОБА_20 в лікарні, був пов`язаний, з більшою вірогідністю, із загостренням вже існуючої хронічної судинної патології, яка супроводжується порушенням мозкового кровообігу; при цьому «залишкові явища черепно-мозкової травми» або «наслідки ЧМТ (2004)», яких в подальшому, на протязі років, було діагностовано у ОСОБА_20 , позбавлені наукового обґрунтування.
Враховуючи зазначене вище, об`єктивного судово-медичного підтвердження існування прямого причинного зв`язку між діагнозом «черепно-мозкова травма, струс головного мозку», який був встановлений у ОСОБА_20 , і подіями 05.05.2004, які позначені в ухвалі суду, експертною комісією не встановлено, що дозволяє не приймати його до уваги при визначенні за ступенем тяжкості.
Щодо послідовності спричинення тілесних ушкоджень, яких було встановлено у ОСОБА_20 , визначити її за наявними даними не можливо.
Всі ушкодження були заподіяні з невеликою силою, достатньою для їх утворення.
В моменти спричинення ушкоджень розташування ОСОБА_20 могло бути різним, змінюватися із часом, та забезпечуючи вільний доступ предметів, що травмували, до відповідних ділянок його тіла.
Локалізація більшості тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , в цілому доступна для їх спричинення власною рукою; вірогідність утворення синців, які були локалізовані в обох підлопаткових ділянках, від дій власних рук можна піддати сумніву.
Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 в умовах його падіння на площину з висоти власного зросту, враховуючи їх характер і анатомічну локалізацію, можна виключити.
Свідчення ОСОБА_20 , на які він посилався в протоколі додаткового допиту від 12.03.2016, не містять даних щодо точних місць прикладання сил із вказівками лише на області тіла - ліве плече, голову, грудну клітку, кінцівки. В протоколі слідчого експерименту від 15.03.016 ОСОБА_20 також вказує лише на частини і області тіла, куди прикладалась сила без їх деталізації (ліве плече, голова, тулуб, кінцівки), біль-менш конкретизуючи лише удар кулаком по голові зліва. Свідчення ОСОБА_20 в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень, тобто вони могли бути утворені внаслідок ударів кулаками або ногами сторонньої особи (осіб). Однак їх неповнота і відсутність конкретизації місць прикладання сил обмежує експертну комісію в повній об`єктивній судово-медичній оцінки показань ОСОБА_20 .
Первинний огляд ОСОБА_20 судово-медичним експертом був проведений 08.05.2004, однак без вказівки на час його проведення («Акт судово-медичного освідування» № 3420). Експертна комісія звертає увагу, що можливість існуючих судово-медичних методик, за якими встановлюється час утворення зовнішніх тілесних ушкоджень, дещо обмежена щодо точного, в тому числі погодинного визначення цього показника. Це пов`язано із існуванням чисельних факторів, які можуть суттєво впливати на еволюцію синців, серед яких індивідуальні особливості організму (зокрема, будови шкіри), наявність хронічних захворювань, об`єм підшкірних крововиливів, а також характер освітлення приміщення, в якому проводився огляд, що і обумовлює певні похибки.
В даному випадку експертна комісія обгрунтовано не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_51 в період після 02:00 години 06.05.2004 по 07.05.2004, на який вказано в постанові.
Медична документація на ОСОБА_20 не містить даних щодо клінічного діагнозу «арахноїдит», який повинен грунтуватися на скаргах, результатах всебічного обстеження та динамічного спостереження. Відомо, що лише за даними КТ № 24848 від 24.05.2004 були виявлені ознаки, притаманні арахноїдиту, в лобних частках головного мозку. Враховуючи особливості перебігу цієї, переважно, аутоімунної патології, її хронічний характер, визначитись із часом початку формування цих змін не можливо, та в більшості випадків арахноїдит (серозне запалення павутинної оболонки головного мозку) є наслідком перенесеного якогось інфекційного процесу і проявляється характерною стійкою неврологічною симптоматикою.
Згідно запису в медичній карті, при огляді ОСОБА_20 невропатологом в березні 2003 в нього були виявлені початкові явища дисциркуляторної енцефалопатії. Визначитись із початком цього захворювання за наявними даними не є можливим. Дисциркуляторна енцефалопатія виражається у незворотних функціональних і морфологічних змінах в головному мозку, має хронічний перебіг, формуючись на протязі тривалого періоду (роки), і характеризується поступовою прогресуючою динамікою. Як було вказано вище, саме цей стан, з більшою вірогідністю, проявився загостренням своєї течії і обумовив загальну тривалість стаціонарного лікування ОСОБА_20 в травні 2004. В червні 2005 ОСОБА_20 знаходився на обстеженні і лікуванні в неврологічному відділенні МКЛ №17 з приводу діагнозу «дисциркуляторна енцефалопатія І-І1 ст. на фоні наслідків черепно-мозкової травми, лікворно-гіпертензивний та вестибуло- атактичний синдром», що, в свою чергу, підтверджує наявність і негативну динаміку цієї судинної патології.
Щодо реактивного «посттравматичного» риносинусіту і євстахіїту, а також порушення носового дихання, причиною їх розвитку, безумовно, являються наслідки травматичної дії, які можуть розгорнутися, як в найближчий час так і віддалений її період. Наявність травми носу і іншої патології ЛОР-органів у ОСОБА_20 у зв`язку із подіями 05.05.2004 не була віддзеркалена в медичній документації, не підтверджена результатами його судово-медичного огляду і додаткових досліджень, в тому числі в період, який безпосередньо слідував подіям 05.05.2004, що позбавляє сенсу розгляд даного питання. До того ж при багаторазових оглядах ОСОБА_20 лікарем оторіноларінгологом, які проводились для МСЕК, зазначеної вище патології виявлено не було. (т. 8, а.с.а.с. 33-41).
Зазначеним висновкомкомісійної судово-медичноїекспертизи булисуттєво доповненіта усунутіпротиріччя іневідповідності вищевказанихекспертних висновківсудово-медичнихекспертиз, іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, комісією експертів надані змістовні та мотивовані відповіді на поставлені на вирішення експертною комісією питання, перелік яких учасниками судового провадження, в порівнянні з загальними питаннями, які були поставлені для експертних досліджень під час проведення досудового розслідування, був суттєво розширений та відповідав меті встановлення істині по зазначеному кримінальному провадженню.
А тому суд не приймає до уваги твердження сторони обвинувачення з приводу того, що зазначений висновок комісійної судово-медичної експертизи викликає сумніви у сторони обвинувачення в його правильності та є таким, що суперечить встановленим під час судового розгляду обставинам.
При цьому, судом зазначається, що стороною обвинувачення не вказано, які конкретно існують протиріччя між висновком комісійної судово-медичної експертизи та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами з боку сторони обвинувачення.
Крім того, суд зазначає, що стороною обвинувачення або потерпілим після дослідження у судовому засіданні висновку комісійної судово-медичної експертизи та наявністю у сторони обвинувачення сумнівів у об`єктивності експертного висновку, клопотання про виклик у судове засідання комісії експертів з метою роз`яснення експертного висновку відповідно до приписів ст. 356 КПК України заявлено не було.
Також, за наявності відповідних сумнівів в об`єктивності вказаного експертного висновку, стороною обвинувачення або потерпілим клопотань щодо проведення додаткових експертних досліджень, в тому числі і іншою експертною установою, відповідно до приписів ст. 332 КПК України, не заявлено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, у суду відсутні будь - які сумніви в обґрунтованості, об`єктивності та правильності вказаного висновку комісійної судово-медичної експертизи, так як він є таким, що не суперечить іншим дослідженим під час судового розгляду об`єктивним доказам по кримінальному провадженню.
З дослідженоїу судовомузасіданні наданоїстороною обвинуваченняна підтвердженнявинуватості підсудниху вчиненніінкримінованих їмзлочинів довідки КУОЗХМКЛШНМД ім.проф.О.І.Мещанінова №06/313від 01.04.2008вбачається,що ОСОБА_20 07.05.2004 звернувся до лікарняного закладу щодо отримання медичної допомоги, яка амбулаторно була йому надана в кабінеті полі травми, де йому був встановлений діагноз : периорбітальна гематома зліва, забій грудної клітини справа, забій м`яких тканин плеча, правої стопи. При цьому ОСОБА_20 було зазначено, що травми ним були отримані 05.04.2004 близько 19:00 години в приміщенні Дзержинського РВВС. (т. 5, а.с. 152).
Суд не приймає до уваги зазначену довідку, як доказ вчинення побиття ОСОБА_20 підсудними, так як короткий виклад обставин отримання ОСОБА_20 тілесних ушкоджень зазначений з його слів, а тому вказана у довідці інформація свідчить лише про виявлення під час огляду пацієнта відповідних тілесних ушкоджень та не містить відповідної доказової інформації щодо обставин отримання тілесних ушкоджень, даних щодо конкретного кола осіб, які встановлені ушкодження заподіяли.
Окрім того суд звертає увагу, що первісне звернення потерпілого ОСОБА_20 до лікарняного закладу для надання йому медичної допомоги відбулося лише 07.05.2004, а проходження ним судово-медичного освідування в умовах СМЕ відбулося лише 08.05.2004, хоча направлення до ХОБСМЕ він отримав ще 06.05.2004 та в судовому засіданні не посилався на будь-які об`єктивні перешкоди, які заважали йому звернутись в першу чергу до ХОБСМЕ в день отримання відповідного направлення чи на наступний день. ОСОБА_20 08.05.2004 самостійно звернувся до лікарняного закладу КУОЗ «Клінічна багатопрофільна лікарня № 17 заводу ім. Малишева», в який був госпіталізований. Перелічені обставини отримання ОСОБА_20 медичної допомоги в період з 05.05.2004 по 08.05.2004 ставлять під сумнів твердження ОСОБА_20 про те, що отримані ушкодження суттєво погіршили стан його здоровья, який потребував надання негайної медичної допомоги в умовах стаціонару. Крім того, про необхідність негайної стаціонарної медичної допомоги ОСОБА_20 не зазначено і в довідці ХМКЛШНМД від 07.05.2004. Зазначене вище не спростовує твердження сторони захисту про можливість отримання ОСОБА_20 тілесних ушкоджень за інших обставин та в іншу дату, що також об`єктивно підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи. (т. 5, а.с. 124).
З дослідженого у судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.01.2013 вбачається, що у зазначену дату ОСОБА_20 звернувся до прокуратури Дзержинського району м. Харкова з заявою про вчинення у відношенні нього, в період з 05.05.2004 по 06.05.2004 працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Х\О, кримінального правопорушення, а саме незаконного затримання та застосування фізичного та психологічного насильства, посилаючись на те, що зазначені дії були вчинені ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (т. 5, а.с. 5-7).
При цьому суд звертає увагу та те, що у своїй заяві ОСОБА_20 зазначає лише про присутність ОСОБА_10 при вказаних подіях, щодо застосування останнім у відношенні нього фізичного насильства, в своєї заяві ОСОБА_20 не зазначив.
Таким чином, суд вважає, що зміст вказаної заяви ОСОБА_20 містить суттєві протиріччя щодо обставин подій, які відбулися 05.05.2004, кола осіб, які були учасниками зазначених подій, та є таким, що не відповідає фактичним встановленим у судовому засіданні обставинами справи.
Також на обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на наявну постанову Дзержинського райсуду м. Харкова від 24.02.2011 та надані суду копії матеріалів кримінальної справи № 17040114, які містять рапорти ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо застосування 05.05.2004 до ОСОБА_20 під час затримання кайданок.
З дослідженої у судовому засіданні постанови Дзержинського райсуду м. Харкова від 24.02.2011 вбачається, що постановою суду була задоволена скарга ОСОБА_20 на незаконне його затримання органом дізнання, було визнано незаконним затримання ОСОБА_20 співробітниками ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О за підозрою у скоєнні злочину, яке мало місце 05.05.2004. (т. 5, а.с.а.с. 163-165).
При цьому суд зазначає, що підставою визнання незаконним затримання ОСОБА_20 співробітниками міліції, є встановлення судом порушення приписів ч. 3 ст. 106 КПК України (в редакції Закону від 1961 року ), а саме не складення уповноваженою особою протоколу затримання ОСОБА_20 за підозрою у вчиненні злочину.
Окрім того, у постанові суду відображене застосування у відношенні ОСОБА_20 під час затримання кайданок, при цьому питання правомірності застосування зазначених спеціальних засобів судом не оцінювалась в зв`язку із відсутністю такої вимоги в скарзі.
Також з наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні рапортів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо застосування 05.05.2004 до ОСОБА_20 під час затримання кайданок, вбачається що останні зафіксували застосування спеціальних засобів, яке відбулось у зв`язку з фізичним опором ОСОБА_20 під час затримання та намаганням заподіяти собі тілесні ушкодження. (т. 5, а.с.а.с. 203, 204-205, 206).
Обставини застосування під час затримання щодо ОСОБА_20 спеціальних засобів кайданок не заперечувались у судовому засіданні підсудними
ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Також у судовому засіданні свідки ОСОБА_43 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , як очевидці затримання ОСОБА_20 , наголошували на тому, що останній під час затримання чинив опір співробітникам міліції, заподіяв собі тілесні ушкодження на обличчі, а тому співробітники міліції вдягли йому на руки кайданки.
Крім того, з наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні копій матеріалів, виділених постановою ст. слідчого прокурату м. Харкова від 20.03.2007 з матеріалів кримінальної справи № 17040114 порушеної 11.05.2004 у відношенні ОСОБА_20 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 27 ч. 4 - 369 ч. 1 КК України, копії яких, відповідно до протоколу огляду від 08.02.2016 були оглянуті в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження та відповідно до постанови від 18.08.2016 були визнані речовими доказами, вбачається, що зазначені матеріали містять заяву ОСОБА_20 до прокуратури м. Харкова від 07.11.2016 щодо бездіяльності органу досудового розслідування при вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності співробітників міліції Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О, які в ніч з 04.05.2004 на 05.05.2004 в приміщенні райвідділу міліції застосували до нього фізичне насильство. (т. 5, а.с.а.с. 8, 9, 195, 196; т. 6, а.с. 96).
При цьому суд звертає увагу на те, що у своїй заяві ОСОБА_20 зазначає період скоєння щодо нього протиправних дій співробітниками міліції в ніч з 04.05.2004 на 05.05.2004 та взагалі не посилається на коло осіб, які застосували до нього насильство, що також суперечить подальшим його показанням, даним як в ході розслідування вказаної кримінальної справи, так і наданих під час судового провадження.
Також, з досліджених у судовому засіданні копій матеріалів кримінальної справи № 17040114 вбачається, що під час розслідування вказаної кримінальної справи, в якості свідків були допитані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , а також проведені очні ставки між ОСОБА_20 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Під час проведення зазначених слідчих дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 зазначили, що 05.05.2004 під час затримання за підозрою у вчиненні злочину, ОСОБА_20 чинив їм опір, заподіяв собі тілесні ушкодження на обличчі, а тому вони вдягли йому на руки кайданки, які були зняті після того, як він був доставлений до відділу міліції. При цьому ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 наголошували на тому, що у відношенні ОСОБА_20 будь-якого фізичного чи психологічного впливу у відділі міліції не застосовувалось, після проведення відповідних слідчих дій він покинув відділ міліції близько 21:30 години цього ж дня. ОСОБА_13 , при проведенні зазначених слідчих дій категорично заперечував своє перебування 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ та прийняття участі в затриманні та проведенні будь-яких дій у відношенні ОСОБА_20 (т.5, а.с.а.с. 10-13, 14-17, 21-24, 51-54, 55-58, 71-73, 75-80, 81-83, 84-88, 96-98).
Показання викладені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо обставин затримання ОСОБА_20 та застосування щодо нього спеціальних заходів - кайданок, а також показання викладені ОСОБА_13 щодо неприйняття участі в затриманні ОСОБА_20 та проведення щодо нього будь - яких дій, є послідовними на всьому протязі розслідування вказаної кримінальної справи, узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають показанням, надам ними під час судового розгляду та узгоджуються з дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Суд зазначає, що за результатами проведення службових перевірок заяв ОСОБА_20 , у висновках від 01.07.2004 та 04.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, будь - яких даних, які б свідчили про неправомірне застосування ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до ОСОБА_20 під час затримання останнього спеціального засобу - кайданків, не встановлено.
Крім того, з дослідженого у судовому засіданні витягу з ЄРДР № 42012220090000017 від 12.12.2012 вбачається, що уповноваженою особою прокуратури Харківської області 02.11.2016 було закрито зазначене кримінальне провадження в частині, внесення до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 ч. 1 КК України, за фактом незаконного затримання ОСОБА_20 співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Х\О, на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України (в редакції Закону від 2001 року), за відсутністю в діях співробітників міліції складу вказаного кримінального правопорушення. (т. 6, а.с. 113).
Відповідно до Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 (в редакції Закону № 1577-ІV від 06.04.2004, який втратив чинність на підставці Закону № 580-VII від 07.11.2015 ) на час затримання ОСОБА_20 співробітниками міліції ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які мали місце 05.05.2004, статтею 14 Закону, зокрема передбачено, що працівники міліції мають право застосовувати наручники у випадках : для затримання і доставки в міліцію осіб, які вчинили правопорушення, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоду оточуючим або собі. (п. 4 ст. 14 ЗУ «Про міліцію»).
Таким чином, суд враховує показання свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_34 , ОСОБА_42 , які безпосередньо були очевидцями затримання ОСОБА_20 підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та під час судового розгляду зазначили обставини та підстави застосування до ОСОБА_20 спеціальних засобів, які є послідовними та узгоджуються як між собою, так і з показаннями підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та які спростовують показання ОСОБА_20 в частині не чинення ним опору співробітникам міліції під час його затримання та не завдання ним собі тілесних ушкоджень. А також, суд приймає до уваги інші вищезазначені докази, які були досліджені у судовому засіданні та які в повній мірі узгоджуються з показаннями вищевказаних осіб, зокрема, судом враховується наявність не скасованої постанови уповноваженої особи прокуратури Харківської області від 02.11.2016 про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 ч. 1 КК України, за фактом незаконного затримання ОСОБА_20 співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Х\О, на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України (в редакції Закону від 2001 року), за відсутністю в діях співробітників міліції складу вказаного кримінального правопорушення.
При таких обставинах суд вважає, що стороною обвинувачення та потерпілим, відповідно до приписів ст. 85 КПК України, суду не надано належних доказів, які прямо чи непрямо підтвердили незаконне застосування підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо потерпілого ОСОБА_20 спеціальних засобів - кайданок під час затримання останнього.
Також на обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на наявну постанову ст. слідчого прокуратури м. Харків від 27.04.2007 про закриття кримінального провадження № 17040114, порушеного 11.05.2004 у відношенні ОСОБА_20 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 27 ч. 4 - 369 ч. 1 КК України, на підставі ст.ст. 6 п. 2, 213 ч. 1 КПК України (в редакції Закону від 1961 року), за відсутністю в діях ОСОБА_20 складу зазначених злочинів. (т. 5, а.с.а.с. 214-215).
З дослідженої у судовому засіданні постанови ст. слідчого прокуратури м. Харків від 27.04.2007 про закриття кримінального провадження № 17040114, порушеного 11.05.2004 у відношенні ОСОБА_20 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 27 ч. 4 - 369 ч. 1 КК України, за обставин, які мали місце 05.05.2004, вбачається, що постановою слідчого була закрита зазначена кримінальна справа на підставі ст.ст. 6 п. 2, 213 ч. 1 КПК України (в редакції Закону від 1961 року), за відсутністю в діях ОСОБА_20 складу зазначених злочинів.
При цьому суд зазначає, що слідчий прийняття вказаного рішення мотивує та обґрунтовує відсутністю можливості допиту ОСОБА_28 по обставинам кримінальної справи та наявністю процесуальних порушень при застосуванні технічних засобів фіксування вчиненого злочину, а тому суд не приймає до уваги зазначену постанову слідчого, як безумовний доказ вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 інкримінованих їм кримінальних правопорушень-злочинів.
Крім того, на обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на дані, які містить протокол слідчого експерименту, проведений за участю потерпілого ОСОБА_20 , який в присутності судово-медичного експерта показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень 05.05.2004 співробітниками міліції ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .
У судових засіданнях 16.01.2020 та 27.01.2020 стороною обвинувачення суду були надані письмові докази, перелік яких було зазначено у відповідних письмових клопотаннях, при цьому такий доказ - як протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_20 стороною обвинувачення суду не надавався, та відповідно не був предметом дослідження у наступних судових засіданнях під час дослідження інших доказів. (т. 5, а.с.а.с. 1, 169-172)
У судовому засіданні 17.11.20020 стороною обвинувачення суду був наданий носій електронної інформації - диск DVD-R на якому, за твердженням сторони обвинувачення міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_20 та який є додатком до протоколу слідчого експерименту, який за згодою всіх учасників судового розгляду, судом було долучено до матеріалів кримінального провадження. При цьому, стороною обвинувачення відповідного протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_20 суду надано не було. Крім того, зазначений диск DVD-R надано суду без відповідного оформлення : відсутні пояснювальні написи, щодо наявної на ньому інформації та додатком проведення якої слідчої дії він є, диск належним чином не опечатаний, не містить підпису слідчого. (т. 7, а.с. 105).
З дослідженої у судовому засіданні звуко - та відео - інформації, яка міститься на вищезазначеному електронному носії вбачається, що на носії міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_20 15.09.2016 в приміщенні ХОБСМЕ за участю судово-медичного експерта. При цьому, на початку проведення слідчого експерименту слідчим розпочато складення письмового протоколу зазначеної слідчої дії, однак потерпілий ОСОБА_20 , перед початком проведення слідчого експерименту, слідчим не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання під час зазначеної слідчої дії. По завершенню слідчої дії слідчим зазначено, що пояснення ОСОБА_20 до протоколу слідчого експерименту не занесені, так як до нього долучається електронний носій.
У судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про визнання недопустимим доказом зазначеного електронного носія, так як він є не оригіналом, а копією з оригіналу, слідчий експеримент проведено в приміщенні ХОБСМЕ. (т. 7, а.с.а.с. 127-128, 129-161).
Суд вважає, що з зазначених стороною захисту підстав, відсутні, відповідно до приписів ст. 87 КПК України, підстави для визнання вищевказаного електронного носія недопустимим доказом, так як DVD-R - диск з відеозаписом обставин проведення слідчого експерименту був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на картці пам`яті відповідної відеокамери, яка використовувалась при проведенні слідчої дії, в електронному вигляді у виді файлів.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу. Крім того, приписи ст. 240 КПК України не містять заборону проведення слідчого експерименту не безпосередньо на місці події, а в іншому.
Між тим, суд вважає, що наявні інші підстави, передбачені ч. 1 ст. 87 КПК України, для визнання недопустимим доказом носія електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_20 , з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Приписами ст. 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 6 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України, в якому докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Приписами ст.ст. 103, 104 КПК України передбачено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися, зокрема у протоколі, у якому у випадках передбачених КПК України, фіксується хід і результати проведення процесуальної дії, в разі наявності, застосування технічних засобів фіксації процесуальної дії.
Відповідно до приписів ст.ст. 105, 106 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, зокрема - аудіо -, відеозапис процесуальної дії, які повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціалісті, інших осіб, які брати участь у виготовленні та/або вилучення таких додатків. До складу слідчої (розшукової дії) входять дії щодо належного упакування речей і документів.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що стороною обвинувачення в порушення вищезазначених приписів КПК України, суду було надана лише електронний носій - DVD-R - диск на якому міститься відеозапис обставин проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_20 15.09.2016 в приміщенні ХОБСМЕ, який є невід`ємним додатком до протоколу слідчого експерименту, без надання відповідного протоколу проведення зазначеної слідчої дії, а тому не може вважатись допустимим доказом вказаний носій електронної інформації за відсутності відповідного протоколу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 1 ст. 87 КПК України, визнати недопустимим доказом носій електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_20 .
Також на обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на рішенням Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 «Аднаралов проти України» та яким констатовано порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що суд визнав «поза розумним сумнівом» ті обставини, що заявник ОСОБА_20 зазнав жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження під час його перебування 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О.
Суд не приймає до уваги зазначене твердження сторони обвинувачення щодо встановлення рішенням ЄСПЛ від 27.11.2014 у справі «Аднаралов проти України», як доказ вчинення підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 інкримінованих їм злочинів, та вважає вказане твердження хибним з наступних підстав.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приписами ст.ст. 7-9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 у справі «Аднаралов проти України», постановлено, що було порушення матеріального та процесуального аспекту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час проведення перевірки органами прокуратури заяв ОСОБА_20 з приводу жорстокого поводження працівників міліції, за обставин, які, по твердженню заявника, мали місце в період з 05.05.2004 по 06.05.2004. При цьому ЄСПЛ в своєму рішенні зазначив, що за цих обставин та з огляду на зобов`язання держави надати правдоподібні пояснення тілесних ушкоджень, зазнаних особою у той час, коли вона перебувала під контролем міліції, Суд доходить висновку, що Уряд не встановив належним чином, що тілесні ушкодження заявникові в цілому було завдано не внаслідок жорстокого поводження з ним під час перебування під вартою в міліції. Окрім того, Суд зазначає, що розслідування за скаргами заявника на жорстоке поводження тривало понад десять років. Неналежна якість розслідування неодноразово визнавалася самими національними органами влади, і наслідком цього було повернення справи на додаткові перевірки та розслідування, з чого випливає, що всебічного розслідування тверджень заявника здійснено не було. З огляду на ці серйозні недоліки та загальну тривалість розслідування Суд вважає, що національні органи влади не виконали свій обов`язок щодо ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження. (п.п. 45, 50, 51 Рішення ЄСПЛ).
Крім того, в своєму рішенні ЄСПЛ наголошував на тому, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею працівників міліції або інших представників держави, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення, взяте у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені в ... Конвенції», за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Як і у випадку з розслідуванням згідно зі статтею 2 Конвенції, таке розслідування має бути здатним призвести до встановлення та покарання винних осіб. В іншому випадку загальна юридична заборона катування та нелюдського і такого, що принижує людську гідність, поводження та покарання була б неефективною на практиці, і в деяких випадках представники держави могли б фактично безкарно порушувати права тих, хто перебуває під їхнім контролем. Розслідування серйозних скарг на жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз, Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин тілесних ушкоджень та винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту. (п.п. 48, 49 Рішення ЄСПЛ).
Таким чином, вищезазначеним Рішенням ЄСПЛ встановлено, що під час розгляду скарги ОСОБА_20 щодо стверджуваного жорстокого поводження працівників міліції, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що Уряд України не встановив належним чином походження тілесних ушкоджень ОСОБА_20 і що їх було завдано не внаслідок жорстокого поводження з ним під час перебування під вартою в міліції. Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.
Враховуючи зазначенерішення ЄСПЛсудом дослідженівсі наданістороною обвинуваченнядокази,які маютьпідтверджувати обставинизаподіяння підсудними ОСОБА_20 тілесних ушкодженьта жорстокогоповодження підсуднихз ним,обсяг яких, якзазначила сторонаобвинувачення,є остаточним.Однак,об`єктивна,всебічна танеупереджена оцінказазначених доказівне дозволяєсуду констатуватифакт отримання ОСОБА_20 тілесних ушкодженьза обставин,наведених вобвинувальних актах,та самепідсудними. А тому вказане рішення ЄСПЛ не може служити беззаперечливим доказом вчинення підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 інкримінованих їм злочинів, про що стверджує сторона обвинувачення.
Крім цього, Європейський суд з прав людини констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірною тривалістю розслідування (більше десяти років) та його суттєвими недоліками, що призводили до неодноразового повернення справи на додаткове розслідування. При таких обставина, в своєму рішенні ЄСПЛ зазначає щодо необхідності проведення уповноваженим органом саме ефективного досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, з метою встановлення обставин отримання ОСОБА_20 тілесних ушкоджень та винних осіб в їх заподіянні. В судовому засіданні зазначені висновки рішення ЕСПЛ щодо неефективності досудового розслідування кримінального провадження знайшли своє підтвердження. Разом з тим, після набуття рішення ЕСПЛ статусу остаточного органом досудового розслідування не отримані відповідні докази, які б мали суттєве значення для встановлення істини по кримінальному провадженню, належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Також, з дослідженого у судовому засіданні витягу з ЄРДР № 42012220090000017 від 12.12.2012 вбачається, що уповноваженою особою прокуратури Харківської області 18.12.2015, на підставі Рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 у справі «Аднаралов проти України», були внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, яке було закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України (в редакції Закону від 2001 року), за відсутністю в діянні складу вказаного кримінального правопорушення. (т. 6, а.с. 113об).
У судовому засіданні сторона обвинувачення просила суд не приймати до уваги показання свідка ОСОБА_53 , оскільки станом на 05.05.2004 він був колегою підсудних та перебуваючи на місці події в приміщенні Дзержинського РВ не вжив заходів щодо припинення протиправних дій підсудних, а тому зацікавлений в уникненні підсудними кримінальної відповідальності за вчинені злочини, а також з метою уникнення власної відповідальності за не припинення протиправних дій підсудних.
Суд не приймає до уваги зазначене твердження сторони обвинувачення та вважає його хибним з наступних підстав.
У судовому засіданні перед допитом свідка ОСОБА_53 , останньому судом, відповідно до приписів ст. 352 КПК України, була вручена пам`ятка про його права та обов`язки, додатково роз`яснені його права та обов`язки та обставини при наявності яких, він має право відмовитись від давання показань, які йому були зрозумілі. Свідок письмово під розписку був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання та приведений до присяги, про що також було складено присягу в письмовій формі.
Таким чином, на переконання суду, свідку були достеменно відомі його права та обов`язки, зокрема говорити суду правду і лише правду щодо обставин, які йому відомі по кримінальному провадженню, а також негативні наслідки в разі надання завідомо неправдивих показань.
У судовому засіданні встановлено, що будь - яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідком ОСОБА_54 та потерпілим ОСОБА_20 , а також підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до зазначених подій не було, що свідчить про відсутність у свідка будь - яких підстав для спотворення вказаних подій, шляхом надання неправдивих показань.
Про відсутність у свідка ОСОБА_53 підстав для давання суду неправдивих показань, з метою уникнення власної відповідальності за не припинення протиправних дій підсудних, також свідчить те, що за результатами проведення службових перевірок заяв ОСОБА_20 , у висновках від 01.07.2004 та 04.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, будь - яких даних, які б свідчили про порушення службової дисципліни з боку свідка ОСОБА_53 , або вчинення дій чи бездіяльності, які є кримінально - карними, не встановлено.
Крім того, стороною обвинувачення суду не надано будь-яких даних, які б свідчили про притягнення свідка ОСОБА_53 до відповідальності за невиконання своїх службових обов`язків, під час подій, які відбувалися 05.05.2004, або наявності відповідного кримінального провадження.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_49 наголошував на тому, що ввечері 05.05.2004, на початку 23:00 години, він на ганку Дзержинського РВ бачив ОСОБА_20 , який як раз вийшов з приміщення райвідділу разом іншими особами. Будь-яких скарг щодо співробітників міліції ОСОБА_20 не висловлював, тілесні ушкодження на видимих частинах тіла останнього були відсутні.
Таким чином свідок ОСОБА_55 спростовує показання ОСОБА_20 в частині обставин отримання тілесних ушкоджень та перебування в приміщенні відділу міліції в ніч з 05.05.2004 на 06.05.2004.
Вказані показання свідка ОСОБА_53 в частині подій, які відбувалися в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х\О в період 05.05.2004 по 06.05.2004 та очевидцем яких він був, є послідовними на протязі всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються з іншими дослідженими по кримінальному провадженні доказами, зокрема з показаннями свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_34 , ОСОБА_42 , ОСОБА_30 , ОСОБА_56 , а також з показаннями підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, а тому суд вважає ОСОБА_53 незацікавленим та неупередженим свідком.
Також на обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на показання свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_57 , ОСОБА_52 , ОСОБА_34 та ОСОБА_58 .
Суд не приймає до уваги твердження сторони обвинувачення щодо доведення показаннями зазначених свідків вини підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів та вважає їх хибними з наступних підстав.
У судовому засіданні перед допитом свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_57 , ОСОБА_43 , ОСОБА_41 та ОСОБА_59 , останнім судом, відповідно до приписів ст. 352 КПК України, були вручені пам`ятки про їх права та обов`язки, додатково роз`яснені їх права та обов`язки та обставини при наявності яких, вони мають право відмовитись від давання показань, які їм були зрозумілі. Свідки письмово під розписку були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, про що також було складено присягу в письмовій формі.
Таким чином, на переконання суду, свідкам були достеменно відомі їх права та обов`язки, зокрема говорити суду правду і лише правду щодо обставин, які їм відомі по кримінальному провадженню, а також негативні наслідки в разі надання завідомо неправдивих показань.
У судовому засіданні встановлено, що будь - яких відносин, в тому числі і неприязних, між вищезазначеними свідками та потерпілим ОСОБА_20 , до зазначених подій не було, що свідчить про відсутність у свідків будь - яких підстав для спотворення вказаних подій, шляхом надання неправдивих показань.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_43 , ОСОБА_60 та ОСОБА_41 наголошували на тому, що 05.05.2004 під час затримання та безпосередньо в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х\О, у відношенні ОСОБА_20 співробітниками міліції будь-яке насильство не застосовувалось, так як на протязі вказаних подій вони перебували поряд з ОСОБА_20 , зокрема ОСОБА_60 та ОСОБА_41 в приміщенні кабінету. Під час затримання ОСОБА_20 бився лицем об кермо свого автомобіля, внаслідок чого обличчя у нього було в крові. Ввечері 05.05.2004 ОСОБА_20 , разом з ОСОБА_61 та ОСОБА_62 покинули приміщення відділу міліцію, очевидцем чого був і ОСОБА_63 .
Таким чином показаннями свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_58 та ОСОБА_34 , які узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, не виключається можливість отримання ОСОБА_20 частини тілесних ушкоджень внаслідок само заподіяння під час його затримання, а також спростовуються показання ОСОБА_20 в частині обставин його затримання, заподіяння йому підсудними тілесних ушкоджень та часу перебування в приміщенні Дзержинського РВ.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 наголошували на тому, що ввечері 05.05.2004 ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_30 та повідомив, що перебуває в Дзержинському РВ та попросив його приїхати, причину не повідомляв. Вони приїхали до Дзержинського РВ де їм повідомили, що ОСОБА_20 перебуває в райвідділі та після проведення необхідних заходів його відпустять додому. ОСОБА_30 через декілька днів під час зустрічі у ОСОБА_20 будь-яких ушкоджень не бачив. Обставини побиття ОСОБА_20 не повідомляв. ОСОБА_31 зазначив, що 06.05.2004 під час зустрічі з ОСОБА_20 у останнього тілесних ушкоджень не було. На наступний день у ОСОБА_20 в області ока був синець, якого не було напередодні. Обставини побиття ОСОБА_20 не повідомляв.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_45 зазначив, що навесні 2004 року він надавав послуги таксі за викликом ОСОБА_20 та під час руху бачив у нього на обличчі садно. При яких обставинах було отримано садно, ОСОБА_20 не вказав.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_46 зазначив, що влітку, рік не пам`ятає, він звернув увагу, що у ОСОБА_20 на обличчі в наявності синець та садно на губах. За яких обставин він отримав вказані ушкодження йому невідомо, ОСОБА_20 з цього приводу його не повідомляв.
Таким чином показаннями свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , які узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, не підтверджуються обставини отримання ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, на які посилається останній, а також те, що ушкодження були заподіяні потерпілому підсудними, за обставин викладених у обвинувальних актах.
Між тим, свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 спростовують показання ОСОБА_20 в частині часу заподіяння ушкоджень, так як в судовому засіданні зазначені свідки наполягали на тому, що станом на 06.05.2004 у ОСОБА_20 на видимих частинах тіла ушкодження були відсутні.
Суд зазначає, що вказані показання свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_57 , ОСОБА_52 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 в частині подій, які відбувалися в період 05.05.2004 та пізніше та очевидцями яких вони були, є послідовними на протязі всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими по кримінальному провадженні доказами, а також з показаннями підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, а тому суд вважає ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_57 , ОСОБА_52 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 незацікавленими та неупередженими свідками.
З дослідженого у судовому засіданні висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022 вбачається, що комісія експертів, на підставі дослідження матеріалів кримінального провадження, медичної документації ОСОБА_20 , наданих у судовому засіданні останнім показань, свідків та інших учасників судового провадження, підділа обґрунтованим сумнівам щодо вірогідності утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 під час подій 05.05.2004, за тих обставин, на які останній посилався, як в ході досудового розслідування та і під час судового розгляду кримінального провадження.
При цьому експертна комісія обгрунтовано не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_64 в період після 02:00 години 06.05.2004 по 07.05.2004.
Крім цього, експертна комісія зазначає, що з досліджених медичних документів, а саме довідки з ХМКЛШНМД № 10/4595 від 07.05.2004, вбачається, що при огляді ОСОБА_20 лікарем щелепо-лицьовим хірургом, наявності будь-яких травматичних змін зубного апарату зафіксовано не було, що не дозволяє пов`язати «травму коронки одного зуба» із подіями 05.05.2004 та враховувати її визначенні за ступенем тяжкості (відповідно до п.4.13 «Правил....»).
Також експертною комісією не встановлено об`єктивного судово-медичного підтвердження існування прямого причинного зв`язку між діагнозом «черепно-мозкова травма, струс головного мозку», який був встановлений у ОСОБА_20 , і подіями 05.05.2004, що дозволяє не приймати його до уваги при визначенні за ступенем тяжкості.
Експертна комісія також зазначила щодо неможливості визначити за наявними даними послідовність спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 , наголошуючи на тому, що всі ушкодження були заподіяні з невеликою силою, достатньою для їх утворення, локалізація більшості тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , в цілому доступна для їх спричинення власною рукою; вірогідність утворення синців, які були локалізовані в обох підлопаткових ділянках, від дій власних рук можна піддати сумніву.
При цьому суд не враховує висновки додаткової судово-медичної експертизи № 2606-ая/16 від 24.04.2016 та комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022, в частині використання при експертних досліджень даних отримані під час проведення 15.03.2016 слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_20 , так як вказаний доказ, а саме електронний носій - DVD-R - диск на якому міститься відеозапис обставин проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_20 15.09.2016, був визнаний судом недопустимим, а тому в даному випадку підлягає застосуванню практика ЄСПЛ, так як останній у своєї практиці, зокрема у рішеннях в справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», застосовує різновид доктрини «плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Зазначений висновок комісійної судово-медичної експертизи містить змістовні та мотивовані відповіді на поставлені на вирішення експертною комісією питання, він доповнює досліджені у судовому засіданні висновки відповідних судово - медичних експертиз, в повної мірі узгоджуються з іншими дослідженими по кримінальному провадженні доказами, зокрема з показаннями свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_34 , ОСОБА_42 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_57 , ОСОБА_53 , а також з показаннями підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та спростовує твердження потерпілого ОСОБА_20 щодо часу, обставин та механізму отриманих ним тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в об`єктивності та правдивості висновку зазначеної комісійної судово-медичної експертизи, який в повній мірі підтверджений дослідженими у судовому засіданні вищевказаними доказами.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 посилався на те, що 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ, після застосування до нього підсудними насильства від був вимушений під примусом власноручно написами пояснення щодо отримання від ОСОБА_28 грошових коштів.
Суд не приймає до уваги вказане твердження ОСОБА_20 , так як воно не знайшло свого об`єктивного підтвердження, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а навпаки спростовується наступними доказами.
З досліджених у судовому засіданні копій матеріалів кримінальної справи № 17040114 вбачається, що під час розслідування вказаної кримінальної справи, 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х\О ОСОБА_20 власноручно надавав письмові пояснення, в яких зазначав підстави та обставини отримання від ОСОБА_28 в цей день грошових коштів. При цьому зазначав про наявність під час затримання понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_42 , проведення відповідних процесуальних дій на місці затримання. Щодо будь-яких порушень, застосування насильства під час затримання так і в подальшому ОСОБА_20 зазначено не було. (т. 5, а.с.а.с. 201-201).
Крім того, з дослідженої у судовому засіданні копії висновку судово-почеркознавчої експертизи № 10982/10983/1494 від 05.02.2007, яка була проведена в межах кримінальної справи № 17040114, вбачається, що рукописний текст вищезазначеного пояснення від 05.05.2004 виконаний ОСОБА_20 , ознаки, які б свідчили про незвичайний психофізіологічний стан ОСОБА_20 , у дослідженому тексті не виявлено. (т. 5, а.с.а.с. 212-213).
Також суд зазначає, що показання потерпілого ОСОБА_20 , надані ним суду під час судового розгляду, є непослідовними, неконкретними в частині викладення обставин та механізму спричинення йому ушкоджень, визначення конкретних дій підсудних під час зазначених ним подій, не зазначення кількості та локалізації нанесених йому ударів, постійної зміни у судовому засіданні своїх показань в частині вказаних подій.
Так в своїх вільних показаннях ОСОБА_20 зазначив, що пакет йому на голову вдягав ОСОБА_13 , потім зазначив, що він не пам`ятає, хто його приніс та вдягав, однак під час допиту підсудного ОСОБА_13 зазначив, що саме він вдягав три рази йому на голову пакет та наголошував на тому, що ОСОБА_13 керував його побиттям. В своїх вільних показаннях ОСОБА_20 зазначив, що він не пам`ятає, хто йому вибив зуб, однак під час допиту підсудного ОСОБА_10 зазначив, що саме він вибив йому зуб, а також те, що саме ОСОБА_10 керував його побиттям.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_20 неодноразово посилався на те, що підсудні його жорстоко побили, на протязі тривалого часу наносили по всім ділянкам тілі десятки сильних ударів кулаками рук та обутих у взуття ніг.
Вказані показання ОСОБА_20 також суперечать об`єктивним даним встановленим у судовому засіданні, зокрема висновкам численних судово-медичних експертиз, якими встановлено, що всі ушкодження ОСОБА_20 були заподіяні з невеликою силою, достатньою для їх утворення, що на думку суду і стало причиною визначення їх ступеня тяжкості, як легких, що унеможливлювало їх визначення як легких, в разі нанесення сильних ударів за механізмом зазначеним ОСОБА_20 .
Також у судовому засіданні ОСОБА_20 зазначив, що ввечері 06.05.2004 він за місцем мешкання викликав карету швидкої допомоги, однак від медичної допомоги в умовах лікарні відмовився, так як побоювався співробітників міліції.
При цьому потерпілим ОСОБА_20 та стороною обвинувачення будь-яких даних на підтвердження вказаних показань потерпілого суду не надано.
Вказана непослідовна процесуальна поведінка потерпілого ОСОБА_20 обґрунтовано ставить під сумнів правдивість і об`єктивність наданих ним під час судового розгляду показань, які, як вже судом зазначалось, не відповідають, а часто і явно суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
У судовому засіданні сторона захисту наголошувала на тому, що обвинувальні акти, якими підсудним ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, не містять чіткого формулювання обвинувачення кожного з підсудних, є ідентичними та однаковими за своїм змістом, що суттєво порушує право підсудних на захист.
У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування підсудним ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, яке було підтримано у судовому засіданні стороною обвинувачення.
У п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зазначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Приписами ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, зокрема, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
А тому, саме обвинувальний акт, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є правовою підставою для призначення судового розгляду та визначення його меж, так як, відповідно до приписів ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, та який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Формулювання обвинувачення повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до ст.91КПК України входять до предмету доказування, зокрема : подія кримінального правопорушення, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.
А тому суд зазначає, що пред`явлене стороною обвинувачення підсудним ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень, оскільки підсудні мають право знати, в чому саме вони обвинувачуються і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення.
Таке право гарантується п. (а) ч. 3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Згідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного). Недотримання цих принципів є неприпустимим.
З оголошених у судовому засіданні прокурором обвинувальних актів по об`єднаних в одне провадження кримінального провадження № 42012220090000017 від 12.12.2012 у відношенні ОСОБА_12 , кримінального провадження № 42016220000001061 від 05.12.2016 у відношенні ОСОБА_9 , кримінального провадження № 42016220000001148 від 28.12.2016 у відношенні ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 вбачається, що вказані обвинувальні акти, які були направлені на розгляд суду в різний час, є ідентичними та однаковими за своїм змістом щодо кожного з підсудних, при цьому жоден із обвинувальних актів, в порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення щодо кожного з підсудних.
Так обвинувачення висунуте підсудним не містить даних про об`єктивну сторону кримінального правопорушення, тобто зовнішню сторону інкримінованих злочинів, яка характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв`язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами та знаряддями вчинення злочинів, також не зазначено в чому саме полягала попередня змова підсудних на вчинення інкримінованих злочинів та зміст домовленостей між ними.
Крім того, в обвинувальних актах прокурором фактично не розмежовано і не конкретизовано, які саме дії вчинені кожним з підсудних, хто та яким чином наносив удари, механізм їх нанесення та роль кожного в зазначених у обвинувальних актах подіях, ідентичне та однакове за своїм змістом обвинувачення висунуто щодо кожного з підсудних, в тому числі і тим, які не приймали участі в затриманні ОСОБА_20 .
При цьому суд зазначає, що колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в ухвалі від 12.07.2018 скасовуючи ухвалу Дзержинського райсуду м. Харкова від 12.03.2018 щодо повернення обвинувальних актів прокурору, наголошувала на тому, що порушення приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, можуть бути усунуто під час судового розгляду, шляхом виконання прокурором приписів ст. 338 КПК України, а саме зміни обвинувачення у суді.
Під час судового розгляду, при наявності та встановленні у судовому засіданні невідповідності обвинувальних актів приписам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурор не скористався своїм правом змінити обвинувачення у відношенні підсудних, як те передбачається приписами ч. 2 ст. 337 та ч. 1 ст. 338 КПК України.
Між тим суд відповідно до положень ст. 337 КПК України проводить судовий розгляд лише стосовно осіб, яким висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів, а тому суд не має права вийти за межі висунутого обвинувачення підсудним, зазначеного в обвинувальних актах.
Всім підсуним висунуто обвинувачення в безпосередній участі в затриманні 05.05.2004 ОСОБА_20 , між тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_20 затримували безпосередньо підсудні ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .
Також судом зазначається, що відповідно до обвинувальних актів ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою між собою, вчинили інкриміновані їм злочини, при цьому мотивом вчинення протиправних дій зазначено - прагнення штучного покращення показників в роботі, з метою отримання у неправомірний спосіб доказів вини ОСОБА_20 у вчиненні злочину.
Однак, в обвинувальних актах не зазначено, в чому полягала попередня змова підсудних на вчинення інкримінованих злочинів, коли вона виникла та яке мала об`єктивне виявлення.
Суд не приймає до уваги зазначений у обвинувальних актах мотив вчинення кримінальних правопорушень, так як у судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що на час зазначених у обвинувальних актах подій, факт отримання ОСОБА_20 грошей від ОСОБА_28 був встановлених вказаними співробітниками міліції та відповідним чином зафіксований, наступна стадія розслідування, це відповідно до приписів КПК України (в редакції Закону від 1961 року) передача зібраних матеріалів уповноваженому слідчому для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи, що і було ними виконано.
Таким чином, суд вважає, що такий мотив, як прагнення штучного покращення показників в роботі, в зазначений у обвинувальних актах протиправний спосіб, відсутній, у зв`язку успішним проведенням оперативних заходів.
Більш того судом зазначається, що на час вказаних подій підсудний ОСОБА_13 взагалі не був співробітником Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х\О, а тому стороною обвинувачення не доведено, який мався сенс ОСОБА_13 приймати участь в оперативної діяльності іншого підрозділу міліції.
Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Відповідно до п. 19постанови ПВС України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Приписами ст. 62 Конституції Українита ст. 17 КПК України, передбачено, що ніхто не зобов`язаний, доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому всі викладені в обвинувальному акті обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особам виклад обвинувачення у вчиненні певних кримінальних правопорушень, винуватість у скоєнні яких певними особами має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості осіб у вчиненні кримінальних правопорушень. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо недоведеності вини підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, так як стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б поза розумним сумнівом, підтвердили вину останніх у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень-злочинів.
Відтак, суд вважає, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 необхідно визнати невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень-злочинів, в яких вони обвинувачуються.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на час судового провадження не обирався.
Заявлений потерпілим ОСОБА_20 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 моральної шкоди в сумі по 100000 гривен з кожного, відповідно приписів ч. 3 ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Речовий доказ - копії матеріалів кримінальної справи № 17040114 у відношенні ОСОБА_20 , які зазначені в постанові про визнання речовими доказами від 18.08.2016 та приєднані до матеріалів кримінального провадження,- підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження. (т. 6, а.с. 96).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_9 є склад кримінальних правопорушень.
ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_10 є склад кримінальних правопорушень.
ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_11 є склад кримінальних правопорушень.
ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_12 є склад кримінальних правопорушень.
ОСОБА_13 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч. 2, 365 ч. 2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_13 є склад кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на час судового провадження не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_20 про стягнення з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 моральної шкоди в сумі по 100000 гривен з кожного, - залишити без розгляду.
Речовий доказ - копії матеріалів кримінальної справи № 17040114 у відношенні ОСОБА_20 , які зазначені в постанові про визнання речовими доказами від 18.08.2016 та приєднані до матеріалів кримінального провадження,- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок постановлено в нарадчої кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1
