Ухвала
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 591/1419/20
провадження № 61-18031св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_3 , на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 16 липня 2021 року у складі судді
Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В., про розірвання та визнання таким, що не підлягає виконанню, спадкового договору, скасування державної реєстрації заборони на відчуження квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 є її рідною бабусею та матір`ю її батька ОСОБА_5 . Її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Іловайськ під час проведення АТО, тому вона є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_4 на підставі статті 1266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вона дізналася, що за 16 днів до смерті її бабуся уклала спадковий договір із ОСОБА_2 від 11 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу
Хоменко В. В.
Предметом вказаного договору є зобов`язання набувача виконати розпорядження відчужувача, передбачені в договорі, і в разі смерті відчужувача, набувач набуває право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відчужувачу на праві особистої приватної власності. Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору у разі смерті відчужувача набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувача та відзначити роковини поховання. Однак 28 лютого 2020 року, коли померла ОСОБА_4 , похованням опікувалася тільки вона та її мати ОСОБА_6 . Посилалася на те, що вона та її родичі не були знайомі із ОСОБА_2 , не бачили її жодного разу за життя бабусі і на похоронах. Факт того, що ОСОБА_2 не виконала своїх обов`язків за спадковим договором та не поховала померлу ОСОБА_4 підтверджується наявним у неї оригіналом свідоцтва про смерть, тобто набувач навіть не мала на меті здійснювати поховання, тому не брала довідок про смерть, необхідних для поховання та не обмінювала їх на свідоцтво про смерть. Відповідно до пункту 3.1. спадкового договору право власності на квартиру виникає у відповідачки в разі смерті ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 продовжується виконання умов договору, а саме: нотаріус скасовує накладені обтяження та реєструє права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачкою.
Після переходу права власності спадковий договір припиняє свою дію у зв`язку з повним виконанням сторонами його умов. Проте у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконала умов спадкового договору, його продовження та перехід права власності до неї на квартиру є незаконним та таким, що не відповідає умовам договору.
З урахуванням тієї обставини, що сторона договору померла, а позивачка не є стороною договору, вона не має права зобов`язувати відповідачку виконати умови договору в частині поховання. Тому позивач вважала, що у неї виникає право, як у спадкоємця, вимагати припинення його дії в частині переходу права власності на його предмет та скасування його реєстрації для безперешкодного спадкування майна померлої за законом.
ОСОБА_1 просила:
розірвати та визнати таким, що не підлягає виконанню, спадковий договір, укладений 11 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
скасувати в Спадковому реєстрі реєстрацію спадкового договору;
скасувати державну реєстрацію заборони на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесену приватним нотаріусом Хоменко В. В. 11 лютого 2020 року після посвідчення вказаного спадкового договору.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 16 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано спадковий договір, укладений 11 лютого 2020 року між ОСОБА_4 (померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 293. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
При частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала умови укладеного між нею та ОСОБА_4 спадкового договору, а саме: зобов`язання здійснити поховання відчужувача, відзначити роковини поховання, тому спадковий договір повинен бути розірваний судом.
Суди вказали, що доводи відповідачки щодо неможливості здійснити передбачені спадковим договором обов`язки по похованню відчужувача не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість показаннями допитаних свідків, в тому числі і з боку відповідачки, письмовими доказами, підтверджено факт здійснення поховання ОСОБА_4 матір`ю позивачки ОСОБА_6 . Також відповідачкою не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за спадковим договором щодо відзначення роковини поховання відчужувача. Позовна вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню спадкового договору, не підлягає задоволенню з тих підстав, що такого способу захисту прав та інтересу не передбачено. Суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. За таких обставин не можуть бути задоволені позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації заборони на відчуження спірної квартири після посвідчення оспорюваного спадкового договору.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ініціювати розірвання спадкового договору може лише відчужувач або набувач, зазначивши, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ініціювання розірвання спадкового договору відчужувачем з підстав невиконання його умов є неможливим в силу смерті відчужувача ОСОБА_4 . При цьому, суд правильно врахував, що розірвання спадкового договору впливає на права та інтереси спадкоємиці ОСОБА_4 , якою є позивачка, та відповідну правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 278/627/15-ц, прийняту за аналогічних обставин.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 зазначає, що:
суди дійшли висновку про те, що розірвання спадкового договору впливає на права та законні інтереси спадкоємця ОСОБА_1 , хоча на момент подання позову докази на підтвердження того, що позивачка є спадкоємцем, у справі відсутні. Позивачка подала позов 06 березня 2020 року, а після підготовчого засідання - 29 грудня 2020 року подала до суду копію свідоцтва про спадщину, що підтверджується заявою про долучення до справи додаткових документів від 28 грудня 2020 року (а. с. 88). Свідоцтво про спадщину, яке подала позивачка 29 грудня 2020 року, на момент подання позову ще не було навіть видане;
у цьому випадку позов про розірвання спадкового договору заявлено ОСОБА_1 , яка не є стороною договору. Разом з тим при частковому задоволенні позову суди не врахували, що інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору. Відповідно до пункту 6.3. спадкового договору від 11 лютого 2021 року у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний в судовому порядку. Умови спадкового договору теж визначають особу, яка може звернутися до суду з позовом про розірвання спадкового договору, і такою особою є саме набувач, а не спадкоємець. Тому позивачка не має права звертатись до суду з позовом про розірвання спадкового договору;
на момент розірвання спадкового договору його умови були виконані в повному обсязі в добровільному порядку іншою особою, на яку договором не було покладено такого обов`язку. Така особа за наявності спадкового договору на власний розсуд виконала його умови замість сторони договору. Оскільки договір на момент ухвалення судового рішення був виконаний, а строк дії його закінчився, то й розірвати його неможливо;
у позовній заяві позивачка не вказала правову підставу задоволення позову про розірвання спадкового договору. Стаття 1308 ЦК України, яку застосували суди до спірних правовідносин, у позовній заяві не зазначена. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновку судів про наявність підстав для розірвання спадкового договору у зв`язку з неналежним виконанням набувачем своїх обов`язків. Висновки суду касаційної інстанції, на які міститься посилання в касаційній скарзі, викладені у справах, які не є релевантними. Позивачка не мала можливості подати докази про те, що вона є спадкоємцем, раніше, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом було їй видане після закриття підготовчого засідання. Аргумент касаційної скарги про те, що позивачка не є стороною спадкового договору, а тому вона не може ініціювати питання його розірвання, є необґрунтованим. Відповідно до постанови Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 та постанови Верховного суду України від 04 грудня 2019 року № 278/627/15 оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною, правочину, на час його укладення, не має права власності на предмет правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її спадкових прав.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18, від 21 січня 2021 року у справі № 524/354/19-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 12 червня 2019 року у справі № 554/10354/16-ц, від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
11 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, за умовами якого набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_3 . Вказаним договором (пункт 2.1.) встановлено, що у разі смерті відчужувача набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувача, відзначити роковини поховання (а. с. 11).
Згідно з пунктом 6.3. вказаного договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку.
Поховання ОСОБА_4 здійснено матір`ю позивачки - ОСОБА_6 .
На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_4 позивачкою надано договір замовлення Серія 2-В № 030096 від 28 лютого 2021 року та договір замовлення Серія 2-В № 030392 від 28 лютого 2021 року з відповідними фіскальними чеками про оплату вказаних договорів (а. с. 12-14).
Відповідно до товарного чека ФОП ОСОБА_7 від 28 лютого 2020 року, наданого відповідачкою, сплата передоплати труни, хреста та вінка (а. с. 43).
З акту про відмову від товарів та послуг вбачається, що замовник ОСОБА_2 відмовилася від замовлених товарів та ритуальних послуг на суму 2 200,00 грн та кошти у розмірі 250,00 грн повернуто замовнику (а. с. 44).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 згідно зі статтею 1266 ЦК України (а. с. 89).
Позиція Верховного Суду
У справі, що переглядається,
при зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_4 є її рідною бабусею та матір`ю її батька ОСОБА_5 . Позивачка є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_4 на підставі статті 1266 ЦК України;
позивач дізналася, що за 16 днів до смерті її бабуся уклала спадковий договір із ОСОБА_2 від 11 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконала своїх обов`язків за спадковим договором та не поховала ОСОБА_4 ;
ОСОБА_4 за життя не зверталася із вимогою про розірвання спадкового договору;
ОСОБА_1 просила розірвати спадковий договір, укладений 11 лютого 2020 року між ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 293.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (частина перша статті 1302 ЦК України).
Згідно з частинами першої, другої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у судовій практиці існують два підходи щодо застосування статті 1308 ЦК України та допустимості (недопустимості) для спадкоємців пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору.
По-перше, спадкоємці відчужувача не можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору:
' (1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021року у справі № 524/354/19-ц (провадження № 61-15048св20) зазначено, що:
«згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору».
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), у якій вказано, що «згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору».
(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22) зазначено, що:
«спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору. Згідно з частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру. Встановивши, що за життя ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про розірвання спадкового договору та, виходячи з того, що спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача, інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про його розірвання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові».
По-друге, спадкоємці відчужувача можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору:
(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 640/5594/17-ц (провадження № 61-17015св18) зазначено, що:
«Позивач ОСОБА_1, який у встановленому порядку подав заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, є спадкоємцем за законом. Тому, ОСОБА_1 є зацікавленою особою у розірванні спадкового договору вправі звернутися до суду з вказаними вимогами, предметом якого є квартира, яка в результаті розірвання цього договору входить до складу спадкового майна.
[…]
За Цивільним кодексом України ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Але статтею 1308 ЦК не регламентовано всі варіанти розірвання спадкового договору, які передбачити неможливо. Зокрема, спадковий договір може бути розірваний і після смерті відчужувача, коли виконання не було здійснено або було здійснено частково, чи здійснювалось неналежно або з простроченням. У таких ситуаціях можливе застосування аналогії закону.
[…]
Враховуючи, що відносини між відчужувачем і набувачем за спадковим договором також мають як правовий, так і моральний аспект, буде справедливим у випадку спричинення умисними злочинними діями набувача позбавлення життя відчужувача, настання цивільно-правових наслідків у вигляді розірвання спадкового договору, предметом якого ж нерухоме майно. І право вимагати розірвання такого договору одержують спадкоємці відчужувача»;
(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2022 року у справі № 173/3057/19 (провадження № 61-2531св21) вказано, що:
«у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 640/5594/17-ц, на яку послалася заявник як на приклад неоднакового застосування норми права, за Цивільним кодексом України ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Але статтею 1308 ЦК не регламентовано всі варіанти розірвання спадкового договору, які передбачити неможливо. Зокрема, спадковий договір може бути розірваний і після смерті відчужувача, коли виконання не було здійснено або було здійснено частково, чи здійснювалось неналежно або з простроченням. У таких ситуаціях можливе застосування аналогії закону.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
[…]
У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавленням життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.
Враховуючи, що відносини між відчужувачем і набувачем за спадковим договором також мають як правовий, так і моральний аспект, буде справедливим у випадку спричинення умисними злочинними діями набувача позбавлення життя відчужувача, настання цивільно-правових наслідків у вигляді розірвання спадкового договору, предметом якого ж нерухоме майно. І право вимагати розірвання такого договору одержують спадкоємці відчужувача.
Верховний Суд погодився з висновками судів у справі № 640/5594/17-ц про те, що умисне вбивство відчужувача набувачем майна є істотним порушенням спадкового договору. Результат умисних злочинних дій, спрямованих на позбавлення життя відчужувача майна, набувач не міг не розуміти, він всупереч мети, з якою був укладений спадковий договір - забезпечення відповідних потреб майнового характеру, спрямував свої дії на протиправне, всупереч природньому розвитку подій, припинення набувачем майна своїх обов`язків за договором, наслідки таких злочинних дій набувача були фатальними для відчужувача майна».
Тому колегія суддів вважає необхідним передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування статті 1308 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів:
Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 640/5594/17-ц (провадження № 61-17015св18);
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2022 року у справі № 173/3057/19 (провадження № 61-2531св21),
та зробити висновок про те, що:
«інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору;
у випадку, якщо витрати пов`язані із неналежним виконанням обов`язків набувачем понесли інші особи, зокрема, спадкоємці (наприклад, поховання відчужувача та інше), то у спадкоємців виникає право вимагати стягнення понесених витрат від набувача у порядку, визначеному главою 83 ЦК України («набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»)».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Справу № 591/1419/20 передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
