ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року м.Суми
Справа №591/1419/20
Номер провадження 22-ц/816/1472/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа - Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Пєхтєрєва Дмитра Васильовича
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року, у складі судді Сидоренко А.П., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 27 липня 2021 року,
в с т а н о в и в :
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В., про розірвання та визнання таким, що не підлягає виконанню спадкового договору, скасування державної реєстрації заборони на відчуження квартири.
Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_3 є її рідною бабусею та матір`ю її батька ОСОБА_4 . Враховуючи той факт, що її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Іловайськ під час проведення АТО, вона є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_3 на підставі ст. 1266 ЦК України «Спадкування за правом представлення». Але, під час поховання бабусі вона дізналася, що та за 16 днів до смерті уклала спадковий договір з відповідачем ОСОБА_2 від 11 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. Предметом вказаного договору є зобов`язання набувача виконати розпорядження відчужувача, передбачені в договорі, і в разі смерті відчужувача, набувач набуває право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відчужувачу на праві особистої приватної власності. Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору у разі смерті відчужувача, набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувача та відзначити роковини поховання. Але, 28 лютого 2020 року, коли померла ОСОБА_3 , її похоронами опікувалася тільки вона та її мати ОСОБА_5 . Вказувала, що їй не відомо хто така набувач ОСОБА_2 , вона її жодного разу при житті бабусі, на її похоронах, на поминальному обіді не бачила. Її родичі, які до смерті спілкувалися з бабусею, також не знають хто така ОСОБА_2 .Факт того, що набувач ОСОБА_2 не виконала своїх обов`язків по спадковому договору та не поховала померлу ОСОБА_3 підтверджується наявним у неї оригіналом свідоцтва про смерть, тобто набувач навіть не мала на меті здійснювати поховання, тому не брала довідок про смерть, необхідних для поховання та не обмінювала їх на свідоцтво про смерть. Відповідно до п. 3.1. Спадкового договору право власності на квартиру виникає у відповідача в разі смерті ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 продовжується виконання умов договору, а саме: нотаріус скасовує накладені обтяження та реєструє права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачкою. Після переходу права власності спадковий договір припиняє свою дію у зв`язку з повним виконанням сторонами його умов.
Але, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконала умов спадкового договору, його продовження та перехід права власності не неї є незаконним та таким, що не відповідає умовам договору. Враховуючи той факт, що сторона по договору померла, а позивач не є стороною договору, вона не має права зобов`язувати відповідачку виконати умови договору в частині поховання, тим паче виконати даний пункт неможливо тому, що ОСОБА_3 похована. Тому вважала, що у неї виникає право, як у спадкоємця, вимагати припинення його дії в частині переходу права власності на його предмет та скасування його реєстрації для безперешкодного спадкування майна померлої за законом.
Посилаючись на зазначене, просила розірвати та визнати таким, що не підлягає виконанню, спадковий договір, укладений 11 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 293, скасувати в спадковому реєстрі реєстрацію спадкового договору; скасувати державну реєстрацію заборони на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесену приватним нотаріусом Хоменко В.В. 11 лютого 2020 року після посвідчення вказаного спадкового договору.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Розірвано спадковий договір, укладений 11 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 293.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Пєхтєрєв Д.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд неправильно застосував норму матеріального права ст.1308 ЦК України, не врахував практики Верховного Суду, відповідно до якої ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише сторони договору, а позивач не є стороною договору і такого права не має.
Зазначає, що суд не дав правову оцінку тій обставині, що відповідач не змогла виконати зобов`язання щодо поховання відчужувача з причин, що не залежали від її волі.
На момент розірвання спадкового договору його умови були виконані в повному обсязі в добровільному порядку іншою особою, на яку договором не було покладено такого обов`язку. Така особа за наявності спадкового договору на власний розсуд виконала його умови замість сторони договору. Оскільки договір на момент ухвалення судового рішення був виконаний, а строк дії його закінчився, то й розірвати його неможливо.
Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин норму права, на яку позивач у позові не посилався.
Від позивача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Пєхтєрєва Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вакули В.М., який проти скарги заперечував, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 8-9).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).
Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).
11 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, за умовами якого набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_3 . Вказаним договором (п. 2.1.) встановлено, що у разі смерті відчужувача набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувача, відзначити роковини поховання (а.с. 11).
Згідно з п. 6.3. вказаного договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку.
Судом встановлено, що поховання ОСОБА_3 здійснено матір`ю позивачки - ОСОБА_5 .
На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_3 позивачкою надано договір замовлення Серія 2-В № 030096 від 28 лютого 2021 року та договір замовлення Серія 2-В № 030392 від 28 лютого 2021 р., з відповідними фіскальними чеками про оплату вказаних договорів (а.с. 12-14).
З товарного чеку ФОП ОСОБА_6 від 28 лютого 2020 року, наданого відповідачкою, вбачається сплата передоплати труни, хреста та вінка (а.с. 43).
З акту про відмову від товарів та послуг вбачається, що замовник ОСОБА_2 відмовилася від замовлених товарів та ритуальних послуг на суму 2200 грн та кошти в сумі 250 грн повернуто замовнику (а.с. 44).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 згідно ст. 1266 ЦК України (а.с. 89).
За таких обставин, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови укладеного між нею та ОСОБА_3 спадкового договору, а саме: зобов`язання здійснити поховання відчужувача, відзначити роковини поховання, тому спадковий договір повинен бути розірваний судом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).
Згідно з статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (стаття 1308 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 обов`язки, передбачені спадковим договором відносно ОСОБА_3 не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання спадкового договору.
Доводи апеляційної скарги про припинення зобов`язань за спадковим договором у зв`язку з його повним виконанням, що унеможливлює його розірвання, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
При цьому, зобов`язання, що виникають на підставі спадкового договору, припиняються лише у випадку належного виконання спадкового договору.
Оскільки, судом встановлено, а відповідачем не спростовано факт невиконання нею умов спадкового договору за життя відчужувача, визнання зобов`язання припиненим з підстав його належного виконання неможливе.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність належних та допустимих доказів неможливості ОСОБА_2 здійснити передбачені спадковим договором обов`язки по похованню відчужувача та відсутність доказів виконання зобов`язання щодо відзначення роковини поховання відчужувача.
Доводи апеляційної скарги про те, що ініціювати розірвання спадкового договору може лише відчужувач або набувач, були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані. Так, суд дійшов правильного висновку, що ініціювання розірвання спадкового договору відчужувачем з підстав невиконання його умов є неможливим в силу смерті відчужувача ОСОБА_3 . При цьому, суд правильно врахував, що розірвання спадкового договору впливає на права та інтереси спадкоємиці ОСОБА_3 , якою є позивачка, та відповідну правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 278/627/15-ц, прийняту за аналогічних обставин.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18, від 21 січня 2021 року у справі № 524/354/19-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 12 червня 2019 року у справі №554/10354/16-ц, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18 є безпідставними, оскільки їх зміст не свідчить про тотожність обставин цих справ і обставин справи, яка переглядається.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин норму права, на яку позивач у позові не посилався.
Враховуючи викладене, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Пєхтєрєва Дмитра Васильовича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді: В.І. Криворотенко
О.І. Собина
