СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
11 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/88/20
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Гребенюк Н.В., розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1482 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 (повний текст рішення складений 09.02.2022, суддя Байбак О.І.) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 (повний текст додаткового рішення складений 16.02.2022, суддя Байбак О.І.)
у справі №922/88/20
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Черкаські Тишки, Харківська область,
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект", м. Дергачі, Харківська область,
2. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Богодухів, Харківська область,
3. Фізичної особи ОСОБА_3 , м. Харків ,
4. Фізичної особи ОСОБА_4 , м. Харків
про визнання недійсними правочинів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову вх. № 28605 від 06.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект", ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в якій просить суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ Спецпроект від 26 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ Спецпроект від 22 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ;
3) визнати недійсним правочин щодо відчуження 100 % частки в статутному капіталі ТОВ Спецпроект від 30 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
4) визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Спецпроект від 26 липня 2018 року про зміни у складі засновників (учасників) товариства та затвердження нової редакції статуту ТОВ Спецпроект та всі наступні рішення загальних зборів учасників ТОВ Спецпроект;
5) скасувати державну реєстрацію зміни складу або інформації про засновників ТОВ Спецпроект, внесений приватним нотаріусом Грузковою Ю. В. згідно з записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050023000093 від 26.07.2018;
6) скасувати державну реєстрацію змін керівника юридичної особи, змін складу підписантів ТОВ Спецпроект, внесених приватним нотаріусом Грузковою Ю. В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070024000093 від 26.07.2018;
7) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів ТОВ Спецпроект, внесених приватним нотаріусом Трубніковим С.О. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070025000093 від 08.05.2019;
8) скасувати змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Спецпроект, внесених приватним нотаріусом Трубніковою І. О. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050026000093 від 14.05.2019;
9) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів ТОВ Спецпроект, внесених приватним нотаріусом Марюхніч Ж. Є. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561070027000093 від 01.10.2019;
10) скасувати змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Спецпроект, внесених приватним нотаріусом Марюхніч Ж. Є. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14561050028000093 від 02.10.2019.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/88/20 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/88/20 клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової О.О. (вх. № 2750 від 07.02.2022) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 40000,00 грн.
Позивач, ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/88/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/88/20 скасувати.
Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, посилаючись на те, що повні тексти оскаржуваних судових рішень їй не були вручені, оскільки смт. Черкаські Тишки Харківської області, в яких проживала позивач, з першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перебувало в окупації, позивач не отримувала поштової кореспонденції та виїхала з наведеної території. Також апелянт зазначає про те, що зв`язок з адвокатом, яка здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції, тривалий час був відсутній, а приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснювала свою діяльність адвокат позивача, було частково зруйноване, що викликало труднощі з доступом до документів, пов`язаних зі справою. Апелянт зазначає, що з повним текстом оскаржуваних судових рішень позивач ознайомилась 22.11.2022 за наслідком задоволення судом першої інстанції заяв позивача про видачу повного тексту судового рішення та ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частина 3 названої статті передбачає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.261 цього Кодексу.
Ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною 1 ст.119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Східний апеляційний господарський суд, розглянувши подане апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також докази, надані на їх обґрунтування, з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що причини пропуску строку подання скарги є поважними.
Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу від 23.12.2022 для розгляду справи №922/88/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 у справі №922/88/20 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/88/20; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1482 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/88/20, до надходження матеріалів справи.
10.01.2023 від ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява від 26.12.2022, в якому апелянт просить повідомити про рух справи.
10.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/88/20.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
У відповідності до положень статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом із цим, положеннями статті 258 Господарського процесуального кодексу України на заявників апеляційних скарг покладено обов`язок щодо надання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддя-доповідач зазначає, що апелянт оскаржує судове рішення повністю, тобто в обсязі 10 немайнових вимог (2102*10).
Отже, скаржником за подання апеляційної скарги мав бути сплачений судовий збір у розмірі 31 530,00грн.
Натомість, апелянтом до матеріалів апеляційної скарги не було надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а про їх наявність не зазначено у тексті апеляційної скарги.
Поряд із зазначеним, одночасно зі зверненням з апеляційною скаргою, апелянтом булло заявлене клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на те, що ОСОБА_1 наразі 24 роки, вона є вдовою, безробітною, тільки закінчила навчання, виховує малолітнього сина 2017 року народження, не має доходу, окрім пенсійної виплати дитини у зв`язку з втратою годувальника.
Також апелянтом зазначено про те, що при зверненні з позовною заявою ОСОБА_1 сума судового збору була сплачена за матеріальної допомоги родичів.
Розглянувши наведене клопотання, судддя-доповідач зазначає наступне.
Частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 наведеної статті Закону).
З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним тієї обставини, що заявник відноситься до переліку осіб, визначених у ст. 8 Закону та майнового стану такої особи.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Зменшення або звільнення від тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.
Ключовими принципами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Верховенство права є однією із засад господарського судочинства.
Недопустимість обмеження доступу до правосуддя підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що судовий збір має бути таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачено. У свою чергу розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії», рішення від 26.07.2011).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної мети (рішення суду від 28.11.2006 у справі «Апостол проти Грузії», заява №40765/02).
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання - забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, № 32).
Стала судова практика Верховного Суду свідчить, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 в обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що вона є вдовою, безробітною, тільки закінчила навчання, виховує малолітнього сина 2017 року народження, не має доходу, окрім пенсійної виплати дитини у зв`язку з втратою годувальника. Також апелянтом зазначено про те, що при зверненні з позовною заявою ОСОБА_1 сума судового збору була сплачена за матеріальної допомоги родичів.
На підтвердження зазначених обставин скаржником були додані: фотокопія свідоцтва про народження малолітнього сина, фотокопія 1 та 3 сторінки трудової книжки ОСОБА_1 , фотокопія диплома магістра від 27.02.2021 про закінчення ОСОБА_1 у 2021 році Харківської обласної академії культури за спеціальністю «хореографія», інформація Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей застрахованої особи ОСОБА_1 за період 2016-2020 років форми ОК-5 та ОК-7, виписка АТ «Приватбанк» щодо рахунку та додаткового рахунку за договором, довідка АТ «Приватбанк» від 06.12.2022 про отримання на рахунок пенсійних виплат.
Поряд з тим, надані апелянтом документи не можуть підтверджувати скрутний майновий стан особи та бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Так, надані скаржником відомості Пенсійного фонду України щодо застрахованої особи - ОСОБА_1 , за період 2016 2020 років, а також інформація АТ «Приватбанк» в сукупності з іншими наданими до апеляційної скарги документами, у розумінні положень та умов застосування п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не є належними та допустимими доказами на підтвердження перевищення встановленого законом розміру судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, а саме - 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
У розумінні положень чинного господарського процесуального законодавства визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочення від сплати судового збору, зменшення розміру, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2015, «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2015).
Отже, заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, заявникам слід надавати докази важкого майнового стану, відсутності необхідних коштів на банківських або депозитарних рахунках, а також інформацію контролюючих органів про виплачені доходи, відомості про відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінні папери, тощо.
Таким чином, враховуючи відсутність обставин застосування у даному випадку положень п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», а також відсутність доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, апеляційну скаргу скаржником подано з порушенням вимог п.п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: до скарги не додано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги апелянту належить у строк, визначений даною ухвалою, надати докази сплати судового збору в установлених порядку і розмірі, а саме 31 530,00грн.
Крім того, Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
У відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Законодавцем чітко визначено, що саме опис вкладення до цінного листа є належним доказом у підтвердження факту виконання апелянтом вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази на підтвердження дотримання заявником приписів статті п.3 ч.3 ст. 258 та статті 259 ГПК України, адже заявником не надано підтверджень направлення апеляційної скарги усім учасникам справи з додатками з описом вкладення, а про їх наявність також не зазначено у тексті апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції враховано, що до заяви ОСОБА_1 про рух справи від 26.12.2022 (яка надійшла до суду 10.01.2023) були додані квитанції про відправлення поштового відправлення.
Разом з тим, з наведених квитанцій суду не вдається за можливе встановити, що саме було відправлене, тобто перевірити виконання апелянтом вимог, встановлених статтею 258 ГПК України.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги апелянту належить у строк, визначений даною ухвалою, надати докази направлення копії апеляційної скарги з додатками усім учасникам справи.
Згідно частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, апелянту належить у строк, визначений цією ухвалою, надати належні докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі ( 31 530,00грн), а також належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення усім учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, п. п. 2, 3 ч. 3 статті 258, статтями 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Східного апеляційного господарського суду, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1482 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у справі №922/88/20 - залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі ( 31 530,00грн), а також належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення усім учасникам справи.
3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Н.В. Гребенюк
