ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду: Штелик С. П., Желєзного І. В., Гудими Д. А., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С. - на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) (провадження № 12-68гс21) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, в межах розгляду справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
1. Велика Палата Верховного Суду в даній справі дійшла висновку, що положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.
2. Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.
3. Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
4. Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.
5. Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
6. Вказане свідчить, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП 02.08.2013.
МОТИВИ ВИКЛАДЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
7. Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
8. Повністю з такими висновками зазначеної постанови не можемо погодитись з огляду на таке.
Визначення дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності
9. За загальним правилом шкода, зокрема завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, має бути відшкодована потерпілій особі з моменту її завдання.
10. Гіпотеза статті 1195 ЦК України пов`язує момент завдання шкоди у формі втраченого потерпілим заробітку (доходу) з фактом зменшення його професійної або загальної працездатності.
11. Тому, момент зменшення професійної чи загальної працездатності, як і ступінь (відсоток) такого зменшення, належить до предмета доказування у справах подібної категорії, як і, залежно від обставин, факт втрати заробітку.
12. Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
13. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
14. Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення медико-соціальною експертною комісією тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.
15. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах.
16. Працездатність розрізняють на професійну та загальну.
17. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною.
18. Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).
19. Встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв`язку з виконанням працівником трудових обов`язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.
20. Стаття 99 Господарського процесуального кодексу України передбачає положення, згідно з яким суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
21. На підставі указаних експертних відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.
22. Зі змісту указаних експертних висновків визначається і момент втрати працездатності у визначеному розмірі.
23. При цьому, якщо у такому висновку не зазначено, з якого саме моменту в особи відбулася втрата працездатності у визначеному ступені (відсотку) - суд може констатувати таку втрату лише з моменту складання відповідного висновку, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
24. Отже, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) для застосування положень статті 1195 ЦК України є відповідний експертний висновок з визначенням відсотка та моменту втрати працездатності.
25. З огляду на зазначене, вважаємо, що суди мають визначати дату втрати відповідного ступеня (відсотка) працездатності внаслідок завдання потерпілому шкоди виключно на підставі дослідження наданих учасниками справи належних та допустимих доказів, які містять експертні висновки про ступінь (відсоток) втрати працездатності на відповідний момент часу.
Висновки про суті даного спору
26. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що посилання позивача на те, що він набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва з урахуванням втрати ступеню професійної працездатності з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми) не підтверджені відповідними доказами.
27. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що лише з 26.11.2019 позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва з урахуванням втрати ступеню професійної працездатності, який слід вираховувати, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за період з 26.11.2019 по 01.12.2020.
28. Враховуючи зазначені висновки, суди вказали, що загальний розмір заробітку позивача, втраченого внаслідок каліцтва, за період з 26.11.2019 по 01.12.2020 становить 129 718,13 грн.
29. У цій справі доводи касаційної скарги фактично стосувалися переоцінки доказів, а саме довідок огляду МСЕК та висновку комісійної судово-медичної експертизи, а також зводилися до встановлення судом касаційної інстанції дати втрати працездатності позивачем інакшої, ніж встановили суди попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно частини 2 статті 300 ГПК України.
30. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
32. З огляду на викладене, вважаємо, що касаційну скаргу слід було залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021- без змін.
Судді С. П. Штелик
І. В. Желєзний
Д. А. Гудима
О. Б. Прокопенко
Л. І. Рогач
О. С. Ткачук
