УХВАЛА
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1318/19 (295/16026/18)
Провадження № 12-68гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й. , Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М. , Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 906/1318/19 (295/16026/18)
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021
(головуючий суддя Павлюк І. Ю., судді Демидюк О. О., Савченко Г. І.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 (суддя Костриця О. О.)
за позовом ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності
в межах справи № 906/1318/19
за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" та Приватного підприємства "Автомагістраль"
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Житомирський облавтодор") про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, у сумі 548 481,25 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.11.2020).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) було завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з вини ОСОБА_2 (третьої особи у справі), - працівника відповідача, який на час заподіяння позивачу травми знаходився у трудових відносинах з відповідачем та керував зареєстрованим за відповідачем автомобілем. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок ДТП, втратою професійної працездатності внаслідок каліцтва, позивач звільнився з роботи.Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності. На підставі положень статей 1195, 1196 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, за період з 02.08.2013 по 01.12.2020.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2020 матеріали цивільної справи № 295/16026/18 за позовом ОСОБА_1 передані Господарському суду Житомирської області на підставі частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у цій справі № 906/1318/19 (295/16026/18) позов задоволено частково: стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.
Рішення суду мотивовано тим, що судами встановлені факти наявності трудових відносин між винною у ДТП особою - ОСОБА_2 та відповідачем, реєстрації за відповідачем транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, яким спричинено виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Суд вважав, що розмір втраченого заробітку позивача має обчислюватися, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати враховуючи положення частини першої статті 1197 ЦК України, оскільки середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Суд виходив з того, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Позивачу третя група інвалідності встановлювалась чотири рази, разом з тим, визначення ступеня втрати працездатності медико-соціальною експертною комісією жодного разу не здійснювалося.
Суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт встановлення групи інвалідності не пов`язаний із втратою працездатності, оскільки особа може бути при цьому працездатною повністю або частково. Стійкі наслідки дорожньо-транспортної пригоди можуть формуватися протягом тривалого часу.
Суд вважав, що позивач у цій справі набув права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, лише з 26.11.2019, тобто з дня визначення йому ступеня втрати професійної працездатності, який становить 45 %, а не з дати ДТП - 02.08.2013.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 08.06.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо визначення моменту виникнення у позивача права на відшкодування втраченого ним заробітку.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Судуз касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 та постанову Північно?західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, в якій просить змінити зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 548 481,25 грн.
Ухвалою від 23.09.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 906/1318/19 (295/16026/18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України. Суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського зауважує, що визначальним у цій справі постало питання визначення моменту виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого ним заробітку (доходу) на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.
У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сам по собі факт встановлення групи інвалідності не пов`язаний із втратою працездатності, оскільки особа може бути при цьому працездатною повністю або частково. Суди дійшли висновку, що оскільки позивачу ступінь втрати професійної працездатності 45% було визначено лише 26.11.2019 (дата складання висновку судово-медичної експертизи), то саме з цієї дати позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на те, щоу постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц за позовом про відшкодування втраченого заробітку та матеріальних витрат, завданих каліцтвом, встановлено, що внаслідок ДТП, яке сталося 26.10.2008, позивачка отримала тілесні ушкодження, які належать до тяжких та є небезпечними для життя в момент спричинення. Висновком судово-медичної експертизи від 09.06.2017 № 028, проведеної на підставі ухвали районного суду від 04.04.2017, встановлений прямий причинний зв`язок між ДТП та наслідками травмування у вигляді тяжких тілесних ушкоджень здоров`я позивачки, що спричинило інвалідність. Встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Також зазначено, що у період з 26.03.2009 до 13.05.2009 позивачка вперше оглянута. Останній огляд проведений 14.09.2016. Друга група інвалідності встановлена з 13.05.2009 до 01.10.2018, причина інвалідності - загальне захворювання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 348/2116/16-ц погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначаючи розмір втраченого заробітку, суми на відшкодування шкоди втраченого заробітку мають присуджуватися потерпілому з дня втрати працездатності. Верховний Суд зазначив, що позивачу ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням встановлено 13.05.2009, тому відповідні суми підлягають стягненню з цієї дати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №1317 від 03.12.2009, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що
без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, неможливо правильно сформувати правову позицію у цій справі стосовно вирішення питання щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності на підставі статей 1195, 1197 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, наведені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021, та приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти справу № 906/1318/19 (295/16026/18) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, в межах справи № 906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 01 березня 2022 року о 12 год. 30 хв. у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. БританчукК. М. Пільков Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко І. В. Григор'єваВ. В. Пророк В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
