Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 456/3303/21
Провадження № 1-кп/456/156/2022
ВИРОК
іменем України
08 грудня 2022 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12021140000000374 від 30.04.2021, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Уличне Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючому, розлученого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 286 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 : ОСОБА_7 ,
потерпілої: ОСОБА_6 , -
встановив:
ОСОБА_3 ,30квітня 2021 року, приблизно о 12 годині 23 хвилини, керуючи вантажним спеціалізованим автомобілем марки «МАЗ 533603-221», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним заднім ходом по площадці, де були встановлені баки для побутових відходів, біля будинку АДРЕСА_2 , грубо порушив вимоги чинних розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 23.01.2019, а саме: п.п. 1.5; 2.3 «б», «д» та 10.1 і 10.9, які виразилися в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, розпочавши рух автомобіля заднім ходом, створив небезпеку пішоходу ОСОБА_8 , який в цей час перебував позаду вказаного вантажного автомобіля, що і призвело до наїзду на такого задньою частиною кузова автомобіля та задніми правими колесами, з подальшим здавлюванням пішохода, коли він знаходився у горизонтальному положенні.
В результаті порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху пішохід ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи отримав осадження шкіри лобно-скроневої ділянки голови зліва, з переходом на виличну ділянку обличчя зліва, скальповану рану лівого плеча, синець грудної клітки зліва, вогнищевий крововилив в м`які тканини лобно-скроневої ділянки голови зліва, дрібно- вогнищеві крововиливи під м`які оболонки лівої половини головного мозку, дрібно- вогнищеві крововиливи під зовнішню оболонку серця, під легеневу плевру та в тканину легень, вогнищевий крововилив в м`які тканини грудей зліва, вогнищевий крововилив в м`які тканини лівого плеча, закриті переломи 4,5,6-го ребер зліва по передньо-пахвинній лінії, з крововиливами в міжреберні м`язи довкола переломів, перелом лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових уламків, вогнищевий крововилив в навколониркову жирову капсулу зліва. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до настання смерті, внаслідок дій тупих, твердих предметів, цілком можливо під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.04.2021, відносно живих осіб мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження по небезпеці для життя в момент заподіяння, і в даному випадку, знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_8 настала в наслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась множинними ушкодженнями кісток тулуба та лівої верхньої кінцівки і внутрішніх органів, що ускладнилось розвитком травматичного-геморагічного шоку.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 30.04.2021 о 12 год. 33 хв. рухався на автомобілі, яким керував марки «МАЗ 533603-221», реєстраційний номер НОМЕР_1 (сміттєвоз) заднім ходом до смітників. нікого не було, був помічник, який кричав щось але було пізно бо вже стався наїзд.
Водієм працює з 1991 року, а в КП «Комунальник» з 2010 року.Щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати. Цивільні позови визнає на суму 50000 грн. кожній потерпілій оскільки, не зможе відшкодувати суму яку вони просять. по тисячі гривень вже певний час відшкодовує потерпілим.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з?явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд кримінального провадження проводити за її відсутності та просить задоволити поданий нею позов з уточненими вимогами.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона є дочкою померлого. Від його смерті до сих пір не може відійти. В неї трапився нервовий зрив оскільки, втратила найближчу людину. ЇЇ син мав з батьком особливі відносини і коли син взнав про загибель дідуся то також трапився нервовий зрив. Батько був пенсіонером і мав пенсію від 2 до 3 тисяч грн.. Просить задоволити її уточнені позовні вимоги.
Представник цивільного відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі відшкодування по 50000 грн. кожному позивачу. На даний час моральна шкода частково відшкодована.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в судове засідання не з?явився та не повідомив суду своє відношення до позовних вимог.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 ,визнавсебе винниму вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, а фактичні обставини справи, а саме факт порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, згідно обвинувального акту не оспорюються учасниками кримінального провадження, суд впевнившись у правильному розумінні обвинуваченим ОСОБА_3 , змісту обставин справи та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.
Аналізуючи представлені суду докази та їх в сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 ,в скоєнні ним кримінального правопорушення доведеною в судовому засіданні повністю.
Дії ОСОБА_3 ,слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Призначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного ним кримінального правопорушення, раніше не судимого, пом`якшуючі вину обставинами якими є те, що підсудний щиро кається у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодовує моральну шкоду, обтяжуючі вину обставини не встановлені, а тому рахує правильним призначити йому кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням вимог ст..75 КК України.
Підстав для застосування вимогст.69 КК Українисудом не встановлено.
Речові докази визначити відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_9 , подала до суду позовну заяву про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».
В обгрунтування заяви вказала, що 30.04.2021 року об 12.23 год. сміттєвоз марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «Комунальник 1» під керуванням водія ОСОБА_3 , неподалік смітників біля будинку АДРЕСА_2 , здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_8 , який, від отриманих травм помер на місці. Внаслідок вказаного кримінального правопорушення їй було завдано моральної та матеріальної шкоди.
Матеріалу шкоду обґрунтовує тим, що нею понесено матеріальні витрати, а саме: організація та проведення поховання - 994 (дев`ятсот дев`яносто чотири)грн. 00 коп., домовина, хрест, вінки, накидка, лампадки, тощо на загальну суму 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят)грн. 00 коп., встановлення поребриків на могилі - 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. коп. На загальну суму 10294 (десять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок втрати свого чоловіка, а її діти втратили люблячого та доброго батька, призвело до істотних змін в її та їхньому житті та негативно позначилося на її та їхньому моральному і психологічному стані. Смерть чоловіка є непоправною і не вимірюється в жодному грошовому еквівалентні, наслідок, що настав, у зв`язку з діями підозрюваного є незворотнім, і ці трагічні події назавжди змінили як її, так життя дітей. Чоловік, був надійною опорою, який завжди підтримував і допомагав їй. Він завжди надавав життєві поради, оскільки був дуже розумною та виваженою людиною. З моменту втрати чоловіка, постійно перебуває у стресовому стані, не може спати, обстановка в квартирі постійно нагадує про нього. Дуже бракує спілкування з чоловіком. Наслідки, що наступили, характер і глибина душевних, емоційних, моральних страждань, які пересить, тривають і по сьогоднішній день. Втрата чоловіка є непоправною і поновити попереднє становище неможливо.
Отже, їй завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у моєму житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, просила врахувати, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, і вона, зазнала моральних страждань через втрату рідної людини та вважає, що уточнена нею сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 740000 грн. з відповідача ТзОВ «Комунальник 1», з відповідача ОСОБА_3 , - 1000000 грн. та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» - 260000 грн., відповідають вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною тому, просить задоволити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача «Комунальник 1» подав до суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, відповідач визнає в повному обсязі.
Щодо вимоги в частині стягнення моральної шкоди вказав, що водій ОСОБА_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Комунальник 1», відтак товариство несе обов`язок відшкодувати шкоду незалежно від вини водія, оскільки таке є володільцем небезпечного об`єкта. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілих, а також інших негативних наслідків.
Безумовно ТзОВ «Комунальник 1» погоджується з тим, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, і що позивач зазнала моральних страждань через втрату рідної людини, чоловіка та батька, однак позивач ОСОБА_10 обґрунтовує позовні вимоги суто своїми емоціями та суб`єктивними почуттями, не надаючи при цьому жодних доказів на підтвердження характеру та глибини душевних, емоційних, моральних страждань, які вона перенесла. Крім того, в позовній заяві не зазначено, які саме порушення усталеного для неї способу життя, життєдіяльності відбулися в її житті та якими доказами це підтверджується, а тому вважає, що моральна шкода у розмірі 1000000 грн. не відповідає вимогам розумності, справедливості та спірності і за даних конкретних обставин є явно завищеною та надмірною.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначає, що потерпілий, як пішохід, повинен був рухатися по тротуару або пішохідній доріжці, якщо таких немає пішоходи можуть рухатися в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому, треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Дані вимоги потерпілим дотримані не були.
Також звертає увагу на те, що після події ДТП ОСОБА_3 намагався надати потерпілим допомогу та приніс вибачення, однак останні відмовилися від допомоги, прийнявши вибачення.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з підстав пред`явлення позову, а також беручи до уваги конкретні обставини провадження, враховуючи обов`язок відповідача відшкодувати моральну шкоду незалежно від наявності вини, вважає, що моральна шкода в розмірі 50000 грн. буде відповідати вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Потерпіла ОСОБА_6 , подала до суду позовну заяву про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».
В обгрунтування заяви, вказала, що 30.04.2021 року об 12.23 год. сміттєвоз марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «Комунальник 1» під керуванням водія ОСОБА_3 , неподалік смітників біля будинку АДРЕСА_2 , здійснив наїзд на її батька ОСОБА_8 , який, від отриманих травм помер на місці. Внаслідок вказаного кримінального правопорушення їй було завдано шкоди.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що втратила свого батька, а її син втратив люблячого та доброго дідуся, що призвело до істотних змін в її та його житті та негативно позначилося на моральному і психологічному стані. Смерть батька та дідуся є непоправною і не вимірюється в жодному грошовому еквівалентні, наслідок, що настав, у зв`язку з діями підозрюваного є незворотнім, і ці трагічні події назавжди змінили як її, так і їхнє життя.
Батько, вчив її читати, писати, вирішувати життєві ситуації, так само він вчив і сина, а свого онука. Оскільки вона постійно працює, то син дуже багато часу проводив із своїм батьком та із своїм дідусем, який був для нього взірцем людини та мужчини.
Вона та син, не можемо спати, їсти, обстановка в квартирі постійно нагадує про батька та дідуся для сина.
Наслідки, що наступили, характер і глибина душевних, емоційних, моральних страждань, які переносить вона та син тривають і по сьогоднішній день.
Втрата батька та дідуся є непоправною і поновити попереднє становище неможливо.
Отже, їй завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у моєму житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, просила врахувати, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, і вона, зазнала моральних страждань через втрату рідної людини та вважає, що уточнена сума відшкодування иморальної шкоди в розмірі 740000 грн. з відповідача ТзОВ «Комунальник 1», з відповідача ОСОБА_3 , - 1000000 грн., та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» - 260000 грн., відповідають вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною тому, просить задоволити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача «Комунальник 1» подав до суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, відповідач визнає в повному обсязі.
Щодо вимоги в частині стягнення моральної шкоди вказав, що водій ОСОБА_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Комунальник 1», відтак товариство несе обов`язок відшкодувати шкоду незалежно від вини водія, оскільки таке є володільцем небезпечного об`єкта. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілих, а також інших негативних наслідків.
Безумовно ТзОВ «Комунальник 1» погоджується з тим, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, і що позивач зазнала моральних страждань через втрату рідної людини, чоловіка та батька, однак позивач ОСОБА_6 , обґрунтовує позовні вимоги суто своїми емоціями та суб`єктивними почуттями, не надаючи при цьому жодних доказів на підтвердження характеру та глибини душевних, емоційних, моральних страждань, які вона перенесла. Крім того, в позовній заяві не зазначено, які саме порушення усталеного для неї способу життя, життєдіяльності відбулися в її житті та якими доказами це підтверджується, а тому вважає, що моральна шкода у розмірі 1000000 грн. не відповідає вимогам розумності, справедливості та спірності і за даних конкретних обставин є явно завищеною та надмірною.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначає, що потерпілий, як пішохід, повинен був рухатися по тротуару або пішохідній доріжці, якщо таких немає пішоходи можуть рухатися в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому, треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Дані вимоги потерпілим дотримані не були.
Також звертає увагу на те, що після події ДТП ОСОБА_3 намагався надати потерпілим допомогу та приніс вибачення, однак останні відмовилися від допомоги, прийнявши вибачення.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з підстав пред`явлення позову, а також беручи до уваги конкретні обставини провадження, враховуючи обов`язок відповідача відшкодувати моральну шкоду незалежно від наявності вини, вважає, що моральна шкода в розмірі 50000 грн. буде відповідати вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2021 року о 12 год. 23 хв., сміттєвоз марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «Комунальник 1», під керуванням водія ОСОБА_3 , який застрахований полісом №АР/1530123 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК «Еталон», неподалік смітників біля будинку №8 по вул. Січових Стрільців в м. Стрий Львівської області, здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_8 , 1949р.нароеджнееня, який був чоловіком потерпілої ОСОБА_9 , та батьком ОСОБА_6 , та від отриманих травм помер на місці.
Судом встановлено, що смерть ОСОБА_8 , настала під час дорожньо-транспортної пригоди.
Водій ОСОБА_3 , який керував ним в момент дорожньо-транспортної пригоди, перебував в трудових відносинах з ТзОВ «Комунальник 1», а тому ТзОВ «Комунальник 1» є також належним відповідачем у справі, оскільки є володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкода майнова і шкода моральна.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Щодо відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу ОСОБА_9 , як дружині загиблого, ОСОБА_3 були спричинені моральні страждання, а також душевні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідним задовольнити вимогу ОСОБА_9 , частково та стягнути на її користь з ОСОБА_3 70000 гривень моральної шкоди в задоволенні решти вимог відмовити за недоведеністю.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу ОСОБА_6 , як дочці загиблого, ОСОБА_3 були спричинені моральні страждання, а також душевні страждання у зв`язку з чим вважає за необхідним задовольнити вимогу ОСОБА_6 , частково та стягнути на її користь з ОСОБА_3 70000 гривень моральної шкоди.
Щодо відповідача ТзОВ «Комунальник 1» суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
Відтак, ТзОВ «Комунальник 1», з яким водій ОСОБА_3 , перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
При цьому умисел потерпілого як обставина, що виключає відповідальність відповідача належними та допустимими доказами доведена не була.
В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Твердження, що шкода спричинена не з вини відповідача ОСОБА_11 , а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Таких обставин під час розгляду справи не встановлено.
Встановивши, що потерпілий ОСОБА_8 , був чоловіком ОСОБА_9 , та батьком ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_8 , підлягає відшкодуванню відповідачем ТзОВ «Комунальник 1», як власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки представником останнього у судовому засіданні не доведено, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивачі зазнали внаслідок смерті свого рідного, характер та тривалість їх немайнових втрат, які зруйнувала нормальні життєві зв`язки,часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.
Тому суд вважає можливим зменшити розмір, який просять стягнути з відповідача ТзОВ «Комунальник 1» на відшкодування завданої смертю рідної людини моральної шкоди, і за таких обставин визначити суму завданої моральної шкоди в розмірі по 410000 грн., кожному позивачу задовольнивши, таким чином, вимоги позивачів - частково, а в задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовити.
Щодо витрат на поховання, суд виходить з того, що відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
Відповідно до положення ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.
На підтвердження понесених витрат на поховання, позивачем ОСОБА_9 подано фотокопію фіскального чеку від 04.05.2021, з якого вбачається, що розмір витрат на поховання становить 994 грн., накладну без № від 24.06.2021 на суму 2553 грн. та товарний чек від 30.04.2021 на суму 6750 грн., що в загальній сумі становить 10294 грн., які підлягають стягненню з відповідача ТзОВ «Комунальник 1»
Щодо позовних вимог ОСОБА_9 в частині стягнення зі страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» відшкодування моральної в сумі 26000 грн. позивачеві суд зазначає наступне.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з ст. 3 Закону №1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/180065/15-ц сформульовано правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди ( пункт 35 цієї постанови).
Відповідно до п.п. 27.1, 27.3, 27.5 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
З урахуванням наведеного та умов полісу №АР/1530123 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного між ТзОВ «Комунальник 1» та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» ліміт відповідальності (страхова сума) страховика на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю відповідно до договору становить 260 000 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати на час вчинення кримінального правопорушення становив 6500 гривень.
Отже, згідно ст.. 27.3. Страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами, що становить 78000 грн.
За змістом Закону №1961-IV (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо - транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
У зв?язку з наведеним, позовні вимоги ОСОБА_9 , яка була дружиною загиблого, до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» слід задоволити частково та стягнути грошові кошти в сумі 78000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Щодо позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення зі страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» відшкодування моральної в сумі 26000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст..27.3. Страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ст..27.2. Страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановленихстаттею 1200Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до вимог ч.1 ст..1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Потерпіла ОСОБА_6 на час смерті ОСОБА_12 ,м. не перебувала на його утриманні та не була непрацездатною, а відтак з врахуванням наведеного підстав для відшкодування страховою компанією ій коштів за спричинену моральну шкоду не має тому, в задоволенні вимог ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» відшкодування моральної в сумі 26000 грн. слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст.370,371,374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У відповідностідо ст.75КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов`язки..
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 5148,60 (п?ять тисяч сто сорок вісім гривень 60 копійок) грн.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 70000 (сімдесять тисяч) грн.. 00 коп.
В задоволенні решти позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_14 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (ЄДРПОУ 25240544) в користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 410000 (чотириста десять тисяч) грн. 00 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 10294 (десять тисяч двісті дев?яносто чотири) грн.. 00 коп.
В задоволенні решти позову в частині стягнення моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» в користь ОСОБА_9 відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (ЄДРПОУ 20080515) в користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн.. 00 коп..
В задоволенні решти позову в частині стягнення моральної шкоди з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_9 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.. 00 коп..
В задоволенні решти позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (ЄДРПОУ 25240544) в користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 410000 (чотириста десять тисяч) грн..
В задоволенні решти позову в частині стягнення моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» в користь ОСОБА_6 відмовити.
В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_6 відмовити.
Скасувати арешт на накладенийухвалою слідчого судді 05 травня 2021 року по кримінальному провадженні №12021140000000374 від 30.04.2021 на транспортний засіб марки «МАЗ 533603-221», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Речові докази:
- транспортний засіб марки «МАЗ 533603-221», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ТзОВ «Комунальник 1» м.Стрий, вул..Нижанківського, 50.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
