Спільна окрема думка
суддів ОСОБА_4 та ОСОБА_5
до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року
справа № 456/3303/21
провадження № 51-5257 кмо 21
Короткий зміст судових рішень, встановлених обставин та рішення об`єднаної палати ККС ВС
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року частково задоволено заяви про забезпечення позову та постановлено забезпечити цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТзОВ «Комунальник 1» про стягнення шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, шляхом накладення арешту на банківський рахунок, що належить ТзОВ «Комунальник 1», в межах суми позовних вимог у розмірі 2 000 000 грн. В задоволенні вимог щодо накладення арешту на автомобілі, належні ТзОВ «Комунальник 1», відмовлено.
На зазначену ухвалу представник цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 399Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року.
На вказану ухвалу апеляційного суду представником цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвокатом ОСОБА_6 було подано касаційну скаргу, у якій вона просила скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.
В обґрунтування своїх вимог представник цивільного відповідача покликається на те, що у абз. 7 ч. 7 ст. 173 КПК закріплене право підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб оскаржити судове рішення щодо арешту майна, вважаючи зазначене одним із тих випадків, визначених цим Кодексом, коли судове рішення, постановлене під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, підлягає окремому оскарженню.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 серпня 2022 року матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати.
Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20), згідно з якими ухвала суду щодо накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, підлягає окремому оскарженню, оскільки приписи ч. 7 ст. 173 КПК надають право особі (підозрюваному, обвинуваченому, третім особам) оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 02 серпня 2022 року колегія суддів послалась на неможливість окремого оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, з огляду на положення процесуального закону, зокрема, закріплені у ч. 2 ст. 392 цього Кодексу, якими, на їх думку, чітко встановлено правові обмеження щодо можливості оскарження таких рішень у апеляційному порядку.
За наслідками касаційного розгляду об`єднаною палатою ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишено без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
При цьому більшість суддів із колегії за результатами касаційного розгляду погодилися із тим, що ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Окрім того, у висновку щодо застосування норм права, який міститься в постанові об`єднаної палати, також зазначено, що в силу ч. 2 ст. 392 КПК ухвалу судді (суду) про накладення арешту на майно може бути переглянуто під час апеляційного оскарження вироку у відповідному кримінальному провадженні, а також скасовано в порядку статті 174 КПК. Це свідчить про те, що чинне законодавство не виключає можливість перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певні межі для її реалізації.
Мотиви спільної окремої думки
Ми не можемо погодитись із мотивами, покладеними в основу такого рішення суду касаційної інстанції, що своєю чергою вплинуло й на зміст його резолютивної частини та висновок щодо застосування положень ч. 7 ст. 173, ч. 2 ст. 392 КПК, викладений у постанові Об`єднаної палати ККС ВС 24 жовтня 2022 року (справа № 456/3303/21, провадження № 51-5257 кмо 21).
Так, частиною 1 ст. 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. ст. 170-173 КПК передбачено можливість ухвалення рішення про арешт майна не лише слідчим суддею під час досудового розслідування, але й судом у ході судового розгляду до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК.
Водночас ч. 7 ст. 173 КПК закріплено положення про те, що підозрюваний, обвинувачений має право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
А згідно з положеннями ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому
ст. 291 КПК.
Таким чином, аналіз положень ч. 7 ст. 173 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 170-173, ч. 2 ст. 392 КПК дозволяє дійти висновку, що чинним кримінальним процесуальним законом окремо виділено ухвалу суду про арешт майна як предмет апеляційного оскарження, а також обвинуваченого - як самостійного суб`єкта оскарження вказаного судового рішення.
Разом з тим, віднесення питання «як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження» до питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК), вказує на те, з його вирішенням ухвала суду про арешт майна припиняє свою дію й надалі питання про арешт майна вирішуватиметься саме вироком.
Вказане ще раз підкреслює самостійність такого предмета апеляційного оскарження, як ухвала суду про арешт майна, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, адже з ухваленням останніх втрачається будь-яка процесуальна доцільність апеляційного перегляду ухвали суду про арешт майна.
З огляду на вищезазначене, вважаємо, що у колегії суддів об`єднаної палати не було підстав для відступу від висновків щодо застосування положень ч. 7
ст. 173 КПК, викладених у постановах Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20), згідно з якими ухвала суду щодо накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, підлягає окремому оскарженню.
А тому ухвала Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягала скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_6 -задоволенню.
С у д д і:
ОСОБА_4 ОСОБА_5
