УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 456/3303/21
провадження № 51-5257км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» адвоката
ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року
про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката
ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «Комунальник 1» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року, постановлену
у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскарженого судового рішення
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області 04 серпня 2021 року частково задовольнив заяви про забезпечення позову та постановив забезпечити цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ТзОВ «Комунальник 1»
про стягнення шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні
за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, шляхом накладення арешту на банківський рахунок, що належить ТзОВ «Комунальник 1» в межах суми позовних вимог
у розмірі 2 000 000 грн. В задоволенні вимог щодо накладення арешту
на автомобілі, належні ТзОВ «Комунальник 1», відмовив.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року, керуючись ч. 4
ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» адвоката
ОСОБА_6 на вказану ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування заявлених вимог вказує на закріплене у абз. 7 ч. 7 ст. 173 КПК України право підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб оскаржити судове рішення щодо арешту майна, вважаючи зазначене одним із тих випадків, визначених цим Кодексом, коли судове рішення, постановлене під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, підлягає окремому оскарженню, що залишилось поза увагою апеляційного суду. При цьому адвокат посилається на постанови касаційного суду від 21 квітня
2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20).
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважала за необхідне з метою забезпечення єдності судової практики передати матеріали провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку, що матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження
за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «Комунальник 1» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня
2021 року, постановлену у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами
при застосуванні таких норм права.
Частиною 2 ст. 434-1 КПК України 2012 року передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження нарозгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або
у складі іншої палати чиіншої об`єднаної палати.
Статтею 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені
в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 вказаної норми до них належать судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили,
а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, а також те, що ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст. 392 КПК України, і таким чином не входить
у перелік судових рішень, які підлягають окремому оскарженню, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою представника цивільного відповідача.
У той же час у постановах колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 21 квітня 2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20) викладено іншу позицію, згідно якої ухвала суду щодо накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження
в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, підлягає окремому оскарженню, оскільки приписи ч. 7 ст. 173 КПК України надають право особі (підозрюваному, обвинуваченому, третім особам) оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
При цьому колегії суддів у вказаних рішеннях послались на ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2
ст. 129 КонституціїУкраїни і ст.7, ч. 6 ст.9, ст.24 КПК України, п. 8 ч. 3
ст. 129 Конституції України,ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному у вищенаведених постановах Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, оскількидійшла допротилежної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, про неможливість окремого оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, з огляду на вищенаведені положення процесуального закону, зокрема, закріплені у ч. 2 ст. 392 цього Кодексу, якими чітко встановлено правові обмеження щодо можливості оскарження таких рішень у апеляційному порядку.
Таким чином, з метою забезпечення єдності судової практики, матеріали провадження щодо ОСОБА_7 підлягають передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
постановив:
Передати матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах
ТзОВ «Комунальник 1» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
