Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/2654/18
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля М.П.,
суддів Кравця О.О.,
Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року, прийняте у складі суду судді Бжассо Н.В. в місті Одеса, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, зобов`язання поновити запис про реєстрацію декларації,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/123ДАБК від 22.05.2018 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22.05.2012 року;
- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити запис про реєстрацію декларації № ОД 08212080240 від 22.05.2012 року у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року залучено до участі у справі, у якості другого відповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/123ДАБК від 22.05.2018 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22.05.2012 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального, процесуального права та підсудності, тому просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. На думку апелянта, такий спір с спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права. Апелянт вказує, що Верховним Судом України була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з приводу правомірності передачі земельних ділянок у приватну власність та щодо правомірності набуття права власності на земельні ділянки. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції протиправно не залучено до участі у справі в якості відповідача або третьої особи Одеську міську раду, а також не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2019 року по справі №916/3156/17.
Представники Державної інспекції архітектури та містобудування України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+» надали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Треті особи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, які містять доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги, просять суд скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі повністю.
Крім того, до суду надійшли письмові клопотання ОСОБА_1 (т.5 а.с. 199-204), в яких апелянт просить суд встановити, чи є декларація №ОД 08212080240 від 22.05.2012 року нікчемним правочином, а також яким саме документом підтверджується той факт, що декларація ОД 08212080240 від 22.05.2012 року вичерпала свою дію, та винести по вказаним клопотанням окрему ухвалу.
Також до суду надійшли письмові клопотання, в яких ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції звернутись з мотивованою ухвалою (постановою) до Великої палати Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі:
- чи відповідає ст. 19 КАС яку застосувала суддя Одеського окружного адміністративного суду, ОСОБА_4 у справі №815/2654/18 позиції викладених Великою палатою у справі №523/16978/19, касаційної інстанції у справі №815/6312/14, висновків Великої палати у справі №523/16978/19, аналогічної правової позиції викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, у постановах Верховного суду України від 6 жовтня 2010 року у справі № 6-5576св10, від 31 травня 2016 року у справі № 2-а-227/11 та від 13 вересня 2017 року у справі № 2-а-22/11, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 13 березня 2019 року у справі № 819/2181/17, від ЗО січня 2020 року у справі № 813/2927/16, від 20 травня 2020 року у справі № 802/427/17-а де колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції - нормам статті 55, 64, 124 Конституції;
- чи відповідає ст. 49 КАС яку застосувала суддя Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В. у справі №815/2654/18 стосовно незалучення в якості третьої особи Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки - нормам статті 55, 64, 124 Конституції України
- чи відповідає ч.3 ст.246 КАСУ та рішення судді Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В. у справі №815/2654/18 стосовно не відображення звернення третіх осіб стосовно нікчемності правочину у рішенні судді - нормам статті 55, 64, 124 Конституції України.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги та письмових клопотань учасників справи відбувається без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-ПЛЮС+» зареєстровано як юридична особа з 25.09.2007 року, номер запису до ЄДР 1 556 136 0000 029324, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+» подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21.05.2012 року з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху та квартири АДРЕСА_1 , категорія складності ІІ, код обєкта 1110. Зазначена декларація була зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 22.05.2012 року за №ОД 08212080240.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року за №553, на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (№ 01-6/272-ПР від 22.04.2018 року), листа Одеської місцевої прокуратури № 4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало наказ №01-13/102ДАБК від 07.05.2018 року «Про проведення позапланової перевірки» на обєкті: нежитлові приміщення апартаменти за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168.
На підставі цього наказу та направлення на перевірку від 07.05.2018 року № 000540 був проведений позаплановий захід за вказаною адресою.
За результатами проведення позапланово заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт у період з 07 травня 2018 року по 11 травня 2018 року складено акт №000540.
З огляду на зміст акту № 000540 від 11.08.2018 року, під час здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога 168 (готель «GAUDI») будівельні роботи не ведуться та фактично завершені, об`єкт експлуатується за призначенням.
Між тим, під час проведення перевірки ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+» не були надані документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою. В наданій декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 008212080240 від 22.05.2012 року з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху та квартири АДРЕСА_1 в частині інформації про земельну ділянку у розділі-документ, що посвічує право замовника на земельну ділянку зазначено: договір купівлі-продажу нерухомого майна квартира №20 від 30.12.2010 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна нежиле приміщення 1-го поверху (колишня котельня) від 30.12.2003 року; свідоцтво по право власності нерухомого майна магазин кафетерій від 01.10.2001 року, при цьому замовником будівництва не зазначено фактичний документ (договір оренди землі або державний акт на землю) на земельну ділянку з зазначенням кадастрового номеру.
22 травня 2018 року, за результатами перевірки, оформленими відповідним актом, та на підставі доповідної записки від 14.05.2018 року № 01-6/272-ПР, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято наказ «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД08212080240 від 22.05.2012 року» №01-13/123ДАБК.
Вважаючи вказаний наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/123ДАБК від 22.05.2018 року, оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. За висновками суду, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22.05.2012 року вичерпала свою дію та є нечинною, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання поновити запис про реєстрацію декларації № ОД 08212080240 від 22.05.2012 року.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, апелянт вважає, що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, відповідно провадження у справі підлягало закриттю.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, про що слушно зауважує позивач. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 3 липня 2018 року в справі №826/27224/15).
В свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та ін.).
Отже, у справі, яка розглядається, спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з реалізацією Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради своїх владно-управлінських повноважень, а доводи позову фактично ґрунтувались на протиправності процедури проведення позапланової перевірки та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Суд звертає увагу на те, що позивач фактично оспорює наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, який є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів.
У справі, що розглядається, третя особа не була безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та позивачем й у межах яких прийняті оскаржувані акти, а також не зверталась до відповідачів щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачами публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивачки і породжували б для неї певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.
Колегія суддів наголошує, що предметом розгляду в цій справі не є законність набуття позивачем права власності на нерухоме майно, що могло б свідчити про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Отже, стверджувані ОСОБА_1 , порушення його прав з боку позивача дають йому право на звернення до суду за захистом своїх прав шляхом пред`явлення самостійного позову, а не з апеляційною скаргою на судове рішення, яким частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+», заявлений з інших підстав.
З огляду на викладене, посилання апелянта на цивільно-правовий характер даного спору колегія суддів оцінює критично.
Щодо доводів апелянта в частині не залучення до участі у справі в якості відповідача або третьої особи Одеську міську раду, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин позивачем було вірно визначено відповідачів, а Одеська міська рада взагалі не була учасником правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами внаслідок скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Крім того, щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2019 року по справі №916/3156/17, колегія суддів зазначає, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт не має ознак правочину, що свідчить про нерелевантність висновків вказаної постанови для вирішення даної справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Крім того, відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно до ч.ч.3,4 ст.249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Між тим, враховуючи вищевикладене, апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав, у контексті приписів діючого законодавства України, для постановлення окремої ухвали, а відтак, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотань апелянта та винесення окремих ухвал.
Щодо клопотань ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що повноваження суду для звернення до Верховного Суду чітко регламентовані положеннями КАС України. Зокрема, у відповідності до положень ч. 4 ст. 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Жодних інших норм права, які б дозволяли суду першої інстанції звертатись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, КАС України не містить, з огляду на що клопотання третьої особи не належать до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС+» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, зобов`язання поновити запис про реєстрацію декларації залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва
