ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 140/7518/21

адміністративне провадження № К/990/9498/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправними і скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (суддя-доповідач Бруновська Н.В., судді Хобор Р.Б., Шавель Р.М.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі - ВКДКА) і Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області (далі - КДКА Волинської області), в якому просив:

1) визнати протиправним і скасувати рішення ВКДКА від 27.05.2021 про скасування рішення КДКА Волинської області від 24.10.2019 №83-9 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту;

2) визнати протиправним і скасувати рішення ВКДКА від 27.05.2021 про скасування рішення КДКА Волинської області від 31.10.2019 №84-4 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту;

3) визнати протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить його персональні дані;

4) зобов`язати КДКА Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до вимог Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) та Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затверджених рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 №270 (далі - Порядок №270), він звернувся до КДКА Волинської області із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, до якої додав усі необхідні документи, в тому числі копію договору найму житлового приміщення у м. Луцьку. За результатом розгляду поданої заяви і доданих до неї документів КДКА Волинської області допустила його до складення кваліфікаційного іспиту, а після успішного його складення - затвердила результати і видала йому свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту, що стало підставою для отримання ним згодом свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та набуття статусу адвоката. Через рік після цього ВКДКА за скаргою заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. скасувала прийняті КДКА Волинської області рішення, які, на думку позивача, є актами індивідуальної дії та не можуть оскаржуватися особами, яких вони не стосуються. Таким чином, за доводами позивача, ВКДКА вийшла за межі своїх повноважень та безпідставно і необґрунтовано прийняла оскаржувані рішення, чим порушила його право на приватне життя, визначене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ) (1950 року), в аспекті доступу до професії.

3. У частині позовних вимог до КДКА Волинської області позивач зазначив, що остання, всупереч вимогам Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» та меті обробки отриманих персональних даних, протиправно поширила його персональні дані шляхом надання кваліфікаційної справи до ВКДКА.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ВКДКА від 27.05.2021 №V-019/2021 про скасування рішення КДКА Волинської області від 24.10.2019 №83-9 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту; визнано протиправним та скасовано рішення ВКДКА від 27.05.2021 №V-020/2021 про скасування рішення КДКА Волинської області від 31.10.2019 №84-4 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; визнано протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті ВКДКА не на підставі, не у спосіб та за межами повноважень цього органу адвокатського самоврядування, що визначені Конституцією та законами України, а також з порушенням права позивача на доступ до професії. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність дій КДКА Волинської області щодо поширення без згоди позивача його персональних даних.

6. Рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання КДКА Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 мотивоване судами тим, що ця вимога заявлена позивачем на майбутнє, за відсутності факту порушення його прав у цій частині на час звернення до суду.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі ВКДКА, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

8. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи частини четвертої статті 52 Закону №5076-VI та статті 2 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого рішенням Звітно-виборного З`їзду адвокатів України від 09.06.2017 (далі - Положення про ВКДКА), в розрізі обсягу повноважень ВКДКА з перегляду рішень регіональних КДКА та суб`єктного складу осіб, що мають право на оскарження таких рішень. Відповідач послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

9. Крім того, відповідач зазначив про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції його клопотань про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальними правами, про залишення позову без розгляду в частині вимог до КДКА Волинської області, про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду, про залучення до участі у справі як третіх осіб Ради адвокатів України та заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І., про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також ненадання судами оцінки вмотивованості оскаржуваних рішень ВКДКА.

10. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача адвокат Давидченко А.В. просить залишити її без задоволення, стверджуючи про законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Спростовуючи доводи відповідача, представник позивача, зокрема, вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо суб`єктів оскарження рішень КДКА з питань допуску особи до складання кваліфікаційного іспиту, затвердження його результатів та видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту узгоджуються з усталеною судовою практикою розгляду спорів, пов`язаних з оскарженням актів індивідуальної дії. Натомість ВКДКА, на думку представника позивача, намагається створити вигляд дискусії навколо цього питання, яке не є спірним.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

12. За заявою ОСОБА_1 від 18.10.2019 Кваліфікаційна палата КДКА Волинської області ухвалила рішення від 24.10.2019 №83-9 про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

13. Рішенням від 31.10.2019 №84-4 Кваліфікаційна палата КДКА Волинської області затвердила результати складання кваліфікаційного іспиту та видала ОСОБА_1 свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту.

14. На підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 15.05.2020 №2/46-13 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та склав присягу адвоката України.

15. 27 травня 2020 року адвокати Самарець А.М. , Захарченко Ю.О., Ярошенко С.М., Глушко Ю.М. та Громадська організація «Національний центр правозахисту» звернулися до Ради адвокатів України із заявами про проведення перевірки правомірності отримання в Раді адвокатів Волинської області 15 травня 2020 року свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю шістнадцятьма колишніми прокурорами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, в тому числі ОСОБА_1 , зокрема, в частині повноти проведеної перевірки вимог щодо несумісності з діяльністю адвоката, правомірності рішень про допуск указаних осіб до складання кваліфікаційного іспиту, відповідності організації та проведення кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційною палатою КДКА Волинської області, правильності порядку складення іспитів та методики їх оцінювання, правильності призначення керівників стажування, реальності їх проведення, наявності щоденників про проходження стажування, захисту звітів тощо. Обґрунтовуючи свої вимоги, автори заяв вказували на неприпустимість поведінки вказаних осіб під час здійснення прокурорської діяльності, постійне нехтування ними прав адвокатів та неодноразові грубі порушення закону, у зв`язку з чим уважали, що їх допуск до адвокатської спільноти знижує довіру до адвокатської діяльності, шкодить репутації та авторитету адвокатури в цілому. Автори заяв акцентували увагу на необхідності перевірки місця проживання вказаних осіб у Волинській області як умови для їх допуску до складення кваліфікаційних іспитів у КДКА Волинської області.

16. Розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. від 27.05.2020 №85 створено робочу групу у складі: голови робочої групи - Кухаря О.І. (заступник Голови Ради адвокатів України), членів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , для вивчення питань, порушених у скаргах адвокатів і громадської організації від 27.05.2020, щодо недотримання процедури допуску та складення кваліфікаційного іспиту, процесу проходження стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 та п`ятнадцятьом іншим колишнім військовим прокурорам (пункт 1 розпорядження).

17. Крім того, цим розпорядженням передбачено таке: « 2. Доручити робочій групі для вивчення та дослідження питань, порушених у скаргах адвокатів і громадської організації від 27.05.2020, витребувати у Ради адвокатів Волинської області документи щодо процесу проходження стажування, прийняття присяги, видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 та ін.»; « 3. Звернутися до ВКДКА щодо надання оцінки питанням, порушеним у скаргах адвокатів і громадської організації від 27.05.2020,, щодо дотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та ін.»; « 4. Скласти висновок та подати його на розгляд Раді адвокатів України для прийняття відповідних рішень»; « 5. Секретаріату Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України скерувати членам робочої групи копії скарг адвокатів і громадської організації від 27.05.2020 та всі наявні документи».

18. 11.06.2020 за вх. №13689 і №13690 до ВКДКА надійшли скарги голови робочої групи, заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. на рішення КДКА Волинської області про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту з проханням поновити строк на оскарження цих рішень та скасувати їх в разі встановлення відповідних порушень, про які зазначено у зверненнях адвокатів і громадської організації від 27.05.2020. До скарг додано копію розпорядження Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 27.05.2020 №85 та копії звернень адвокатів і громадської організації від 27.05.2020 до Ради адвокатів України.

19. Листом від 12.06.2020 №2699 Голова ВКДКА відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 52 Закону №5076-VI, пункту 6.1 (1) Положення про ВКДКА, пункту 3.39 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78 (далі - Регламент ВКДКА), звернувся до Голови КДКА Волинської області з вимогою надати матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 для розгляду скарг заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І.

20. Запитувані матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 КДКА Волинської області надіслало на адресу ВКДКА супровідним листом від 05.11.2020 №84/20.

21. Розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 03.07.2020 №103 до розпорядження від 27.05.2020 №85 внесені зміни: слова " Кухар Олексій Іванович (заступник Голови Ради адвокатів України) - голова Робочої групи" викладено у такій редакції: "Кухар Олексій Іванович (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №304 від 26.02.1998, видане Вінницькою обласною КДКА) - голова Робочої групи".

22. Рішенням ВКДКА від 27.05.2021 №V-019/2021 скасовано рішення КДКА Волинської області від 24.10.2019 №83-9 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту з мотивів порушення порядку прийняття заяви ОСОБА_1 та формування його особової справи, відсутності документів, які би належним чином підтверджували місце проживання заявника у Волинській області та сплату ним двох платежів за складення кваліфікаційного іспиту: на рахунок КДКА і на рахунок ВКДКА.

23. Іншим рішенням від 27.05.2021 №V-020/2021 ВКДКА скасувала рішення КДКА Волинської області від 31.10.2019 №84-4 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Мотивами прийняття цього рішення вказано порушення процедури оцінювання результату складення кваліфікаційного іспиту (не проставлення оцінки головою КДКА Волинської області, який брав участь у засіданні кваліфікаційної палати, не зазначення у відомості сумарної оцінки за результатами складення письмового та усного іспитів), відсутність доказів сплати двох платежів за складення кваліфікаційного іспиту: на рахунок КДКА і на рахунок ВКДКА, наявність обґрунтованих сумнівів щодо особистої участі ОСОБА_1 у складенні кваліфікаційного іспиту в м. Луцьку 31 жовтня 2019 року, зважаючи на його перебування в цей день на робочому місці в м. Києві, а також скасування рішення про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту.

24. Крім того, в обох рішеннях з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №826/9606/17 ВКДКА зауважила, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності.

V. Позиція Верховного Суду

25. Згідно з частиною третьою статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

26. У частині першій статті 2 Закону №5076-VI визначено, що адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

27. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина третя статті 2 Закону №5076-VI).

28. Відповідно до частин першої і третьої статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

29. У силу частини першої статті 46 Закону №5076-VI організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

30. Частиною другою цієї статті передбачено, що адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

31. Згідно з частиною першою статті 54, частиною першою статті 55 і частиною першою статті 57 Закону №5076-VI вищим органом адвокатського самоврядування України є з`їзд адвокатів України. У період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

32. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону (частина перша статті 50 Закону №5076-VI).

33. За приписами частини п`ятої статті 50 Закону №5076-VI до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

34. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (частина перша статті 52 Закону №5076-VI).

35. У частині першій статті 2 Положення про ВКДКА закріплено, що метою діяльності ВКДКА є забезпечення здійснення адвокатського самоврядування відповідно до вимог Закону №5076-VI в частині здійснення контролю та сприяння організації діяльності КДКА регіонів при вирішенні питання кваліфікаційного відбору осіб, які виявили намір здійснювати адвокатську діяльність, та дисциплінарної відповідальності адвокатів.

36. Згідно з пунктами 1, 4, 6, 9 частини другої статті 2 Положення про ВКДКА для досягнення мети ВКДКА: сприяє процесу формування правової держави в Україні; сприяє підвищенню ролі інституту адвокатури в українському суспільстві, підвищенню статусу професії адвоката в Україні; сприяє розвитку надання правової допомоги в Україні; сприяє реалізації завдань адвокатського самоврядування.

37. Відповідно до частини четвертої статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

38. За приписами частини п`ятої цієї статті Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

39. Частиною восьмою статті 50 і частиною сьомою статті 52 Закону №5076-VI обумовлено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

40. Підстави і порядок допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту, складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання його результатів та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури визначені у статтях 8 і 9 Закону №5076-VI та Порядку №270.

41. Так, статтею 8 Закону №5076-VI передбачено наступне: особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту (частина перша); за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту (частина третя); рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання (частина четверта).

42. Положення статті 8 Закону №5076-VI у частині форми і змісту рішення КДКА за результатами розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту деталізовані в пункті 6 розділу 3 Порядку №270, згідно з яким рішення про допуск до складення кваліфікаційного іспиту викладається українською мовою в письмовій формі і повинно містити наступні відомості: дату прийняття рішення; прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої приймається рішення; інформацію про відповідність або невідповідність особи, яка звернулася з заявою, вимогам статті 6 Закону №5076-VI; відповідність наданих особою документів цьому Порядку; а також дані про прийняте рішення. У випадку прийняття рішення про відмову у допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту, мотивувальна частина рішення повинна містити чітко викладені причини відмови, а резолютивна частина - дані про строк та порядок оскарження рішення відповідно до частини четвертої статті 8 Закону №5076-VI.

43. Згідно з частинами першою і другою статті 9 Закону №5076-VI кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України.

44. Частиною третьою цієї статті передбачено, що особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

45. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів (частина п`ята статті 9 Закону №5076-VI).

46. Аналогічна норма щодо можливості оскарження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду рішення про відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту особою, якої воно стосується, закріплена в пункті 3 розділу 5 Порядку №270.

47. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідно до приписів статей 8 і 9 Закону №5076-VI у процедурі допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та визначення рівня її фахової підготовленості до ВКДКА або до суду можуть бути оскаржені рішення КДКА про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та про відмову у видачі їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, тоді як оскарження рішень КДКА про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту цими нормами Закону не передбачено.

48. Як слушно зауважили суди попередніх інстанцій, таке правове регулювання зумовлене віднесенням рішень КДКА з питань допуску до складення кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту до індивідуальних актів, які стосуються прав та інтересів визначеної в цих рішеннях особи та дія яких вичерпується їх виконанням (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

49. При цьому суди мотивовано звернули увагу на те, що обсяг прав на оскарження рішень КДКА до ВКДКА та до суду має бути однаковим, оскільки ВКДКА при розгляді скарг на рішення КДКА наділена ознаками квазісудового органу, що користується всією повнотою судової юрисдикції при вирішення цього правового питання, застосовуючи принцип верховенства права та враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини (частина п`ята статті 52 Закону №5076-VI, пункт 3.16 Регламенту ВКДКА).

50. З урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, висловленої, зокрема, в постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18, від 18 грудня 2018 року у справі №9901/657/18, від 14 грудня 2020 року у справі №640/12695/19, від 31 березня 2021 року у справі №640/17408/19, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.

51. У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного рішення).

52. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що лише особа, якій відмовлено в допуску до складення кваліфікаційного іспиту або у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, вправі оскаржити відповідні рішення КДКА, що створюють для неї негативні наслідки.

53. Натомість рішення КДКА про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не порушують будь-чиїх прав або інтересів у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість їх оскарження і перегляду.

54. У контексті спірних правовідносин додатковим підтвердження цього висновку є скасування ВКДКА рішень КДКА Волинської області про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту без визначення інших способів захисту порушеного права, передбачених у частині п`ятій статті 52 Закону №5076-VI (ухвалення нового рішення або направлення справи для нового розгляду до відповідної КДКА та зобов`язання КДКА вчинити певні дії), що свідчить про те, що оскаржувані рішення ВКДКА не спрямовані на захист прав чи інтересів скаржника.

55. Такі рішення ВКДКА ставлять позивача у стан правової невизначеності, оскільки порушене ним питання про допуск його до професії адвоката після скасування відповідних рішень КДКА Волинської області залишилося по суті не вирішеним.

56. Таким чином, системне тлумачення наведених норм права та судової практики національних судів дає колегії суддів підстави для висновку, що приписи частини восьмої статті 50 Закону №5076-VI не надають право кожному оскаржити будь-яке рішення КДКА до ВКДКА або до суду, а визначають загальний порядок і строк оскарження рішень КДКА у випадках, прямо передбачених відповідними статтями цього Закону, що регулюють порядок вирішення питань, віднесених до повноважень КДКА.

57. Не передбачає можливості оскарження рішень КДКА про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту й частина третя статті 36 Закону №5076-VI, на яку посилається ВКДКА в обґрунтування своєї позиції, адже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, ця норма закону стосується ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката (оскарження поведінки адвоката), а не порядку оскарження рішень КДКА у процедурі допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та визначення рівня її фахової підготовленості, що є різними за своїм змістом і правовою природою правовідносинами.

58. Мета і завдання ВКДКА, що визначені у статті 2 Положення про ВКДКА, так само не доводять позицію ВКДКА щодо наявності в неї повноважень з перегляду будь-якого рішення КДКА регіонів, оскільки для досягнення поставленої мети і реалізації визначених завдань цей орган адвокатського самоврядування має діяти виключно в правовому полі.

59. З іншого боку, перевіряючи наявність у Кухаря О.І. права на подання до ВКДКА скарг на рішення КДКА Волинської області про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та про видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що вказані скарги були виготовлені на офіційному бланку Національної асоціації адвокатів України та підписані Кухарем О.І. як головою робочої групи, заступником голови Ради адвокатів України.

60. У силу пункту 1 розділу IV Положення про Раду адвокатів України, затвердженого установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012 (далі - Положення про Раду адвокатів України), Рада адвокатів України взаємодіє із іншими органами адвокатського самоврядування у межах, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Статутом НААУ, цим Положенням.

61. Згідно з пунктом 7 розділу I Положення про Раду адвокатів України голова, заступник голови, член Ради адвокатів України зобов`язані брати участь в засіданнях Ради адвокатів України та виконувати доручення Ради адвокатів України, Голови Ради адвокатів України, видані в межах повноважень, наданих законом та актами НААУ.

62. У пункті 1.17 розділу III Положення про Раду адвокатів України передбачено, що Голова Ради адвокатів України видає накази, розпорядження, роз`яснення, листи, рекомендації з будь-яких інших питань адвокатури, що не віднесені до виключної компетенції Ради адвокатів України, і є обов`язковими до виконання усіма адвокатами України та адвокатами іноземної держави, які мають намір здійснювати або здійснюють адвокатську діяльність в Україні.

63. Повноваження Ради адвокатів України визначені у частині четвертій статті 55 Закону №5076-VI та розділі II Положення про Раду адвокатів України, якими Раду адвокатів України не наділено правом здійснювати в будь-якій формі контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, в тому числі оскаржувати прийняті ними рішення до ВКДКА.

64. Крім того, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що зі змісту розпорядження Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 27.05.2020 №85 не вбачається надання доручення заступнику голови Ради адвокатів України Кухарю О.І. або створеній робочій групі на звернення до ВКДКА зі скаргою на відповідні рішення КДКА Волинської області. Натомість пункт 3 цього розпорядження сформульований за допомогою безособового наказового способу дієслова «звернутися», без визначення форми такого звернення (заява, скарга, пропозиція тощо) та його правової підстави.

65. За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у голови робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. повноважень на подання від імені Ради адвокатів України до ВКДКА скарг на рішення КДКА Волинської області щодо ОСОБА_1 .

66. Зміни у правовому статусі голови робочої групи Кухаря О.І. (із заступника Голови Ради адвокатів України на адвоката), внесені згідно з розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 03.07.2020 №103, не впливають на зазначений висновок судів, оскільки такі зміни не тягнуть за собою включення адвоката Кухаря О.І. як такого до кола осіб, які можуть оскаржити відповідні рішення КДКА.

67. При вирішенні цього спору суди правильно акцентували увагу на тому, що в Україні на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), а суддя, здійснюючи правосуддя, керується цим принципом та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (стаття 129 Конституції України, стаття 6 КАС України).

68. Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ. Так, у пункті 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) вказано, що: приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 07.08.1996 у справі "С. проти Бельгії" (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Поняття «приватне життя», яке охороняє стаття 8 Конвенції в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А N 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, п. п. 22-25, від 28.05.2009).

69. Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ.

70. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.2009 у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначив, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (пункт 33 рішення).

71. У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.

72. У зв`язку з цим у пункті 35 вказаного рішення ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

73. Проаналізувавши зазначену прецедентну практику ЄСПЛ у контексті спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскаржувані у цій справі рішення ВКДКА мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.

74. Оскільки ОСОБА_1 відповідно до вимог і процедур, визначених Законом №5076-VI, набув право на заняття адвокатською діяльністю, то він мав гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.

75. Суди доречно зазначили, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення ОСОБА_1 іспиту КДКА Волинської області була уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На час отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним були відсутні.

76. Отже, скасування ВКДКА рішень КДКА Волинської області про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту більше ніж через рік після складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є непропорційним втручанням у право позивача на приватне життя, що захищено статтею 8 ЄКПЛ.

77. Водночас зміст скарг адвокатів і громадської організації від 27.05.2020 до Ради адвокатів України, які були відтворені у скаргах голови робочої групи, заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. до ВКДКА, свідчить про те, що зазначені в них порушення процедури допуску ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та видачі йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту були лише приводом для подання відповідних скарг, тоді як істинним мотивом оскарження рішень КДКА Волинської області від 24.10.2019 №83-9 і від 31.10.2019 №84-4 було невдоволення окремими представниками адвокатської спільноти фактом набуття права на заняття адвокатською діяльністю експрокурорами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на чолі з ОСОБА_9 , які, за доводами скаржників, допускали неетичну поведінку по відношенню до адвокатів під час здійснення прокурорської діяльності.

78. Не даючи оцінки обставинам, які отримали суспільний резонанс, ВКДКА оскаржуваними рішеннями скасувала рішення КДКА Волинської області виключно з формальних (процедурних) підстав, що не дало відповіді на питання правомірності дій КДКА регіону в частині допуску до складення кваліфікаційного іспиту особи, щодо якої є сумніви в дотриманні етичних норм та стандартів поведінки.

79. Відповідно до практики ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

80. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18Т, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

81. Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ВКДКА при прийнятті оскаржуваних рішень допустила реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб`єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, чим порушила право позивача на повагу до приватного життя в аспекті доступу до професії.

82. За таких обставин суди дійшли мотивованого висновку, що прийняття ВКДКА оскаржуваних рішень не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, є достатньою підставою для скасування цих рішень та не потребує проведення їх перевірки по суті.

83. Судові рішення в частині позовних вимог до КДКА Волинської області сторони в касаційному порядку не оскаржили, тому колегія суддів не наводить мотивів і висновків щодо решти позовних вимог.

84. Посилаючись на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції заявлених ВКДКА клопотань про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальними правами, про залишення позову без розгляду в частині вимог до КДКА Волинської області, про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду, про залучення до участі у справі як третіх осіб Ради адвокатів України та заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І., про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідач не зазначив конкретних норм процесуального закону, які були порушені судом при вирішенні цих клопотань, та не аргументував, яким чином результат їх вирішення вплинув на кінцеве рішення суду у справі.

85. Водночас колегією судів установлено, що ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року за результатами розгляду зазначених клопотань відповідача за своїм змістом відповідають вимогам, передбаченим статтею 248 КАС України, зокрема, в частині зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

86. У свою чергу суд апеляційної інстанції дав оцінку запереченням відповідача на ці ухвали, дійшовши висновку про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при їх ухваленні.

87. Отже, указані доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

88. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

89. З огляду на результат касаційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України залишити без задоволення.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська