Ухвала
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 461/4066/21
провадження № 61-8984ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» про розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі - ПАТ «Артем-Банк») про розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 3 417 779,08 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року позов задоволено.
Розірвано договір комісії № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, який укладений 23 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Артем-Банк».
Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1
2 050 000,00 грн; 1 063 251,08 грн - інфляційних втрат; 293 178,00 грн - 3 % річних та судові витрати.
Додатковим рішенням ухвалено додаткове рішення справі. Стягнуто з
АТ «Райффайзен Банк» на користь держави судовий збір у розмірі
11 350 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року залишено без змін.
14 вересня 2022 року АТ «Райффайзен Банк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова
від 20 квітня 2022 року, додаткове рішення Галицького районного суду
м. Львова від 16 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в указаній вище справі і, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва.
Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновки щодо застосування:
- статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі
№ 365/388/20, від 20 березня 2019 року у справі № 753/20633/15-ц,
від 11 квітня 2018 року у справі № 910/7031/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 754/16590/17;
- презумпції правомірності правочину, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 754/16590/17;
- статті 625 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц;
- статті 261 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі
№ 2469цс16.
Також заявник у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статтей 1077, 1011, 1016, 1212 ЦК України у сукупності та можливості стягнення коштів за договором комісії з особи, яка не є стороною такого договору та за умови, що відступлення прав вимоги відбулося належним чином у визначений законом спосіб за договором факторингу, який є чинним та не визнаний судом недійсним.
Крім того, заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України і вказує, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
До касаційної скарги додано заяву про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Заява про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року мотивована тим, що сума до стягнення за рішенням суду складає 3417 779,08 грн і підлягає стягненню на користь фізично особи, з якою банк не укладав жодних договорів. Крім того, з урахуванням значної суми стягнення є всі підстави стверджувати про наявність невиправданого надмірного тягаря для банку та наявність ризиків порушення його майнових прав. Також у випадку скасування постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині стягнення з банку вказаних коштів на користь позивача буде виконана до закінчення касаційного розгляду, поворот виконання у випадку її скасування Верховним Судом буде взагалі неможливим або занадто ускладненим.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судового рішення, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Доводи заяви АТ «Райффайзен Банк» не свідчать про необхідність зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду
від 08 вересня 2022 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому. До того ж, в обґрунтування наведених у заяві обставин АТ «Райффайзен Банк» не надало доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного судового рішення, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а, відтак, наразі не доведено реальність настання обставин, на які вона посилається.
Ураховуючи вищевказане, у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду
від 08 вересня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Галицького районного суду м. Львова цивільну справу
№ 461/4066/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» про розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зупинення виконання постанову Львівського апеляційного суду
від 08 вересня 2022 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
