Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №461/4066/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2022 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Береза П.Р.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кожуховської О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства«Райффайзен Банк» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ІН:14305909) в особі Львівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк » (адреса:79007,м.Львів, вул.Матейка,8; ІН:20846070) та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103; ІН:26253023) про розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» про розірвання договору комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення, укладеного 23.06.2016р., а також стягнення коштів, інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
В обґрунтування даного позову вказує на те, що 23.06.2016 року між ОСОБА_2 (Комітент за договором) та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Комісіонер за договором) укладено договір комісії №2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення, за умовами якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за Комісійну винагороду вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочини з Первісним кредитором щодо набуття Права Вимоги до Позичальника за Кредитним договором, а також до Поручителя та Іпотекодавця за Договорами забезпечення за ціною, не більше узгодженої Сторонами, що становить 2 050 000,00 грн., і в строки, визначені Сторонами у цьому Договорі, а саме до 24.06.2016 року (включно).
На виконання умов вказаного договору комісії, 24.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент за договором) та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Цесіонарій за договором) укладено договір факторингу, згідно якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
На виконання умов договору комісії № 2306/16 від 23.06.2016 року, у зв`язку із укладенням договору факторингу від 24.06.2016 року, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент) та АТ «Артем-Банк» (Цесіонарій) 24.06.2016 року укладено договір відступлення прав за договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Ганна-Марія», відповідно до якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права за договором поруки, що зазначений у Додатку 1 до цього Договору. Згідно Акта прийому-передачі документів від 24.06.2016 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а АТ «Артем-Банк» прийняло договір поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року.
24.06.2016 року на виконання договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року, між АТ «Артем-Банк» (Цесіонарій) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі № 2008, згідно якого Цедент передав, Цесіонарій прийняв права за договором іпотеки №010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між Клієнтом і ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року.
Згідно платіжного доручення №1 від 23.06.2016 року на виконання умов договору комісії від 23.06.2016 року №2306/16 ОСОБА_2 було оплачено на розрахункові реквізити AT «Артем-Банк» внесенням готівки через касу Львівської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» по вул. Матейка, 8 у м. Львові 2 050 000,00 (два мільйони п`ятдесят тисяч) грн. за придбання в AT «Райффайзен Банк Аваль» на його користь права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (іпотеки та поруки).
24.06.2016 року кошти в сумі 2 050 000,00 грн. за дорученням ОСОБА_2 були перераховані AT «Артем-Банк» на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» за відступлення права вимоги, що підтверджується меморіальним ордером №1/2 від 24.06.2016 року.
Згідно Акта прийому-передачі Права вимоги (Додаток № 2 до Договору комісії №2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення від 23.06.2016 року) від 24.06.2016 року Комісіонер (АТ «Артем-Банк») передав, а Комітент ( ОСОБА_2 ) прийняв право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 ; та право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Ганна-Марія за Договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Ганна-Марія».
На виконання умов договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року, 24.06.2016 року між АТ «Артем-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі № 2013.
Однак, в подальшому ОСОБА_2 не набув право вимоги, яке належить кредитору АТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором кредиту №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договором іпотеки №010/08-3/3113/V/1 від 20.08.2007 року відповідно до договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року у сумі 2050 000,00 грн.
Позивач зазначає, що оскільки виконання укладених сторонами договорів не призвели до наслідків, які обумовлені їх умовами, а саме ОСОБА_2 не набуто права вимоги (права кредитора) у зобов`язанні за кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договором іпотеки №010/08-3/3113/V/1 від 20.08.2007 року, за відступлення яких ним сплачено кошти в сумі 2 050000,00 грн. на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», то вказані кошти повинні бути стягнуті на його користь з АТ «Райффайзен Банк Аваль», як безпідставно набуті. У зв`язку з наведеним просить позов задоволити і стягнути вказані кошти; а також 1063261,08 грн. інфляційних втрат та 293178,00 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 20 травня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 справу передано на розгляд Печерського районного суду м.Києва за місцезнаходженням відповідача юридичної особи АТ « Райффайзен Банк».
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 22.11.2021 ухвалу суду від 11.10.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заявою про зміну найменування учасника справи, яка надійшла від представника відповідача 06.08.2021 інформовано суд, що згідно Протоколу Загальних зборів акціонерів №3б-62 від 23.04.2021 назву банку змінено з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство « Райффайзен Банк».
17.06.2021 проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту Банку, відповідні зміни зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Нова редакція Статуту банку розміщена у вільному доступі.
Відтак, правильна назва відповідача на час розгляду справи та прийняття судом рішення Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».
Ухвалою суду від 09 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача Цімко П.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення, викладенні у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов заперечила та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві (а.с.111-116).
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.
Суд встановив, що 23.06.2016 року між ОСОБА_2 (Комітент за договором) та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Комісіонер за договором) укладено договір комісії №2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення, за умовами якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за Комісійну винагороду вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочини з Первісним кредитором щодо набуття Права Вимоги до Позичальника за Кредитним договором, а також до Поручителя та Іпотекодавця за Договорами забезпечення за ціною, не більше узгодженої Сторонами, що становить 2 050 000,00 грн., і в строки, визначені Сторонами у цьому Договорі, а саме до 24.06.2016 року (включно).
Пунктом 2.2. договору комісії визначено, що належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим Договором вважається набуття Комітентом Прав Вимоги до Позичальника за Кредитним Договором, а також до Поручителя та Іпотекодавця за Договорами забезпечення.
Відповідно до п. 1.1. договору комісії терміни з великої літери, що вживаються у цьому Договорі, мають наступні значення:
«Первісний кредитор» - означає наступну особу: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»;
«Позичальник» - означає наступну особу: громадянин України ОСОБА_3 , який є позичальником за Кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 ;
«Іпотекодавець» - означає наступну особу: ОСОБА_3 , який є іпотекодавцем за Договором іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганною Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 ;
«Поручитель» - означає наступну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія», що є поручителем за Договором поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія»;
«Кредитний Договір» - означає: Кредитний договір № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Позичальником, разом із змінами, доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього;
«Договір іпотеки» - означає: Договір іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганною Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Іпотекодавцем, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року;
«Договір поруки» - означає: Договір поруки № 010/08-3/3113/в/1 під 17.08.2007 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Ганна-Марія» в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року;
«Договори забезпечення» - означають: Договір іпотеки та Договір поруки.
На виконання умов вказаного договору комісії, 24.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент за договором) та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Цесіонарій за договором) укладено договір факторингу, згідно з п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
П. 2.2. визначено, що з дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною Кредитного Договору, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу терміни з великої літери, що вживаються у цьому Договорі, мають наступні значення:
«Позичальник» - означає особу ОСОБА_3 , який є позичальником за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року;
«Іпотекодавець» - означає особу, що передала в іпотеку Клієнту майно, належне їй на праві власності, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника - ОСОБА_3 за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, а саме: ОСОБА_3 ;
«Поручитель» - означає наступну особу: ТзОВ «Ганна-Марія»;
«Кредитний Договір» означає: Кредитний договір № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, що укладений між Клієнтом та ОСОБА_3 ;
«Договір іпотеки» означає: Договір іпотеки №010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганною Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між Клієнтом і ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року;
«Договір поруки» - означає: Договір поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, укладений між Клієнтом та ТзОВ «Ганна-Марія» в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року;
«Борг» - означає суму грошових коштів, належну до сплати Клієнту Позичальником за Кредитним Договором. До Боргу включається сума основної (позичкової) заборгованості (кредиту), нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами, нараховані та несплачені штрафні санкції та інші платежі, визначені у Розрахунку заборгованості;
«Права Вимоги» - означає всі права вимоги Клієнта до Позичальника за Кредитним Договором на Дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми Боргу.
На виконання умов договору комісії № 2306/16 від 23.06.2016 року, у зв`язку із укладенням договору факторингу від 24.06.2016 року, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент) та АТ «Артем-Банк» (Цесіонарій) 24.06.2016 року укладено договір відступлення прав за договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Ганна-Марія», відповідно до п. 1.1. якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права за договором поруки, що зазначений у Додатку 1 до цього Договору.
Згідно Акта прийому-передачі документів від 24.06.2016 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а АТ «Артем-Банк» прийняло договір поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року.
Як вбачається з Акта прийому-передачі Права вимоги (Додаток № 2 до Договору комісії №2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення від 23.06.2016 року) від 24.06.2016 року Комісіонер (АТ «Артем-Банк») передав, а Комітент ( ОСОБА_2 ) прийняв право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 ; та право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Ганна-Марія за Договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Ганна-Марія».
Складення даного Акту свідчить, що Комітент в повному обсязі без яких-небудь обмежень набув вказане вище право вимоги та має право розпоряджатися ним на свій власний розсуд.
Додатком № 5 до договору комісії № 2306/16 ОСОБА_2 передано перелік судових справ та виконавчих проваджень, що стосуються придбаних прав вимоги, зокрема:
- справа № 2-2891/09 (2-509/10 р.) за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ТзОВ «Ганна-Марія» про стягнення 172 949,81 дол. США. (п. 1);
- справа № 461/7538/14-ц за спільною заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди (п. 3);
- виконавче провадження №47005021, відкрите 25.03.2015 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на підставі виконавчого листа, виданого 20.02.2015 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/7538/14-ц (п. 1);
- виконавче провадження № 45137479, відкрите 17.10.2014 року державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ на підставі виконавчого листа, виданого 01.07.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 2-509/2010.
24.06.2016 року на виконання договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року, між АТ «Артем-Банк» (Цесіонарій) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Цедент) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі № 2008, згідно якого Цедент передав, Цесіонарій прийняв права за договором іпотеки №010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між Клієнтом і ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року.
Відповідно до Додатку №1 до договору відступлення прав за договором іпотеки від 24.06.2016 року та актом прийому-передачі документів від 24.06.2017 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало АТ «Артем-Банк» права вимоги та договір іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №5670.
На виконання умов договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року, 24.06.2016 року між АТ «Артем-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі № 2013.
Згідно Акта приймання-передачі від 24.06.2016 року ОСОБА_2 передано договір іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року.
Проекти усіх укладених в подальшому договорів (у т.ч. договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року), додатків, актів до них, як і процедура переходу прав вимоги за вказаними договорами від AT «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , були розроблені та надані департаментом проблемних кредитів Львівської обласної дирекції відділення AT «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження відокремленого підрозділу: м. Львів, вул. Матейка, 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Ч. 4 ст. 1016 ЦК України передбачено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Особливістю договору комісії є те, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ч. 1 ст. 1018 ЦК України). Комісіонер, який придбав майно в інтересах комітента, незважаючи на те що він діяв від власного імені, не може вважатися власником такого майна. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.02.2012 року у справі № 6-2085св12 зазначено, що договір комісії за своєю природою не є договором про відчуження майна, оскільки предметом такого договору є винятково правовідносини з надання послуг. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 року у справі №818/1556/15 (провадження №К/800/3701/16) вказано, що під час комісії не відбувається передача права власності від комісіонера до комітента - комітент хоча і не бере участі в угоді з придбання/реалізації майна, проте він весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів.
Тобто право власності на придбане за договором комісії переходить безпосередньо від комітента до третіх осіб або від третіх осіб до комітента. Комісіонер права власності на це майно не набуває.
Договір факторингу від 24.06.2016 року та договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення (іпотеки та поруки) були укладені комісіонером АТ «Артем-Банк» з АТ «Райффайзен Банк Аваль» у межах виконання договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року.
У постанові від 31.10.2018 року у справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитними договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2020 року у справі №638/22396/14-ц (провадження №14-16цс20) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (ч. 2 ст. 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (ст. 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
Як вбачається із постанови від 09.12.2020 року у справі №461/7538/14-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що як випливає зі встановлених судами, у цій справі обставин фактично сторони кредитних правовідносин уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Крім того, відступлення прав за іпотечним договором АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Артем-Банк» могло вчинити лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого ОСОБА_2 бути не міг.
У справі встановлено, що між ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» не укладені правочини, які б свідчили про перехід до нього прав банку як кредитодавця, стороною договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) заявник ( ОСОБА_2 ) не може бути. Отже, правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах, відсутнє, що унеможливлює і процесуальне правонаступництво.
Вказане підтверджуються висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, які наведені у постанові від 09.12.2020 року у справі №461/7538/14-ц, а саме, що між ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» не укладені правочини, які б свідчили про перехід до нього прав банку як кредитодавця, а також про відсутність наступництва у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
З урахуванням того, що комісіонер не набуває права власності на придбане за договором комісії, а в межах виконання договору комісії не відбувається передача права власності від комісіонера до комітента на придбане у третьої особи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не став правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль» у матеріальних правовідносинах щодо придбання права вимоги і не набув права вимоги за договором кредиту №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договором іпотеки №010/08-3/3113/V/1 від 20.08.2007 року.
Згідно платіжного доручення №1 від 23.06.2016 року на виконання умов договору комісії від 23.06.2016 року №2306/16 ОСОБА_2 було оплачено на розрахункові реквізити AT «Артем-Банк» внесенням готівки через касу Львівської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» по вул. Матейка, 8 у м. Львові 2 050 000,00 (два мільйони п`ятдесят тисяч) грн. за придбання в AT «Райффайзен Банк Аваль» на його користь права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (іпотеки та поруки).
24.06.2016 року кошти в сумі 2 050 000,00 грн. за дорученням ОСОБА_2 були перераховані AT «Артем-Банк» на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» за відступлення права вимоги, що підтверджується меморіальним ордером №1/2 від 24.06.2016 року.
Для заміни стягувача у виконавчому провадженні №47005021, яке здійснюється Шевченківським ВДВС м. Львова (стягувач: AT «Райффайзен банк Аваль»; боржник: ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 було подано відповідну заяву до суду у справі №461/7538/14-ц.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2017 року у справі №461/7538/14-ц було задоволено заяву та здійснено заміну стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - фізичну особу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №47005021, яке здійснюється Шевченківським відділом Державної виконавчої служби міста Львова.
Разом з тим, постановою апеляційного суду Львівської області від 09.07.2018 року у справі №461/7538/14-ц скасовано вказану ухвалу та відмовлено в заяві про заміну первісного стягувача - AT «Райффайзен банк Аваль» на фізичну особу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №47005021.
Апеляційний суд встановив, що визначених законом підстав для заміни сторони стягувача - AT «Райффайзен банк Аваль» на фізичну особу ОСОБА_2 немає, оскільки між AT «Артем- Банк» (новим кредитором) та ОСОБА_2 не було укладено правочину про відступлення права вимоги у такій самій формі, як правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передано новому кредиторові.
04.04.2019 року ОСОБА_2 було подано до AT «Артем-Банк» звернення, яким повідомлено про розгляд справи №461/7538/14-ц та прийняті судові рішення. Цим зверненням ОСОБА_2 просив AT «Артем-Банк» письмово повідомити чи знаходиться право вимоги (актив) за кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договору іпотеки №010/08-3/3113/У/2 від 20.08.2007 року, які були придбані згідно договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року у сумі 2 050 000 грн., на балансі AT «Артем- Банк».
Як вбачається з листа від 12.04.2019 року №246/1 АТ«АРТЕМ-БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «АРТЕМ-БАНК» Шевченка A.M., що діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.11.2018 року №3086, право вимоги (актив) за кредитним договором №010/08- 3/3113/в від 17.08.2007, договором поруки «010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 та договору іпотеки №010/08-3/3113/У/2 від 20.08.2007, які були придбані згідно договору комісії №2306/16 від 23.03.2016 р. сумі 2 050 000,00 грн., не знаходяться на балансі AT «АРТЕМ-БАНК».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 року залишено без змін постанову апеляційного суду Львівської області від 09.07.2018 року у справі №461/7538/14-ц та встановлено, що фактично сторони кредитних правовідносин уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін. Крім того, відступлення прав за іпотечним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» могло вчинити лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого ОСОБА_2 бути не міг. У справі встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» не укладені правочини, які б свідчили про перехід до нього прав банку як кредитодавця, стороною договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) заявник не може бути. Отже, наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони, в цих правовідносинах відсутнє, що унеможливлює процесуальне правонаступництво.
Вказані обставини свідчать про те, що право вимоги щодо набуття якого позивачем було укладено договір комісії від 23.06.2016 року №2306/16, не було передано ні ОСОБА_2 , ні ПАТ «Артем-Банк», а залишилось в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», оскільки не було набуто ні ОСОБА_2 , ні AT «Артем-Банк», що встановлено вищевказаними рішеннями судів.
Тобто ОСОБА_2 не набув право вимоги, яке належить кредитору - АТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором кредиту №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договором іпотеки №010/08-3/3113/V/1 від 20.08.2007 року відповідно до договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року у сумі 2050 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. З ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч. 2 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ч. 1 ст. 1016 ЦК України передбачено, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. Відповідно до ч. 3 цієї статті комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч. 3 ст. 1016 ЦК України).
Суд встановив, що укладення договору комісії між ОСОБА_2 та АТ «Артем-Банк», а також договору факторингу та договорів відступлення прав вимоги за договорами забезпечення (іпотеки та поруки) між АТ «Артем-Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» та їх виконання сторонами не призвели до наслідків, передбачених умовами цих договорів, а саме права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (іпотеки та поруки) не було передано від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , проте останній через АТ «Артем-Банк» сплатив за відступлення права вимоги 2 050 000 грн., які 24.06.2016 року були отримані АТ «Райффайзен Банк Аваль». Тобто між сторонами не були укладені правочини, які б свідчили про перехід до ОСОБА_2 прав АТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитодавця, стороною договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) ОСОБА_2 не міг бути, що підтверджено висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, які наведені у постанові від 09.12.2020 року у справі №461/7538/14-ц.
Таким чином, суд встановив, що внаслідок укладення та виконання договору комісії, сплачені ОСОБА_2 кошти в сумі 2 050000,00 грн. були отримані АТ «Райффайзен Банк Аваль», проте право вимоги не передано ОСОБА_2 , а АТ «Артем-Банк» діючи як комісіонер не могло набути права вимоги, оскільки діяло хоча від свого імені, але за дорученням та за рахунок ОСОБА_2 .
Вказане свідчить про безпідставне набуття АТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 050000,00 грн., які було сплачено АТ «Артем-Банк» хоча від свого імені, але в порядку виконання своїх зобов`язань за договором комісії.
При цьому, договірні відносини між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 щодо відступлення права вимоги відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.1. договору комісії комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини з первісним кредитором щодо набуття права вимоги до позичальника за кредитним договором, а також до поручителя та іпотекодавця за договорами забезпечення за ціною не більше узгодженої 2 050 000 грн. і в строки, визначені сторонами цього договору, а саме до 24.06.2016 року (включно).
Пунктом 2.2. цього договору сторони передбачили, що належним виконанням комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається набуття комітентом прав вимоги до позичальника за кредитним договором, а також до поручителя та іпотекодавця за договорами забезпечення.
Згідно з п. 4.2. договору комісії порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Разом з тим, укладення вищенаведених договорів та дії, вчинені їх сторонами, не призвели до належного виконання умов цих договорів, а саме - не було передано право вимоги від AT «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , незважаючи на те, що останній повністю виконав свої зобов`язання, які обумовлені умовами договорів, а саме сплатив обумовлену суму в розмірі 2 050 000 грн., яка була отримана AT «Райффайзен Банк Аваль». ПАТ «Артем-Банк», укладаючи договори, спрямовані на набуття прав вимоги, діяв від власного імені, проте за дорученням та за рахунок ОСОБА_2 . Вибір форми та виду правочину, його змісту та порядку укладення і виконання, за яким мало відбутись набуття права вимоги на користь ОСОБА_2 , здійснювався первісним кредитором AT «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» і не був обумовлений у договорі комісії.
Таким чином, внаслідок укладення та виконання правочинів згідно договору комісії, AT «Райффайзен Банк Аваль» набуло кошти ОСОБА_2 в сумі 2 050 000 грн., проте права вимоги не передало, що свідчить про безпідставне набуття цією особою вказаних коштів, які було сплачено ПАТ «Артем-Банк» хоча від свого імені, але за дорученням ОСОБА_2 .
Ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Ч. 2 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
Таким чином, оскільки виконання укладених сторонами договорів не призвели до наслідків, які обумовлені їх умовами, а саме ОСОБА_2 не набуто права вимоги (права кредитора) у зобов`язанні за кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договором іпотеки №010/08-3/3113/V/1 від 20.08.2007 року, за відступлення яких ним сплачено кошти в сумі 2 050000,00 грн. на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд приходить до висновку, що вказані кошти повинні бути стягнуті з АТ «Райффайзен Банк Аваль», як безпідставно набуті, на користь позивача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Ч. 2 цієї статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений : договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою І відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно проведеного розрахунку сума інфляційних втрат за період липень 2016 року - березень 2021 року становить 1 063 251,08 грн., а 3 % річних за період з 25.06.2016 року - 31.03.2021 року - 293 178,00 грн.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає, що такі строки не були порушені з огляду на наступне.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261ЦК України).
При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 253ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Як було встановлено судом, після укладення договору комісії від 23.06.2016 року №2306/16, а саме 20.09.2017 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву у справі №461/7538/14-ц про заміну стягувача у виконавчому провадженні №47005021, яке здійснюється Шевченківським ВДВС м. Львова (стягувач: AT «Райффайзен банк Аваль»; боржник: ОСОБА_3 ).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2017 року у справі №461/7538/14-ц було задоволено заяву та здійснено заміну стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - фізичну особу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №47005021, яке здійснюється Шевченківським відділом Державної виконавчої служби міста Львова.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 09.07.2018 року у справі №461/7538/14-ц скасовано вказану ухвалу та відмовлено в заяві про заміну первісного стягувача - AT «Райффайзен банк Аваль» на фізичну особу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №47005021.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 року залишено без змін постанову апеляційного суду Львівської області від 09.07.2018 року. З вказаної постанови вбачається, що наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони, в цих правовідносинах відсутнє, що унеможливлює процесуальне правонаступництво.
Таким чином, саме вищевказаними рішеннями судів було встановлено, що укладення вищенаведених договорів та дії, вчинені їх сторонами, не призвели до належного виконання умов цих договорів, а саме - не було передано право вимоги від AT «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 .
Отже, саме 09.12.2020 року позивачу стало відомо про порушення його права і саме з цього моменту позивач отримав можливість реалізувати своє право через суд, а тому суд вважає, що відсутні підстави для відмови у позові з підстав пропущення строку позовної давності.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку, що кошти, які були сплачені ОСОБА_2 через відділення Львівської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» згідно платіжного доручення №1 від 23.06.2016 року і меморіального ордера №1/2 від 24.06.2016 року на користь AT «Райффайзен банк Аваль» за відступлення права вимоги, яке до ОСОБА_2 не перейшло, незважаючи на те, що останній повністю виконав свої зобов`язання, які обумовлені умовами договорів, повинні бути повернуті особою, яка набула їх безпідставно, а саме AT «Райффайзен Банк».
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2,10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст.4,13,253,261,509,519,526,599,611,625, ,1011,1016,1018, 1212 ЦК України, суд -
в и р і ш и в:
позов задоволити.
Розірвати договір комісії №2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, який укладений 23.06.2016 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк».
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909; місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 2 050 000,00 грн. (два мільйони п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок); 1 063 251,08 грн. (один мільйон шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят одну гривень 08 копійок) інфляційних втрат; 293 178,00 грн. (двісті дев`яносто три тисячі сто сімдесят вісім гривень 00 копійок) - 3 % річних та судові витрати.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Р.Волоско
