КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5239/2022
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 761/23538/20
08 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Шпильовій Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача Державного підприємства «ТВК» Фещука Володимира Костянтиновича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, постановлене під головуванням судді Савицького О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 23 березня 2020 року вона працювала у відповідача на посаді радника директора.
Наказом № 21/1-а від 23 березня 2020 року до неї та інших працівників було запроваджено дистанційний режим роботи із визначенням її робочого місця та встановленням робочих годин.
В подальшому, 03 липня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала наказ в.о. директора підприємства № 40-а від 16 червня 2020 року «Про зміну істотних умов праці працівників», яким з 17 червня 2020 року було скасовано наказ № 21/1-а від 23 березня 2020 року та зобов`язано її з`явитись на роботі 18 червня 2020 року.
Звертає увагу суду, що у супровідному листі було зазначено, що нібито вона була попереджена про зміни істотних умов праці по телефону, проте наголошує, що їй ні телефоном, ні електронною поштою не було повідомлено про наказ № 40-а від 16 червня 2020 року.
Отримавши наказ № 40-а від 16 червня 2020 року, вона направила доповідну записку новому керівнику Державного підприємства «ТВК» Косенко В.М. в якій зазначала, зокрема, про несвоєчасність ознайомлення її з наказом від 16 червня 2020 року та про неузгодженість наказу із трудовим колективом.
01 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала від відповідача відповідь на її доповідну записку в якій зазначалось, що її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП за прогули. Сам наказ про звільнення вона не отримувала та з його змістом не ознайомлена.
Тобто, 03 липня 2020 року вона отримала засобами поштового зв`язку копію наказу № 40-к від 16 червня 2020 року "Про зміну істотних умов працівників", а вже 02 липня 2020 року, не дочекавшись її відповіді (доповідної), її було звільнено за прогули.
Вважає, що наказ про звільнення є незаконним і підлягає скасуванню. Окрім того, у зв`язку із звільненням вона втратила життєві орієнтири та перебуває в сильному нервовому стресі.
З огляду на вище викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд поновити її на роботі на посаді радника директора Державного підприємства «ТВК», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 237 944, 54 грн. до дня поновлення її на роботі та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано неправомірним наказ виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «ТВК» Косенка Валерія Миколайовича від 02 липня 2020 року № 45-К про звільнення ОСОБА_1 з посади радника директора Державного підприємства «ТВК» та поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 03 липня 2020 року.
Стягнуто з Державного підприємства «ТВК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 липня 2020 року по 14 грудня 2021 року включно в сумі 300306 (триста тисяч триста шість) грн. 66 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Державного підприємства «ТВК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а також стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Стягнуто з Державного підприємства «ТВК» на користь держави судовий збір в сумі 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн. 86 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді радника директора Державного підприємства «ТВК» та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись з таким рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, 13 та 14 січня 2022 року представник відповідача Державного підприємства «ТВК» Фещук Володимир Костянтинович подав до суду першої інстанції апеляційні скарги, в яких просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Апеляційні скарги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 23 березня 2020 року наказом в.о. директора ДП " ТВК" Лагойко Т.Ю. № 21/1-а на Державному підприємстві «ТВК» було запроваджено дистанційний режим роботи з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та встановленням робочих годин. 24 березня 2020 року позивачем було написано заяву про тимчасове повернення їй трудової книжки для оформлення пенсії, але в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них відсутній підпис ОСОБА_1 .
В подальшому, 12 червня 2020 року з електронної пошти ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу Державного підприємства «ТВК» ( dp_tvk@ukr.net) було надіслано не підписаний звіт за період дистанційної роботи ОСОБА_1 з 23 березня 2020 року по 12 червня 2020 року.
16 червня 2020 рокув.о. директора Державного підприємства «ТВК» Косенко В.М. було винесено наказ за №40-а «Про зміну істотних умов праці працівників», яким було скасовано наказ №21/1-а від 23 березня 2020 року «Про зміну істотних умов праці працівників» та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явитись на робочі місця з 18 червня 2020 року. Про наказ від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомленні у телефонному режимі, про що у даному наказі міститься відмітка з датою та часом сповіщення вказаних осіб.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 була сповіщена про видачу підприємством наказу № 40-а від 16 червня 2020 року є здійснений адміністративним помічником ОСОБА_3 на вказаному наказі запис про сповіщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.06.2020 року про необхідність з`явитись на робоче місце не пізніше 18 червня 2020 року, а також доповідна записка ОСОБА_3 , яка була зареєстрована за №642 від 16 червня 2020 року, з якої вбачається, що про вказаний наказ ОСОБА_1 була повідомлена за номером телефону НОМЕР_1 о 15-34 год. 16 червня 2020 року та на електронну пошту з відправленням копії вказаного наказу.
Звертає увагу суду, що відсутність на робочому місці радника директора з 18 червня 2020 року підтверджується актами: №1/Б від 18 червня 2020 року; №2/Б від 19 червня 2020 року; №3/К від 22 червня 2020 року, складеними комісією із фіксації прогулу працівників підприємства.
У зв`язку з відсутністю позивачки на роботі, 22 червня 2020 року на її адресу було направлено повідомлення з проханням надати пояснення щодо причин неявки на роботу або підтвердити документально відсутність з поважних причин. Даний лист ОСОБА_1 отримала 01 липня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням.
Звертає увагу, що наказ № 40-а від 16 червня 2020 року «Про зміну істотних умов праці працівників» позивачкою не оскаржувався, а тому посилання позивачки на невідповідність цього наказу вимогам законну є безапідставним.
Вважає безпідставними твердження позивачки та її представника, що вона не отримувала копії наказу від 16 червня 2020 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . , так як вказане відправлення було отримано адресатом. 12.06.2020 року ОСОБА_1 саме з цієї електронної пошти на адресу підприємства направляла доповідну записку про проведену нею роботу. З огляду на зазначене, підприємство обґрунтовано 16.06.2020 року направило повідомлення про видачу наказу № 40-а та його копію до відома позивачки, вказане відправлення було отримано адресатом, а тому 16.06.2020 року позивачці вже було відомо про зміну режиму роботи підприємства, скасування дистанційного режиму роботи та необхідність з`явитись на робочому місці 18.06.2020 року. Проте, з 18.06.2020 року по 02.07.2020 року позивачка на робочому місці жодного разу не з`явилась, причин невиходу на роботу підприємству не повідомила, а тому її звільнення за прогули з 02.07.2020 року є законним.
Посилається на те, що судом першої інстанції не досліджувалась посадова інструкція ОСОБА_1 , як радника директора, яка визначає їй обов`язки брати участь у розробці заходів з економії ресурсів, економічного та ефективного використання матеріальних ресурсів підприємства, а також вдосконалення витрат обігових коштів і запасів матеріальних цінностей; аналізувати та проводити заходи щодо поліпшення економічних показників і формування системи економічних індикаторів роботи підприємства, а також запобігати перевитратам матеріальних ресурсів; контролювати і забезпечувати належне і своєчасне складання кошторисно-фінансових та інших документів і звітності про виконання планових показників підприємства; забезпечувати контроль за дотримання співробітниками трудової та виробничої дисципліни підприємства, а також правил і норм охорони праці, вимог техніки безпеки і протипожежної безпеки; інформувати співробітників і контролювати виконання ними розпоряджень, наказів та доручень директора підприємства, доповідати директору про всі наявні в роботі підприємства недоліки, а також пропонувати заходи щодо їх усунення.
Судом першої інстанції не було надано оцінку тій обставині, що відповідно до посадових обов`язків ОСОБА_1 , як радника директора, навіть при виконанні роботи дистанційно, саме на неї було покладено обов`язок інформувати співробітників і контролювати виконання ними розпоряджень, наказів та доручень директора підприємства.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не могла повернутись до виконання своїх обов`язків безпосередньо на підприємстві, так як здійснювала догляд за своїми батьками, які знаходились на карантині і не виходили з дому та потребували її постійного догляду, не свідчать про незаконність наказу про звільнення позивачки, так як при доведеності вказаних обставин позивачка повинна була звернутись до роботодавця з відповідною заявою про продовження її роботи дистанційно і лише після позитивного вирішення вказаного питання керівником підприємства, вона могла продовжувати працювати дистанційно. Проте, з 18 червня 2020 року і до моменту її звільнення 02 липня 2020 року ОСОБА_1 з будь-якими заявами до підприємства не зверталась, доказів того, що її батьки перебувають у тяжкому стані та потребують постійної сторонньої допомоги не надала. Самоправне невиконання позивачкою наказу керівника підприємства від 16 червня 2020 року не може бути поважною причиною її невиходу на роботу в період з 18 червня 2020 року, а тому її звільнення за прогули є законним, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди- відсутні.
Звертає увагу суду, що за тих же обставин і з тих же підстав була звільнена ще одна працівниця підприємства ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 23 березня 2021 року їй у задоволенні позову до ДП " ТВК" про поновлення на роботі, оплату за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23 березня 2021 року залишено без змін.
Посилається на те, що за заявою т.в.о. директора ДП " ТВК" Косенка В.М. щодо укладення фіктивних трудових договорів колишнім директором підприємства ОСОБА_5 з радником директора ОСОБА_1 та контролером ДП " ТВК" Коровай О.Г. внаслідок чого були привласнені кошти державного підприємства та йому було завдано матеріальних збитків , було відкрито кримінальне провадження , яке перебуває в провадженні управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області, внесене до ЄРДР за № 12020160380001302 від 10.09.2020 року за ч.1 ст. 366 КК України.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 повністю підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Лагойко Т.Ю. від 23 березня 2020 року № 24-к ОСОБА_1 з 23 березня 2020 року було прийнято на постійну роботу до відділу адміністрації на посаду радника директора без випробувального терміну з окладом згідно штатного розпису.
Підставою для вдачі наказу стала письмова заява ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року. (т. 1 а.с. 114)
23 березня 2020 року ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією радника директора Державного підприємства "ТВК". (т. 1 а.с. 115- 116)
23 березня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Лагойко Т.Ю. було видано наказ "Про зміну істотних умов праці працівників" відповідно до якого із 23 березня 2020 року до особового розпорядження змінено істотні умови праці, а саме: переведено на дистанційну роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08:00 до 14:45 та обідньою перервою з 12:00 до 12:30 ОСОБА_1 радника директора та ОСОБА_2 контролера. Визначено робоче місце працівників за їх місцем проживання.
ОСОБА_8 , адміністратора системи, зобов`язано створити для працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умови для виконання ними своїх обов`язків в умовах дистанційної роботи. (т. 1 а.с. 123)
24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. директора Державного підприємства "ТВК" з заявою по тимчасову видачу їй трудової книжки для оформлення пенсії. (т. 1 а.с. 124)
12 червня 2020 року засобами електронного зв`язку з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу Державного підприємства «ТВК» dp_tvk@ukr.net ОСОБА_1 було направлено звіт за період дистанційної роботи з 23 березня 2020 року по 12 червня 2020 року. (т. 1 а.с. 127-128)
16 червня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Косенко В.М. було видано наказ № 40-а про зміну істотних умов праці працівників" відповідно до якого з 17 червня 2020 року було скасовано наказ № 21/1-к від 23 березня 2020 року "Про зміну істотних умов праці працівників". Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явитись на робочому місці 18 червня 2020 року. Також зазначено про необхідність повідомити особисто по телефону та електронною поштою ОСОБА_1 радника директора та ОСОБА_2 контролера.
В графі " З наказом ознайомлені" навпроти ОСОБА_1 написано електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_2 . Також зазначено дату та час повідомлення ОСОБА_1 про винесений наказ, а саме: 16 червня 2020 року о 15 год. 34 хв. (т. 1 а.с. 7)
18 червня 2020 року адміністративним помічником ОСОБА_3 на ім`я в.о. директора Державного підприємства "ТВК" було подано доповідну записку відповідно до якої, на виконання вимог наказу від 16 червня 2020 року № 40- а, адміністративним помічником ОСОБА_3 16 червня 2020 року було здійснено телефонні дзвінки раднику директора ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_1 о 15:34год. та ознайомлено ОСОБА_1 з положеннями наказу ДП "ТВК" від 16 червня 2020 року № 40-а, а також повідомлено їй про необхідність з`явитися на робочому місці не пізніше 18 червня 2020 року. Також зазначено, що сканкопію наказу від 16 червня 2020 року № 40-а було направлено на електронну пошту ОСОБА_1
18 червня 2020 року ОСОБА_9 не з`явилась на робочому місці, на телефонні дзвінки, здійснені о 14:09 год. та 14:25 год. не відповіла. (т. 1 а.с. 136)
18 червня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Косенко В.М. було видано наказ № 41-а "Щодо створення тимчасової комісії" відповідно до якого у зв`язку з невиходом на роботу радника директора ОСОБА_1 та контролера ОСОБА_2 було створено тимчасову комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 (т.1 а.с. 139)
18 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 1/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 18 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 140)
19 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 2/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 19 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 141)
22 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 3/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 22 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 142)
22 червня 2020 року Державним підприємством "ТВК" було направлено ОСОБА_1 лист в якому зазначалось, що відповідно до наказу № 40-к від 16 червня 2020 року "Про зміни істотних умов працівників" у ДП "ТВК" з 17 червня 2020 року було скасовано режим дистанційної роботи, про що її було повідомлено в телефонному режимі. У зв`язку з тим, що вона була відсутня на роботі 18 червня 2020 року ОСОБА_1 просили надати пояснення щодо причин її неявки на роботу та надати документальне підтвердження відсутності на роботі з поважних причин. До листа було долучено копію наказу № 40 від 16 червня 2020 року. (т. 1 а.с. 145)
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист Державного підприємства "ТВК" від 22 червня 2020 року- 01 липня 2020 року. (т. 1 а.с. 137-138)
23 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 4/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 23 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 144)
24 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 5/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 24 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 145)
30 червня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 6/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 30 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці цілий день без попередження відсутності з 08:00 до 15:00 (т. 1 а.с. 146)
02 липня 2020 року комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_10 , адміністративного помічника ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_11 було складено акт № 3/П відповідно до якого станом на 02 липня 2020 року радник директора ОСОБА_1 не надала відповіді, пояснення щодо відсутності її на робочому місці з 18 червня 2020 року по 30 липня 2020 року.
Також зазначено, що повідомлення від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 було проігноровано, а тому комісія вважала, що радник директора ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці. (т. 1 а.с. 147)
02 липня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Косенко В.М. було видано наказ № 45-к "Про звільнення радника директора ОСОБА_1 за прогули". без поважних причин, пункт 4 статі 40 КЗпП України. Підстави: акт 1/Б від 18.06.2020 року; акт № 2/Б від 19.06.2020 року; акт № 3/Б від 22.06.2020 року; акт № 4/Б від 23.06.2020 року; акт № 5/Б від 24.06.2020 року; акт № 6/б від 30.06.2020 року; акт № 3/П від 02.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 надати пояснення. (т. 1 а.с. 148)
02 липня 2020 року Державним підприємством "ТВК" було направлено ОСОБА_1 лист в якому зазначалось, що 02 липня 2020 року наказом № 45-к її було звільнено. У зв`язку з чим їй необхідно ознайомитись із розрахунком виплат всіх сум, що їй належать. (т. 1 а.с. 12)
03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. директора Державного підприємства "ТВК" з доповідною запискою в якій зазначала, що 03 липня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала копію наказу № 40-а від 16 червня 2020 року "Про зміну істотних умов праці працівників", проте виконати наказ та вийти на роботу 18 червня 2020 року вона не має можливості, оскільки він стосується минулого часу та вона не була ознайомлена з ним своєчасно. Також в доповідній записці зазначає, що засобами електронного зв`язку та в телефонному режимі її не було повідомлено про винесений 16 червня 2020 року наказ № 40-а. (т. 1 а.с. 8-10)
20 липня 2020 року на доповідну записку ОСОБА_1 . Державним підприємством "ТВК" було надано відповідь в якій зазначалось, що ОСОБА_1 не виконала вимог наказу керівника підприємства та не з`явилась на робочому місці, незважаючи на те, що була належним чином повідомлена про необхідність перебування на роботі. Зазначено, що на підставі актів про відсутність її на роботі її було звільнено за прогули відповідно до п. 4 ст. 40 КзПП. (т. 1 а.с. 14-15)
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» в частині поновлення її на роботі з 03 липня 2020 року, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем, в порушення вимог законодавства про працю, не було повідомлено позивачку за два місяці про зміну істотних умов праці, викладених у наказі № 40-а від 16 червня 2020 року, а тому відсутність позивачки на робочому місці була зумовлена виключно неналежним повідомленням її про зміну істотних умов праці, а причини відсутності її на робочому місці є поважними.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22 і 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 9), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Окрім того, звільнення працівника з роботи може мати місце за одноразовий випадок прогулу без поважних причин, але таке звільнення є правом, а не обов`язком роботодавця.
Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому під час його застосування повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень. Розірвання трудового договору за цією підставою можливе як у тих випадках, коли працівник після вчинення прогулу приступив до роботи, так і тоді, коли він не має наміру продовжувати працювати. У першому випадку датою звільнення буде дата, зазначена у наказі про звільнення, або останній день роботи такого працівника, в другому випадку - день, коли він фактично залишив роботу.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що 23 березня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Лагойко Т.Ю. було видано наказ "Про зміну істотних умов праці працівників" відповідно до якого із 23 березня 2020 року до особового розпорядження змінено істотні умови праці, а саме: переведено на дистанційну роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08:00 до 14:45 та обідньою перервою з 12:00 до 12:30 ОСОБА_1 - радника директора та ОСОБА_2 контролера. Визначено робоче місце працівників за їх місцем проживання. ОСОБА_8 , адміністратора системи, зобов`язано створити умови для працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконувати свої обов`язки в умовах дистанційної роботи. На вказаному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про її ознайомлення з даним наказом (т. 1 а.с. 123)
З власноруч написаних пояснень ОСОБА_8 від 10 листопада 2021 року, адресованих ДП "ТВК", вбачається, що з 2010 року він працював на посаді системного адміністратора. В його посадові обов`язки входило обслуговування та налаштування комп`ютерної техніки. У період з березня 2020 року до кінця 2020 року ніхто окрім нього не виконував його посадових обов`язків. Також зазначено, що з наказом від 23 березня 2020 року № 21/1-а він ніколи не ознайомлювався та відповідно ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 доступу до серверу підприємства не надавав. (т. 1 а. с. 156)
В подальшому 16 червня 2020 року в.о. директора Державного підприємства "ТВК" Косенко В.М. було видано наказ № 40-а "Про зміну істотних умов праці працівників" відповідно до якого з 17 червня 2020 року було скасовано наказ № 21/1-к від 23 березня 2020 року "Про зміну істотних умов праці працівників".
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явитись на робочому місці 18 червня 2020 року. Також зазначено про необхідність повідомити особисто по телефону та електронною поштою ОСОБА_1 радника директора та ОСОБА_2 контролера.
В графі " З наказом ознайомлені" навпроти ОСОБА_1 написано електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_2 . Також зазначено дату та час повідомлення ОСОБА_1 про винесений наказ, а саме: 16 червня 2020 року о 15 год. 34 хв. (т. 1 а.с. 7)
18 червня 2020 року адміністративним помічником ОСОБА_3 на ім`я в.о. директора Державного підприємства "ТВК" було написано доповідну записку відповідно до якої на виконання вимог наказу від 16 червня 2020 року № 40- а адміністративним помічником ОСОБА_3 16 червня 2020 року було здійснено телефонні дзвінки раднику директора ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_1 о 15:34 та ознайомлено ОСОБА_1 з положеннями наказу ДП "ТВК" від 16 червня 2020 року № 40-а, а також повідомлено про необхідність з`явитися на робочому місці не пізніше 18 червня 2020 року. Також зазначено, що сканкопію наказу від 16 червня 2020 року № 40-а було направлено на електронну пошту ОСОБА_1 . Докази відправлення копії вказаного наказу на електронну пошту ОСОБА_1 знаходяться на а.с. 128 т.1.
Висновок суду першої інстанції про те, що з наказом № 40-а від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилась лише 03 липня 2020 року колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.
12 червня 2020 року засобами електронного зв`язку з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу Державного підприємства «ТВК» dp_tvk@ukr.net ОСОБА_1 було направлено звіт про виконані види юридично-консультативні послуги за період дистанційної роботи з 23 березня 2020 року по 12 червня 2020 року. (т. 1 а.с. 127-128)
Сканкопія наказу № 40-а від 16 червня 2020 року була направлена ОСОБА_1 саме на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої ОСОБА_1 12 червня 2020 року направляла підприємству звіт за період її дистанційної роботи.
Факт направлення сканкопії наказу № 40-а від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 та здійснення телефонного дзвінку ОСОБА_1 підтверджується доповідною запискою адміністративного помічника ОСОБА_3 .
Крім того, відповідно до п.п.2.1-2.6 посадової інструкції радника директора Державного підприємства " ТВК", затвердженої 23 березня 2020 року, радник зобов`язаний :
брати участь у розробці заходів з економії ресурсів, економічного та ефективного використання матеріальних ресурсів підприємства, а також вдосконалення витрат обігових коштів і запасів матеріальних цінностей;
аналізувати та проводити заходи щодо поліпшення економічних показників і формування системи економічних індикаторів роботи підприємства, а також запобігати перевитратам матеріальних ресурсів;
контролювати і забезпечувати належне і своєчасне складання кошторисно-фінансових та інших документів і звітності про виконання планових показників підприємства;
забезпечувати контроль за дотримання співробітниками трудової та виробничої дисципліни підприємства, а також правил і норм охорони праці, вимог техніки безпеки і протипожежної безпеки;
інформувати співробітників і контролювати виконання ними розпоряджень, наказів та доручень директора підприємства, доповідати директору про всі наявні в роботі підприємства недоліки, а також пропонувати заходи щодо їх усунення.
З вказаною посадовою інструкцією позивачка ОСОБА_1 ознайомилась 23 березня 2020 року, про що вона зазначила в написаній нею особисто заяві від 23 березня 2020 року про прийняття на роботу та в самій посадовій інструкції ( а.с. 110, 116 т.1).
З викладеного вбачається, що на виконання своїх посадових обов`язків радника директора ОСОБА_1 зобов`язана була, в числі іншого, забезпечувати контроль за дотримання співробітниками трудової та виробничої дисципліни підприємства, а також правил і норм охорони праці, вимог техніки безпеки і протипожежної безпеки; інформувати співробітників і контролювати виконання ними розпоряджень, наказів та доручень директора підприємства, доповідати директору про всі наявні в роботі підприємства недоліки, а також пропонувати заходи щодо їх усунення.
Для виконання вказаних посадових обов`язків ОСОБА_1 , працюючи дистанційно, повинна постійно перебувати з підприємством на зв`язку ( електронна пошта, телефон), у випадку зміни адреси електронної пошти чи номеру телефону повідомляти роботодавця про вказані зміни для можливості продовження її роботи дистанційно.
З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність тверджень позивачки, її представника та висновків суду першої інстанції про те, що вона не отримувала від відповідача копії наказу № 40-а від 16 червня 2020 року, яким було припинено роботу дистанційно та було зобов`язано її з`явитись на роботу на робоче місце 18.06.2020 року, засобами електронного зв`язку на електронну адресу ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . , так як вони суперечать наявним в матеріалах справи та дослідженим в судовому засіданні доказам.
Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, в порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП, не попередив ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці за два місці, з огляду на наступне.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» статтю 60 КЗпП України викладено в новій редакції.
Відповідно до статті 60 КЗпП України (в редакції станом на 30 вересня 2020 року) за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.
23 березня 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до Державного підприємства "ТВК" з заявою про переведення її на дистанційну роботу зазначала, що вона має літніх батьків які не можуть себе самостійно обслуговувати у зв`язку з чим просила в.о. директора ДП "ТВК" ОСОБА_5 дозволити їй тимчасово у період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину працювати дистанційно з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера.
11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211, за змістом якої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641.
У постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної із поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ від 25 березня 2020 року № 256 ) рекомендовано роботодавцям утриматися від звільнень працівників з підстав, установлених пунктами 3-5 частини 1 статті 40 КЗпП України, зокрема й за прогул.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Проте, між карантином та прогулом повинен бути такий зв`язок, що через карантин у працівника вимушено не було можливості з`явитися на роботі. І це відбулося незалежно від волі й бажання працівника. Слід брати до уваги і те наскільки працівник намагався і мав можливість уникнути прогулу. Такими причинами можуть бути відсутність транспортного сполучення, самоізоляція або обсервація, хвороба працівника, не створення роботодавцем належних умов праці.
Запровадження карантину не позбавляє роботодавця права звільнити працівника за прогул, а постанова КМУ від 25 березня 2020 року № 256 має рекомендаційний характер і стосується обставин звільнення, пов`язаних безпосередньо із карантинними заходами.
В заяві від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 просила прийняти її на роботу на посаду радника директора з 23.03.2020 року без випробувального терміну, не посилалась на те, що через карантинні обмеження вона не має можливості виходити на роботу та може працювати лише дистанційно. Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 23.03.2020 року ДП " ТВК" було видано наказ № 24-к від 23.03.2020 року про прийняття ОСОБА_1 з 23 березня 2020 року на постійну роботу до відділу адміністрації на посаду радника директора без випробувального терміну з окладом згідно штатного розкладу.
23.03.2020 року ОСОБА_1 радник директора подала заяву про зміну умов її праці, просила дозволити їй тимчасово, на період встановленого Кабміном України карантину, з урахуванням рекомендацій МОЗ України, працювати дистанційно з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера , починаючи з 23.03.2020 року, з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08-00 до 16-45 год. та з обідньою перервою з 12-00 до 12-30 год. без зміни інших умов праці. У вказаній заяві зазначає також, що вона має літних батьків, які не можуть себе обслуговувати у зв`язку з карантином.
Наказом ДП " ТВК" від 23 березня 2020 року № 21/1-к з 23.03.2020 року ОСОБА_1 - радника директора та ОСОБА_2 - контролера до особового розпорядження було переведено на дистанційну роботу з можливістю відділеного доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці.
Скасування наказу від 23 березня 2020 року № 21/1-к на підставі наказу № 40-а від 16 червня 2020 року обґрунтоване виробничою необхідністю, з метою належного функціонування виробничих процесів на забезпечення діяльності підприємства, поетапного зняття карантину та повернення до функціонування підприємств регіону, відновлення роботи транспорту. Наказ № 40-а від 16 червня 2020 року є чинним, позивачкою в установленому законом порядку не оскаржується, а тому висновки суду першої інстанції про невідповідність вказаного наказу вимогам трудового законодавства не відповідають змісту позовних вимог.
З огляду на те, що з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що 16 червня 2020 року за телефоном НОМЕР_1 та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було повідомлено про припинення дистанційної роботи та необхідність з`явитись на робочому місця 18 червня 2020 року, на електронну пошту направлено копії наказу № 40-а від 16.06.2020 року. Проте, з 18.06.2020 року по 02.07.2020 року ОСОБА_1 на роботу до ДП " ТВК" не з`являлась, причин своєї неявки на роботу не повідомляла. Факт відсутності позивачки на роботі у ДП " ТВК" 18.06.2020 року, 19.06.2020 року, 22.06.2020 року, 23.06.2020 року, 24.06.2020 року, 30.06.2020 року підтверджується складеними комісією актами та не заперечується самою позивачкою. Доказів відсутності позивачки на роботі з поважних причин ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачко не надано, то наказ в.о. директора Державного підприємства " ТВК" № 45-к від 02 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади радника директора за прогули без поважних причин за пунктом 4 статі 40 КЗпП України є законним і підстав для її поновлення на вказаній посаді немає.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.
З огляду на те, що колегія суддів прийшла до висновку про законність звільнення позивачки ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України та відсутність підстав для її поновлення на роботі, то, відповідно, відсутні визначені ст.ст. 235 та 237-1 КЗпП України для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника відповідача Державного підприємства «ТВК» Фещука Володимира Костянтиновича підлягають задоволенню, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З результатом розгляду апеляційної скарги здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - частина 4 статті 382 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Державним підприємством «ТВК» було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі5 761,20 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Відповідно пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Врахувавши підстави звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до закону, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 761,20 грн. підлягають стягненню на користь відповідача Державного підприємства «ТВК» з Державного бюджету України.
Керуючись п.4 ст.40, ст.ст.60,147,148,149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 133,141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційні скарги представника відповідача Державного підприємства «ТВК» Фещука Володимира Костянтиновичазадовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВК» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодивідмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «ТВК» ( код ЄДРПОУ 24971375 ) 5 761,20 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2022 року.
Головуючий: Судді:
