Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/10892/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.07.2022
від позивача: Коваленко Н.В.
від відповідача: Гасяк Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Львівської обласної ради
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.11.2021 (повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021)
у справі № 910/10892/21 (суддя Котков О.В.)
за позовом Львівської міської ради
до Львівської обласної ради
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Львівська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (відповідач), в якому заявлені позовні вимоги, щоб в судовому порядку витребувати з чужого незаконного володіння Львівської обласної ради:
- будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 15а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590243846101);
- психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м., пральня під літ. Б-1, Б'-1,43,3 кв.м.; гаражі зі складом В-62,1 кв. м., склад Г-1, 23,5 кв. м. на вул. О. Басараб, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576396246101);
- Львівський міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А'-3, 725,7 кв.м., гараж. Б. 32,6 кв. м. на вул. Й. Коциловського, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576479436101);
- будівлю Диспансеру під літ. А'-3 загальною площею 121 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 32 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576444846101);
- сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м. на вул. Т. Комаринця, 2а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26843662);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ. А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м.; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення II на вул. В. Антоновича, 117 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429376746101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490,2 кв. м., альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, замощення, І на вул. Житомирській, 8а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431834046101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553, кв.м., гараж, Б- 107,5 кв.м., гараж, Г-1 21,2 кв.м., овочесховище, В-1 36,2 кв.м., альтанка, Д-1 35,8 кв.м., ворота №1, огорожа №2, замощення І, на вул. Гіпсовій, 40б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472861746101);
- КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м., лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м., тіньовий тент, Б.26,9 кв.м., ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 на вул. В. Антоновича, 80, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1430415146101), на користь Львівської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без жодної правової підстави самовільно проведено розпоряджання спірними об`єктами нерухомого майна, вилучено їх із комунальної власності територіальної громади міста Львова і передано у власність Львівської обласної ради, про що видано відповідні свідоцтва про право власності та проведено державну реєстрацію, тоді як Львівською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею, що є підставою для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння Львівської обласної ради, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 19.09.2008 за актом приймання-передачі закладів охорони здоров`я Львівською міською радою передавалося Львівській обласній раді чітко конкретизоване майно - будівлі та споруди закладів охорони здоров`я. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення Львівської обласної ради № 477 від 26.02.2008 року (зі змінами відповідно до рішень № 883 від 10.03.2009 року та № 937 від 30.06.2009 року), що стосується спірних об`єктів нерухомості, а також видані на підставі цих рішень свідоцтва про право спільної власності територіальних громад Львівської області на спірні об`єкти нерухомості та державна реєстрація права власності - є чинними.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/10892/21 позов Львівської міської ради до Львівської обласної ради про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння Львівської обласної ради (ідентифікаційний код 22340506, адреса: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18):
- будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 15а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590243846101);
- психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м., пральня під літ. Б-1, Б'-1,43,3 кв.м.; гаражі зі складом В-62,1 кв. м., склад Г-1, 23,5 кв. м. на вул. О. Басараб, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576396246101);
- Львівський міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А'-3, 725,7 кв.м., гараж. Б. 32,6 кв. м. на вул. Й. Коциловського, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576479436101);
- будівлю Диспансеру під літ. А'-3 загальною площею 121 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 32 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576444846101);
- сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м. на вул. Т. Комаринця, 2а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26843662);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ. А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м.; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення II на вул. В. Антоновича, 117 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429376746101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490,2 кв. м., альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, замощення, І на вул. Житомирській, 8а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431834046101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553, кв.м., гараж, Б- 107,5 кв.м., гараж, Г-1 21,2 кв.м., овочесховище, В-1 36,2 кв.м., альтанка, Д-1 35,8 кв.м., ворота №1, огорожа №2, замощення І, на вул. Гіпсовій, 40б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472861746101);
- КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м., лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м., тіньовий тент, Б.26,9 кв.м., ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 на вул. В. Антоновича, 80, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1430415146101), на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код 04055896, адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1).
Стягнуто з Львівської обласної ради (ідентифікаційний код 22340506, адреса: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18) на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код 04055896, адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) судовий збір - 62 123,73 грн. (шістдесят дві тисячі сто двадцять три гривні 73 копійки).
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано врахуванням рішень судів у справах № № 910/3581/17 та № 910/13969/18. Предметом обох справ були вимоги Львівської міської ради про визнання недійсним рішення обласної ради № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" від 26.02.2008 року, однак в різних частинах/пунктах такого рішення - в межах справи № 910/3581/17 щодо 4-х спірних об`єктів, а у справі № 910/13969/18 - щодо решти спірних об`єктів нерухомості. В межах розгляду судами вказаних справ Верховним Судом встановлено факт, що Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, розпорядилась об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти та встановлено, що Львівська міська рада є дійсним власником спірних об`єктів. Встановлені судом обставини незаконного вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з власності Львівської міської територіальної громади, відсутність волі Львівської міської територіальної громади на вибуття з її володіння спірних об`єктів нерухомого майна, суд дійшов висновку, що вимоги Львівської міської ради про витребування спірних об`єктів нерухомого майна від Львівської обласної ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Пропуск строку на звернення із таким позовом судом першої інстанції визнано поважними, з огляду на судові спори із оскарження правомірності вибуття майна із власності Львівської міської ради, які свідчать про те, що позивачем протягом часу вибуття майна із свого фактичного володіння здійснювались заходи щодо відновлення порушеного права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Львівська обласна рада (03.12.2021 згідно поштового трекера на конверті) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/10892/21 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник вказував, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що:
- Львівською міською радою передавались Львівській обласній раді «заклади охорони здоров`я», як єдині майнові комплекси, до складу яких входили усі види майна (зокрема будівлі та споруди);
- як в Акті приймання-передачі, так і в документах, які стали підставою для його підписання, Львівська міська рада та Львівська обласна рада використовували формулювання «передача у спільну власність» та визначили «балансову» та «залишкову» вартість майна, що передавалось;
- саме будівлі та споруди, які не передала Львівська міська рада у 2003 році Львівській обласній раді поруч з іншими матеріальними цінностями, були предметом передачі у 2008 році;
- рішення господарських судів по справі № 910/3581/17 не спростовують обставин того, що Львівська міська рада все ж висловила свою згоду у липні та вересні 2008 року, завершивши процес передачі обласній раді у спільну власність закладів охорони здоров`я, в тому числі будівель та споруд;
- оскаржуване рішення Львівської обласної ради № 477 від 26.02.2008 (зі змінами відповідно до рішень № 883 від 10.03.2009 року, № 937 від 30.06.2009, що стосується спірних об`єктів нерухомості, а також видані на підставі цих рішень свідоцтва про право спільної власності територіальних громад Львівської області на спірні об`єкти нерухомості та державна реєстрація права власності - є чинними;
- Закон України «Про власність», ні постанова Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно- територіальних одиниць (комунальною) власністю» за № 311 від 05.11.1991 року, ні положення ЦК чи ГК України, ні тим більше господарські суди при розгляді справи № 910/3581/17 чи № 91013969/18, не наділяли Львівську міську раду правом комунальної власності на спірні об`єкти нерухомості; таких позовних вимог Львівська міська рада не ставила в жодній судовій справі;
- суд першої інстанції не врахував низку судових спорів та неправильно застосував приписи щодо позовної давності.
Також, 11.07.2022 від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких скаржник наголошував на необхідності врахування судових спорів у справах № 914/955/20 та № 914/970/20.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
29.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач наголошував на тому, що Львівська міська рада в якості підстав для пред`явлення позову про витребування майна із незаконного володіння Львівської обласної ради, зокрема, посилалась на преюдиційні факти, встановлені в межах розгляду справ №910/3581/17 та №910/13969/18. В силу приписів процесуального законодавства, міська рада звільняється від доказування таких преюдиційних обставин. В той же час, доводи обласної ради направлені на спростування висновків судів, викладених у судових рішеннях, що набрали законної сили - не спроможні спростувати преюдиційні та обов`язкові для врахування факти та обставини, а відтак, є такими, що підлягають відхиленню. Крім того, позивач наголошував, що судом першої інстанції причини пропуску строку обгрунтовано визнано поважними.
Узагальнені доводи відповіді на відзив
12.01.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відповідь на відзив, який прийнято судом до розгляду і в якому відповідач вказував на доводи, аналогічні апеляційній скарзі, а також посилався на неврахування судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, апеляційну скаргу Львівської обласної ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10892/21 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, розгляд справи призначено на 03.02.2022, встановлено учасника справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв,клопотань.
03.02.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 15.03.2022.
15.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.
За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
З огляду на викладене, у зв`язку з виходом головуючого судді та суддів з колегії суддів з відпусток, для здійснення подальшого розгляду, справа №910/10892/21 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, підлягає призначенню до розгляду визначеним складом суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/10892/21 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, судове засідання призначено на 19.07.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 клопотання від Львівської міської ради (адв. Коваленко Н.В.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1500/22 від 11.07.2022) - задоволено.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 19.07.2022 з`явився представник позивача Львівської міської ради (адв. Коваленко Н.В.) в режимі відеоконференції, та представник відповідача - Львівської обласної ради безпосередньо в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
Судом в судовому засідання поставлено на обговорення клопотання відповідача - Львівської обласної ради про заалишення позовної заяви без розгляду, скасувавши відповідне рішенян суду першої інстанції.
Представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на те, що оскільки з тексту позовної заяви вбачається, що вона була підписана адвокатом Коваленко Н.В. в інтересах Львівської міської ради, а до позовної заяви було долучено ордер на надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Проте, у відповідь на адвокатський запит відповідача, відповідачем було отримано від Львівської міської ради відповідь № 2901вих-124536 від 24.12.2021, згідно якої повідомлено про те, що Львівською міською радою не укладались договори про наданян правової допомоги в розумінін Закону України «Про адвокатру та адвокатську діяльність». Таким чином, на переконання відповідача, наявні обумовлені п. 2 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для залишення позову без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2022 проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на те, що позовна заява була підписана адвокатом Коваленко Н.В. в інтересах Львівської міської ради, до позовної заяви було долучено ордер на надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що в сукупності підтверджує визначений Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України обсяг повноважень представника, у зв`язку з чим обумовлені . 2 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників щодо заявленого клопотання, дійшввисновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
П. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Так, дослідивши позовну заяву у даній справі, суд апеляційної інстації встановив, що вона була підписана адвокатом Коваленко Н.В. в інтересах Львівської міської ради, а до позовної заяви було долучено ордер на надання правової допомоги № 1125187 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Коваленко Н.В.
Ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція ГПК не вимагала.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), у якій судом також вказано на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ть за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
З огляду на викладене, оскільки позовну заяву у даній справі, підписано адвокатом Коваленко Н.В. в інтересах Львівської міської ради, до позовної заяви було долучено ордер на надання правової допомоги № 1125187 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Коваленко Н.В., а тому з урахуванням прпису ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позовну заяву підписано особою, яка має права підписувати її, повноваженян якої підтверджені документально.
У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для залишення позову без розгляду - відсутні, у зв`язку з чим клопотання відповідача - Львівської обласної ради про заалишення позовної заяви без розгляду - задоволенню не підлягає, про що постановлено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 19.07.2022 представник відповідача надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенін позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 19.07.2022 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Львівська міська рада звернулася з позовом до Львівської обласної ради про:
- визнання незаконним та скасувати рішення Львівської обласної ради № 477 від 26.02.2008 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" із змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської обласної ради від 10.03.2009 № 833, від 30.06.2009 № 937 в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема, на будівлі, що розташовані за наступними адресами: вул. Й.Коциловського, 15а, вул. О. Басараб, 2, вул. Коциловського, 30/32; м. Львів, вул. Комаринця, 2а; м. Львів, вул. Антоновича, 117; м. Львів, вул. Житомирська, 8а; м. Львів, вул. Гіпсова, 40б; м. Львів, вул. Антоновича, 80; м. Львів, вул. Коновальця, 116; м. Львів, вул. Коновальця, 114;
- визнання недійсними: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 18.10.2011, на будівлю за адресою вул. Й.Коциловського, 15а; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 10.06.2009, на будівлі за адресою вул. О. Басараб, 2; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 07.07.2009, на будівлі за адресою вул. Й. Коциловського, 30; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 17.10.2011, на будівлю за адресою вул. Й. Коциловського, 32; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 25.03.2009, на будівлю за адресою вул. Т. Комаринця, 2а; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. В. Антоновича, 117; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. Житомирська, 8а; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. Гіпсова, 40б; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. В.Антоновича, 80; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. Є.Коновальця, 116; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Львівською обласною радою 06.07.2009, на будівлю за адресою вул. Є.Коновальця, 114;
- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до наведеного переліку із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 року у справі № 910/13969/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні позову Львівської міської ради.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито, касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/13969/18 - без змін.
В постанові Верховного Суду від 15.06.2021 встановлено:
" 26.02.2008 Львівська обласна рада прийняла рішення № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області", яким, відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, було вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (п. 6 рішення), зокрема на об`єкти закладів охорони здоров`я, в тому числі Психоневрологічний диспансер, адреси: м. Львів, вул. Коциловського, 30; м. Львів, вул. О. Басараб, 2; будівлі: диспансер 706,8 кв. м, гараж 61,5 кв. м, стаціонар 617,6 кв. м, пральня 32,2 кв. м, погріб 6,1 кв. м, гараж зі складом 89,6 кв. м.
08.07.2008 Львівською обласною радою, відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою виконання статті 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 "Про передачу установ" та висновків постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийнято рішення "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" №669, яким вирішено надати згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня - м. Львова вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24, м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2-А, м. Львів; Комунальний будинок № 2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.
Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 було прийнято пропозицію Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров`я:
1.1. Комунальний будинок дитини № 1 м. Львова для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки;
1.2. Комунальний будинок дитини № 2 м. Львова для дітей з ураженням ЦНС і порушенням психіки;
1.3. Комунальний дитячий туберкульозний санаторій м. Львова;
1.4. Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій;
1.5. Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер;
1.6. Львівське міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія";
1.7. Львівський міський психоневрологічний диспансер;
1.8. Комунальна інфекційна клінічна лікарня.
Забезпечення передачі закладів покладено на Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики у строк до 01.10.2008.
На виконання рішення Львівської обласної ради № 669 від 08.07.2008 та ухвали Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008 Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управління майном спільної власності Львівської міської ради складено акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008.
10.03.2009 Львівською обласною радою було прийнято рішення № 883 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", яким, зокрема, внесено зміни до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" та доповнено його підпунктами 31, 32, 33, 34, 35, 36.
Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області".
Господарськими судами встановлено, що на підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме об`єкти охорони здоров`я за адресами у місті Львові: вул. Коциловського, 15а; вул. О. Басараб, 2; вул. Коциловського, 30; вул. Комаринця, 2а; вул. Антоновича, 117; вул. Житомирська, 8а; вул. Гіпсова, 40б; вул. Антоновича, 80; вул. Є. Коновальця, 116; вул. Є. Коновальця, 114.".
Як підтверджується наявними матеріалами прави, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/3581/17, визнано недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, а саме: на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4 кв.м.; гараж "Б-1" загальною площею 30,2 кв.м. в будинку № 24 по вул. Лемківській № 24 у м. Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку № 14 по вулиці Устияновича загальною площею 432,3кв.м.; будівлі в будинку № 274 по вулиці Замарстинівській у м. Львові (будівля харчоблоку "В-1" загальною площею 530,7 кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9 кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4 кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0 кв.м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6 кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3 кв.м., аптека "3-1", "3'-1" загальною площею 65, 8 кв.м., водокачка "О-1" загальною площею 15,6 кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3 кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6 кв.м., погріб "Д-1" 16,0 кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є''-1" загальною площею 73,9кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7 кв.м., дорога І, тротуар ІІ, хідник з бетонних плит ІІІ, огорожа № 1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ № 1, гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку № 233 по вул. Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6 кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3 кв.м. в будинку № 81 на вулиці Замарстинівській у м. Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3 кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3 кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9 кв.м. в будинку № 4а по вул. Кордуби; головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757, 2 кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1 кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення ІІ в будинку № 83 на вул. Замарстинівській у м. Львові.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2020 касаційну скаргу Львівської обласної ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/3581/17 - без змін.
В постанові Верховного Суду від 14.01.2020 встановлено:
"Діючи в межах визначеної законом компетенції, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, а також врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2019 у цій справі, суд апеляційної інстанції встановив, що Львівська міська рада не приймала рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна саме до прийняття Львівською обласною радою рішення від 26.02.2008 № 477, як це передбачено приписами частини восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Оскільки, приймаючи рішення № 477, Львівська обласна рада розпорядилася майном шляхом прийняття його у спільну власність без встановлених законом підстав, суди дійшли правомірного висновку, що рішення № 477 не відповідає законодавству, яке регулює відповідні правовідносини щодо підстав і порядку набуття права власності і, що рішення № 477 прийнято поза межами компетенції, визначеної законодавством.".
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.
Як вірно враховано судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно з статею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на наведені вище норми чинного законодавства, суд аеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що оскільки висновки судів у справі № 910/13969/18, що Львівська міська рада не приймала рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна не можуть бути поставлені під сумнів, встановленим є факт, що спірні об`єкти нерухомого майна вибули з власності Львівської міської територіальної громади поза волею власника, тобто Львівської міської ради, і встановлення вказаних фактів входило до предмету доказування,а обставини щодо незаконності набуття права власності Львівською обласною радою на спірні об`єкти та прийняття рішення про набуття на них права власності в цілому - відображені в резолютивних частинах судових рішень у справі №910/3581/17 та № 910/13969/18.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про витребування з чужого незаконного володіння Львівської обласної ради:
- будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 15а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590243846101);
- психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м., пральня під літ. Б-1, Б'-1,43,3 кв.м.; гаражі зі складом В-62,1 кв. м., склад Г-1, 23,5 кв. м. на вул. О. Басараб, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576396246101);
- Львівський міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А'-3, 725,7 кв.м., гараж. Б. 32,6 кв. м. на вул. Й. Коциловського, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576479436101);
- будівлю Диспансеру під літ. А'-3 загальною площею 121 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 32 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576444846101);
- сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м. на вул. Т. Комаринця, 2а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26843662);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ. А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м.; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення II на вул. В. Антоновича, 117 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429376746101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490,2 кв. м., альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, замощення, І на вул. Житомирській, 8а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431834046101);
- КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553, кв.м., гараж, Б- 107,5 кв.м., гараж, Г-1 21,2 кв.м., овочесховище, В-1 36,2 кв.м., альтанка, Д-1 35,8 кв.м., ворота №1, огорожа №2, замощення І, на вул. Гіпсовій, 40б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472861746101);
- КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м., лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м., тіньовий тент, Б.26,9 кв.м., ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 на вул. В. Антоновича, 80, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1430415146101), на користь Львівської міської ради.
У відзиві на позовну заяву, поданному до суду першої інстанції, відповідач заявив про застосування позовної давності з посиланням на приписи ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Щодо строку позовної давності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило за наслідками спливу позовної давності, згідно з яким сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, відповідно до частини 5 цієї статті Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.
Враховуючи встановлену нормами статті 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення позивача 06.07.2021 року до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, про сплив позовної давності на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом.
В обгрунтування поважності причин пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, позивач зазначав, що щодо спірних об`єктів нерухомого майна між існували судові спори, які були розглянуті судами в межах справ № 910/3581/17 та № 910/13969/18. Предметом обох справ були вимоги Львівської міської ради про визнання недійсним рішення обласної ради № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" від 26.02.2008 року, однак в різних частинах/пунктах такого рішення - в межах справи № 910/3581/17 щодо 4-х спірних об`єктів, а у справі № 910/13969/18 - щодо решти спірних об`єктів нерухомості. В межах розгляду судами вказаних справ Верховним Судом встановлено факт, що Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, розпорядилась об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти та встановлено, що Львівська міська рада є дійсним власником спірних об`єктів. Судові спори із оскарження правомірності вибуття майна із власності Львівської міської ради, свідчать про те, що позивачем протягом часу вибуття майна із свого фактичного володіння здійснювались заходи щодо відновлення порушеного права.
При цьому, за налідками розгляду даної справи, судом першої інстанції встановлено вірно, що що Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, розпорядилась об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Львова, оформивши без її згоди право власності на спірні об`єкти та підтверджено, що Львівська міська рада є дійсним власником спірних об`єктів.
В межах розгляду обох справ Львівською обласною радою заявлялись клопотання про застосування строків позовної давності. Проте, в межах розгляду справи №910/3581/17 - наслідки спливу позовної давності не було застосовано, а позов задоволено у повному обсязі, тоді як у справі №910/13969/18 - позовні вимоги визнано обґрунтованими, але у праві на судовий захист Львівській міській раді відмовлено з огляду на пропуск строків позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині щодо поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду, оскільки обставини, на які позивач посилається в обґрунтування наданого до суду клопотання про поновлення строків позовної давності, є достатніми для визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності.
Як вже було встановлено судом вище, спірні об`єкти нерухомого майна, які є предметом спору, вибули з володіння позивача без передбачених законом підстав та поза його волею.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.
Враховуючи викладене, встановлені судом першої інстанції обставини незаконного вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з власності Львівської міської територіальної громади, відсутність волі Львівської міської територіальної громади на вибуття з її володіння спірних об`єктів нерухомого майна, підтверджують обгрунтоваінсть висновків суду першої інстанції про те, що вимоги Львівської міської ради про витребування спірних об`єктів нерухомого майна від Львівської обласної ради є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, і суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції у цій частині про задоволення позову.
Враховуючи встановлену нормами статті 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення позивача 06.07.2021 року до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про сплив позовної давності на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом.
В той же час, позивачем належним чином було обґрунтовано причини пропуску позовної давності, зокрема докази вжиття ним заходів щодо відновлення порушеного права в межах інших судових проваджень, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані доводи є достатніми для визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності.
Стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаному судовому акті Великою Палатою висловлено вказівку, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Спір у даній справі, розглядуваній Великою Палатою, стостувався земельної ділянки, яка вибула з власності позивача за певних обставин справи. При цьому, у постанові зазначено, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням - не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
При цьому, в рамках розгляду даного спору, судом першої інстанції враховано, і з чим погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем належним чином було обґрунтовано причини пропуску позовної давності, зокрема докази вжиття ним заходів щодо відновлення порушеного права в межах інших судових проваджень, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані доводи є достатніми для визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності. Отже, наявність певних судових проваджень визнана судом саме як підстава для захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених судовими спорами обставин, а не як підстава того, що відповідне порушення було підтверджене судовим рішенням.
Також, скаржник наголошував на необхідності врахування судових спорів у справах № 914/955/20 та № 914/970/20, проте, вкзані доводи судом апеляційної інстанції відхиляються з оглду на те, що предмети спору у вкааних справах не стосуються предметів спору у розглядуваній справі, і обставини справи, як і склад сторін - є відмінними.
Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги та витребувано з чужого незаконного володіння Львівської обласної ради (ідентифікаційний код 22340506, адреса: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18) - будівлю їдальні, під літ. А-1, А'-1 загальною площею 294,2 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 15а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590243846101); - психоневрологічний диспансер, а саме: стаціонар під літ. А-2, 819,7 кв.м., пральня під літ. Б-1, Б'-1,43,3 кв.м.; гаражі зі складом В-62,1 кв. м., склад Г-1, 23,5 кв. м. на вул. О. Басараб, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576396246101); - Львівський міський психоневрологічний диспансер, а саме: диспансер під літ. А'-3, 725,7 кв.м., гараж. Б. 32,6 кв. м. на вул. Й. Коциловського, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576479436101); - будівлю Диспансеру під літ. А'-3 загальною площею 121 кв.м. на вул. Й. Коциловського, 32 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576444846101); - сховище запасу води під літ. Б-1, загальною площею 62,1 кв.м. на вул. Т. Комаринця, 2а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26843662); - КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №1 під літ. А-2, А'-2, загальною площею 756 кв.м.; ворота №1, огорожа №2; замощення, І, замощення II на вул. В. Антоновича, 117 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429376746101); - КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №2 під літ. А-2, 490,2 кв. м., альтанка, Б, 40,8 кв.м, хвіртка №1, огорожа №2, замощення, І на вул. Житомирській, 8а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431834046101); - КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки", а саме: корпус №3 під літ. А-3, 553, кв.м., гараж, Б- 107,5 кв.м., гараж, Г-1 21,2 кв.м., овочесховище, В-1 36,2 кв.м., альтанка, Д-1 35,8 кв.м., ворота №1, огорожа №2, замощення І, на вул. Гіпсовій, 40б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472861746101); - КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", а саме: лікарняний корпус, під літ. А-2, 562,6 кв.м., лабораторний корпус А-1, 46,8 кв.м., тіньовий тент, Б.26,9 кв.м., ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, ворота №4, огорожа №5, замощення 1 на вул. В. Антоновича, 80, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1430415146101), на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код 04055896, адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1)., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволенян позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10892/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10892/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10892/21- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Львівською обласною радою.
4. Матеріали справи № 910/10892/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 06.09.2022.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала
