Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2022 р. Справа№ 925/764/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.08.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 (повний текст складено 30.05.2022)
у справі №925/764/21 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ
до 1.Свидівоцької сільської ради;
2.Обслуговуючого кооперативу «Черкасиелектроремонт»
за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача:
1) Державної екологічної інспекції Центрального округу;
2) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Будищенської сільської ради,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (далі, позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Свидівоцької сільської ради (далі, відповідач-1 або Рада) та до Обслуговуючого кооперативу «Черкасиелектроремонт» (далі, відповідач-2), в якій просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права користування земельною ділянкою ТОВ «Черкасиелектроремонт» на обслуговуючий кооператив «Черкасиелектроремонт» без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва» №23-15 від 11.07.2008 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі обслуговуючому кооперативу «Черкасиелектроремонт» земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га терміном на 49 років для влаштування зони відпочинку та дачного будівництва, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту;
- визнати недійсним договір оренди землі від 12.08.2008, укладений терміном на 49 років між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом «Черкасиелектроремонт», зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040879600022 від 20.08.2008;
- усунути перешкоди державі в особі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, як титульного володільця та територіальної громади с. Свидівок у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту шляхом зобов`язання обслуговуючого кооперативу «Черкасиелектроремонт» (ЄДРПОУ 35890913) її повернення на користь Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) та територіальної громади с. Свидівок.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державну екологічну інспекцію Центрального округу (далі, третя особа-1), Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі, третя особа-2), та в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Будищенську сільську раду (далі, третя особа-3).
В обґрунтування заявлених позовних вимог про часткове визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 прокурор зазначає, що таке рішення не відповідає вимогам чинного земельного законодавства в частині передачі у користування земель, зайнятих прибережною захисною смугою Кременчуцького водосховища для потреб забудови, порушення порядку зміни цільового призначення земель водного фонду, відведення земельної ділянки за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва і обслуговування Будище-Свидівської захисної дамби; відведення землі для містобудівних потреб без наявності розробленої та затвердженої містобудівної документації, передача земельної ділянки для потреб дачного будівництва в охоронній зоні повітряних ліній електропередач.
З огляду на викладене, враховуючи недотримання відповідачем-1, на думку прокурора, вимог законодавства при прийнятті рішення №23-15 від 11.07.2008, укладений на його підставі спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить вимогам земельного та водного кодексів України.
Щодо правових підстав усунення перешкод в користуванні майном прокурор зазначає, що оскільки земельна ділянка водного фонду загальною площею 3,9115 га перебуває у користуванні ОК «Черкасиелектроремонт», проте передана останньому в оренду за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів з порушенням норм законодавства, тому права держави в особі позивача та територіальної громади с. Свидівок на реалізацію усіх правомочностей щодо цієї земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку площею 3,9115 га на їх користь.
Звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Черкаської області обґрунтоване посиланням на частину 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор наголошує, що пред`явлення ним позову спрямоване на відновлення порушеного права територіальної громади с. Свидівок на належне розпорядження землями комунальної форми власності, інститут якого закріплений державою на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування заборони незаконної забудови земель водного фонду (болота та прибережна захисна смуга Кременчуцького водосховища) та можливості її використання представниками всієї територіальної громади. Повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
Позивачем при цьому прокурором визначено Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ, оскільки спірна земельна ділянка, яка передана ОК «Черкасиелектроремонт», сформована за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва і обслуговування Будище-Свидівського захисного масиву, що як об`єкт нерухомості знаходиться у державній власності, перебуває на балансі та оперативному віданні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, яке є її обслуговуючою організацією.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що земельна ділянка кадастровий №7124986000:04:005:0086 на час її відведення ТОВ «Черкасиелектроремонт» не була віднесена до жодної категорії земель (землі загального користування), її цільове призначення вперше було визначено саме рішенням Свидівоцької сільської ради №10-19 від 20.04.2007 та віднесено до категорії земель - «землі рекреації», а тому відсутні підстави для висновку, що оспорюваним рішенням Рада змінила цільове призначення земельної ділянки.
Також суд встановив, що спірна земельна ділянка межує з Кременчуцьким водосховищем та в силу норм статей 1, 80 Водного кодексу України, 60 Земельного кодексу України має прибережну захисну смугу.
Водночас, рішеннями Свидівоцької сільської ради №10-19 від 20.04.2007 та №23-15 від 11.07.2008 земельна ділянка кадастровий номер 7124986000:04:005:0086 передавалась в оренду, а не у власність юридичній особі, що не суперечить статті 59 Земельного кодексу України.
Місцевий господарський суд відхилив також доводи прокурора стосовно наявності в складі спірної земельної ділянки болота як водного об`єкта, оскільки матеріалами справи підтверджується лише наявність відкритих заболочених земель (низинних) на території спірної земельної ділянки.
Твердження прокурора про перебування частини спірної земельної ділянки у користуванні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ та вимоги щодо повернення спірної земельної ділянки на користь саме вказаної установи суд визнав необґрунтованими, зазначивши, що на підтвердження цього до матеріалів справи прокурором не надано доказів (документів), які б свідчили про передачу в користування Черкаського управління захисних масивів дніпровський водосховищ будь-якої земельної ділянки та розташування на ній будь-яких гідротехнічних споруд.
Стосовно заявленого відповідачем-2 клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначив, що оскільки основною позовною вимогою позивача є визнання недійсними рішення Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 та договору оренди земельної ділянки від 12.08.2008, то строк позовної давності щодо них закінчився до моменту звернення позивача до суду. Водночас, суд наголосив, що оскільки позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню по своїй суті, то в даному випадку наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.06.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:
- за даними, викладеними у листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.04.2021 №10-23-0.2-2562/2-21, відповідно до форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» як до передачі у користування ТОВ «Черкасиелектроремонт» та ОК «Черкасиелектроремонт», так і на цей час, спірна земельна ділянка містить землі водного фонду (води (штучні водотоки) та відкриті заболочені землі низинні)) та в силу вимог земельного та водного законодавства відноситься до земель водного фонду. Отже, висновок суду, що цільове призначення спірної земельної ділянки було вперше визначено рішенням Свидівоцької сільської ради від 20.04.2007 не відповідає дійсним обставинам справи;
- при вирішенні справи судом не враховано визначені Земельним кодексом України обмеження щодо використання земель водного фонду - прибережних захисних смуг, внаслідок чого зроблено хибний висновок щодо можливості їх передачі в оренду для дачного будівництва. Судом залишено поза увагою доводи прокурора про те, що при визначених розмірах та межах прибережної захисної смуги в межах переданої в користування ОК «Черкасиелектроремонт» земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га, остання підлягала зменшенню на розміри прибережної захисної смуги, натомість передана в оренду для дачного будівництва єдиним масивом;
- судом першої інстанції встановлено факт наявності в складі спірної земельної ділянки відкритих заболочених земель (низинних), однак зроблено помилковий висновок щодо невіднесення їх до болот, а як наслідок і до земель водного фонду. Вказаний висновок суду не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до переліку угідь згідно з класифікацією видів земельних угідь Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), підгрупа болота включає надмірно зволожені ділянки земель (не зайняті лісовими насадженнями) із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом;
- Свидівоцькою сільською радою під час передачі у користування ОК «Черкасиелектроремонт» порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог статей 4, 85, 88, 89 Водного кодексу України, статей 58, 60, 61 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) землі, зайняті болотами та прибережними захисними смугами, являються землями водного фонду, на яких забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
- хибним є висновок суду про відсутність порушень Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №209 від 04.03.1997 під час передачі в оренду ОК «Черкасиелектроремонт» земельної ділянки, у тому числі для дачного будівництва, з підстав відсутності на час розгляду справи будівельних робіт на спірній земельній ділянці, оскільки саме будівництво є її цільовим призначенням та метою отримання;
- із передачею рішенням Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 у користування ОК «Черкасиелектроремонт» для влаштування зони відпочинку та дачного будівництва спірної земельної ділянки фактично передано у користування частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 Земельного кодексу України, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги;
- судом першої інстанції зроблено хибний висновок щодо пропуску прокурором строку позовної давності при оскарженні до суду рішення Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 та договору оренди земельної ділянки від 12.08.2008, тоді як пред`явлений прокурором негаторний позов, який є належним способом захисту у спірних правовідносинах, в тому числі в частині оскарження вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, оспорювання договору оренди землі, можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу проти апеляційної скарги
19.07.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача-2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві відповідач-2 наголосив на тому, що прокурор в апеляційній скарзі повністю переписав обґрунтування позовної заяви та жодним чином не обґрунтував, у чому саме полягає незаконність прийнятого у справі рішення.
09.08.2022 від третьої особи-3 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких Будищенська сільська рада заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила залишити оскаржене рішення суду без змін.
Позивач, відповідач-1 та треті особи -1, -2 письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури у справі №925/764/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/764/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.
01.07.2022 матеріали справи №925/764/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 19.07.2022.
У судове засідання, призначене на 19.07.2022, з`явилися прокурор та представник відповідача-2.
Інші учасники судового процесу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.08.2022.
У судовому засіданні 09.08.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 09.08.2022 з`явилися представники прокуратури та відповідача-2.
Представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 про призначення справи до розгляду на 09.08.2022 була доставлена в електронному вигляді до електронного кабінету Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в системі Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Також повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 про призначення справи до розгляду на 09.08.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси відповідача-1 (sr.svidivok@gmail.com), третьої особи-1 (centr@dei.gov.ua) та третьої особи-3 (budradar@ukr.net), зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.
Крім того, інформація щодо призначення розгляду справи №925/764/2 на 09.08.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України за посиланням https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1295303/.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача, відповідача-1 та третіх осіб про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 09.08.2022, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників учасників справи, що не з`явились.
Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
23.12.2005 Свидівоцькою сільською радою було прийнято рішенням №21-18, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасиелектроремонт» надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по відведенню у довгострокову оренду терміном на 49 років з правом подальшого викупу та без права капітального будівництва земельну ділянку площею 4,0 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу по вул. Дахнівській в с. Свидівок.
У подальшому рішенням Свидівоцької сільської ради №4-42 від 22.08.2006 ТОВ «Черкасиелектроремонт» було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 4,0 га під розташування культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській, в межах с. Свидівок.
Згідно рішення Свидівоцької сільської ради №10-19 від 20.04.2007 затверджено розроблений ТОВ «Черкасиелектроремонт» проект землеустрою та надано ТОВ «Черкасиелектроремонт» в оренду земельну ділянку під розташування культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу, загальною площею 3,9115 га за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів терміном на 49 років.
На виконання вказаного рішення 30.05.2007 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Черкасиелектроремонт» був укладений Договір оренди землі, який зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за №040779600012 від 04.07.2007.
Відповідно до протоколу загальних зборів ОК «Черкасиелектроремонт» №2 від 25.04.2008, з метою об`єднання зусиль членів новоутвореного обслуговуючого кооперативу, державна реєстрація якого була проведена 25.04.2008, для організації колективного дачного господарства, спільного здійснення благоустрою території кооперативу, проведення та обслуговування інженерних мереж, придбання та охорони території, ефективного використання земельної ділянки, ініційовано питання оформлення права оренди вказаної земельної ділянки за ОК «Черкасиелектроремонт».
Рішенням Свидівоцької сільської ради №20-32 від 25.04.2008 відповідачу-2 було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо переоформлення права користування земельною ділянкою площею 3,9115 га, з ТОВ «Черкасиелектроремонт» на ОК «Черкасиелектроремонт», без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва в оренду на 49 років по вул. Дахнівській, що в с. Свидівок.
Рішенням Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 (оскаржене рішення) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення права користування земельною ділянкою ТОВ «Черкасиелектроремонт» на ОК «Черкасиелектроремонт» без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва».
12.08.2008 між Свидівоцькою сільською радою та ОК «Черкасиелектроремонт» укладено Договір оренди землі (оспорюваний договір), яким останньому передано у користування земельну ділянку загальною площею 3,9115 га, з них: 0,4507 га - чагарники, 1,4608 га - піски та 2,0000 га - болото.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор зазначає, що оскаржене рішення та укладений на його виконання Договір оренди не відповідають вимогам чинного земельного законодавства, зокрема, в частині: передачі у користування земель, зайнятих прибережною захисною смугою Кременчуцького водосховища для потреб забудови; порушення порядку зміни цільового призначення земель водного фонду; відведення земельної ділянки за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва і обслуговування Будище-Свидівської захисної дамби; відведення землі для містобудівних потреб без наявності розробленої та затвердженої містобудівної документації; передача земельної ділянки для потреб дачного будівництва в охоронній зоні повітряних ліній електропередач.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Свидівоцької сільської ради «Про затвердження проектної документації «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ «Черкасиелектроремонт» №19-13 від 21.03.2008 затверджено розроблений проект землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони, а тому наявність зазначеної розробленої та затвердженої документації не свідчить про визначені в натурі на місцевості межі та розміри прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, як того вимагає частина 3 статті 60 Земельного кодексу України, а саме щодо встановлення прибережних захисних смуг окремими проектами.
Прокурор вважає, що передача спірним рішенням ОК «Черкасиелектроремонт» вказаної земельної ділянки для потреб дачного будівництва з тими ж самими межами та площею, яка була у ТОВ «Черкасиелектроремонт», підтверджує той факт, що прибережна захисна смуга, її розміри та межі не встановлювались, а її зменшення із 100 м до 20 м належним чином не обґрунтовано, адже земельна ділянка вільна від забудови.
Прокурор зауважив, що незважаючи на заборони, встановлені статтею 89 Водного кодексу України та статтею 61 Земельного кодексу України станом на день прийняття спірного рішення, Свидівоцькою сільською радою в порушення їх вимог передано в користування ОК «Черкасиелектроремонт» земельну ділянку, яка містила в своєму складі землі водного фонду, а саме болота та прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища для містобудівних потреб - дачного будівництва, не визначивши розмірів та меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.
Прокурор вважає, що порушено право власності держави в особі титульного володільця - Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ на користування за своїм функціональним призначенням захисною гідроспорудою - частиною Будище-Свидівської захисної дамби, оскільки з передачею рішенням Свидівоцької сільської ради №23-15 від 11.07.2008 у користування ОК «Черкасиелектроремонт» для влаштування зони відпочинку та дачного будівництва спірної земельної ділянки фактично передано у користування частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 Земельного кодексу України.
Також прокурор вказував на те, що Свидівоцькою сільською радою під час передачі в користування земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га терміном на 49 років для влаштування зони відпочинку та дачного будівництва, розташованої адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту допущено порушення вимог статті 22 Закону України «Про основи містобудування», зокрема, в частині передачі в оренду земельної ділянки для містобудівних потреб без розробленої та затвердженої у порядку, визначеному Законом, містобудівної документації.
Прокурор також звернув увагу суду на те, що в межах спірних земельних ділянок знаходяться повітряні лінії електропередач ЛЕП ПЛ-110 кВ Поляна-Сокирно-1. Факт перебування земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га, переданої ОК «Черкасиелектроремонт» у користування, в охоронній повітряних ліній електропередач ЛЕП ПЛ-110 кВ Поляна-Сокирно-1, відображено в матеріалах геодезичних обмірів, виготовлених ДП «Черкаський науково-дослідний проектний інститут землеустрою», надісланих листом №0-28-0.1-1156/2-21 від 19.05.2021. При цьому Свидівоцькою сільською радою спірним рішенням передано ОК «Черкасиелектроремонт» земельну ділянку, у тому числі, для дачного будівництва.
На думку прокурора, відведення земельних ділянок для дачного будівництва без встановлення обмежень на їх використання в частині можливості будівництва споруд в межах охоронної зони повітряної лінії електропередач порушує пряму заборону на використання таких земель з метою забудови.
Прокурор акцентував увагу на тому, що незаконність рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права користування земельною ділянкою ТОВ «Черкасиелектроремонт» на обслуговуючий кооператив «Черкасиелектроремонт» без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва» №23-15 від 11.07.2008 підтверджується актом перевірки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №226-ДК/235/АП/09/01/-21 від 21.05.2021 та листом Державної екологічної інспекції Центрального округу №0.1-18/3095 від 08.06.2021, актом перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу №28/3/12021/ПЗ від 01.06.2021.
Також прокурор посилався на те, що проведеною Державною екологічною інспекцією Центрального округу перевіркою було установлено, що ОК «Черкасиелектроремонт» користується земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:04:005:0086, площею 3,9115 га, яку сформовано за рахунок земель, зайнятих прибережною захисною смугою Кременчуцького водосховища, переданої для потреб забудови - дачного будівництва. Проект «Водоохоронна зона на Кременчуцькому водосховищі земельної ділянки ТОВ «Черкасиелектроремонт» в межах с. Свидівок, по вул. Дахнівській, Черкаського району, Черкаської області», розроблений в 2008 році ТОВ «Гідробудпроектсервіс», не погоджений в установленому порядку, а використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг здійснюється без додержання режиму їх використання, з порушенням статті 60, абз. 8 статті 142 Земельного кодексу України, статей 87, 88 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» №486 від 08.05.1996.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не доведено будь-яке відношення Будище-Свидівоцької захисної дамби до земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОК «Черкасиелектроремонт»; під час передачі права користування спірною земельною ділянкою від ТОВ «Черкасиелектроремонт» на ОК «Черкасиелектроремонт» не здійснювалось зміни її цільового призначення та на спірній земельній ділянці відсутні водні об`єкти, а передача в оренду земель, на яких розташовані прибережні захисні смуги, є цілком законною. Також відповідач-2 вказав, що позивачем порушено строк позовної давності по заявленим вимогам і просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пунктів «а» - «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор вказував на те, що прийняття Свидівоцькою сільською радою рішення №23-15 від 11.07.2008 та укладення на його підставі Договору оренди землі від 12.08.2008 не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, оскільки було порушено порядок зміни цільового призначення земель водного фонду.
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням землі поділяються, зокрема, на такі категорії як землі рекреаційного призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
За змістом частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
За приписами статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до статті 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
За приписами частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності; громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Черкаської обласної ради №21-17/ІV від 13 квітня 2005 року до складу села Свидівок були включені земельні ділянки загальною площею 260, 68 га, з них: 123, 82 га - земель загального користування, в тому числі - 100 га мілководдя Кременчуцького водосховища, яке розташовано на території Черкаської, Полтавської та Кіровоградської областей та є водним об`єктом загальнодержавного значення.
Частина 1 статті 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачає, що до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки як їх цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Проте, належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на 2007 рік землі, які в послідуючому були передані ТОВ «Черкасиелектроремонт», мали землекористувача та визначене цільове призначення як землі водного фонду, про що була внесена інформація до Державного земельного кадастру, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, земельна ділянка кадастровий №7124986000:04:005:0086 на час її відведення ТОВ «Черкасиелектроремонт» згідно рішення Свидівоцької сільської ради №10-19 від 20.04.2007 не була віднесена до жодної категорії земель та належала до земель загального користування.
При цьому, як свідчать матеріали справи, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Черкасиелектроремонт» під розташування культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу (що відповідає категорії «землі рекреаційного призначення») за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів в межах села Свидівок Черкаського району Черкаської області був розроблений ПП Валовим В.Л. у 2007 році та отримав позитивні висновки Черкаського регіонального управління водних ресурсів, Черкаського районного відділу земельних ресурсів, Відділу містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації, Державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області, Черкаської районної санітарно-епідеміологічної станції, Черкаської археологічної інспекції. Також за результатами проведення державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою отримано позитивний висновок відділу державної землевпорядної експертизи Черкаського обласного головного управління земельних ресурсів від 25.04.2007 №1362.
Посилання позивача на дані державної статистичної звітності форми 6-зем в цьому випадку суд оцінює критично, оскільки відповідно інформації, наведеної в листі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.2-2562/2-21 від 23.04.2021, така звітність являє собою зведення даних показників, які характеризують кількісний стан земель в межах України на основі даних місцевого рівня. При цьому, згідно статистичної звітності та самого проекту відведення, спірна земельна ділянка до її виділення ТОВ «Черкасиелектроремонт», складалась з різних за природними та набутими властивостями видів угідь, а саме: чагарників, відкритих земель та заболочених земель.
Що стосується відкритих заболочених земель, на яких акцентує увагу позивач, то суд враховує, що згідно наказу Державного комітету статистики від 05.11.1998 №377 у графі 63 державної статистичної звітності вказуються дані про відкриті заболочені землі - землі (не зайняті лісовими насадженнями), що частково, тимчасово або постійно затоплюються водою і які в незатопленому стані є вологим, губчастим субстратом; рослинність складається переважно із розкладеного моху та інших рослин.
Вищенаведене свідчить про відсутність до 2007 року чіткого визначення категорії спірної земельної ділянки та її властивостей.
Отже, враховуючи те, що земельна ділянка кадастровий номер 7124986000:04:005:0086 була вперше сформована на підставі проекту відведення, розробленого ПП Валовим В.Л. на замовлення ТОВ «Черкасиелектроремонт», то її цільове призначення вперше було визначено саме рішенням Свидівоцької сільської ради №10-19 від 20.04.2007 та віднесено до категорії земель - «землі рекреації».
Відповідно, твердження прокурора про те, що внаслідок прийняття рішення №23-15 від 11.07.2008 було здійснено зміну цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:04:005:0086 не підтверджується встановленими судом обставинами та належними і допустимими доказами у справі, оскільки цільове призначення земельної ділянки залишилось як «землі рекреаційного призначення».
При цьому матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:04:005:0086, підтверджується вид використання земельної ділянки - для колективного дачного будівництва, що відповідає коду 07.04 секції Е «Землі рекреаційного призначення» згідно класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.
Стосовно доводів прокурора про те, спірне рішення Ради не відповідає вимогам чинного земельного законодавства в частині передачі у користування земель, зайнятих прибережною захисною смугою Кременчуцького водосховища для потреб забудови, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 статті 3 Водного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
Частиною 2 статті 3 Водного кодексу України встановлено, що до водного фонду України належать:
1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
Як уже зазначалося, за приписами частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Чинним законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Зокрема, статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини 4 статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 Земельного кодексу України).
Згідно статті 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
У силу вимог статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) для великих річок та водосховищ на них шириною - 100 метрів.
Зокрема, згідно статті 88 Водного кодексу України (у редакції станом на 20 вересня 2007 року) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Як вірно наголосив суд першої інстанції та не спростовано учасниками справи, спірна земельна ділянка, яка межує з Кременчуцьким водосховищем, в силу наведених норм земельного та водного законодавства має в своєму складі прибережну захисну смугу.
Однак, зазначене не свідчить про незаконність прийнятого Радою 11.07.2008 рішення №23-15, адже норми чинного законодавства як станом на дату його прийняття, так і станом на дату прийняття Радою рішення №10-19 від 20.04.2007 не забороняли передавати в оренду юридичним особам земельні ділянки, у складі яких є прибережні захисні смуги для культурно-оздоровчих та рекреаційних потреб.
Посилання прокурора на порушення режиму використання прибережної захисної смуги суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази цих тверджень, це не відноситься до предмету доказування у цій справі, оскільки стосується безпосередньо процесу користування земельною ділянкою, а не законності рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження нею.
Те саме стосується і питання дотримання вимог містобудівного законодавства, режиму експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби та захисної зони лінії електропередач, оскільки, як підтверджено сторонами, станом на момент розгляду даної справи на спірній ділянці будь-які будівельні роботи не проводились.
При цьому, суд враховує подані до матеріалів справи ОК «Черкасиелектроремонт» графічні матеріали проекту Будище-Свидівоцької захисної дамби в місці розташування спірної земельної ділянки, Довідку Комунального проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства «ОБЛАРХБЮРО» Черкаської обласної ради № 183/01-10 та Геодезичні обміри земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:04:005:0086, виконані Дочірнім підприємством «Міський земельно-кадастровий центр» ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр», якими підтверджується проектний та фактичний розміри експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби та розташування прибережної захисної смуги. З наведених матеріалів вбачається наявність на спірній земельній ділянці 2,6 га території, на якій відсутні експлуатаційні та захисні зони, а отже вільної від обмежень щодо здійснення на ній дачного будівництва.
Прокурором зазначені обставини жодним чином не спростовано та не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження неможливості використання вільної частини спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у висновках уповноважених органів до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Черкасиелектроремонт» зазначено, що проведення будь-яких будівельних робіт на відведеній земельній ділянці, в межах прибережної смуги (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) без погодження із відповідними службами забороняється, а розробленим проектом було встановлено обмеження, передбачені статтею 89 Водного кодексу України та статтею 61 Земельного кодексу України.
Посилання прокурора на існування на спірній земельній ділянці болота суд також вважає помилковими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування такого об`єкта на спірній земельній ділянці. Крім того, в матеріалах справи містяться дозвільні документи, з яких вбачається наявність в складі спірної земельної ділянки лише відкритих заболочених земель (низинних), що являють собою землі (не зайняті лісовими насадженнями), які частково, тимчасово або постійно затоплюються водою і які в незатопленому стані є вологим, губчастим субстратом, рослинність складається переважно із розкладеного моху та інших рослин, не болота як водного об`єкта.
Поруч із цим, як вірно встановив суд першої інстанції, на час передачі спірної земельної ділянки в користування ТОВ «Черкасиелектроремонт», в період повноводдя, відбувалось часткове підтоплення прибережної захисної смуги на ній водами Кременчуцького водосховища. Через вказані обставини на замовлення ТОВ «Черкасиелектроремонт» було розроблено проектну документацію з розчистки та днопоглиблення Кременчуцького водосховища для захисту від затоплення та підтоплення відповідної земельної ділянки, яка була затверджена рішенням Свидівоцької сільської ради №19-12 від 21.03.2008 та пройшла державну екологічну експертизу (висновок № 06-05-18/10 від 27.08.2008).
Також під час розгляду справи прокурором не було спростовано належними та допустимими доказами те, що вказані роботи були виконані у відповідності до Дозволу №68 від 18.11.2008 та будь-яких порушень порядку їх виконання прокурором не наведено. Враховуючи вищевикладене у сукупності, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права користування земельною ділянкою ТОВ «Черкасиелектроремонт» на обслуговуючий кооператив «Черкасиелектроремонт» без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва» №23-15 від 11.07.2008, оскільки останнє відповідає вимогам земельного та водного законодавства, прийняте Свидівоцькою сільською радою у межах наданих їй законом повноважень.
При вирішенні спору по суті в цій частині судом враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №925/472/15 та від 31.10.2019 у справі №925/843/15.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди землі від 12.08.2008 колегія суддів зазначає наступне.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки судом не встановлено порушень при прийнятті Радою рішення №23-15 від 11.07.2008, твердження прокурора про те, що укладений на його підставі договір оренди землі від 12.08.2008 укладений з порушенням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак підстави для визнання його недійсним згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України також відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Ради та договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягають.
У позовній заяві прокурором також було заявлено позовну вимогу про усунення перешкод державі в особі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, як титульного володільця, та територіальної громади с. Свидівок у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту шляхом зобов`язання обслуговуючого кооперативу «Черкасиелектроремонт» (ЄДРПОУ 35890913) повернути її на користь Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) та територіальної громади с. Свидівок.
Враховуючи те, що вказана позовна вимога є похідною від вимог про визнання недійсним рішення Ради та визнання недійсним Договору оренди землі, які судом визнано необґрунтованими, вона також не підлягає задоволенню.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор, заявляючи вимогу про повернення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0086 площею 3,9115 га на користь Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили, що спірна земельна ділянка перебувала до її відведення ТОВ «Черкасиелектроремонт» та ОК «Черкасиелектроремонт» у користуванні Черкаського управління захисних масивів дніпровський водосховищ та розташування на ній будь-яких гідротехнічних споруд.
Крім того, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ не є особою, яка представляє інтереси територіальної громади у спірних правовідносинах. Особою, уповноваженою державою представляти інтереси територіальної громади с. Свидівок є Свидівоцька сільська рада, яка у даній справі виступає у процесуальному статусі відповідача-2.
Що стосується клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно надав по суті оцінку доводам відповідача-2 щодо пропуску прокурором строків позовної давності, оскільки у задоволенні позову відмовлено через його необґрунтованість, про що також зазначено у рішенні суду.
Зазначене, водночас, не призвело до прийняття судом неправильного по суті судового рішення.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі №925/764/21 залишити без змін.
Матеріали справи №925/764/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.08.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка
