Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
07 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3841/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року
у справі № 280/3841/21
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна компанія "РАССВЕТ", Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
встановив:
14 травня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» , Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі третя особа-2) у якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність Запорізької міської ради по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва будинку АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Виконавчий орган Запорізької міської ради організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва будинку АДРЕСА_2 , будинку АДРЕСА_2 у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ», Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Запорізької міської ради по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва будинку
АДРЕСА_3 .
Зобов`язано Виконавчий комітет Запорізької міської ради організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва будинку АДРЕСА_3 у зв`язку з неспроможності забудовника продовжувати будівництво.
Судом встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання, а дії вчинені відповідачем, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків. Крім того, суд звернув увагу, що доводи відповідача в частині не визначеності практичних механізмів реалізації підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», фактично нівелюють існування зазначеної норми як такої, а тому ці доводи є неприйнятними і не можуть слугувати підставою для невиконання відповідачем передбачених законом повноважень. Також, судом зазначено, що належним способом відновлення порушеного права в даному випадку є саме зобов`язання відповідача організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
Наведені обставини обумовили прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Виконавчий комітет Запорізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 280/3841/21.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Запорізької міської ради замість Запорізької міської ради, які є різними юридичними особами. Відповідачем організована робота, пов`язана із завершенням будівництва житлових будинків, зокрема запроваджено власні внутрішні процедури, а саме створено робочу групу з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, проводяться наради і засідання, надаються доручення. Також, відповідач вказує, що контроль за дотримання договірних зобов`язань забудовниками та контроль за будівництвом, віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад, однак зазначені повноваження не делеговані виконавчому комітету Запорізької міської ради. Крім того, відповідач зазначає, що на сьогоднішній день чинним законодавством не визначені практичні механізми реалізації положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місце самоврядування в Україні».
У судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримано визначені по справі правові позиції сторін, надано пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Запорізьким регіональним управлінням «Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укладено Кредитні договори з позивачем-1 та позивачем-2, за якими Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на будівництво Житла (будинок
АДРЕСА_1 ), що будується згідно Договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, укладених між ТОВ «ІБК «РАССВЕТ та позивачами:
З боку позивача-1 укладено:
- Договір купівлі продажу майнових прав на нерухоме майно №61/76/18 від 24.05.2018;
- Кредитний Договір №0806201808 від 21.06.2018;
- Додаткову угоду №1 від 08.11.2019 про продовження терміну здачі в експлуатацію до 01.10.2020;
- Додатковий договір №1 від 30.04.2020 до кредитного договору щодо встановлення пільгового періоду для сплати основної суми боргу;
- Додатковий договір №2 від 26.04.2021 до кредитного договору щодо встановлення пільгового періоду для сплати основної суми 6оргу.
З боку позивача-2 укладено:
- Договір купівлі продажу майнових прав на нерухоме майно №101/77/18 від 29.01.2018;
- Кредитний Договір №0802201802 від 15.02.2018;
- Додатковий договір №1 від 02.07.2020 до кредитного договору.
За вищезазначеними Договорами купівлі-продажу Продавець (TOB «ІБК «РАССВЕТ») зобов`язується передати у власність Покупцеві (позивачу-1, позивачу-2) об`єкт будівництва (будинок
АДРЕСА_1 ), майнові права на квартири передаються у разі внесення договірної вартості майнових прав у зазначену в Договорах купівлі-продажу дату. Відповідно до пункту 3.1.1. Договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно строк здачі в експлуатацію Об`єкта будівництва зазначений - «до 31.05.2019». Однак, в обумовлений термін, визначений Договором, будинки не були здані в експлуатацію.
За Договорами купівлі-продажу неодноразово укладалися додаткові угоди із зазначенням продовження строку введення в експлуатацію будинків та встановлення пільгового періоду щодо сплати основного боргу за кредитними договорами.
Покупцям, після багаточисельних письмових вимог, надано графік виконання будівельних робіт з липня 2017 року до жовтня 2020 року, але зазначений обсяг робіт відповідно до графіку за проміжок час з 2017 року по жовтень 2019 не відповідає дійсності, тому що фактично ці роботи не виконані.
10.03.2020 здійснено виїзний захід щодо перевірки дотримання графіку будівництва, на якому були присутні представники ініціативної групи з боку Покупців ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Під час перевірки встановлено, шо будівництво взагалі не ведеться.
Далі, 03.07.2020 Ініціативною групою складено акт огляду будівництва (будинок АДРЕСА_1 ), яким зафіксовано, що з моменту попередньої перевірки 10.03.2020 на будівництві нічого не змінилось, будівництво не ведеться.
Акт перевірки направлений до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», на що жодних спростувань чи заперечень не надходило.
Відповіддю на звернення ініціативної групи Запорізької обласної державної адміністрації від 07.09.2020 №05-Ко-1169-2 повідомлено, що за результатами обстеження об`єктів будівництва, з`ясовано, що будівництво будинку АДРЕСА_2 , будинку
АДРЕСА_4 призупинене.
Ініціативна група (звернення за підписом ОСОБА_2 ) письмово звернулась за вирішенням питання до Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Серед змісту відповіді Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.12.2020 №13927/03-12/01 інформативного характеру з описом складної ситуації навколо спірного будівництва, між іншим зазначено що втручання у господарську діяльність TOB «ІБК «РАССВЕТ» виходить за межі повноважень Запорізької міської ради. Тобто, виконання прямих своїх зобов`язань, передбачених чинним законодавством України, щодо організації роботи із завершення будівництва у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, охарактеризовано як втручання у господарську діяльність TOB «ІБК «РАССВЕТ».
Заявляючи позовні вимоги до відповідача - виконавчого органу Запорізької міської ради позивачі стверджують, що законодавство покладає на зазначений орган обов`язки з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб. На переконання позивачів, дії відповідача не направлені на досягнення результату, а саме завершення будівництва будинків АДРЕСА_2 ,
АДРЕСА_4 .
Вважаючи, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та залишаючи його без змін, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280/97-ВР).
За приписами статті 2 Закону N 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування включає, зокрема й виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (частина перша статті 5 Закону N 280/97-ВР).
Згідно з пп. 11 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що чинне законодавство безпосередньо уповноважує відповідача на організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Так, предметом розгляду в цій справі є визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити дії з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, через неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, відповідно до положень пп. 11 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
З огляду на це, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що контроль за дотримання договірних зобов`язань забудовниками та контроль за будівництвом, віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад, однак зазначені повноваження не делеговані виконавчому комітету Запорізької міської ради, адже ці доводи ніяким чином не впливають на висновки суду щодо предмета розгляду, які викладені в оскаржуваному рішенні.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будівництво будинків АДРЕСА_4 та
АДРЕСА_2 призупинене.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку відповідач обмежився лише листуванням, в тому числі й позивачами, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.
Так, після звернення ініціативної групи за підписом позивача-2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з вимогою організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва вищевказаних житлових багатоквартирних будинків, а також створення рішенням відповідача від 25.01.2021 №14 робочої групи з організації роботи, пов`язаної з завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , ситуація не змінилася.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання, які б були ефективними і призвели до реальних, юридично значимих наслідків.
Відносно доводів апеляційної скарги, що на сьогоднішній день чинним законодавством не визначені практичні механізми реалізації положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
У правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 826/14682/16.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про невизначеність практичних механізмів реалізації положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», є неприйнятними і не можуть слугувати підставою для невиконання відповідачем передбачених законом повноважень.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Запорізької міської ради замість Запорізької міської ради, які є різними юридичними особами, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Так, згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами ч.2 ст.317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з положеннями п.4 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що зважаючи на природу та підстави даного спору, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення, є необхідним зобов`язати відповідача організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва будинків
АДРЕСА_3 , у зв`язку з неспроможності забудовника продовжувати будівництво.
Однак, суд під час ухвалення оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог визнавши бездіяльність саме Виконавчого комітету Запорізької міської ради протиправною без посилання на положення ч.2 ст. 9 КАС України.
Водночас, оскільки Виконавчий комітет Запорізької міської ради є відповідачем по справі, а порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, в даному випадку це порушення не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 280/3841/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі
№ 280/3841/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддяН.А. Бишевська
суддяІ.Ю. Добродняк
суддяЯ.В. Семененко
