Постанова
іменем України
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 720/1277/20
провадження № 51-655км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12020260120000130, заобвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами настрок 2роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 тапостановив стягнути на його користь з ОСОБА_7 50000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_7 20 квітня 2020 року, близько 22:45, керуючи автомобілем марки «ВМW Х5» (д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований в Болгарії), рухаючись у м. Новоселиця по вул. Центральній, яка освітлювалась, зі сторони центру міста в напрямку м. Чернівців, на швидкості, що перевищує допустиму в межах населеного пункту, проїжджаючи АЗС «Stels», в порушення пунктів 1.5, 2.3 (б, д), 11.1, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, при виборі швидкості руху, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції табезпечного інтервалу, в результаті чого допустив наїзд на мотоцикл марки «Loncin» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався попереду тавиконував маневр повороту ліворуч. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньою причиною якої було невиконання ОСОБА_7 вимог п.13.1зазначених Правил, ОСОБА_6 заподіяно тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2021 року скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.3ч.1 ст. 284 КПК України.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що цей суд безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги захисника та дійшов необґрунтованого висновку про недопустимість всіх доказів з огляду на їх отримання неуповноваженими особами органу досудового розслідування. Просить врахувати, що відомості про слідчих, які брали участь у кримінальному провадженні, у встановленому порядку були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом із цим, посилається на те, що сторона захисту під час завершення досудового розслідування, провадження в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не ставила питання про недопустимість доказів з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих, натомість про це заявив захисник лише під час апеляційного розгляду на стадії висловлення доводів на підтримку поданої скарги, асуд апеляційної інстанції позбавив прокурора можливості надати ці процесуальні документи для перевірки. Крім цього, прокурор вважає, що постанова про призначення слідчого не є обов`язковою, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено електронну форму фіксації такого рішення. Також прокурор наголошує, що апеляційний суд, закривши кримінальне провадження на вказаній вище підставі, послався лише на те, що повідомлення про підозру та складання обвинувального акта здійснено неуповноваженою особою, однак оцінки доказам в ухвалі не навів.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд порушив загальні засади кримінального провадження, внаслідок чого було суттєво порушено його право на справедливий суд. Не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість прийняття рішення про визначення слідчого лише у формі постанови та вважає, що така позиція суду є проявом надмірного формалізму, оскільки відповідне рішення може бути відображене в електронному вигляді шляхом внесення відомостей до ЄРДР. Потерпілий зазначає, що під час обстоювання сторонами своїх позицій апеляційний суд відмовив стороні обвинувачення та потерпілому у наданні достатнього часу на підготовку заперечень щодо тих обставин, про які захист заявив вперше під час апеляційного розгляду, тим самим апеляційний суд порушив загальні засади кримінального провадження, зокрема рівності перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Потерпілий наголошує, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав неправильну правову оцінку обставинам.
Крім цього, потерпілий ОСОБА_6 подав письмове клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження копії постанов від 21 травня та 13 липня 2020 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 .
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційні скарги потерпілого та прокурора захисник ОСОБА_9 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни як законну, а касаційні скарги без задоволення як необґрунтовані.
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційні скарги прокурора тапотерпілого на викладених у них підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкостікримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 414 цього Кодексу.
Як встановлено у ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини відзначає, що загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, що означає надання кожній стороні можливості ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Також зауважується і на забезпеченні справедливого судового розгляду, зокрема, здотриманням принципу рівності сторін, що вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зісторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. Підзагрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.
Ці принципи знайшли своє відображення у ст. 129 Конституції України, відповідно доякої рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхпереконливості є, серед інших, основними засадами судочинства.
Кримінальним процесуальним законом передбачено, що згадані засади, поряд зіншими, є основними засадами кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст і форма кримінального провадження (ст. 7 КПК України).
Змагальність сторін у кримінальному провадженні передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Суд, зберігаючи об`єктивність танеупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).
Отже, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання тааргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Провідною ідеєю цього принципу у кримінальному провадженні є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
З наведеного слідує, що предмет та межі судового розгляду, а, відповідно, йпредмет та межі судового рішення, прийнятого за результатами розгляду, визначаються тими питаннями, які сторони ставлять перед судом.
Закладений у цих положеннях принцип знаходить розвиток та конкретне застосування і в інших нормах КПК. Зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, щосуд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Таким чином, суд не вправі доповнювати ці питання, змінювати їхабо іншим чином впливати на їх формування, тим самим змінюючи межі та предмет судового розгляду.
Зокрема, за правилами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення лише в межах поданої апеляційної скарги.
Виключно особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї (ч. 3 ст. 403 КПК України).
Однак апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_7 наведених законодавчих приписів не дотримався.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що захисник ОСОБА_9 , не погодившись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказав про свою незгоду з оцінкою судом висновку експерта, показань свідків і потерпілого та стверджував про неузгодженість досліджених доказів. З огляду на наведене захисник просив скасувати вирок місцевого суду та виправдати обвинуваченого. Прокурор подав письмові заперечення, в яких посилався на необґрунтованість зазначених доводів захисника.
Змін чи доповнень до апеляційної скарги в порядку ч. 3 ст. 403 КПК України захисник не подавав.
Проте, після початку апеляційного розгляду, на стадії надання слова для висловлення своєї позиції захисник ОСОБА_9 додатково до доводів, наведених вище, та вперше зпочатку судового провадження зазначив про незаконність проведених під час досудового розслідування процесуальних дій у зв`язку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих.
Прокурор, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, просив апеляційний суд оголосити перерву для перевірки обставин, на які послався захисник, підготовки заперечень та надання суду необхідних письмових матеріалів з метою спростування доводів сторони захисту.
Однак суд апеляційної інстанції оголосив перерву у судовому засіданні лише на 15хвилин, що було явно недостатнім для цілей, про які зазначив прокурор, та по закінченню цього часу, незважаючи на заперечення прокурора, продовжив апеляційний розгляд. При цьому апеляційний суд із власної ініціативи дослідив лише ті дані стосовно повноважень слідчих, які були наявні в матеріалах кримінального провадження. За наслідками цього апеляційний суд скасував обвинувальний вирок та закрив кримінальне провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України (узв`язку зне встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у суді івичерпані можливості їх отримати) виходячи з того, що сторона обвинувачення ненадала судам першої іапеляційної інстанцій процесуальні документи уформі постанов на підтвердження повноважень слідчого, який повідомив ОСОБА_7 про підозру та склав обвинувальний акт, що, за висновком апеляційного суду, свідчить про вчинення цих дій неуповноваженою особою і унеможливлює ухвалення щодо ОСОБА_7 обвинувального вироку.
Втім, як правильно зазначено в касаційних скаргах, це рішення апеляційного суду єпередчасним і ухваленим із порушенням наведених вище загальних засад кримінального провадження з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ неможе бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні обвинувального судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чипрокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні суб`єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання. При цьому, в аспекті належного суб`єкта доказування необхідно розглядати наявність повноважень услідчих і прокурорів, котрі здійснювали досудове розслідування та його процесуальне керівництво.
За змістом статей 37, 38, 39 КПК України прокурори й слідчі у кримінальному провадженні визначаються керівником прокуратури та органу досудового розслідування відповідно.
Згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20), за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Однак, якщо в суді першої інстанції в учасників судового провадження не виникало сумнівів про достовірність доказів через призму неналежного суб`єкта доказування, аце питання виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа №477/426/17).
Оскільки процесуальне рішення про призначення чи зміну слідчих (групи слідчих) неєсамостійним доказом в розумінні ст. 84 КПК України так як не містить зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб, тому питання щодо наявності чи відсутності в матеріалах кримінального провадження таких постанов відповідно до приписів статей 404 та 433 КПК України може бути предметом перевірки апеляційного такасаційного суду.
До касаційної скарги потерпілий ОСОБА_6 долучив копії постанов від 21 травня та 13 липня 2020 року про створення групи слідчих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 . Дані про ці постанови також зазначені у відомостях з ЄРДР, долучених до касаційної скарги прокурора.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у зв`язку з фактичним позбавленням прокурора можливості надати зазначені матеріали для перевірки доводів захисника, не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, чим порушив принципи рівності тазмагальності сторін, що з огляду на практику ЄСПЛ, не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення справедливого судового розгляду.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про здійснення досудового розслідування неуповноваженою особою є передчасним, адже ухвалу про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження апеляційним судом постановлено з порушенням засад змагальності та диспозитивності, що згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, касаційні скарги прокурора та потерпілого слід задовольнити, аухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати вищенаведене таухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в :
Касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3
