ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020260120000130 від 21.04.2020 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Припруття Новоселицького району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, молдованина, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
УСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому основне покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Провадження №11-кп/822/362/21 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_9
Категорія ч.1ст.286КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 , моральну шкоду в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на проведення судових експертиз в розмірі 9480 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 10 копійок.
Вирішено долю речових доказів.
На вказанийвирок захисникомобвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційнускаргу, в якій він просить скасувати вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Апеляційні вимоги аргументує тим, що вирок суду прийнятий із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає висновок експерта №299-А недостовірним, у зв`язку із чим вважає його недопустимим доказом. На думку сторони захисту, показання свідка ОСОБА_11 суперечать іншим доказам по справі, а тому до них слід віднестись критично. Також вказує, що районний суд безпідставно не взяв до уваги показання обвинуваченого в частині того, що потерпілий перед поворотом на ліво, різко здійснив маневр вправо, чим позбавив можливості ОСОБА_6 уникнути даної ДТП.
Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.
В той же час, від прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_12 надійшло заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в якій він посилається на необґрунтованість поданї апеляційної скарги сторони захисту та просить суд вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року залишити без змін.
Як було встановлено у суді першої інстанції,обвинувачений ОСОБА_6 20 квітня 2020 року, приблизно о 22:45 год., керуючи автомобілем марки «ВМW Х5», номерний знак НОМЕР_1 Болгарської Реєстрації, рухався в темну пору доби в м. Новоселиця, по вул. Центральній, яка освітлювалась міським електроосвітленням, зі сторони центру міста в напрямку м. Чернівці, на швидкості, що перевищує допустиму в межах населеного пункту. Так, проїжджаючи АЗС «Stels», яка розташована по вказаній вулиці, ОСОБА_6 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, при виборі швидкості руху, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, не дотримавшись безпечної дистанції та безпечного інтервалу в результаті чого допустив наїзд на їдучий попереду мотоцикл марки «Loncin», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 який виконував маневр повороту ліворуч.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водію мотоцикла «Loncin», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи №392 мд від 25 травня 2020 року, спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому лонної та сідничної кісток справа без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.
Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 11.1, 12.4 та 13.1 встановлених «Правилами дорожнього руху», при чому невиконання пункту 13.1 безпосередньо перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану ними апеляційну скаргу, вказавши в судовому засіданні, що по справі наявні підстави для її закриття у зв`язку із здійсненням досудового розслідування неуповноваженим слідчим, прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти поданої апеляційної скарги та просили її залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положеньст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання суду апеляційної інстанції, вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року наведеним вимогам законодавства в повній мірі не відповідає, оскільки ґрунтується на невірній оцінці наявних в матеріалах провадження доказів, які отримано стороною обвинувачення з порушенням вимогКримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, відповідно ч.1ст.7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема віднесено таку засаду як законність.
Згідно з ч.1ст.9 КПК Українисуд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.39 та ч. 1 ст.214КПК Українивизначати слідчого (слідчих), які здійснюватимуть досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. При цьому враховуючи імперативні приписи ч.1ст.214 КПК України, під час початку досудового розслідування на керівника органу досудового розслідування покладено обов`язок визначити слідчого (слідчих), які здійснюватимуть досудове розслідування.
Виходячи зі змісту вказаних нормативних положень, з огляду наст.110 КПК України, процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, має бути виражене саме у формі постанови.
Відповідна правова позиція також відображена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20, де зазначено, що процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. Враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження №12020260120000130, зокрема повідомлення від 22.07.2020 року про підозру ОСОБА_6 за ч.1ст.286 КК України(а.п. 228-230 т.1), а також складення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020260120000130 від 21.04.2020 року за ч.1ст.286КК України (а.п. 3-5 т. 2), дані процесуальні дії було здійснено старшим слідчим СВ Новоселицького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_13 .
Поруч із цим, матеріали кримінального провадження не містять постанови керівника досудового розслідування про визначення групи слідчих в кримінальному провадженні №12020260120000130, в якій старшому слідчому СВ Новоселицького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_13 , було б доручено здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Не надано такого процесуального рішення і під час судового розгляду, а також перегляду справи в апеляційному порядку.
Отже, виходячи із матеріалів даного кримінального провадження, процесуальні дії: повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також складення обвинувального акту, були здійснені особою - слідчим ОСОБА_13 , який не був призначеним відповідно до вимог статей37,39,110 КПК України. Тобто, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 фактичного не було повідомлено про підозру, а складення обвинувального акту відбулося без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури.
Згідно з вимогами частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.
Таким чином, колегія суддів вважає, щовказані порушення, які були допущені під час досудового розслідування, з огляду на нормиКПК Україниє істотними, які виключали постановлення у справі обвинувального вироку, оскільки повідомлення про підозру та складення обвинувального акту, вчинено неуповноваженою особою, що унеможливлює притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 .
За встановлених обставин, враховуючи допущені істотні порушення вимогКПК України, колегія суддів дійшла висновку, що докази сторони обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК Українита можливість їх отримати вичерпана, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.3 ч.1ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Як витікає з положеньст. 417 КПК Українисуд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченіст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, вирок щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження № 12020260120000130 від 21.04.2020р. підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Нормами кримінального процесуального закону, зокремаст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при закритті кримінального провадження на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК Українисуперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених нормКПК України, колегія суддів вважає, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
Таким чином, у зв`язку із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК України, заявлений потерпілим ОСОБА_10 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди слід залишити без розгляду.
Речові докази, а саме, автомобіль марки «ВМW Х5», номерний знак НОМЕР_1 Болгарської Реєстрації, який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів згідно квитанції №160 від 21.04.2020 року (а.с.34), слід повернути ОСОБА_6 . Шолом чорного кольору та д.н.з. НОМЕР_2 , які передані в камеру зберігання речових доказів згідно квитанції №150 (а.с.26) та мотоцикл марки «Loncin», номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів згідно квитанції №161 від 21.04.2020 року (а.с.29) слід повернути ОСОБА_10 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегіясуддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задоволити, а вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати, закривши кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в той самий порядок і строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий: Судді:
_________________ __________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
