Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 липня 2022 року
у справі № 720/1277/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо вирішення питання стосовно наявності чи відсутності в матеріалах кримінального провадження постанов про призначення чи зміну слідчих (групи слідчих) у межах апеляційного чи касаційного розгляду
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та постановив стягнути на його користь з ОСОБА_2 50 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд ухвалою скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
ОЦІНКА СУДУ
За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Однак, якщо в суді першої інстанції в учасників судового провадження не виникало сумнівів про достовірність доказів через призму неналежного суб'єкта доказування, а це питання виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
У цьому кримінальному провадженні після початку апеляційного розгляду, на стадії надання слова для висловлення своєї позиції захисник додатково до доводів, наведених вище, та вперше з початку судового провадження зазначив про незаконність проведених під час досудового розслідування процесуальних дій у зв`язку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих.
Прокурор, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, просив апеляційний суд оголосити перерву для перевірки обставин, на які послався захисник, підготовки заперечень та надання суду необхідних письмових матеріалів з метою спростування доводів сторони захисту.
Однак суд апеляційної інстанції оголосив перерву у судовому засіданні лише на 15 хвилин, що було явно недостатнім для цілей, про які зазначив прокурор, та по закінченню цього часу, не зважаючи на заперечення прокурора, продовжив апеляційний розгляд. При цьому апеляційний суд із власної ініціативи дослідив лише ті дані стосовно повноважень слідчих, які були наявні в матеріалах кримінального провадження. За наслідками цього апеляційний суд скасував обвинувальний вирок та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у суді і вичерпані можливості їх отримати) виходячи з того, що сторона обвинувачення не надала судам першої і апеляційної інстанцій процесуальні документи у формі постанов на підтвердження повноважень слідчого, який повідомив ОСОБА_2 про підозру та склав обвинувальний акт, що, за висновком апеляційного суду, свідчить про вчинення цих дій неуповноваженою особою і унеможливлює ухвалення щодо ОСОБА_2 обвинувального вироку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у зв`язку з фактичним позбавленням прокурора можливості надати зазначені матеріали для перевірки доводів захисника, не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін, що з огляду на практику ЄСПЛ, не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення справедливого судового розгляду.
ВИСНОВКИ: оскільки процесуальне рішення про призначення чи зміну слідчих (групи слідчих) не є самостійним доказом в розумінні ст. 84 КПК України так як не містить зафіксованих та зібраних відповідними суб'єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб, тому питання щодо наявності чи відсутності в матеріалах кримінального провадження таких постанов відповідно до приписів статей 404 та 433 КПК України може бути предметом перевірки апеляційного та касаційного суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок здійснення досудового розслідування, межі апеляційного перегляду, недопустимість доказів, істотні порушення кримінального процесуального закону
