Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер 225/381/19
Номер провадження 11-кп/804/116/22
УХВАЛА
Іменем України
06 червня 2022 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,
суддів: Стародуба О.Г., Круподері Д.О.,
при секретарі: Синиціні Б.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу в рамках розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 04 березня 2021 року в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 04 березня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гуманець, Старосамбірського району Львівської області, українця, громадянина України, маючого середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А0998, водія радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи вказаної військової частини, сержанта, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 405 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;
- за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 військового звання «сержант».
Не погоджуючись із вищенаведеним вироком, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Згодом від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою із посиланням на те, що у зв`язку із введення воєнного стану на території України обвинувачений ОСОБА_1 бажає захищати Україну.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду клопотання обвинуваченого повідомлені належним чином, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Дружківського міського суду Донецької області від 04 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 405 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;
- за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 військового звання «сержант».
Початок строку відбування покарання обчислено з моменту його затримання - з 29 липня 2018 року. До набрання вироком законної сили залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».
Колегія суддів бере до уваги, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював (у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства»), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення ЄСПЛ вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи та за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В свою чергу, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин та тяжкий злочин, відповідно, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вчинив злочин, будучи військовослужбовцем, а тому, згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, з огляду на вищевказане, характер та тяжкість вчинених злочинів інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 тяжкість призначеного оскаржуваним вироком останньому реального покарання у виді позбавлення волі строком 15 років позбавлення волі, а також характеристику особи обвинуваченого, колегія суддів приходить до переконання, що вказані обставини беззаперечно доводять існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відбування призначеного судом покарання.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» 2125-IX, від 15.03.2022 року, який набув чинності 22.03.2022 року. Згідно якого, до Кримінального процесуального кодексу України внесені зміни, а саме розділ IX-1 доповнено статтею 616.
Відповідно до ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з огляду на вищевказане обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України, що виключає можливість застосування ст. 616 КПК України до нього та скасуванню запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміни запобіжного заходу.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 405 КК України, не підлягає задоволенню, а визначений стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 вироком Дружківського міського суду Донецької області від 04 березня 2021 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 176, 183, 194, 201, 370, 372, 418 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
