ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 120/3801/21-а

адміністративне провадження № К/9901/45294/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 (суддя-Жданкіна Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Боровицький О.А. Сапальова Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі -відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Вінницького міськвиконкому щодо відмови поліпшити його житлові умови відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» та зобов`язати відповідача виконати конституційну норму Закону України «Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист» та надати у власність ОСОБА_1 займану ним житлову площу та передбачену ЖК України додаткову площу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нормами процесуального законодавства встановлено пряму заборону повторного звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Так, позивач зазначив, що звертався з цим позовом у лютому 2021 року та ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/1316/21-а відмовлено у відкритті провадження у справі, роз`яснено позивачеві, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Після цього, в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з цим же позовом до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку цивільного судочинства. Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2021 також відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради Виконавчого комітету про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити дії та позивачу роз`яснено по наявність у нього права звернутись з цим позовом в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи таку відмову у відкритті провадження у справі за його позовом, поданим в порядку цивільного судочинства, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, але оскаржуваними судовими рішеннями йому знов відмовлено у відкритті провадження.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пунктів 3 ,5 ,6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У силу частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Судами встановлено, що вперше із даним позовом позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, який ухвалою від 23.02.2021 (справа №120/1316/21-а) відмовив у відкритті провадження, роз`яснюючи, що даний позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Надалі, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2021 (справа № 127/5464/21) позивачу також відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право звернутись з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

На виконання останнього рішення позивач знову звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вказаним позовом, проте суд ухвалою від 02.08.2021, яку Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без змін, відмовив у відкритті провадження.

Отже, Вінницький окружний адміністративний суд, установивши, що ОСОБА_1 вже звертався до окружного адміністративного суду з аналогічним позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав, до цього ж самого відповідача, а ухвалою суду від 23.02.2021 у справі №120/1316/21-а у відкритті провадження йому відмовлено, дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі частини п`ятої статті 170 КАС України, у зв`язку із наявністю законодавчої заборони стосовно повторного звернення до адміністративного суду з позовом щодо якого відмовлено у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на його думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), 29.08.2018 у справі № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18) та 07.11.2018 у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18).

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що Вінницьким окружним адміністративним судом було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , який беззаперечно підпадає під юрисдикцію цивільних судів, але у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 , позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на доступ до суду і за правилами цивільного судочинства.

Суд також враховує, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (частина п`ята статті 170 КАС України).

Отже, судами у цій справі правильно застосовані положення КАС України, але не враховано, що після постановлення за правилами адміністративного судочинства ухвали про відмову у відкритті, місцевим судом загальної юрисдикції прийнято таке ж судове рішення у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 .

За наведених підстав виникнення юрисдикційного конфлікту, не існує іншого варіанту, крім завершення розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, у рішенні від 17.01.2013 у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122,125).

У рішенні від 21.12.2017 у справі «Шестопалова проти України» (заява №55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18, 24).

Таким чином, факт прийняття Вінницьким окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку неналежністю спору до адміністративної юрисдикції, а також наявність ухвали районного суду про відмову у відкритті провадження у порядку цивільного судочинства, ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

З огляду на зазначені обставини та наявність юрисдикційного конфлікту, який виник у зв`язку із процесуальною діяльністю судів, Верховний Суд вважає, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, шляхом розгляду його позову за правилами адміністративного судочинства по суті позовних вимог згідно з Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець