Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 р. Справа № 120/3801/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови поліпшити його житлові умови відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" та зобов`язати відповідача виконати конституційну норму Закону України "Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист" та надати йому у власність займану ним житлову площу та передбачену ЖК України додаткову площу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є ветераном війни, інвалідом другої групи та відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на поліпшення житлових умов позачергово у дворічний термін. Позивач вказує, що він перебуває на квартирному обліку при виконкомі міської ради з 2014 року під №1704 загальної черги та включений в список на позачергове отримання житла №307 та за №61 в списку інвалідів війни та членів сімей загиблих військовослужбовців, як інвалід війни. При цьому, як зазначає позивач, у зв`язку із тим, що черга практично не рухається, а в нього із проживаючими разом членами його родини виникають постійні конфлікти, він неодноразово звертався до відповідача із проханням поліпшити його житлові умови, однак такі звернення до позитивного результату не привели. Відповідно, вважаючи свої житлові права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Надалі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, позивачу вдруге відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України однак за інших фактичних обставин.
Знову ж таки не погоджуючись із даними судовими рішеннями ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 31.01.2022 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 було скасовано, а справу №120/3801/21-а направлено для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.
Скасовуючи дані судові рішення Верховний Суд вказав на те, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням позивача житлом, то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло. При цьому Верховний Суд зазначив, що Вінницьким окружним адміністративним судом було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , який беззаперечно підпадає під юрисдикцію цивільних судів, але у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 , позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на доступ до суду і за правилами цивільного судочинства.
Відтак, у зв`язку із виникненням юрисдикційного конфлікту, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність завершення розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.
У подальшому, після надходження справи до суду першої інстанції, ухвалою від 05.04.2022 (суддя Жданкіна Н.В.) судом відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 262 КАС України. Також цією ухвалою встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Окремо, було зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, надати суду належним чином засвідчені документи, зазначені в додатках до позовної заяви (в т.ч. і копію позовної заяви для її направлення відповідачу).
Надалі, ухвалою суду від 06.04.2022 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Жданкіної Н.В. задоволено. Адміністративну справу № 120/3801/21-а передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2022, головуючим суддею по даній справі визначено суддю Cлободонюка М.В.
У зв`язку із цим ухвалою від 13.04.2022 адміністративну справу №120/3801/21-а прийнято суддею до провадження. Окрім того, цією ухвалою зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали надати суду усі матеріали, які зазначені в Додатках до позовної заяви (в примірнику для суду та іншому примірнику - для направлення їх копій відповідачу).
25.04.2022 на виконання вимог суду позивач надав витребуванні матеріали разом із копією позовної заяви з додатками.
Як наслідок, Вінницький окружний адміністративний суд супровідним листом від 26.04.2022 в доповнення до ухвали суду від 13.04.2022 надіслав відповідачу копію позовної заяви ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами.
13.05.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такого відзиву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Вінницької міської ради згідно з рішенням виконкому міської ради №2945 від 25.12.2014, разом із сім`єю у складі з 1 особи перебуває в загальній черзі та в списку на позачергове отримання житла, як "інвалід війни". При цьому, як зазначає відповідач, позивач неодноразово звертався до виконавчих органів Вінницької міської ради з питаннями поліпшення житлових умов та отримання житла, де на всі його звернення надавались вичерпні відповіді в межах діючого законодавства. Відповідач вказує, що відповідно до норм Житлового кодексу УРСР та "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затверджених Ради Міністрів Української РСРС та Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 при виконавчому комітеті міської ради ведеться загальна черга потребуючих поліпшення житлових умов, а також списки на першочергове та позачергове отримання житла. Постановою виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок від 10.01.1085 №21 визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені житловою площею нижче за рівень в 6,5 кв. При цьому відповідач наголосив, що відповідно до ч. 1 ст. 43 Житлового кодексу УРСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. поряд із тим, черговість надання жилих приміщень визначається часом взяття на облік. Відтак, на думку відповідача, вимога позивача про надання йому житла інакше ніж в порядку, встановленому законом, в порядку черговості, задоволена бути не може. Тому, на переконання відповідача, підстав для висновку про те, що ним порушено право позивача на одержання житла в порядку черговості немає, оскільки позивач перебуває у списку на першочергове отримання житла.
Отже, з огляду на викладене відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, на підставі норм чинного законодавства та жодних протиправних дій ним допущено не було.
Ухвалою від 16.05.2022 клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено та поновлено виконавчому комітету Вінницької міської ради строк для подання відзиву на позовну заяву.
23.05.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він виражає свою незгоду із доводами відповідача, вважаючи їх безпідставними, у зв`язку з чим просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Інших заяв по справі від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.04.2003 та інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.03.2014 і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач разом із сином - ОСОБА_2 та дружиною сина - ОСОБА_3 проживає в трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору найму житла від 01.04.2014, акту користування житловим приміщенням до договору найму №74 від 01.07.2014 ОСОБА_1 є наймачем вказаної квартири.
Як видно із матеріалів справи, згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 25.12.2014 №2947 позивач перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті міської ради за №1704 загальної черги та включений в список на позачергове отримання житла за №307 та за №61 в списку інвалідів війни та членів сімей загиблих військовослужбовців, як інвалід війни.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що із членами його родини, які з ним проживають в одній квартирі, склалися неприязні відносини, що спричинило виникнення умов, за яких їхнє спільне проживання стало неможливим. У зв`язку з цим позивач звертався до різних державних органів та інституцій з проханням вирішення його житлової проблеми.
Зокрема, за наслідками розгляду його звернення до Прем`єр - Міністра України, позивач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2019 №4-01-89708/1-00-10, в якому повідомлене про те, що: "згідно із статтею 43 Житлового кодексу України та пунктами 37, 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР", затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, житлові приміщення надаються громадянам, які перебувають на квартирному обліку згідно з чергою". Окрім того, відповідач в цьому ж листі проінформував, що позивач перебуває на обліку при виконавчому комітеті міської ради за №1704 загальної черги та включений в список на позачергове отримання житла за №307 та за №61 в списку інвалідів війни та членів сімей загиблих військовослужбовців, як інвалід війни, а також зазначив, що питання поліпшення житлових умов позивача буде розглядатись виконкомом міської ради відповідно до вимог чинного законодавства, в порядку черговості та наявності житла. Додатково зауважив, що виконком не володіє вільними житловими приміщеннями в м. Вінниці, у зв`язку із чим немає реальної можливості задовольнити вказане звернення.
У подальшому, 13.12.2019 позивач звернувся до голови Вінницької міської ради із письмовим зверненням в якому просив надати у власність займану ним кімнату площею 11, 6 кв. м та відповідну частину площу загального користування.
Листом від 28.12.2019 №4-01-120675/01-20 Департамент житлового господарства Вінницької міської ради на вказане звернення позивача також повідомив про те, що питання поліпшення житлових умов позивача буде розглядатись виконкомом міської ради відповідно до вимог чинного законодавства, в порядку черговості та наявності житла.
Надалі, 16.09.2020 позивач звернувся із листом до голови ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому вкотре просив поліпшити його житлові умови, та, зокрема, надати відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" окрему однокімнатну квартиру або надати у власність Ѕ частину квартири, що передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
06.10.2020 за результатами розгляду цього звернення виконавчий комітет Вінницької міської ради листом №Ч-01-95264/1-0010 повідомив позивача про те, що виконком не володіє вільними житловими приміщеннями в м. Вінниці, у зв`язку із чим, немає реальної можливості задовольнити вказане звернення. Щодо приватизації Ѕ частки квартири, то відповідач вказав, що така приватизація можлива лише за згоди всіх осіб, що в ній проживають та зареєстровані.
Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно не забезпечив поліпшення його житлових умов як ветерана війни - інваліда війни, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (далі - Закон - №203/98-ВР) ветерани військової служби мають право на першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Житловий Кодекс Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X, назву якого змінено на Житловий кодекс України (далі - ЖК України) згідно з Законом № 2215-IX від 21.04.2022.
Відповідно до ст. 31 ЖК України (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 34 ЖК України передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно зі ст. 38 ЖК України порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених ст.46, ч. ч. 1, 2 ст. 54, ч. 1 ст. 90, ч. 6 ст. 101, ст. 102, 110, ч. 1 ст. 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством.
Статтею 43 ЖК України визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюють Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі - Правила; в редакції, чинній, на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з п. 36 Правил виконавчі комітети місцевих рад, підприємства, установи, організації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги.
Аналіз вищевикладених норм житлового законодавства дає підстави суду дійти висновку проте, що безкоштовне надання житла окремим категоріям громадян, такими як інвалід війни, та які перебувають на квартирному обліку, здійснюється згідно із чергою.
Таким чином, надання житла без дотримання списків черговості є порушенням чинного житлового законодавства та прав громадян, що включені до списків черговиків раніше.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.04.2020 по справі № 817/1641/17. Такої ж думки притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 16.06.2022 у справі №560/8097/20.
Повертаючись до фактичних обставин у справі, суд зазначає, що згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2014 №2947 позивач перебуває на квартирному обліку при виконкомі міської ради за №1704 загальної черги та включений в список на позачергове отримання житла за №307 та за №61 в списку інвалідів війни та членів сімей загиблих військовослужбовців, як інвалід війни.
При цьому суд наголошує, що всі громадяни, які перебувають в одному списку на отримання житла мають рівні права. Наявність у них більшої кількості пільг, стан здоров`я, відсутність житла для постійного проживання, складні відносини у сім`ї, тощо не дає переваги таким громадянам перед тими, що перебувають у даному списку попереду них.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що надати житло ОСОБА_1 відповідач може лише згідно з чергою. А фактів порушення відповідачем черги надання житла та, у зв`язку з цим, прав позивача під час судового розгляду справи не встановлено. Відповідно, суд не вбачає діях відповідача, які пов`язані із забезпечення житлових прав позивача, будь-яких ознак протиправності.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача обов`язку надання йому у власність займану ним житлову площу та передбачену ЖК України додаткову площу, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8 ст. 6 Закону № 203/98-ВР ветерани війни мають право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.
Як встановлено статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII (далі - Закон № 2482-XII ) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
За змістом ст. 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Відповідно до п. 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», який затверджений наказом Міністерства з питань жилого-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404 (далі - Порядок № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації та подає такі документи: оформлену заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідку про склад сім`ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі (копію договору найму жилої площі у гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заяву - згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Згідно п. 22 Порядку № 396 орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках. Додатком до рішення органу приватизації (рішення органу місцевого самоврядування) затверджується розрахунок вартості надлишкової загальної площі квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, що приватизується.
А як зазначено в п. 23 Порядку № 396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Отже, з аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що позивач, як ветеран військової служби та ветеран війни на підставі п. 8 ст. 6 Закону № 203/98-ВР дійсно має право на безоплатне отримання у власність займаного ним житла, однак така приватизація має певний механізм.
Так, особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, надати всі необхідні документи, а також надати письмову згоду всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку.
Водночас, як видно із матеріалів справи, позивач відповідних дій у визначеній Порядком № 396 послідовності не вчиняв, а відтак правових підстав для надання йому у власність займану ним житлову площу, як і додаткову плошу, у відповідача не виникло.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи зі змісту даної процесуальної норми, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В даному випадку системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин діяв у відповідності до положень діючого законодавства, а відтак вимоги заявленого позову задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, а інших судових витрат судом не встановлено, питання щодо їх розподілу судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 9, 72 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24.06.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: виконавчий комітет Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ: 03084813).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович
