ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 902/368/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Мицько Р. М.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз"
на рішення Господарського суду Вінницької області
у складі колегії суддів: Банасько О. О., Білоус В. В., Колбасов Ф. Ф.
від 08.11.2017 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Василишин А. Р., Петухов М. Г., Савченко Г. І.
від 17.11.2021
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
про стягнення 278 854 822,21 грн,
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.01.2022 оголошувалась перерва до 01.02.2022.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 117 117 487,29 грн заборгованості, 80 775 449,35 грн пені, 73 790 153,26 грн інфляційних втрат та 7 171 732,31 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ, а саме в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-110 ВТВ.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Умовами договору передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 43 695,142 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Сторонами погоджено ціну за 1 000 куб. м газу, яка на момент укладення договору становить 3509 грн без ПДВ (пункт 5.2 договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору (пункт 6.1 договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Відповідно до пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Додатковими угодами № 1 від 04.04.2013, № 2 від 10.07.2013, № 3 від 08.08.2013, № 4 від 31.12.2013, № 5 від 28.04.2014, № 6 від 15.05.2014, № 7 від 10.06.2014, № 8 від 05.09.2014, № 9 від 10.11.2014, № 10 від 08.12.2014, № 11 від 22.12.2014, № 12 від 05.02.2015, № 13 від 10.03.2015, № 14 від 03.04.2015, № 15 від 07.05.2015, № 16 від 03.06.2015, № 17 від 10.07.2015, № 18 від 12.10.2015, № 19 від 28.10.2015 до договору сторони внесли зміни, зокрема, на ціну газу за 1000 куб. м., обсягів поставки газу, порядку обліку газу, оплати газу, строку дії договору.
Водночас, додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 сторонами викладено пункт 6.1 договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної вартості планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу".
На виконання умов договору позивачем, в період з січня 2013 року по грудень 2015 року, поставлено відповідачу 95 856, 49 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 572 210 781, 75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Однак, відповідач за отриманий газ розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.
В період з лютого 2013 року по лютий 2016 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством "Вінницягаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.
Сторони погодили, що предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими рішеннями.
Спільними протокольними рішеннями, які були прийняті в період з лютого 2013 по лютий 2016, погашено заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 13-110-ВТВ на загальну суму 359 621 980, 78 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 у справі № 902/368/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 81 365 166,10 грн основного боргу, 14 872 539,50 грн пені, 943 483,89 грн 3 % річних та 2 346 664,18 грн інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- звертаючись 22.04.2016 з позовом до суду позивачем заявлено до стягнення з відповідача 117 117 487, 29 грн заборгованості за поставлений природний газ. При цьому, позивачем при зверненні з позовом до суду не було враховано оплату заборгованості на суму 35 752 321, 19 грн здійснену згідно із платіжним дорученням від 31.03.2017, на суму 2 290, 47 грн та відповідно до спільних протокольних рішень № 497 від 12.02.2016 на суму 1 900 000, 00 грн та № 735 від 22.02.2017 на суму 33 850 030, 72 грн. В той же час, матеріалами справи встановлено та безпосередньо підтверджується висновком експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017, складеним за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи, що заборгованість відповідача за переданий йому позивачем природний газ з урахуванням здійснених проплат, в тому числі оплат здійснених відповідно до спільних протокольних рішень, становить 81 365 166, 10 грн. Враховуючи викладене, правомірними та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є вимоги позивача про стягнення 81 365 166, 10 грн основного боргу. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача решти суми основного боргу в розмірі 35 752 321, 19 грн слід відмовити як заявлених безпідставно;
- судом здійснено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахування погашення заборгованості на підставі спільних протокольних рішень, в зв`язку з чим ухвалою від 17.03.2017 призначено додаткову судово-економічну експертизи у даній справі. Відповідно до висновку експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017 (з урахуванням додатково розрахунку до висновку № 34/3/3/2016 від 03.11.2017), складеного судовим експертом - економістом, за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи документів у даній справі за даними проведеного розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачем за спожитий природний газ у 2013-2015 роках за договором № 13/110-ВТВ від 04.01.2013, з урахуванням відсутності заборгованості на суму спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору, станом на 15.02.2016 заборгованість відповідача по пені становить 14 872 539, 50 грн, 3 % річних - 943 483, 89 грн та інфляційних втратах - 2 2346 664, 18 грн. Таким чином, обґрунтованими та такими, що узгоджують із вищевказаним, є вимоги позивача в частині стягнення 14 872 539, 50 грн пені, 943 483, 89 грн - 3 % річних та 2 2346 664, 18 грн інфляційних втратах. У задоволенні решти заявлених до стягнення 65 902 909, 85 грн пені, 6 228 248, 42 грн - 3 % річних та 71 443 489, 08 грн інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх безпідставність;
- наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, заподіяння збитків підприємству, відсутність грошових коштів, наявність дебіторської заборгованості споживачів, невідповідність затвердженого тарифу витратам відповідача тощо, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення строком на 20 (двадцять) років на якому наполягає відповідач у поданій до суду заяві, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення. До того ж згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання. При цьому судом також враховується відсутність в матеріалах справи жодного належного обґрунтування відповідача стосовно розстрочення виконання рішення суду строком саме на 20 років (виходячи з яких критеріїв та обставин керувався відповідач при зазначенні в заяві строку розстрочення рішення на 20 років), а також співмірність та пропорційність балансу інтересів сторін. Крім того, береться до уваги, що баланс та звіт про фінансові результати відповідачем надано за 9 місяців 2017 року, в той же час відсутні жодні докази, якими будуть фінансові показники відповідача протягом такого значного періоду, який становить 20 років. Таким, чином сукупність зазначених обставин свідчить про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі саме строком на 20 років, що не позбавляє права відповідача після прийняття рішення у даній справі звернутись до суду з заявою в порядку статті 121 Господарського кодексу України про розстрочення виконання рішення суду на більш об`єктивний строк, навівши при цьому відповідні обґрунтування та надавши докази на підтвердження своїх доводів стосовно розстрочення виконання рішення саме на такий строк.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 змінено рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 у справі № 902/368/16 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 81 365 166,10 грн основного боргу, 14 872 539,50 грн пені, 943 483,89 грн 3 % річних та 2 346 664,18 грн інфляційних втрат, та прийнято в цій частині нове рішення, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 81 365 166,10 грн основного боргу, 32 898 051,74 грн пені, 2 828 417,93 грн 3% річних, 22 422 297,49 грн інфляційних втрат. 3. У стягненні 35 752 321,19 грн боргу, 65 902 909,85 грн пені, 4 343 314,38 грн 3% річних, 51 367 855,77 грн інфляційних втрат - відмовити".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- борг відповідача перед позивачем за договором становить 81 365 166, 10 грн, що підтверджено матеріалами справи, висновком експертів та не спростовано відповідачем;
- висновком експерта від 6 вересня 2021 року №9804, за результатами проведення судової економічної експертизи у справі №902/368/16, встановлено, що на досліджуваних експертом ділянках (№1, №2, №3) проводилися роботи із заміни трубопроводу середнього тиску виробничо-технологічні витрати газу, що відбувалися внаслідок необхідності: проведення пневматичного випробування (продувки) та заповнення газопроводу; забезпечення зниження надлишкового тиску в газопроводі до мінімального; проведення пневматичного випробування встановленого ШРП; проведення пневматичного випробування встановленої засувки; забезпечення зниження надлишкового тиску в газопроводах до мінімального. Виробничо-технологічні втрати газу, за відповідний період за умови нормативної герметичності відбувалися: через газопроводи, з`єднувальні деталі, арматури, компенсатори та для забезпечення продування та заповнення газопроводів газом, після заміни засувки, монтажу ШРП. Також експерт вказав, що в період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року виробничо-технологічні витрати/втрати, крім досліджуваних ділянок відбувалися і на інших елементах газорозподільної системи. Крім того, у висновку експертизи зазначено про існування технічної можливості припинення транспортування природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам для забезпечення технічної можливості проведення реконструкції газопроводів у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року. Відповідно до висновку експерта слідує, що не дивлячись на проведені відповідачем будівельні роботи з монтажу елементів газопроводів на досліджуваних ділянках №1, №2, №3 в період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, виробничо-технологічні витрати газу (з огляду на їх цільове призначення та правову природу) відбувалися внаслідок саме необхідності проведення таких робіт (в тому числі й на інших ділянках). Відтак, виробничо-технологічні витрати це і є газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування. Існування ж технічної можливості припинення транспортування природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам, жодним чином не впливає на виробничо-технологічні витрати газу, оскільки це є газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання. Таким чином, посилання відповідача на виконання певного виду робіт, що на його переконання зумовило невикористання газу, отриманого по договору, не заслуговують на вагу та спростовується висновком судової експертизи, та в цілому свідчить про використання саме такого газу (ВТВ), отриманого по договору під час вчинення відповідного комплексу робіт з монтажу елементів газопроводу. Адже без використання ВТВ газу просто неможливо виконати такий комплекс робіт та вчинити їх пневматичне випробування з метою запуску системи газопроводів;
- непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, на переконання колегії суду, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Такі обставини не відповідають розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки протягом дії договору відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Таким чином, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання;
- крім того, Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у даній справі (якою скасовано постанову апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд) зазначено: "на підтвердження настання форс-мажорних обставин, Відповідачем подано до матеріалів справи виданий Торгово-промисловою палатою сертифікат № 5838 від 16.02.2016. Аналіз наведених вище правових норм ЦК України та ГК України та його екстраполювання на правовідносини, що склалися між сторонами цього спору дають підстави для висновку про те, що непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак, як правильно зазначили суди у даній справі, встановлені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання Відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Таким чином, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини не є підставою для звільнення Відповідача від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання, а застосування судами норм матеріального права у цій частині є абсолютно правильним.";
- в матеріалах справи міститься висновок експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017 та додатковий розрахунок до експертизи, складений за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи документів у даній справі, яким проведено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачем за спожитий природний газ у 2013-2015 роках за договором, з урахуванням відсутності заборгованості на суму спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору. Висновком експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017 та додатковим розрахунком до нього встановлено, що за даними проведеного розрахунку заборгованості по основному боргу, пені, річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачем за спожитий природний газ отриманий в 2013-2015 роках за договором, з урахуванням відсутності заборгованості на суми спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору, станом на 15 лютого 2016 року складає: 14 872 539, 50 грн пені, 943 483, 89 грн 3 % річних та 22 346 664, 18 грн інфляційних втрат. В той же час, дослідивши розрахунку позивача судом виявлено, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат виокремлено по кожному зобов`язанню окремо із виключенням сум боргу оплачених по постанові Кабінету Міністрів України № 20 (що є правом Позивача) та із послідовним врахуванням періодичних фактичних оплат (які співпадають із доказами долученими до матеріалів справи, проведених відповідачем, власними коштами, розрахуванням відповідних періодів прострочення та кількості днів, за які й нараховувалися пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Відтак, суд дослідивши додатковий розрахунок до висновку експерта №3/3/2017 від 08.09.2017, враховуючи встановлені обставини щодо проведення відповідачем оплат, в тому числі, й власними коштами, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідача по сплаті за отриманий газ для ВТВ, зазначає про те, що при нарахуванні пені, інфляційних та річних допущені помилки та прорахунки, а також має місце невідповідність періодів нарахування з урахуванням спільних протокольних рішень;
- за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого природного газу, позивачем в позовній заяві нараховано до стягнення пеню у розмірі 80 775 449, 35 грн, однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції, після проведених експертних досліджень, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог від 03.11.2017, в якій позивач (додаючи відповідний розрахунок) просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 32 898 051, 74 грн. Наданий позивачем розрахунок пені перевірено судом та визнається арифметично вірним. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 32 898 051, 74 грн;
- дослідивши розрахунок позивача3% річних та інфляційних втрат (шляхом виключення нарахувань, здійснених на суми, погашені у спосіб, визначений Порядком №20), колегією суддів встановлено, що підставними та арифметично вірними є: 3% річних в розмірі 2 828 417, 93 грн та інфляційні втрати в розмірі 22 422 297, 49 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначило:
- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: застосування судом апеляційної інстанцій частини 3 статті 2, пункту 4 частини 1 статті 229, статті 236, частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18;
- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у подібних правовідносинах;
- пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі № 902/368/16 до вирішення справи № 640/32706/21 (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- у зв`язку із тим, що з моменту прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" жодних дій від Регулятора щодо затвердження обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу та затвердженими Комісією тарифами на розподіл природного газу не здійснювалось, відповідач був змушений звернутися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною діяльності НКРЕКП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (справа № 640/32706/21);
- суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 902/368/16 до вирішення справи № 640/32706/21, порушив право відповідача на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18 щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі до вирішення адміністративного спору, оскільки рішення в адміністративній справі може вплинути на розмір задоволених вимог позивача;
- апеляційним господарським судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 щодо не дослідження судами сертифікату про форс-мажорні обставини;
- судом апеляційної інстанції не застосовано норми статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України щодо відсутності вини та підстав господарсько-правової відповідальності;
- апеляційний господарський суд невірно застосував норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та не прийняв до уваги, що зазначеним Законом держава змінила порядок розрахунків між позивачем та відповідачем за договором. Відтак, на момент прийняття оскаржуваної постанови у відповідача не настав обов`язок щодо сплати на користь позивача боргу та штрафних санкцій на підставі рішення суду, обов`язок сплати яких може наступити лише за умови недотримання відповідачем вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Водночас, Суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись із касаційною скаргою відповідачем зазначено, що вона подається на рішення суду першої інстанції та на постанову суду апеляційної інстанції, однак касаційна скарга не містить будь-яких доводів щодо непогодження скаржника із висновками суду першої інстанції.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відзив обґрунтований тим, що:
- в постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 відсутні висновки щодо застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України;
- Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" набрав чинності 29.08.2021. На момент звернення із даним позовом та прийняття рішення судом першої інстанції зазначеного Закону не існувало. Ухвалення після рішення суду нового нормативного акта, який в інший спосіб регулює спірні правовідносини не може бути підставою для скасування (зміни) судового рішення у відповідній частині, оскільки таке рішення приймалося з урахуванням законодавства, чинного на момент його прийняття;
- наведені відповідачем висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 13.02.2020 у справі № 917/536/19 та від 18.01.2021 у справі № 924/1115/19 не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки предмет регулювання, обставини, за яких було зроблено висновки, відмінні від тих, що склалися у даній справі;
- вимоги відповідача щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" є передчасними, оскільки ним не надано доказів його включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;
- зупинення провадження у справах №№ 907/62/18, 908/2287/17 відбувалося з дотриманням приписів статті 195 Господарського процесуального кодексу України, а висновки Верховного Суду у зазначених справах стосуються доведення в межах адміністративного спору факту встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг необґрунтованого тарифу на розподіл природного газу для відповідача, що на його думку впливає на можливість виконання грошового зобов`язання за договором, та підтверджує вину третіх осіб у порушенні зобов`язання, що є форс-мажорною обставиною. Разом з тим, відмовляючи у задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень частин 2, 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі, оскільки фактичний розгляд по суті апеляційної скарги вже розпочато.
17.01.2022 відповідачем подано клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Дане клопотання мотивоване тим, що висновки Верховного Суду, застосовані при розгляді справи апеляційним господарським судом щодо застосування статті 193 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України, не узгоджуються з положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Крім того, 31.01.2022 від представника відповідача - адвоката Волощука Павла Юрійовича на адресу Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання мотивоване тим, що Волощук Павло Юрійович захворів вірусом Sars-Cov-2, а працівники Адвокатського об`єднання "Правовий Альянс", які надають правову допомогу відповідачу мали численні контакти з ним.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України ппереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Верховного Суду від 03.12.2021 про відкриття касаційного провадження.
В свою чергу, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі та у клопотанні про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулося 18.01.2022, Волощук Павло Юрійович надавав свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї.
До того ж, про наявність у представника відповідача додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, Суду не повідомлялося.
Разом з тим, Суд враховує, що касаційна скарга відповідача була підписана та подана іншим представником - адвокатом Бабійчук Оленою Андріївною.
Суд також враховує процесуальні норми щодо строку розгляду касаційної скарги (стаття 306 Господарського процесуального кодексу України) та вважає за необхідне зазначити, що представник відповідача - адвокат Волощук Павло Юрійович (чи інший адвокат Адвокатського об`єднання "Правовий Альянс", в тому числі, який підписував та подавав касаційну скаргу) не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте представник скаржника зазначеним правом не скористався.
5. Позиція Верховного Суду
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (стаття 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно із пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Однією з підстав касаційного оскарження Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норми процесуального права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18, а саме: щодо застосування положень частини 3 статті 2, пункту 4 частини 1 статті 229, статті 236, частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мається на увазі саме застосування норми матеріального права і не стосується порушення норм процесуального права, тому не може бути підставою для оскарження судових рішень, в яких допущено порушення норм процесуального права.
При цьому, така підстава як «суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду», передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стосується лише норм матеріального права (неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню), і не може бути підставою, якщо рішення оскаржується у зв`язку із порушенням норм процесуального права. Наведений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20, від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19.
Натомість, здійснення судом процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права), якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України), може бути підставою касаційного оскарження лише у разі, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Відповідна підстава передбачена у пункті 4 частині 1 статті 287 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає неправильними та необґрунтованими посилання скаржника на висновки щодо застосування норм процесуального права, які викладені у постановах від 25.03.2020 у справі № 908/2287/17, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Щодо посилання скаржника на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у подібних правовідносинах, то Суд зазначає, що відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, з огляду на таке.
29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
При цьому, статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що на момент апеляційного перегляду у цій справі судом апеляційної інстанції відповідач був включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, останнім не надано. Не надано таких доказів і до касаційної скарги.
Відтак, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що суд апеляційної інстанції незастосував Закон, який підлягав застосуванню.
Крім того, оскільки на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у Суду відсутні підстави як для формування висновку щодо його застосування до даних правовідносин так і щодо задоволення клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Разом з тим, відповідачем також подано касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про зупинення провадження у справі № 902/368/16 до вирішення справи № 640/32706/21.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до імперативних приписів частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення із клопотанням про зупинення провадження у справі) провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу.
Отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
Відповідно до частин 1-2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень частини 3 статті 195, частин 1-2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України допускається лише до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2020.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2020.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі №902/368/16 було призначено судову експертизу, та зупинено апеляційне провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 поновлено провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 у справі №902/368/16. Розгляд апеляційних скарг призначено на 11.11.2021.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.11.2021.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Наведене свідчить, що розгляд (перегляд) апеляційним судом справи по суті вже було розпочато.
В свою чергу, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було подано до апеляційного суду лише 16.11.2021, тобто вже на стадії апеляційного перегляду справи по суті, що з урахуванням приписів частини 3 статті 195, частин 1-2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про відсутність передбачених чинним процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, на момент розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду до вирішення справи № 640/32706/21 та прийняття постанови судом апеляційної інстанції (17.11.2021), провадження в зазначеній адміністративній справі не було відкрито (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» залишено без руху), що також свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.
Таким чином, доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції його клопотання про зупинення провадження у справі не знайшли свого підтвердження. .
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 902/368/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 902/368/16 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 902/368/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 902/368/16 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 902/368/16 залишити без змін.
4. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 902/368/16.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді С.В. Бакуліна
О.А. Кролевець
