ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року Справа № 902/368/16
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г. , суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16 (головуючий суддя - Банасько О.О., судді - Білоус В.В., Колбасов Ф.Ф.)
час та місце ухвалення рішення: 8 листопада 2017 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 16:00 год; повний текст рішення складено 10 листопада 2017 року
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
про стягнення 278 854 822 грн 21 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Мицько Р.М.;
від Відповідача - Янкевич Л.Д..
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (надалі - Відповідач) про стягнення 117 117 487 грн 29 коп. заборгованості, 80 775 449 грн 35 коп. пені, 73 790 153 грн 26 коп. інфляційних втрат, 7171732 грн 31 коп. 3 % річних.
В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на несвоєчасне виконання Відповідачем умов договору №13-110-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 4 січня 2013 року в частині оплати природного газу, отриманого в період з січня 2013 по грудень 2015 року.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі № 902/368/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 81365166 грн 10 коп. основного боргу, 14 872 539 грн 50 коп. пені, 943 483 грн 89 коп. 3 % річних та 2 346 664 грн 18 коп. інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивачем при зверненні з позовом до суду не враховано оплату заборгованості на суму 35 752 321 грн 19 коп. здійснену згідно платіжного доручення від 31 березня 2017 року на суму 2 290 грн 47 коп. та відповідно до Спільних протокольних рішень № 497 від 12 лютого 2016 року на суму 1900 000 грн 00 коп. та № 735 від 22 лютого 2017 року на суму 33 850 030 грн 72 коп..
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість Відповідача за переданий йому Позивачем природний газ з урахуванням здійснених проплат, в тому числі оплат здійснених відповідно до Спільних протокольних рішень, становить 81 365 166 грн 10 коп., а тому, дана сума підлягає задоволенню.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що підписання сторонами у період лютого 2013 року - лютого 2016 року Спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата поставленого природного газу за договором підлягає сплаті шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Таким чином, обґрунтованими та такими, що узгоджують із вищевказаним, є вимоги Позивача в частині стягнення 14 872 539 грн 50 коп. пені, 943 483 грн 89 коп. 3 % річних та 2 346 664 грн 18 коп. інфляційних втратах.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки розрахунки за укладеним між сторонами договором здійснювались в порядку та на умовах визначених Постановою КМУ від 18 червня 2014 року №217 та Постановою КМУ №256 від 4 березня 2002 року, Відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь. Таким чином, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішення зазначив, що у Відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до Відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в частині відмови у стягненні з Відповідача 18025512 грн 24 коп. пені, 1 884 934 грн 04 коп. річних, та 20 075 633 грн 31 коп. інфляційних (том 7, а.с. 5-9).
Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки розрахунку позовних вимог, поданих Позивачем під час розгляду справи, а саме не враховано те, що Відповідачем погашалася заборгованість, в тому числі, й власними коштами, яка не охоплювалася договором про організацію взаєморозрахунку, а тому на дані суми мали б нараховуватися пеня, річні та інфляційні втрати. Відповідач зазначає, що здійснював ряд платежів у період з травня 2015 року по січень 2016 року у рахунок погашення заборгованості за Договором поза межами порядку і строків, встановлених договором про взаєморозрахунки та спільними протокольними рішеннями. Звільнення від відповідальності можливе лише відносно оплати, здійсненої у порядку встановленій спільними протокольними рішеннями.
Скаржник вважає, що дії Відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за спожитий газ в частині, що не врегульована спільними протокольними рішеннями, є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволені позову повністю (том 7, а.с. 28-35).
Апеляційну скаргу обгрунтовує відсутністю вини, як обов`язкового елементу складу правопорушення, що тягне за собою і відсутність відповідальності, в тому числі у вигляді господарських санкцій.
Стверджує, що Відповідач належним чином виконував зобов`язання по договору, але зобов`язання стало виконувати неможливо внаслідок бездіяльності третіх осіб Міненерго та НКРЕКП. Таким чином як вказує Відповідач в своїй апеляційній скарзі, обставини, які виникли в зв`язку із незаконними діями/бездіяльністю органів державної влади були для Відповідача надзвичайними та невідворотними обставинами, які неможливо було уникнути, а отже є обставинами непереборної сили (форс-мажорним).
Відповідач вважає, що у нього не було можливості уникнути втрат природного газу під час безперервного технологічного процесу переміщення природного газу газорозподільною системою для забезпечення потреб споживачів та не придбати у Позивача обсяги природного газу для забезпечення виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат. Скаржник зазначає, що лише обсяги газу, відображені в акті приймання-передачі, погоджені та підписані продавцем є підставою для покупця для проведення остаточних розрахунків за договором.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Позивача та Відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі № 902/368/16 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із винесеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року Позивач та Відповідач подали касаційну скаргу до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційні скарги Позивача та Відповідача задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року в справі №902/368/16 скасовано. Справу №902/368/16 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи Постанову апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суду в своїй постанові зазначив, що:
"Враховуючи вказані положення процесуального закону, Верховний Суд вважає, що здійснення судом апеляційної інстанції двох взаємовиключних процесуальних дій в результаті призвело до порушення норм процесуального права, оскільки позбавило Відповідача права довести обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас відмовляючи у проведенні експертизи (оскаржувана постанова) апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях, Відповідач належно не обґрунтував як висновки експерта вплинуть на встановлення обставин у даній справі і крім цього, суд вже відмовляв в аналогічному клопотанні і тоді зазначив, що питання фактичного обсягу виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій.
Таким чином, апеляційний господарський суд при розгляді тотожних питань вчинив дві суперечливі та взаємовиключні дії, що не можна визнати правомірним, оскільки розглядаючи господарські спори суд зобов`язаний діяти послідовно та надавати належні обґрунтування вчинення ним (чи не вчинення) тих чи інших процесуальних дій.
В цій частині також варто зазначити, що наданий в якості мотивувань для відмови в задоволенні клопотання, висновок апеляційного суду про те, що фактичний обсяг виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій є некоректним, адже таких доводів відповідне клопотання Відповідача і не містило.
Описані вище непослідовні дії суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає такими, що в результаті призвели до необґрунтованої належним чином відмови у задоволенні клопотання Відповідача про призначення додаткової експертизи у даній справі з питань, відповіді на які сам суд раніше визнав необхідними для виконання вказівки закону щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи."
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року було прийнято апеляційні скарги Позивача та Відповідача до провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Позивача та Відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року по справі №902/368/16. Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року по справі №902/368/16.
Зважаючи на вищеописану в даній постанові позицію Верховного Суду, апеляційним господарським судом в ухвалі від 11 лютого 2020 року було запропоновано учасникам по справі подати свої письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного Суду.
Відповідачем було подано клопотання про призначення судової експертизи із переліком питань, зазначених у його клопотанні від 13 серпня 2019 року, поданого ще під час першого розгляду даної спарви господарським судом апеляційної інстанції (том 8, а.с. 186-191).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року було призначено розгляд справи на 13 березня 2020 року об 10:00 год..
Колегія суддів заслухавши думку сторін в судовому засіданні в 13 березня 2020 року щодо призначення експертизи та зважаючи на те, що Верховним Судом при винесенні постанови про направлення даної справи на новий розгляд, було зазначено про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права (які полягали в незадовленні клопотання Відповідача щодо призначення додаткової експертизи та надання відповіді на питання, котрі не знайшли свого виконання під час проведення першої судової експертизи) з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, прийшла до висновку про призначення в даній справі судової експертизи на вирішення якої поставила питання, зазначені Відповідачем в його клопотаннях від 13 серпня 2019 року, та від 13 березня 2020 року (з певним виправлення їх у формі прийнятній саме для вирішення експертного дослідження).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2020 року в справі №902/368/16 було: призначено судову експертизу; зупинено апеляційне провадження по даній справі. Проведення судової експертизи було доручено Незалежному інституту судових експертиз.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2020 року призначено судове засідання для розгляду заявленого експертом Незалежного інституту судових експертиз клопотання про надання матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою на 11 серпня 2020 року. Клопотання Незалежного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою у справі №902/368/16 - задоволено. Зобов`язано сторін у строк до 7 серпня 2020 року надати суду необхідні для проведення експертизи оригінали документів, або їх завірені копії: принципові схеми та плани розподільчих газових мереж та газопроводів з всіма спорудами, пристроями та запірною арматурою на ділянках: №1 - газопровід середнього тиску м. Жмеринка, вул. Порика до Винзавода; №2 - ШРП, м. Гайсин, вул. К. Маркса; №3 - засувка Ду 250, м. Вінниця, вул. Першотравнева, станом з 4 січня 2013 року до 22 квітня 2016 року; проектну та виконавчу документацію на проведені капітальні ремонти та реконструкції на розподільчих газових мережах і спорудах на газопроводах, що буди проведені з 4 січня 2013 року до 22 квітня 2016 року на ділянках: №1 - газопровід середнього тиску" м. Жмеринка, вул. Порика до Винзавода; №2 - ШРП. м. Гайсин. вул. К. Маркса; №3 - засувка Ду 250. м. Вінниця, вул. Першотравнева.
Водночас, 16 липня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшла заява про постановлення окремої ухвали у справі відносено судового експерта.
7 серпня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відповідних документів з огляду на те, що збір витребовуваних документів потребує тривалого часу, до даного клопотання Відповідачем також долучено частину витребовуваних, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2020 року, документів на 1200 аркушах.
В той же час, Північно-західний апеляційний господарський суд своїм листом від 17 липня 2020 року за №902/368/16/3816/20 (за підписом судді члена колегії суддів по даній справі: Петухова М.Г.) повідомив Позивача, що у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Василишина А.Р. у період з 6 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року включно, заява Позивача про постановлення окремої ухвали у справі № 902/368/16 буде розглянута після виходу головуючого судді Василишина А.Р. з відпустки.
Водночас, у зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Савченка Г.І. та судді-члена колегії Петухова М.Г. судове засідання у справі №902/368/16, яке було призначене на 11 серпня 2020 року об 14:00 год. не відбулося. Відповідна інформація була розміщена на офіційному сайті Північно-західний апеляційний господарський суд та сторони були повідомленні в телефонному режимі.
Окрім того, Північно-західний апеляційний господарський суд своїм листом від 11 серпня 2020 року за №902/368/16/4235/20 повідомив Позивача та Відповідача про те, що клопотання Позивача про винесення окремої ухвали та клопотання Відповідача про продовження процесуального строку для подання відповідних документів, будуть розглянуті після виходу членів-колегії по даній справі із відпусток.
10 вересня 2020 року на адресу Північно-західний апеляційний господарський суд від Відповідача, на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2020 року, надійшли документи необхідні для проведення експертизи на 2594 аркушах.
Окрім того, в даному клопотанні Відповідач зазначив, що подає не всю документацію, а відтак для подання принципових схем та планів розподільчих газопроводів з всіма спорудами, пристроями та запірною арматурою потребує додаткового часу з огляду на те, що їх схематичне відображення не міститься на паперових носіях, а вноситься безпосередньо до спеціалізованої програми "Гео-інформаційна система".
2 жовтня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційний господарський суд від Позивача надійшла скарга на дії експерта (з огляду на порушення експертом пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень) та заперечення на долучення до матеріалів справи документів (з огляду на порушення строку, встановленого ухвалою Північно-західний апеляційний господарський суд - до 7 серпня 2020 року, для їх подання).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року визнано дії Відповідача щодо тривалого неподання відповідних документів та подання клопотань щодо продовження процесуального строку для їх подання, зловживанням процесуальними правами, з підстав вказаних в даній ухвалі. Крім того, апеляційним господарським судом вирішено, застосувати до Відповідача заходи процесуального примусу у вигляді попередження. Розгляд заявленого клопотання експерта було відкладено на 5 листопада 2020 року об 14 год. 00 хв.. Зобов`язано Відповідача у строк до 2 листопада 2020 року надати суду необхідні для проведення експертизи оригінали документів, або їх завірені копії (принципові схеми та плани розподільчих газових мереж та газопроводів Відповідача з всіма спорудами, пристроями та запірною арматурою станом з 4 січня 2013 року до 22 квітня 2016 року). Попереджено Відповідача, що у випадку продовження зловживання процесуальними правами апеляційним судом будуть застосовані до нього наступні заходи процесуального примусу, передбачені статтею 132 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 листопада 2020 року було задоволено клопотання представника Позивача та призначено судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2020 року у задоволенні заяви Позивача про постановлення окремої ухвали відносно судового експерта незалежного інституту судових експертиз Галієвої О.М. по справі №902/368/16 - відмовлено. Направлено на адресу Незалежного інституту судових експертиз: копії принципових схем та плани розподільчих газових мереж та газопроводів Відповідача з всіма спорудами, пристроями та запірною арматурою на ділянках: №1 - газопровід середнього тиску м. Жмеринка, вул. Порика до Винзавода; №2 - ШРП, м. Гайсин, вул. К. Маркса; №3 - засувка Ду 250, м. Вінниця, вул. Першотравнева станом з 4 січня 2013 року до 22 квітня 2016 року (всього на 80 аркушах та диск); проектну та виконавчу документацію на проведені капітальні ремонти та реконструкції на розподільчих газових мережах і спорудах на газопроводах, що буди проведені з 1 січня 2013 року до 22 квітня 2016 року на ділянках: №1 - газопровід середнього тиску" м. Жмеринка, вул. Порика до Винзавода; №2 - ШРП. м. Гайсин. вул. К. Маркса; №3 - засувка Ду 250. м. Вінниця, вул. Першотравнева (всього на 1200 арк.).
16 серпня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про постановлення окремої ухвали у справі.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2021 року, враховуючи приписи статті 32 Господарського процесуального кодексу України та пункт 8.1 "Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді", у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Василишина А.Р. у період з 4 серпня 2021 року по 10 вересня 2021року включно, було повідомлено Позивача про те, що заява представника Позивача про постановлення окремої ухвали у справі № 902/368/16 буде розглянута після виходу головуючого судді Василишина А.Р. з відпустки.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2021 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, у задоволенні заяви Позивача про постановлення окремої ухвали відносно директора незалежного інституту судових експертиз Макаренко Л.М. по справі №902/368/16 - відмовлено.
7 жовтня 2021 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов висновок ТОВ "Незалежний Інститут Судових Експертиз".
11 жовтня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшла заява про відвід колегії суддів від розгляду справи №902/368/16.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року визнано заяву Позивача про відвід колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Петухова М.Г., судді Савченка Г.І. від розгляду справи №902/368/16 - необґрунтованою. Передано справу для проведення автоматичного розподілу та визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви про відвід суддів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2021 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, відмовлено у задоволенні заяви представника Позивача про відвід колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Петухова М.Г., судді Савченка Г.І. від розгляду справи №902/368/16.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2021 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Позивача та апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16. Розгляд апеляційних скарг призначено на 11 листопада 2021 року.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 9 листопада 2021 року від Відповідача надійшли письмові пояснення в яких Відповідач вказав, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій, сум заборгованості, річних та інфляційних втрат в силі дії Закону №1639 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного» від 14 липня 2021 року підлягають реструктуризації та списанню, а тому суперечать даному Закону №1639 та порушують правову визначеність судового рішення і його подальшого виконання (том 12, а.с. 87-102).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 17 листопада 2021 року до 10:00 год. (том 12; а.с. 147).
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 16 листопада 2021 року від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/32706/21.
Мотивуючи свою заяву представник Відповідача зазначив, що Відповідач, як оператор газорозподільних систем має законодавчо передбачене право на врегулювання несплаченої станом на 31 грудня 2020 року заборгованості перед Позивачем, АТ «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України». Однією з передумов участі суб`єкту ринку природного газу в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України №1639 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного» від 14 липня 2021 року є включення такого суб`єкта до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природнього газу. При цьому для включення до Реєстру подається заява та додатки, одним із таких додатків є затверджений НКРЕКП обсяг різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими Комісією тарифами на розподіл природного газу. У зв`язку з тим, що з моменту прийняття Закону України №1639 жодних дій від Регулятора про затвердження обсягу різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими Комісією тарифами на розподіл природного газу не здійснювалося, Відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльність НКРЕКН, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити Відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (справа №640/32706/21).
16 листопада 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшли заперечення щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, а провадження у даній справі уже перебуває на стадії переходу до судових дебатів.
Позивач в судовому засіданні від 17 листопада 2021 року заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Представник Відповідача в судовому засіданні від 17 листопада 2021 підтримав подане клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/32706/21.
Розглянувши клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі, колегія суду прийшла до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Пунктом 5 частиною 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
Предметом судового розгляду у даній справі є договірні відносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 4 січня 2013 року, предметом розгляду справи №640/32706/21 є право Відповідача на затвердження обсяг різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу та зобов`язання включити Відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу
Оцінивши подане клопотання, колегія суду наголошує, що стаття 195 Господарського процесуального кодексу України, стосується безпосередньо стадії розгляду справи по суті (регулюється главою 6 розділу ІІІ ГПК України), котра настає після стадії підготовчого провадження (регулюється главою 3 розділу ІІІ ГПК України).
Це ще раз вказує на те, що норми частини 2, 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України можливо застосовувати лише на стадії розгляду справи по суті, котра як вказано вище настає в суді з початку розгляду справи по суті (котра в даній справі вже вчинена, що знайшло своє відображення в протоколі судового засідання від 11 листопада 2021року).
Поряд з тим колегія суду наголошує на тому, що фактичний розгляд апеляційної скарги по суті вже розпочато, тому у суду апеляційної інстанції фактично відсутня процесуальна можливість діючи в правовому полі частин 2, 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, зупинення апеляційного провадження до вирішення справи № 640/32706/21 (за позовом Відповідача до НКРЕКП про визнання протиправною бездіяльність НКРЕКН, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити Відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу). З огляду на вищевказане апеляційний господарський суд відхиляє дане клопотання.
В судовому засіданні від 11, 17 листопада 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги Позивача, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвали нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в обсягах, зазначених в заяві про уточнення позовних вимог. При цьому, представник Позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача. Представник Позивача вказав, що Договір від 4 січня 2013 року був спрямований на постачання газу саме для виробничо технологічних втрат, котрі й використовуються під час проведення робіт з реконструкції, ремонту газопроводів та відповідного обладнання. Неможливість здійснити Відповідачем оплати за поставлений газ з огляду на фінансове становище не може бути підставою для несплати заборгованості та ухиленням від відповідальності передбаченої договором. Також, представник Позивача вказав, що експертом при нарахуванні штрафних санкцій допущені помилки та прорахунки, а також має місце невідповідність періодів нарахування з урахуванням спільних протокольних рішень.
В судовому засіданні від 11, 17 листопада 2021 року, представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, представник Відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача. Представник Відповідача вказав, що таке явище як втрати газу самі по собі мають ознаки непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайний характер обставин ВТВ та втрат газу полягає в тому, що припинити роботу ГРМ неможливо. Припинення роботи газорозподільної мережі неминуче приведе до виникнення надзвичайної ситуації в регіоні. Невідворотність обставин ВТВ та втрати газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж, а в сукупності з неправомірними діями третіх осіб (органів державної влади). Ці обставини, на переконання представника, є підставою для застосування при вирішенні спору правил форс-мажору. Представник Відповідача вказав, що з огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин цієї справи, зокрема з`ясування питання про те, чи міг Відповідач не отримувати природний газ для потреб ВТВ, а невиконання умов Договору щодо здійснення повної оплати газу відбулося внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які Відповідач не може вплинути, що підтверджено Сертифікатом № 5838 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 16 лютого 2016 року, при цьому зазначивши, що строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого газу за договором у Відповідача не настав, відповідно у Позивача відсутнє право стягнення з Відповідача основний борг, а також право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача та апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення пені, річних, інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов частково. При цьому колегія виходила з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 4 січня 2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-110 ВТВ (надалі Договір; том 1, а.с. 10-14).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Позивач зобов`язався передати у власність Відповідача у 2013 році природний газ, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за Договором, використовується Відповідачем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат Відповідача.
Умовами пункту 2.1 Договору передбачено, що Відповідач передає Позивачу у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 43 695,142 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4. Договору: приймання-передача газу, переданого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Відповідач зобов`язався надати Позивачу підписані та скріплені печаткою Відповідача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; Позивач не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту; підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що сторонами погоджено ціну за 1 000 куб.м газу на момент укладення Договору, що становить 3509 грн без ПДВ.
У відповідності до пункту 6.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Відповідно до пункту 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою № 1 від 4 квітня 2013 року, Додатковою угодою № 2 від 10 липня 2013 року, Додатковою угодою № 3 від 8 серпня 2013 року, Додатковою угодою № 4 від 31 грудня 2013 року, Додатковою угодою № 5 від 28 квітня 2014 року, Додатковою угодою № 6 від 15 травня 2014 року, Додатковою угодою № 7 від 10 червня 2014 року, Додатковою угодою № 8 від 5 вересня 2014 року, Додатковою угодою № 9 від 10 листопада 2014 року, Додатковою угодою № 10 від 8 грудня 2014 року, Додатковою угодою № 11 від 22 грудня 2014 року, Додатковою угодою № 12 від 5 лютого 2015 року, Додатковою угодою № 13 від 10 березня 2015 року, Додатковою угодою № 14 від 3 квітня 2015 року, Додатковою угодою № 15 від 7 травня 2015 року, Додатковою угодою № 16 від 3 червня 2015 року, Додатковою угодою № 17 від 10 липня 2015 року, Додатковою угодою № 18 від 12 жовтня 2015 року, Додатковою угодою № 19 від 28 жовтня 2015 року до Договору сторони внесли зміни, зокрема на за ціну газу за 1000 куб.м., обсягів поставки газу, порядку обліку газу, оплати газу, строку дії Договору.
Водночас, Додатковою угодою № 11 від 22 грудня 2014 року до Договору сторонами викладено пункт 6.1 Договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної вартості планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору.
Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором здійснюється Відповідачем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Позивачу в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Позивачем та Відповідачем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим Договором Позивач повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Позивачу в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Відповідачем на підставі акту приймання-передачі до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється Відповідачем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу".
На виконання умов Договору, Позивачем в період з січня 2013 року по грудень 2015 року поставлено за актами прийому-передачі природного газу Відповідачу 95 856,49 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 572 210 781 грн 75 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (том 1, а.с. 51-74), а саме:
· від 31 січня 2013 року за січень 2013 року 5555,376 тис. куб. м. на суму 24237749 грн 94 коп. з ПДВ;
· від 28 лютого 2013 року за лютий 2013 року 6666,451 тис. куб. м. на суму 29085299 грн 07 коп.;
· від 31 березня 2013 року за березень 2013 року 6194,222 тис. куб. м. на суму 27024994 грн 16 коп.;
· від 31 жовтня 2013 року за жовтень 2013 року 5261,060 тис. куб. м. на суму 22546462 грн 03 коп.;
· від 30 листопада 2013 року за листопад 2013 року 1269,200 тис. куб. м. на суму 5439202 грн 29 коп.;
· від 31 грудня 2013 року за грудень 2013 року 1607,972 тис. куб. м. на суму 6891021 грн 89 коп.;
· від 31 січня 2014 року за січень 2014 року 5110,653 тис. куб. м. на суму 19770622 грн 45 коп.;
· від 28 лютого 2014 року за лютий 2014 року 5639,915 тис. куб. м. на суму 21818078 грн 86 коп.;
· від 31 березня 2014 року за березень 2014 року 2472,991 тис. куб. м. на суму 9566795 грн 35 коп.;
· від 30 квітня 2014 року за квітень 2014 року 791,058 тис. куб. м. на суму 3938424 грн 63 коп.;
· від 30 вересня 2014 року за вересень 2014 року 3784,908 тис. куб. м. на суму 22953710 грн 82 коп.;
· від 31 жовтня 2014 року за жовтень 2014 року 6228,788 тис. куб. м. на суму 37774709 грн 06 коп.;
· від 30 листопада 2014 року за листопад 2014 року 8811,198 тис. куб. м. на суму 55873216 грн 32 коп.;
· від 31 грудня 2014 року за грудень 2014 року 11456,203 тис. куб. м. на суму 83863530 грн 19 коп.;
· від 28 лютого 2015 року за лютий 2015 року 5639,915 тис. куб. м. на суму 39905556 грн 97 коп.;
· від 31 березня 2015 року за березень 2015 року 810,912 тис. куб. м. на суму 8913836 грн 64 коп.;
· від 30 квітня 2015 року за квітень 2015 року 1519,341 тис. куб. м. на суму 13596035 грн 64 коп.;
· від 31 травня 2015 року за травень 2015 року -1661,756 тис. куб. м. на суму 14077200 грн 38 коп.;
· від 30 червня 2015 року за червень 2015 року 1569,794 тис. куб. м. на суму 12894664 грн 67 коп.;
· від 31 липня 2015 року за липень 2015 року 2171,688 тис. куб. м. на суму 17810881 грн 96 коп.;
· від 31 серпня 2015 року за серпень 2015 року 2647,319 тис. куб. м. на суму 21711722 грн 05 коп.;
· від 30 вересня 2015 року за вересень 2015 року 2986,116 тис. куб. м. на суму 24490331 грн 76 коп.;
· від 30 листопада 2015 року за листопад 2015 року 4999,655 тис. куб. м. на суму 40017358 грн 62 коп.;
·від 31 грудня 2015 року за грудень 2015 року - 1000 тис. куб. м. на суму 8009376 грн.
Виходячи зі змісту умов пунктів 6.1, 11 Договору (у відповідній редакції) кінцевим строком здійснення остаточних розрахунків є 20 число місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, тобто 20 січня 2016 року, оскільки в частині реалізації газу Договір діє до 31 грудня 2015 року.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством.
У разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язався сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Причиною виникнення спору між сторонами є неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем природного газу.
Оскільки Відповідачем вартість послуг з постачання природного газу сплачена частково (як вказує Позивач в позовній заяві в сумі 455093294 грн 46 коп.) Позивач звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за отриманий природний газ за Договором, з урахуванням наслідків, що передбачені за порушення такої оплати, а саме (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 3 листопада 2017 року том 6, а.с. 191), з вимогами про стягнення основного боргу в розмірі 81 365 166 грн 10 коп., 32 898 051 грн 74 коп. пені, 22 422 297 грн 49 коп. інфляційних, 2 828 417 грн 93 коп. річних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України Про засади функціонування ринку природного газу, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України.
В силу дії частини 1 статті 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу дії статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір, з врахуванням додаткових угод до нього, є Договором купівлі-продажу, згідно з яким, за приписами статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З урахуванням приписів пункту 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 10) строк остаточного розрахунку за фактично використаний природний газ за Договором настав 20 січня 2016 року.
Факт неналежного виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором, підтверджується матеріалами справи, та не спростовано Відповідачем.
Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач наполягав на наявності у Відповідача боргу за отриманий газ у сумі 117117487 грн 29 коп.
На виконання умов Договору Позивач здійснив Відповідачу поставку природного газу в обсягах 95 856,49 тис. куб.м. на загальну суму 572 210 781 грн 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Окрім того, з доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що в період з лютого 2013 року по лютий 2016 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Позивачем та Відповідачем, з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.
Сторони погодили, що предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими рішеннями.
Колегією суддів встановлено, що спільними протокольними рішеннями, які були прийняті в період з лютого 2013 року по лютий 2016 року, погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 13-110-ВТВ на загальну суму 359 621 980 грн 78 коп. (том 2, а.с. 71-212)
Проте суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, лише частина газу підлягала оплаті за спільними протокольними рішеннями, решту коштів в сумі 96 276 317 грн 92 коп. щодо оплати вартості поставленого природного газу, Відповідачем було сплачено власними коштами в рахунок погашення заборгованості за отриманий природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунках Відповідача (том 2, а.с. 213-250).
При цьому колегія апеляційного господарського суду констатує, що в бухгалтерському обліку Відповідача в період з липня 2015 року по грудень 2015 року відображено перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в сумі 21553767 грн 69 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17 квітня 15 року № 03/2-26-1651 Відповідача до Позивача, в якій Відповідач повідомив Позивача про припинення зобов`язання щодо оплати заборгованості на суму 28620 грн за Договором та сплати заборгованості на суму 28620 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В матеріалах справи міститься копія заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21 січня 2016 року № 26-373/1.2-16 в якій Позивач повідомив Відповідача про припинення зобов`язання перед Відповідачем на суму 13364929 грн 26 коп. шляхом зарахування зустрічних зобов`язань за Договором (том 3, а.с. 40-41).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір доручення № 24/1510461/Р.50 від 3 серпня 2015 року укладений між Відповідачем (довіритель) та ТОВ «Вінницягаз Збут» (повірений), відповідно до якого, повірений виконав грошове зобов`язання та здійснив фактичну оплату для Позивача, згідно Договору № 13-110-ВТВ, а саме грошове зобов`язання на загальну суму 9861478 грн 22 коп..
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що Відповідач розрахувався за отриманий природний газ по Договору на загальну суму 490845615 грн 65 коп., а тому, заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий газ станом на час звернення з позовом в суд становила 81 365 166 грн 10 коп., дана обставина не заперечувалася Позивачем (про що свідчить заява Позивача від 3 листопада 2017 року про уточнення позовних вимог).
Поряд з тим як зазначає Відповідач у діях Відповідача (на його переконання) вина, як обов`язковий елемент складу правопорушення, що тягне за собою і відсутність відповідальності, в тому числі у вигляді господарських санкцій. Так, Відповідач стверджує, що він належним чином виконував зобов`язання по Договору, але зобов`язання стало виконувати неможливо внаслідок бездіяльності третіх осіб саме Міненерго та НКРЕКП. Таким, чином обставини, які виникли в зв`язку із незаконними діями/бездіяльністю органів державної влади були для Відповідача (на переконання самого ж Відповідача) надзвичайними та невідворотними обставинами, які неможливо було уникнути, а отже є обставинами непереборної сили (форс-мажорними).
Поряд з тим суд констатує, що матеріалами справи підтверджується, що протягом дії Договору Відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, в тому числі й шляхом укладення додаткових угод (19 додаткових угод) щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів, тому судова колегія апеляційного господарського суду, з урахуванням висновків Верховного Суду, вважає, що обставини, зазначені у Сертифікаті № 5838 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не є непереборною силою (форс-мажорними обставинами) в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України (щодо виконання обов`язку зі сплати заборгованості) та, відповідно не є підставою для звільнення Відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу так і від відповідальності за його невиконання.
Крім того, Позивач не може впливати на формування тарифу на розподіл природного газу для Відповідача, в той час як перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання (в даному випадку Відповідача), так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 4.1 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 03.04.2013 року №369).
Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує і факт того, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором, а за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача несплаченої заборгованості за отриманий по Договору газ для ВТВ.
Як підтвердженого доказами, долученими Позивачем до матеріалів справи, Позивач свої зобов`язання щодо поставки природного газу виконав вчасно та відповідно до умов укладеного Договору, а Відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише частково, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 81365166 грн 10 коп..
Отже, борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 81365166 грн 10 коп., що підтверджено матеріалами справи, висновком експертів та не спростовано Відповідачем.
Відтак позовні вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості саме в сумі 81365166 грн 10 коп. є правомірним та підставними, а відтак приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. В частині стягнення 35 752 321 грн 19 коп. заборгованості за поставлений газ, слід відмовити (враховуючи наведене, оскільки вказані суми були погашені до порушення провадження у справі та до звернення з позовом, то в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 35752321 грн 19 коп.) слід відмовити.
Відповідне рішення було прийнято і місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення в цій частині без змін.
Разом із цим, колегія суддів зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог Відповідач також вказував і про те, що таке явище як втрати газу самі по собі мають ознаки непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Відповідач вказує, що надзвичайний характер обставин ВТВ та втрат газу полягає в тому, що припинити роботу ГРМ неможливо. Припинення роботи газорозподільної мережі неминуче приведе до виникнення надзвичайної ситуації в регіоні. Невідворотність обставин ВТВ та втрати газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж, а в сукупності з неправомірними діями третіх осіб (органів державної влади) ці обставини є підставою для застосування при вирішенні спору правил форс-мажору. З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин цієї справи, зокрема з`ясування питання про те, чи міг Відповідач не отримувати природний газ для потреб ВТВ, останній звертався до апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судової експертизи.
Скасовуючи Постанову апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суду в своїй постанові зазначив, що: "Враховуючи вказані положення процесуального закону, Верховний Суд вважає, що здійснення судом апеляційної інстанції двох взаємовиключних процесуальних дій в результаті призвело до порушення норм процесуального права, оскільки позбавило Відповідача права довести обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Водночас відмовляючи у проведенні експертизи (оскаржувана постанова) апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях, Відповідач належно не обґрунтував як висновки експерта вплинуть на встановлення обставин у даній справі і крім цього, суд вже відмовляв в аналогічному клопотанні і тоді зазначив, що питання фактичного обсягу виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій.
В цій частині також варто зазначити, що наданий в якості мотивувань для відмови в задоволенні клопотання, висновок апеляційного суду про те, що фактичний обсяг виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій є некоректним, адже таких доводів відповідне клопотання Відповідача і не містило.
Описані вище непослідовні дії суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає такими, що в результаті призвели до необґрунтованої належним чином відмови у задоволенні клопотання Відповідача про призначення додаткової експертизи у даній справі з питань, відповіді на які сам суд раніше визнав необхідними для виконання вказівки закону щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи."
Зважаючи на таку позицію Верховного Суду (що стало підставою для направлення даної справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції), апеляційним господарським судом в ухвалі від 11 лютого 2020 року було запропоновано учасникам по справі подати свої письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного Суду.
Відповідачем було подано клопотання про призначення судової експертизи із переліком питань, зазначених у його клопотанні від 13 серпня 2019 року, поданого ще під час першого розгляду даної справи господарським судом апеляційної інстанції (том 8, а.с. 186-191).
Колегія суддів приймаючи до уваги те, що заперечення Відповідача щодо задоволення позовних вимог (а саме щодо стягнення заборгованості по ВТВ) зводяться до того, що: таке явище як втрати газу самі по собі мають ознаки непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, констатує наступне. Надзвичайний характер обставин ВТВ та втрат газу полягає в тому, що припинити роботу ГРМ неможливо; припинення роботи газорозподільної мережі неминуче приведе до виникнення надзвичайної ситуації в регіоні; існує невідворотність обставин ВТВ та втрати газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж, а в сукупності з неправомірними діями третіх осіб (органів державної влади); ці обставини є підставою для застосування при вирішенні спору правил форс-мажору.
Апеляційний господарський суд, в площинні існування правової позиції, зазначеної в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року по даній справі, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, прийшов до висновку про призначення в даній справі судової експертизи на вирішення якої поставив питання, зазначені Відповідачем в його клопотаннях від 13 серпня 2019 року, 13 березня 2020 року (з певним виправлення їх у формі прийнятній саме для вирішення експертного дослідження).
На вирішення судової експертизи (судовим експертам) поставленні наступні питання:
1) Який перелік фактично виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій на розподільчих газових мережах і спорудах на газопроводах, у дослідницький період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, виконувалися на ділянках, які розташовані за адресою: ділянка №1 - газопровід середнього тиску м. Жмеринка, вул. Порика до Винзавода; ділянка №2 - ШРП, м. Гайсин, вул. К.Маркса та ділянка №3 - засувка Ду250, м. Вінниця, вул. Першотравнева?
2) Через які елементи системи газопостачання, у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, втрачався газ під час його транспортування газорозподільними мережами на ділянках 1, 2 та 3?
3) Чи мало технічну можливість Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, з врахуванням принципу побудови газорозподільних мереж, використовувати газ для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормативних втрат на ділянках №1, №2 та № 3?
4) Чи мало технічну можливість Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, припинити розподіл природного газу на ділянках №1, №2 та № 3?
5) Чи існує технічна можливість, що окрім досліджуваних ділянок, виробничо-технічні втрати газу також відбувались і на інших елементах газорозподільної системи, у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року?
Доказами, згідно зі статтями 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що висновком експерта від 6 вересня 2021 року №9804 за результатами проведення судової економічної експертизи у справі №902/368/16 встановлено, що на досліджуваних експертом ділянках (№1, №2, №3) проводилися роботи із заміни трубопроводу середнього тиску виробничо-технологічні витрати газу, що відбувалися внаслідок необхідності: проведення пневматичного випробування (продувки) та заповнення газопроводу; забезпечення зниження надлишкового тиску в газопроводі до мінімального; проведення пневматичного випробування встановленого ШРП; проведення пневматичного випробування встановленої засувки; забезпечення зниження надлишкового тиску в газопроводах до мінімального. Виробничо-технологічні втрати газу, за відповідний період за умови нормативної герметичності відбувалися: через газопроводи, з`єднувальні деталі, арматури, компенсатори та для забезпечення продування та заповнення газопроводів газом, після заміни засувки, монтажу ШРП.
Також експерт вказав, що в період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року виробничо-технологічні витрати/втрати, крім досліджуваних ділянок відбувалися і на інших елементах газорозподільної системи.
Крім того, у висновку експертизи зазначено про існування технічної можливості припинення транспортування природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам для забезпечення технічної можливості проведення реконструкції газопроводів у досліджуваний період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року.
Відповідно з висновку експерта слідує, що не дивлячись на проведені Відповідачем будівельні роботи з монтажу елементів газопроводів на досліджуваних ділянках №1, №2, №3 в період з 4 січня 2013 року по 22 квітня 2016 року, виробничо-технологічні витрати газу (з огляду на їх цільове призначення та правову природу) відбувалися внаслідок саме необхідності проведення таких робіт (в тому числі й на інших ділянках). Відповідно, виробничо-технологічні витрати це і є газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування.
Існування ж технічної можливості припинення транспортування природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам, жодним чином не впливає на виробничо-технологічні витрати газу, оскільки це є газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.
Відповідно покликання Відповідача на виконання певного виду робіт, що на його переконання зумовило невикористання газу, отриманого по Договору, не заслуговує на вагу та спростовується висновком судової експертизи, а в цілому свідчить про використання саме такого газу (ВТВ), отриманого по Договору під час вчинення відповідного комплексу робіт з монтажу елементів газопроводу. Адже без використання ВТВ газу просто неможливо виконати такий комплекс робіт та вчинити їх пневматичне випробування з метою запуски системи газопроводів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи та заперечення апеляційної скарги Відповідача та його письмових пояснень зводяться до встановлення та дослідження обставин щодо того, що невиконання умов Договору щодо здійснення повної оплати газу відбулося внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які Відповідач не може вплинути, що підтверджено Сертифікатом № 5838 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 16 лютого 2016 року, що свідчить на переконання Відповідача про відсутність вини Відповідача.
Відповідно колегія суддів досліджує заперечення Відповідача (не виходячи при цьому за межі вимог та заперечень як викладених в апеляційній скарзі, письмових поясненнях так і наданих в судових засіданнях) зазначених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, щодо того, що невиконання умов Договору щодо здійснення повної оплати газу відбулося внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які Відповідач не може вплинути, що підтверджено Сертифікатом № 5838 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 16 лютого 2016року, зазначивши, що строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого газу за договором у Відповідача не настав, і що ніби-то у Позивача відсутнє право стягнення з Відповідача основного боргу, а також право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання. При цьому апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
16 лютого 2016 року Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат № 5838 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено: форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, щодо наступних зобов`язань, виконання яких передбачено щомісячно: оплата придбаного протягом 2014-2015 р.р. природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, у розмірі 41,305 млн.куб.м., за договором № 13-110-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, укладеним 04.01.2013року між ПАТ «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Харківгаз» (покупець), які унеможливили їх виконання в зазначений термін (том 1, а.с. 104).
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 01 травня 2014 року; дата закінчення 16 лютого 2016 року.
Листом № 07-15-612 від 23 лютого 2016 року Відповідач повідомив Позивача про наявність форс-мажорних обставин, на підтвердження надав копію сертифікату Торгово-промислової палати України від № 5838 від 16 лютого 2016 року (том 1, а.с. 106).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
В силу дії частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, що викладена в постанові від 14 лютого 2018 року в аналогічній справі № 926/2343/16, частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
За приписами статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому у пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
У частині другій статті 218 Господарського кодексу України також міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, на переконання колегії суду, не мають ознак надзвичайності і невідворотності.
Такі обставини не відповідають розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки протягом дії Договору Відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів.
Таким чином, колегія суду вважає, що зазначені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті обставини не є підставою для звільнення Відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах по справах №911/1173/16 від 11 жовтня 2017 року, № 904/4470/16 від 11 квітня 2018 року, 904/1224/18 від 14 травня 2019 року, №904/4470/16 від 14 травня 2019 року.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року по даній справі (якою скасовано Постанову апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд) зазначено: «на підтвердження настання форс-мажорних обставин, Відповідачем подано до матеріалів справи виданий Торгово-промисловою палатою сертифікат № 5838 від 16.02.2016. Аналіз наведених вище правових норм ЦК України та ГК України та його екстраполювання на правовідносини, що склалися між сторонами цього спору дають підстави для висновку про те, що непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак, як правильно зазначили суди у даній справі, встановлені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання Відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Таким чином, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини не є підставою для звільнення Відповідача від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання, а застосування судами норм матеріального права у цій частині є абсолютно правильним.»
При цьому, частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд констатує, що кореспондуючим обов`язком покупця, за приписами спірного правочину, є своєчасна та повна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідачем не виконано.
Все вищевказане у даній постанові ще раз підтверджує підставність і обгрунтованість висновків суду щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 81 365 166 грн 10 коп..
Що ж стосується позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів розглядаючи дані позовні вимоги враховує вказівки Верховного Суду в постанові від 22 січня 2020 року щодо того, що: "доводи Позивача про те, що експертом при нарахуванні штрафних санкцій допущені помилки та прорахунки, а також має місце невідповідність періодів нарахування з урахуванням спільних протокольних рішень, апеляційний суд відреагував формулюванням "спростовується іншими доказами в справі", однак при цьому, суд не зазначив про які саме докази йде мова. Такий підхід касаційний суд вважає поверхневим та таким, що протирічить положенням статті 236 ГПК України, а тому, оскільки дана справа направляється на новий розгляд, вказаний недолік також має бути виправлено судом апеляційної інстанції".
Зважаючи на те, що для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання, колегія суддів при проведенні розрахунку нарахованих Позивачем сум річних, пені та інфляційних втрат зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за поставлений природний газ за Договором Відповідачем здійснювалося кількома способами:
·шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету (том 2; а.с. 71-212);
·шляхом здійснення розрахунку власними коштами та шляхом зарахування зустрічних зобов`язань (том 2, а.с. 213-250).
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (надалі Порядок №20).
Відповідно до умов Порядку №20, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку Позивачу.
Аналіз змісту Порядку № 20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами, визначений Порядком №20, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсовує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
На виконання зазначеного вище Порядку №20 за участю як Позивача так і Відповідача, укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.
Так, спільними протокольними рішеннями, які були прийняті у період з лютого місяця 2013 року по лютий місяць 2016 року, погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором на загальну суму 131 223 634 грн 87 коп..
З огляду на вищевстановлене, колегія суддів констатує невірне визначення експертом періодів протягом яких здійснювалося погашення заборгованості власними коштами та за які Позивачем були нараховані штрафні санкції, річні та інфляційні втрати.
Колегія суддів констатує, що підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, адже держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.
Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати обсягів природного газу.
Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків, при цьому у Відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ.
Аналогічні правові висновки міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31 травня 2019 року в справі №924/296/18 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 квітня 2019 року №906/278/18.
Таким чином, спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах Договору та є процедурою погашення зобов`язань Відповідача по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.
Відтак, підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх умов, а також положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року, підтверджує той факт, що сторони спільно погодились на те, що залишок оплати за постачання природного газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку № 20 і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений Відповідачу природний газ, з огляду на визначені у спільних протокольних рішеннях призначення платежів щодо сплати коштів за природний газ за рахунок відшкодування державою наданих у цей період населенню пільг та субсидії.
Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року, що фактично, усуває Відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків Відповідача грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами, у зв`язку з чим змінюються періоди та сума заборгованості, а відтак це впливає на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В матеріалах справи міститься висновок експерта № 3/3/2017 від 8 вересня 2017 року та додатковий розрахунок до експертизи, складений за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи документів у даній справі (том 5; а.с. 124-208; том 6, а.с. 180-189), яким проведено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань Відповідачем за спожитий природний газ у 2013-2015 роках за Договором з урахуванням відсутності заборгованості на суму Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Висновком експерта № 3/3/2017 від 8 вересня 2017 року та додатковим розрахунком до нього встановлено, що за даними проведеного розрахунку заборгованості по основному боргу, пені, річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань Відповідачем за спожитий природний газ отриманий в 2013-2015 роках за Договором, з урахуванням відсутності заборгованості на суми спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору, станом на 15 лютого 2016 року складає: 14 872 539 грн 50 коп. пені, 943 483 грн 89 коп. - 3 % річних та 22 346 664 грн 18 коп. інфляційних втрат.
В той же час, при дослідженні дослідивши розрахунку Позивача (том 6, а.с. 192-203) судом виявлено, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат виокремлено по кожному зобов`язанню окремо із виключенням сум боргу оплачених по Постанові КМУ №20 (що є правом Позивача) та із послідовним врахуванням періодичних фактичних оплат (які співпадають із доказами долученими Відповідачем до матеріалів справи; том 2; а.с. 1-31; 44-70; 213-250), проведених Відповідачем, власними коштами, розрахуванням відповідних періодів прострочення та кількості днів, за які й нараховувалися пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Відтак, колегія суддів дослідивши додатковий розрахунок до висновку експерта №3/3/2017 від 8 вересня 2017 року (том 6; а.с. 182-189) враховуючи встановлені обставини щодо проведення Відповідачем оплат, в тому числі, й власними коштами, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідача по сплаті за отриманий газ для ВТВ, зазначає про те, що при нарахуванні пені, інфляційних та річних допущені помилки та прорахунки, а також має місце невідповідність періодів нарахування з урахуванням спільних протокольних рішень.
Щодо заявлених Позивачем вимог про стягнення пені, судова колегія виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
В силу дії частин 2-4 статті 13 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
В силу дії частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно статті 218 Господарського кодексу України, Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з пунктом 7.2 Договору у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору, Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.2 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.
За несвоєчасне виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого природного газу, Позивачем в позовній заяві нараховано до стягнення пеню у розмірі 80 775 449 грн 35 коп., однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції, після проведених експертних досліджень, Позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог від 3 листопада 2017 року, в котрій Позивач (додаючи відповідний розрахунок) просив стягнути з Відповідача пеню в розмірі 32898051 грн 74 коп..
Наданий Позивачем розрахунок пені (том 6, а.с. 192-201) перевірено судом та визнається арифметично вірним.
Розглядаючи позовні вимоги Позивача, саме в правому полі норм вищезазначених норм діючого законодавства України (враховуючи вказівки Верховного Суду в даній справі саме щодо дослідження розрахунку проведеного Позивачем), колегія суду вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.
Відповідно за таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 32 898 051 грн 74 коп. В задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 65 902 909 грн 85 коп..
Враховуючи вказане апеляційний господарський суд змінює оспорюване судове рішення в частині стягнення пені.
Що ж стосується позовних вимог, зазначених в позовній заяві, про стягнення з Відповідача на користь Позивача, 73790153 грн 26 коп. інфляційних втрат та 7 171 732 грн 31 коп. 3 % річних, із врахуванням того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, після проведених експертних досліджень, Позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог від 3 листопада 2017 року, в котрій Позивач (додаючи відповідний розрахунок) просив стягнути з Відповідача 3 % річних в розмірі 2 828 417 грн 93 коп. та інфляційних втрат в розмірі 22 422 297 грн 49 коп., то колегія суддів зауважує наступне.
За статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дослідивши розрахунок Позивача (шляхом виключення нарахувань, здійснених на суми, погашені у спосіб, визначений Порядок №20), колегією суддів встановлено, що підставними та арифметично вірними є 3% річних в розмірі 2828417 грн 93 коп. та інфляційні в розмірі 22422297 грн 49 коп.. Відповідно апеляційний господарський суд задоволює позов в даних сумах. У стягненні 4 343 314 грн 38 коп. річних та 51 367 855 грн 77 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.
Водночас приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Враховуючи усе вищевстановлене в даній постанові, зважаючи на вказівки, котрі були зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2020 року при новому розгляду справи, виходячи із предмета та підстав позову, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, щодо частково задоволення позовних вимог (в зв`язку із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та враховую розрахунок Позивача із врахуванням оплат проведених Відповідачем самостійно) з огляду на їх підставність та доведеність.
Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд задоволює апеляційну скаргу Позивача частково та відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Відповідача (з огляду на не доведення обставини щодо невикористання газу саме для ВТВ та існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підтверджених сертифікатом № 5838), змінюючи судове рішення і в частині розподілу судового збору.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на все вищеописане колегія суду частково задоволює апеляційну скаргу Позивача та відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, змінюючи оскаржуване рішення в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, та в частині розподілу судового збору.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно задоволенню апеляційних скарг.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16 - задоволити частково.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16 - змінити в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 81 365 166 грн 10 коп. основного боргу, 14 872 539 грн 50 коп. пені, 943 483 грн 89 коп. 3% річних, 2 346 664 грн 18 коп. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. К. Широцького, 24, м. Вінниця, 21012, код 03338649) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код 20077720) - 81 365 166 грн 10 коп. основного боргу, 32 898 051 грн 74 коп. пені, 2 828 417 грн 93 коп. 3% річних, 22 422 297 грн 49 коп. інфляційних втрат.
3. У стягненні 35 752 321 грн 19 коп. боргу, 65 902 909 грн 85 коп пені, 4 343 314 грн 38 коп. 3% річних, 51 367 855 грн 77 коп. інфляційних втрат - відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. К. Широцького, 24, м. Вінниця, 21012, код 03338649) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код 20077720) 206 700 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 264 000 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги."
4. Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Справу №902/368/16 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Савченко Г.І.
