Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 638/8221/19
Провадження № 1-кп/638/373/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року судова колегія Дзержинського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
за участю секретаря ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисниці ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12019220510000565 від 02.03.2019 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
встановив:
В провадженні перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 заявила клопотання про відвід присяжної ОСОБА_10 , посилаючись на неправильний порядок залучення вказаної присяжної до участі у даному кримінальному провадженні.
Прокурор просила суд розглянути вказане клопотання на розсуд суду.
Потерпіла та їх представник просили розглянути клопотання на розсуд суду.
Обвинувачений. Законний представник та адвокат наполягали на задоволенні клопотання.
Вивчивши вказані у клопотанні питання, суд вважає вказане клопотання мотивованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.
Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 75 КПК України присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо було порушено порядок визначення для розгляду справи.
Присяжний під час здійснення судочинства зобов`язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.
При таких обставинах виключається можливість участі присяжного ОСОБА_10 у розгляді вказаного кримінального провадження.
Керуючись ст. 75,81 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Відвести присяжну ОСОБА_10 від розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Передати вказану справу для виконання вимог КПК України, для визначення присяжного, в порядку ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_11 .
