УКРАЇНА
Житомирський апеляційнийсуд
Справа №296/8061/19 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 3 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Житомирі цивільнусправу № 296/8061/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Головного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області проскасування державноїреєстрації прававласності наземельні ділянкита визнанняправа власностіна земельнуділянку впорядку спадкування, за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 -адвоката КнязєваВіктораВолодимировича,на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Татуйка Є.О.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що рішеням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2016 року визнано за її батьком ОСОБА_5 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана на підставі рішення загальних зборів колгоспу « Будівник комунізму» с. Глибочиця.
У подальшому, рішенням цього ж суду від 27 листопада 2018 року позов її батька задоволено. Усунуто перешкоди у володінні та користуванні ним земельною ділянкою шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0139, площею 0,01 га, а також на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0140, площею 0,1144 га.
ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після його смерті спадкоємцями за законом є вона та її брат ОСОБА_2 .
Набувши право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, батько за життя не мав можливості зареєструвати це право, оскільки інформація з ДЗК свідчить про те, що різним частинам цієї земельної ділянки присвоєні кадастрові номери : 182202000:07:000:0139 та 182202000:07:000:0140. Одна із цих земельних ділянок належить ОСОБА_3 , власником іншої є ОСОБА_4 .
Оскільки вона успадкувала вказану земельну ділянку після смерті батька, проте позбавлена можливості оформити свої спадкові права, ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 182202000:07:000:0139, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 182202000:07:000:0140.
Окрім того, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує із земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1 га ( кадастровий номер 182202000:07:000:0139), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а також на земельну ділянку площею 0,1144 га (кадастровий номер 182202000:07:000:0140), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Також просила заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цих земельних ділянок до остаточного вирішення спору у судовому прядку та прийняття судового рішення.
Обґрунтовуючи заяву, позивачка зазначила, що на даний час з`явився новий власник цих земельних ділянок ОСОБА_6 . Отже, відбувається перехід права власності на спірні земельні ділянки, що, у свою чергу, свідчить про утруднення виконання рішення суду у разі задоволення її позову.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Князєв В.В., просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Зокрема, зазначає, що суд з формальних міркувань відмовив у задоволенні заяви й залишив поза увагою докази, які беззаперечно вказують на наявність передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Зміна власників спірних земельних ділянок, наявність оголошень про продаж цих земельних ділянок свідчать про неможливість виконання у майбутньому рішення суду про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні адвокат Князєв В.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, зокрема, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа повинна довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки та визнати за нею право власності на земельну ділянку, право власності за набувальною давністю на яку було визнане за спадкодавцем на підставі рішення суду.
У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. Відтак, посилання на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо цих земельних ділянок ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі, є безпідставним.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката КнязєваВіктораВолодимировича,залишити беззадоволення,а ухвалу Житомирськогорайонного судуЖитомирської областівід 10серпня 2021року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді:
